Постанова

від 15.09.2015 по справі 809/3973/15

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" вересня 2015 р.                               Справа № 809/3973/15

м. Івано-Франківськ

          Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

          Судді Кафарського В.В.

За участю секретаря Драгомирецького І.М.,

          розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу

          за позовом: Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в м. Івано-Франківську

          до відповідача: приватного підприємства "Верла"

          про стягнення заборгованості в сумі 43,29 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

03.09.2015 року Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в м. Івано-Франківську (надалі – позивач) звернулося з позовом до приватного підприємства "Верла" (надалі – відповідач, ПП "Верла") про стягнення заборгованості у сумі 43,29 грн. Позовні вимоги мотивувало тим, що за відповідачем рахується заборгованість перед відділенням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в м. Івано-Франківську по сплаті страхових внесків за І квартал 2006 року у сумі 43,29 грн.

Позивач в судове засідання не з'явився, суду направив клопотання про розгляд справи без участі представника позивача.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, поштове відправлення з повісткою про виклик до суду у відповідності до приписів ч.4 ст.33 Кодексу адміністративного судочинства (далі-КАС) України, направлене ПП "Верла" за адресою, зазначеною у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, однак повернулося до суду без вручення із відміткою працівника Укрпошти "за закінченням терміну зберігання". В такому випадку у відповідності до ч.11 ст.35 КАС України вважається, що повістка вручена належним чином, так як поштове відправлення із даною повісткою повернене без вручення адресату з незалежних від суду причин. Наданим правом на подання заперечення проти позову відповідач не скористався. Заяв чи клопотань про відкладення розгляду справи чи про причини неявки суду не подав.

За таких обставин, на підставі приписів статті 128 КАС України суд ухвалив здійснити розгляд даної адміністративної справи за відсутності представників сторін.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, дослідивши і оцінивши докази, суд дійшов висновку про те, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що ПП "Верла" зареєстроване як юридична особа (а.с.6-7) та відповідно до вимог частини 3 статті 6 Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництва та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності” являється страхувальником, який до 01.01.2011 року був платником страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництва та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності. У зв'язку із набранням чинності Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування”, з 01.01.2011 року ПП "Верла" відповідно до вимог пункту 1 частини 1 статті 4 вказаного Закону є платником єдиного внеску.

У відповідності до пункту 3 частини 1 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України, яку правову норму належить застосувати до спірних правовідносин, суд виходить з чинних на час виникнення правовідносин нормативно-правових актів та зазначає їх зміст у відповідній редакції.

Статтею 1 Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування встановлено, що загальнообов'язкове державне соціальне страхування - це система прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає надання соціального захисту, що включає матеріальне забезпечення громадян у разі хвороби, повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати страхових внесків власником або уповноваженим ним органом (далі - роботодавець), громадянами, а також бюджетних та інших джерел, передбачених законом.

Згідно частини 1 статті 4 Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, в Україні залежно від страхового випадку є, зокрема, страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності.

Відповідно до частини 3 статті 6 Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництва та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності” страхувальниками є роботодавці, а в окремих випадках - застраховані особи.

Роботодавцем відповідно до цього Закону вважається юридична (підприємство, установа, організація) або фізична особа, яка в межах трудових відносин використовує працю фізичних осіб (частина 1 статті 7).

У судовому засіданні встановлено, що 04.07.2006 року ПП "Верла" подано до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в м. Івано-Франківську розрахункову відомість про нарахування і перерахування страхових внесків та витрачання коштів Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України за І квартал 2006 року, якою визначено розмір недоїмки зі сплати страхових внесків у сумі 43,29 грн. (а.с.8).

Згідно абзаців 5, 6 частини 7 “Прикінцевих та перехідних положень” Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, здійснюється фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій.

На період до повного стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі нарахованих внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, та відповідних штрафних санкцій за фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування зберігаються повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності цим Законом.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку про те, що оскільки заборгованість зі сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництва та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності у сумі 43,29 грн. виникла за І квартал 2006 року, то остання у відповідності до вимог абзаців 5, 6 частини 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” підлягає стягненню відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості, тобто відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництва та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності” у редакції, чинній до 01.01.2011 року.

Частиною 1 статті 67 Конституції України встановлено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно пункту 2 частини 2 статті 45 Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництва та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності” у редакції, чинній до 01.01.2011 року, роботодавець як страхувальник зобов'язаний своєчасно та повністю нараховувати і сплачувати в установленому порядку страхові внески до Фонду соціального страхування від нещасних випадків.

Відповідно до частини 6 статті 47 даного Закону у редакції, чинній до 01.01.2011 року, страхові внески є цільовим загальнообов'язковим платежем, який справляється на всій території України в порядку, встановленому цим Законом.

Порядок перерахування, обліку та витрачання страхових коштів Фонду соціального страхування від нещасних випадків встановлено Інструкцією «Про порядок перерахування, обліку та витрачання страхових коштів у Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України», затвердженою постановою Правління Фонду соціального захисту від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України за № 36 від 12.07.2007 року, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України № 867/14134 від 01.08.2007 року, у редакції, чинній до 01.01.2011 року.

Пунктом 4.12 даної Інструкції передбачено, що страхові внески сплачуються страхувальниками - роботодавцями - у день одержання коштів на оплату праці в установах банків. Підприємства, які здійснюють виплату заробітної плати на поточні рахунки фізичних осіб в установах банків, сплачують страхові внески до Фонду в день перерахування коштів на особові рахунки. У разі виплати заробітної плати за першу половину місяця страхувальник одночасно з одержанням зазначених сум сплачує страхові внески, нараховані на суму цих виплат. При проведенні оплати праці з готівкової виручки чи в натуральній формі платники страхових внесків не пізніше наступного дня після здійснення виплат подають до установи банку платіжне доручення на перерахування страхових внесків до Фонду.

Не внесені страхувальниками у встановлений строк страхові внески до Фонду вважаються недоїмкою і стягуються у порядку, передбаченому законодавством, з нарахуванням пені (пункт 5.1 Інструкції).

Однак, з матеріалів справи вбачається, що ПП "Верла" визначений Законом та Інструкцією обов'язок по сплаті страхових внесків за І квартал 2006 року не виконало, що призвело до виникнення заборгованості по відшкодуванню вказаних виплат у сумі 43,29 грн.

Згідно пункту 5.8 Інструкції «Про порядок перерахування, обліку та витрачання страхових коштів у Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України», у редакції, чинній до 01.01.2011 року, при стягненні недоїмки за платежами до Фонду строки давності не застосовуються.

Усі спірні питання, які виникають між страхувальником та робочими органами виконавчої дирекції Фонду з приводу нарахування страхових внесків і пені, стягнення недоїмки, неприйняття до заліку витрат у рахунок страхових внесків, вирішуються в судовому порядку (пункт 10 Інструкції).

          У судовому засіданні з'ясовано, що на час розгляду даної адміністративної справи за відповідачем залишається не погашеною заборгованість перед відділенням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в м. Івано-Франківську по сплаті страхових внесків у сумі 43,29 грн. Доказів сплати заборгованості відповідач суду не подав.

          Підстав для звільнення ПП "Верла" від сплати заборгованості судом не встановлено.

За таких обставин позовні вимоги підлягають до задоволення.

          На підставі ст. 124 Конституції України, керуючись ст. ст. 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

                                         ПОСТАНОВИВ:

          Позов задовольнити повністю.

          Стягнути з приватного підприємства "Верла" ( код ЄДРПОУ 30107604) на користь Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в м. Івано-Франківську 43 ( сорок три) грн. 29 коп. заборгованості зі сплати страхових внесків.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбаченому частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

          Постанова набирає законної сили в порядку та строки встановлені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

          Суддя:                                                                       Кафарський В.В.

          Постанова складена в повному обсязі 21.09.2015 року.