Постанова

від 05.10.2011 по справі 2а-0770/1684/11

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Cправа № 2а-0770/1684/11

Ряд стат. звіту № 8.2.6

Код - 04

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 жовтня 2011 р. м. Ужгород

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Рейті С.І.

при секретарі судового засідання -Рибак Т.В.

за участю представників

позивача: ОСОБА_1 (довіреність від 18.05.2011 року)

відповідача: ОСОБА_2 (довіреність від 06.01.2011 року № 58/10/10)

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Постерікс" до Державної податкової інспекції у м. Ужгороді Закарпатської області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень -рішень, -

ВСТАНОВИВ:

У відповідності до ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 5 жовтня 2011 року проголошено вступну та резолютивну частини Постанови. Постанова в повному обсязі складена 7 жовтня 2011 року.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Постерікс" (далі -позивач, ТОВ "Постерікс"), в особі представника ОСОБА_3 (діє на підставі довіреності ТОВ "Постерікс", наявної в матеріалах справи, а.с.246 Т.2), звернулося до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовною заявою (а.с.3-8 Т.1) до Державної податкової інспекції у м. Ужгороді Закарпатської області (далі -відповідач, ДПІ у м. Ужгороді), якою просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення -рішення ДПІ у м. Ужгороді від 18 травня 2011 року за № НОМЕР_1 (про збільшення ТОВ "Постерікс" суми грошового зобов'язання по податку на прибуток підприємств у розмірі 155054,38 грн.), за № НОМЕР_2 (про зменшення ТОВ "Постерікс" суми від'ємного значення ПДВ у розмірі 68694,00 грн.), за № НОМЕР_3 (про збільшення ТОВ "Постерікс" суми грошового зобов'язання по ПДВ у розмірі 50546,25 грн.).

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що оскаржувані податкові повідомлення -рішення ДПІ у м. Ужгороді прийняті відповідачем всупереч норм чинного законодавства, зокрема, підставою для збільшення податкових зобов'язань з податку на прибуток та ПДВ та зменшення від'ємного значення ПДВ є віднесення до складу валових витрат та до складу податкового кредиту по ПДВ сум, пов'язаних з придбання товарів за договором поставки від 27.09.2010 року за № 1483, укладеного з ТОВ "Технолітбуд", який ніби -то є нікчемним. При цьому позивач зазначає, що висновок перевірки стосовно того, що договір поставки є нікчемним (недійсним в силу закону), оскільки направлені на незаконне заволодіння майном держави (у вигляді несплати ПДВ та податку на прибуток), а не настання реальних господарських результатів -є необґрунтованим, суперечить законодавству та обставинам справи. Суму валових витрат та податкового кредиту сформовано на підставі отриманих накладних в рамках договору поставки, за якими і здійснювалась поставка товарів позивачеві. Вартість поставленого товару правомірно віднесено до складу валових витрат, у відповідності до Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", сплачений ПДВ в зв'язку з їх придбанням відноситься до складу податкового кредиту, згідно Закону України "Про податок на додану вартість", на підставі отриманих податкових накладних, крім того, відсутні законодавчо встановлені підстави для зменшення від'ємного значення ПДВ. Стосовно нікчемності угоди - посилається на реальність здійснення господарських операцій (як поставки товарів (фотошпалер), так і його подальшого продажу), та відсутність підстав для визнання угоди нікчемною, наведених у статті 228 ЦК України, оскільки договір виконаний належним чином сторонами угоди (при цьому, у вину позивачеві ставиться порушення при оподаткування контрагентами третьої -четвертої ланок, які не є стороною угоди та жодних відносин з якими позивач не мав), однак, можливі порушення при оподаткуванні, допущені контрагентами позивача, не впливають на права або обов'язки позивача та не можуть бути підставою для визнання угоди нікчемною.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав, наведених у позовній заяві, просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення -рішення ДПІ у м. Ужгороді від 18.05.2011 року за №№ НОМЕР_1, НОМЕР_2 та НОМЕР_3.

Відповідач надав суду заперечення проти позову (лист ДПІ у м. Ужгороді від 16.06.2011 року за № 4805/9/10, а.с.1-5 Т.3), згідно якого позов не визнав, посилаючись на те, що підставою для збільшення податкових зобов'язань з податку на прибуток та ПДВ та зменшення суми бюджетного відшкодування ПДВ є віднесення до складу валових витрат та до складу податкового кредиту по ПДВ сум за договором поставки, укладеного між позивачем та ТОВ "Технолітбуд", який в силу вимог ст. 228 ЦК України -є нікчемним. Висновок про нікчемність правочину здійснено на підставі того, що діяльність ТОВ "Технолітбуд" здійснюється поза межами правового поля, оскільки укладені договори між ним та його контрагентами (ТОВ "ОСОБА_3 Агропром", ПП "Торговий дім Нефтеагросервіс") є фіктивними правочинами, та в зв'язку з наведеним проведеною перевіркою зроблено висновок про те, що укладені між контрагентами правочини не спрямовані на настання реальних наслідків, що обумовлені таким правочином та вони є нікчемними, відповідно, нікчемним є правочин, укладений між позивачем та ТОВ "Технолітбуд", та оскаржуваними податковими повідомленнями -рішеннями знято з витрат та з податкового кредиту по ПДВ та зменшено від'ємне значення ПДВ по всіх сумах по угоді, яка визнано податковим органом нікчемною.

В судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечив з мотивів, наведених у поданому письмовому запереченні проти позову, просить суд відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи , заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про задоволення адміністративного позову в повному обсязі, виходячи з наступного:

Проведеною ДПІ у м. Ужгороді виїзною плановою перевіркою ТОВ "Постерікс" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2008 року по 31.12.2010 року (акт ДПІ у м. Ужгороді від 04.05.2011 року за № 934/23-1/10/33705621, а.с.9-27 Т.1) встановлено порушення ТОВ "Постерікс":

1. п.3 ст. 5 та п. 1 ст. 7 ГК України, ст. ст. 92, 203, ч. ч. 1, 2 ст.215, ч. 1 ст. 216, ч. 1 ст. 228, ст. ст. 234, 626, 655, 658, 662, 664 ЦК України, внаслідок чого є нікчемним договір поставки № 1483 від 27.09.2010 року, укладений між ТОВ "Технолітбуд" (постачальник) та ТОВ "Постерікс" (покупець) за період з жовтня по грудень 2010 року, з обсягом поставок 654786,19 грн., в т.ч. ПДВ - 109131,03 грн.;

2. пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", за наслідками перевірки донараховано податок на прибуток ТОВ "Постерікс" на загальну суму 124043,50 грн., в т.ч., за IV квартал 2010 року - в сумі 124043,50 грн.;

3. пп.7.4.1 та пп.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", зменшено залишок від'ємного значення, який залишається після бюджетного відшкодування та включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду на загальну суму 68694,00 грн., та донараховано ПДВ за грудень 2010 року в сумі 40437,00 грн.

ТОВ "Постерікс" надано ДПІ у м. Ужгороді заперечення до акту перевірки (а.с.31-34 Т.1), рішенням ДПІ у м. Ужгороді про розгляд заперечень від 13.05.2011 року за № 3768/10/23-1 (а.с.35-38 Т.1) акт ДПІ у м. Ужгороді від 04.05.2011 року за № 934/23-1/10/33705621 -залишено без змін.

На підставі акту від 04.05.2011 року за № 934/23-1/10/33705621, ДПІ у м. Ужгороді прийнято податкові повідомлення -рішення:

- від 18.05.2011 року № НОМЕР_1 (а.с.28 Т.1, про збільшення ТОВ "Постерікс" суми грошового зобов'язання по податку на прибуток підприємств у розмірі 155054,38 грн. (основний платіж - 124043,50 грн., штрафні (фінансові) санкції - 31010,88 грн.);

- від 18.05.2011 року № НОМЕР_2 (а.с.29 Т.1, про зменшення ТОВ "Постерікс" від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 68694,00 грн.);

- від 18.05.2011 року № НОМЕР_3 (а.с.30 Т.1, про збільшення ТОВ "Постерікс" суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість у розмірі 50546,25 грн. (основний платіж - 40437,00 грн., штрафні (фінансові) санкції - 10109,25 грн.).

Податкові повідомлення -рішення ДПІ у м. Ужгороді в адміністративному порядку не оскаржувались, та ТОВ "Постерікс" звернувся до суду з позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень -рішень ДПІ у м. Ужгороді від 18.05.2011 року за №№ НОМЕР_1, НОМЕР_2 та НОМЕР_3.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. Згідно ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як встановлено в судовому засіданні та підтверджено матеріалами справи, зокрема, актом ДПІ у м. Ужгороді від 04.05.2011 року за № 934/23-1/10/33705621, перевіркою не встановлено наявність поставок ТОВ "Технолітбуд" підприємствами -контрагентами, тобто, правочини, укладені ТОВ "Технолітбуд" без мети настання реальних наслідків, внаслідок чого правочини є нікчемними, та на підставі наведеного, зроблено висновок, що оскільки не підтверджено податковий кредит та валові витрати ТОВ "Технолітбуд" -відсутні об'єкти оподаткування ПДВ та податком на прибуток по операціях з продажу товарів покупцям, в зв'язку з чим ТОВ "Постерікс" (як покупцю за правочином з ТОВ "Технолітбуд") збільшено податкові зобов'язання з податку на прибуток та ПДВ та зменшено суму від'ємного значення ПДВ, тобто, по всім сумам по придбанню товарів за договором поставки від 27.09.2010 року за № 1483, укладеного з ТОВ "Технолітбуд".

Згідно висновку перевірки, договір поставки від 27.09.2010 року № 1483, укладений між ТОВ "Технолітбуд" (продавець) та ТОВ "Постерікс" (покупець), є нікчемним (недійсними в силу закону), оскільки здійснений без мети настання реальних наслідків, в зв'язку з тим, що не підтверджено наявність поставок товарів (послуг) від постачальників (а.с.22 Т.1, останній абзац аркуша).

Під господарською діяльністю у Господарському кодексі України (стаття 3) розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

У розумінні п. 1.32 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28 грудня 1994 року за № 334/94 -ВР (втратив чинність з 01.04.2011 року (крім п. 1.20 ст. 1 Закону), діючий та в редакції Закону чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі -Закон 334) господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі, коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Обов'язковими ознаками господарської діяльності (згідно приписів ст. 3 ГК України та п. 1.32 ст. 1 Закону334) є здійснення її суб'єктами господарювання у сфері суспільного виробництва; вона спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг; результати зазначеної діяльності - продукція, роботи чи послуги - мають вартісний характер і цінове вираження.

Господарська діяльність здійснюється у загальній економічній сфері, а тому має суто економічні властивості, що неможливе без вартісної оцінки і взаємооцінки, еквівалентності обміну, відповідних обчислень і розрахунків. Тому така ознака результатів господарської діяльності, як цінова визначеність, наявна в абсолютній більшості випадків, хоча в некомерційній господарській діяльності можливе безкоштовне надання результатів останньої. (При цьому, сформульоване в ГК України визначення господарської діяльності є загальним і має застосовуватися в усіх випадках, а визначення, наведене в Законі 334, - лише у сфері дії цього Закону з урахуванням загального визначення). Виходячи з наведеного, аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

Про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин:

- неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

- відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

- облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням права на податковий кредит або бюджетне відшкодування, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення і облік інших господарських операцій;

- здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.

Як встановлено в судовому засіданні та підтверджено матеріалами справи, позивачем укладено договір поставки від 27.09.2010 року № 1483 (а.с.39-40 Т.1) з ТОВ "Технолітбуд", згідно умов якого ТОВ "Технолітбуд" (продавець) поставляє ТОВ "Постерікс" (покупець) товар для використання його у підприємницькій діяльності, який покупець зобов'язується прийняти та оплатити за нього на умовах договору (п.1.1 договору), на умовах поставки -склад покупця (п.3.3 договору), вартість партії визначається згідно видаткових накладних (п.3.2, п.4.1 договору), розрахунки здійснюються за кожну окрему поставлену партію (п.4.2 договору).

Наявними в матеріалах справи доказами, зокрема, копіями видаткових накладних (постачальник ТОВ "Технолітбуд" -одержувач ТОВ "Постерікс", а.с.96 -111 Т. 1), товарно - транспортних накладних (вантажовідправник -ТОВ "Технолітбуд", платник та одержувач - ТОВ "Постерікс", перевізник -ПП ОСОБА_4, а.с.112-115 Т.1), рахунків (постачальник -ТОВ "Міст Експрес", одержувач та платник -ТОВ "Постерікс"), актів здачі -прийняття та специфікацій послуг по доставці (а.с.116-141 Т.1), договорів про надання транспортних послуг, укладених між ТОВ "Постерікс" (замовник) та виконавцями - ПП ОСОБА_4 (а.с.50-52 Т.2) та ТОВ "ТД "Міст Експрес" (а.с.55 Т. 2), податкових накладних (продавець -ТОВ "Технолітбуд", покупець -ТОВ "Постерікс", а.с.65-80 Т.1), виписками банку (РВ АТ "ОТП Банк") по рахунку ТОВ "Постерікс" (а.с.60-64) підтверджується факт отримання товару за договором поставки від 27.09.2010 року за № 1483.

В матеріалах справи наявні також копії видаткових накладних (постачальник ТОВ "Постерікс", одержувачі - ТОВ "Нова лінія" (а.с.142-158 т.1, а.с.160-187 Т.1), ТОВ "Епіцент К" (а.с159 Т.1, а.с.190-194 Т.1, а.с.196-201 Т.1, а.с.203-228 Т.1, а.с.231-236 Т.1), ТОВ "Схід бізнес Центр" (а.с.195 Т.1), ТОВ "ТБД "Олді" (а.с.202 Т.1), ТОВ "Олді -Житомир" (а.с.229 Т.1), ТОВ "МирСтрой-Ки" (а.с.230 Т.1), податкових накладних (продавець -ТОВ "Постерікс", покупці - ТОВ "Епіцент К", ТОВ "Схід бізнес Центр", ТОВ "ТБД "Олді", ТОВ "Олді -Житомир", ТОВ "МирСтрой-Ки", а.с. 237-251 Т.1, а.с.1-29 Т.2), договорів комісії (а.с.32-32-35 Т.2), поставки (а.с.36-43 Т.2), надання послуг (а.с.46-48 т.2), бухгалтерської документації -інвентаризаційними відомостями, оборотно - сальдовими відомостями, звітами ("склад", "клієнт", "номенклатура") (а.с.57-243 Т.2), яким підтверджено, що ТОВ "Постерікс" здійснює господарську діяльність у сфері оптової торгівлі постерами, фотошпалерами та супутніми товарами, придбана за договором поставки від 27.09.2010 року за № 1483 продукція використана в господарській діяльності, такий товар реально отриманий та оприбуткований підприємством, у вартості отриманого товару наявний та сплачений в повному обсязі ПДВ, за наслідками придбання правомірно сформовані валові витрати та податковий кредит, таким чином, реальність здійснення господарських операцій (як купівля товару, так і його подальшого переробки) підтверджена наявними в матеріалах справи доказами.

Відповідно до п. 3.1 ст. 3 Закону 334, об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на суму валових витрат платника податку, визначених ст. 5 цього Закону, та суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із ст. ст. 8, 9 цього Закону.

Згідно п. 5.1 ст. 5 Закону 334, валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат включаються, в тому числі, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.8 цієї статті (пп.5.2.1 п.5.2 ст. 5 Закону 334).

В силу пп. 5.3.9. п. 5.3. ст. 5 вищевказаного Закону, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансові звітність в Україні" від 16.07.99 року № 996-XIV передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 року № 88 (зареєстрованого в Мінюсті України 05.06.95 року за № 168/704), первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до пунктів 2.15, п. 2.16 вищевказаного Положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Наявні в матеріалах справи докази документально підтверджують як факт придбання, так і факт отримання придбаного товару, при цьому, позивачем сформовано суму валових витрат, в тому числі, в рамках договору поставки, за яким здійснено поставку товару ТОВ "Постерікс".

Відповідно до преамбули Закону України "Про податок на додану вартість" від 3 квітня 1997 року за № 168/97 -ВР (втратив чинність з 01.01.2011 року, діючий та в редакції Закону чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі -Закон 168) - цей Закон визначає платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету.

Згідно пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону 168, платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) назву юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну назву отримувача; ж) ціну продажу без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Відповідно до пп. 7.7.1 п. 7.1 ст. 7 Закону 168 сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пп. 7.7.1, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Тобто, Законом 168 передбачено сальдовий метод визначення податкових зобов'язань із цього податку. Цей метод передбачає необхідність врахування як надходжень сум податку (разом із вартістю товарів (послуг), що поставляються платником податку), так і витрат цього платника на сплату сум податку на додану вартість у складі ціни товарів (послуг), що придбані ним з метою використання у господарській діяльності.

Згідно п. 1.7 ст. 1, абзацу першого пп. 7.4.1 п. 7.4, абзацу третього пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 зазначеного Закону податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим законом; податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації; датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Підпунктом 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону 168 встановлено, що не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг); у разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно до пп.7.2.6 п.7.2 ст. 7 Закону 2181, податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Згідно пп. 7.2.8 п. 7.2 ст. 7 Закону 168 платники податку зобов'язані вести окремий облік операцій з поставки та придбання товарів (послуг), які підлягають оподаткуванню цим податком, а також які не є об'єктами оподаткування згідно із статтею 3 та звільнених від оподаткування згідно із статтею 5 цього Закону. Зведені результати такого обліку відображаються у податкових деклараціях, форма і порядок заповнення яких визначаються відповідно до закону. Платник податку веде реєстр отриманих та виданих податкових накладних у документальному або електронному вигляді за його вибором, у якому зазначаються порядковий номер податкової накладної, дата її виписки (отримання), загальна сума та сума нарахованого податку, а також реєстраційний номер платника податку продавця, який надав податкову накладну такому платнику податку. За наявності оригіналу податкової накладної невключення її до зазначеного реєстру не є підставою для відмови у зарахуванні суми податку, визначеної у такій податковій накладній, до складу податкового кредиту такого платника податку. Форма і порядок заповнення реєстрів отриманих та виданих податкових накладних встановлюються центральним податковим органом (абзац третій пп. 7.2.8 п. 7.2 ст. 7 Закону 168).

Виходячи з наведеного, якщо на момент проведення контролюючим органом перевірки платника суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, відповідають зазначеним у податкових накладних, податковий кредит покупця вважається підтвердженим податковими накладними.

В судовому засіданні встановлено та підтверджено матеріалами справи, зокрема, наявними в матеріалах адміністративної справи податковими накладними, отриманими ТОВ "Постерікс" від продавця -ТОВ "Технолітбуд" за договором поставки від 27.09.2010 року № 1483 (а.с.65-80 Т.1), що податковий кредит ТОВ "Постерікс" сформовано на підставі отриманих від постачальників податкових накладних, які відповідають вимогам пп.7.2.1 п.7.2 ст. 7 Закону 168, суми ПДВ сплачені у вартості сировини, вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та суми ПДВ сплачено позивачем в повному обсязі, тобто, податковий кредит сформовано у відповідності до положень Закону 168.

Виходячи з наведеного, оскільки податковий кредит з ПДВ визначено на підставі отриманих податкових накладних, наявні податкові накладні містять всі передбачені законодавством відомості, - податковий кредит ТОВ "Постерікс" сформовано у відповідності до положень Закону 168.

При цьому, в матеріалах справи наявними є всі податкові накладні, згідно яких позивач виступав покупцем товарів, отримані податкові накладні включені до реєстру отриманих та виданих податкових накладних за відповідні місяці. Проведеною ДПІ у м. Ужгороді перевіркою не виявлено порушень стосовно сплати ПДВ позивачем, також відсутні встановлені законодавством докази щодо здійснення ТОВ "Постерікс" діяльності з метою вилучення коштів із державного бюджету шляхом безпідставного відшкодування ПДВ.

Як вбачається з матеріалів справи, акт ДПІ у м. Ужгороді ДПІ у м. Ужгороді від 04.05.2011 року за № 934/23-1/10/33705621 (акт перевірки) не містить жодного посилання на встановлення порушень ТОВ "Постерікс" вимог Законів України "Про оприбуткування прибутку підприємств" та "Про податок на додану вартість" стосовно формування ним валових витрат та податкового кредиту з ПДВ, що слугували підставою для збільшення податкових зобов'язань з податку на прибуток та ПДВ та зменшення від'ємного значення суми ПДВ, та акті в провину позивачеві відповідні порушення податкового законодавства не ставляться. В акті зазначено про те, що оскільки угоди між ТОВ "Технолітбуд" та його контрагентами -ТОВ "ОСОБА_3 Агропром" та ПП "Торговий дім Нефтеагросервіс" укладені без мети настання реальних наслідків, тобто, не підтверджується наявність поставок товарів від постачальників до ТОВ "Постерікс", та в зв'язку з цим перевірка дійшла до висновку про нікчемність договору поставки від 27.09.2010 року № 1483, учасником якого є ТОВ "Постерікс".

Обґрунтовуючи свою позицію при викладанні висновків у акті перевірки та посилання на відповідні норми ЦК України, відповідач припустився помилки з наступного:

Згідно ч. ч. 2, 3 ст. 215 Цивільного кодексу України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Визнання правочину недійсним судом не вимагається лише у тому випадку, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК:

1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина;

2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за ст. 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Наслідки вчинення правочину, що порушує публічний порядок, визначаються загальними правилами (ст. 216 ЦК України).

Як вбачається із змісту Акта перевірки, висновок відповідача про нікчемність правочину є необґрунтованим, оскільки ним не наведено жодної підстави та не надано належних доказів вважати укладені позивачем угоди нікчемними правочинами. Відповідно до частин 1, 5 статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, та має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно статті 216 ЦК України до моменту визнання правочину недійсним або нікчемним правові наслідки, а саме те, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю - не настають. За таким, викладені відповідачем в акті перевірки висновки про відсутності у позивача об'єктів, які підпадають під визначення статей 3, 4, 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та визнання даних, відображених у деклараціях з податку на прибуток за перевіряємий період недійсними, а також відсутності об'єктів позивача, які підпадають під визначення статей 3, 4, 7 Закону України "Про податок на додану вартість" та визнання даних, наведених в деклараціях з податку на додану вартість про обсяги поставок та придбання, податкове зобов'язання та податковий кредит за перевіряємий період недійсними, - не відповідають вимогам статей 215, 216 ЦК України.

Посилання відповідача на ст. 203, ч. 1 ст. 216, ст. 234 ЦК України є безпідставним, так як зазначені норми законодавства використовуються лише при визнанні правочинів недійсними в судовому порядку. При цьому, в акті перевірки зазначено, що правочин є нікчемним, оскільки не направлений на настання реальних наслідків, однак, згідно вимог цивільного законодавства (ч. 2 ст. 234 ЦК України) фіктивний правочин визнається недійсним судом.

Відповідно до презумпції правомірності правочину (ст. 204 ЦК України) всі укладені між сторонами правочини є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). В усіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлено судом на підставі заяви зацікавленої особи після повного та всебічного розгляду питання про недійсність такого правочину.

Як вбачається з наведених актів цивільного законодавства, підставою вважати правочин нікчемним являється його недійсність, прямо встановлена законом, а не висновки акту податкової перевірки. Вказані в актах податкових органів недоліки чи порушення, допущені суб'єктами господарювання при укладенні та виконанні договорів, не є підставою для визнання правочинів нікчемними, оскільки чинне законодавство не встановлює таких підстав нікчемності правочину.

Таким чином, приймаючи оскаржувані у цій справі рішення відповідач керуватися виключно припущеннями щодо нікчемності укладеного правочину з підстав його фіктивності, тобто, наявна позиція податкового органу про те, що фіктивний правочин (який визнається недійсним судом) водночас є нікчемним (оскільки суперечать інтересам держави та суспільства), не підкріплена належними доказами та не ґрунтується на вимогах закону.

При цьому, в акті перевірки не зазначено та відповідачем не доведено, що ТОВ "Постерікс" було відомо про порушення ТОВ "Технолітбуд" вимог податкового законодавства, стосовно порушень, що були допущені іншими вказаними в акті особами (ТОВ "ОСОБА_3 Агропром" та ПП "Торговий дім Нефтеагросервіс") -жодних взаємовідносин з такими позивач не мав взагалі. Також відповідачем ні в акті перевірки, ні в судовому засіданні не надано будь - яких доказів, які б вказували на невідповідність договору поставки актам цивільного законодавства або моральним засадам суспільства.

Згідно з вимогами чинного законодавства, обов'язок контролювати своїх контрагента на суб'єктів підприємницької діяльності не покладено, більше того, суб'єкт підприємницької діяльності не має права контролювати звітність або своєчасність сплати податків іншими особами. Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання (по здачі податкової звітності чи по сплаті податків до бюджету), то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи.

Матеріалами справи підтверджено реальність здійснення господарських операцій з закупівлі товарів та подальшого його продажу, тобто, використання в господарській діяльності, правомірність віднесення вартості товару до складу валових витрат та, відповідно, формування податкового кредиту з ПДВ на суми ПДВ, сплаченого у вартості отриманого товару, в зв'язку з чим судом відхиляються доводи позивача щодо нікчемності угоди по поставці, оскільки матеріалами справи та поясненнями представників сторін підтверджено як факт здійснення господарських операцій з поставки продукції, так і факт її подальшого використання в господарських операціях ТОВ "Постерікс". Стосовно виявлених органом державної податкової служби фактів відсутності контрагентів позивача за місцем їх реєстрації, відсутності подання ними звітності чи факту несплати податків контрагентами позивача - суд констатує, що порушення при оподаткуванні, допущені контрагентами позивача, не впливають на права або обов'язки позивача та не можуть бути підставою для нікчемності угоди.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Відповідачем не доведено правомірності висновку про нікчемність (недійсність в силу закону) правочину (договору поставки) та, відповідно, не доведено правомірність збільшення ТОВ "Постерікс" податкового зобов'язання по податку на прибуток підприємств та ПДВ та зменшення суми від'ємного значення ПДВ, таким чином, відповідачем не доведено правомірності оскаржуваних податкових повідомлень -рішень ДПІ у м. Ужгороді, вимоги позову щодо визнання їх протиправними та скасування підтверджені належними та допустимими доказами, відповідають вимогам законодавства та встановленим в судовому засіданні обставинам справи, підтвердженими належними та допустимими доказами. За наведених обставин, позов слід задовольнити в повному обсязі, визнавши протиправними та скасувавши повністю податкові повідомлення -рішення ДПІ у м. Ужгороді від 18 травня 2011 року за №№ НОМЕР_1, НОМЕР_2 та НОМЕР_3.

Згідно ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалено на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійсненні нею документально підтверджені судові витрати з державного (місцевого) бюджету, та такими є витрати позивача зі сплати судового збору (державного мита) у розмірі 3,40 грн. (згідно квитанції від 23.05.2011 року за № 50 (а.с.2 Т.1), та дана сума підлягає стягненню з бюджету на користь позивача.

Керуючись ст. ст. 17, 71, 86, 94, 160, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов товариства з обмеженою відповідальністю "Постерікс" до Державної податкової інспекції у м. Ужгороді Закарпатської області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень -рішень - задовольнити повністю .

2. Визнати протиправним та скасувати в повному обсязі податкове повідомлення -рішення Державної податкової інспекції у м. Ужгороді від 18 травня 2011 року № НОМЕР_1 про збільшення товариству з обмеженою відповідальністю "Постерікс" суми грошового зобов'язання по податку на прибуток підприємств у розмірі 155054,38 грн. (основний платіж - 124043,50 грн., штрафні (фінансові) санкції - 31010,88 грн.).

3. Визнати протиправним та скасувати в повному обсязі податкове повідомлення -рішення Державної податкової інспекції у м. Ужгороді від 18 травня 2011 року № НОМЕР_2 про зменшення товариству з обмеженою відповідальністю "Постерікс" розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 68694,00 грн.

4. Визнати протиправним та скасувати в повному обсязі податкове повідомлення -рішення Державної податкової інспекції у м. Ужгороді від 18 травня 2011 року № НОМЕР_3 про збільшення товариству з обмеженою відповідальністю "Постерікс" суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість у розмірі 50546,25 грн. (основний платіж - 40437,00 грн., штрафні (фінансові) санкції - 10109,25 грн.).

5. Стягнути з державного (місцевого) бюджету на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Постерікс" (Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Волошина, 38/4 код 33705621) витрати зі сплати судового збору (державного мита) у сумі 3,40 грн. (три гривни сорок копійок).

6. Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України, та може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Закарпатський окружний адміністративний суд в порядку та строки, встановлені ст.186 КАС України. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України -протягом десяти днів з дня отримання копії постанови (копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції).

Суддя С. І. Рейті