Постанова

від 20.12.2011 по справі 2а-1592/11/1370

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 грудня 2011 року № 2а-1592/11/1370

Львівський окружний адміністративний суд у складі :

головуючого - судді Костецького Н.В.

за участю секретаря судового засідання Голодніков О.В.

представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у судовому засіданні в залі суду в м.Львові адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Дністер-Сервіс» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Львова про скасування податкових повідомлень-рішень, -

в с т а н о в и в :

ТзОВ «Дністер-Сервіс» звернулося до суду з позовом про скасування податкового повідомлення-рішення №0001932300/4/29477 від 09.12.2010 року, виданого Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі м. Львова.

Ухвалою від 11.02.2011 року відкрито провадження у згаданій вище справі № 2а-1592/11/1370.

Ухвалою від 15.09.2011 року об'єднано справу №2а-4938/11/1370 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю В«Дністер-СервісВ»до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова про скасування податкового повідомлення-рішення зі справою № 2а-1592/11/1370 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю В«Дністер-СервісВ»до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова про скасування податкового повідомлення-рішення.

27.09.2011р. представник позивача уточнив позовні вимоги та просив суд визнати недійсними податкові повідомлення-рішення №0001932300/4/29477 від 09.12.2010 р. та №0006151630/4/1 від 04.01.2011р.

Позовні вимоги мотивовані тим, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є незаконним та необґрунтованим та прийняті з порушенням вимог чинного законодавства.

У судовому засіданні представник позивача уточнені позовні вимоги підтримав повністю з підстав, викладених у позовній заяві, просив позов задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні подав письмове заперечення, у якому викладені обставини, зазначені в акті перевірки, просив у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши подані документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

Відповідачем проведена планова виїзна перевірка ТзОВ «Дністер-Сервіс» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 15.06.2009р. по 31.03.2010р., валютного та іншого законодавства за період з 15.06.2009р. по 31.03.2010р.

За наслідками перевірки відповідачем 27.07.2010р. складено акт №1055/178/23-121/36500622, на підставі якого винесено податкове повідомлення-рішення №0001932300/4/29477 від 09.12.2010р., яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок на прибуток в сумі 142417 грн., штрафна (фінансова) санкція 42609 грн., разом - 185026 грн.

Не погодившись із вказаним податковим повідомленням-рішенням, позивач оскаржив його в адміністративному порядку.

Рішенням ДПА у Львівській області про результати розгляду повторної скарги від 20.01.2011р. №1401/10/25-005/114 залишено без змін податкове повідомлення-рішення ДПІ в Шевченківському районі м. Львова №0001932300/4/29477 від 09.12.2010р.

Крім того, на підставі акту перевірки №1295/411/15-2/36500622 від 31.08.2010р., який встановлено порушення позивачем п.7.7.1 п.7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення №0006151630/4/1 від 04.01.2011р., яким визначено суму податкового зобов'язання за платежем ПДВ на суму 136381 грн., штрафна санкція - 6819 грн., разом 143200 грн.

Не погодившись із вказаним податковим повідомленням-рішенням, позивач оскаржив його в адміністративному порядку.

Рішенням ДПА у Львівській області про результати розгляду повторної скарги від 24.03.2011р. №7988/10/25-005/628 залишено без змін податкове повідомлення-рішення ДПІ в Шевченківському районі м. Львова №0006151630/4/1 від 04.01.2011р. та донараховано 188 грн. основного платежу з ПДВ та застосовано 47 грн. штрафної санкції.

Як вбачається з акту перевірки №1055/178/23-121/36500622 від 27.07.2010р. встановлено, що ТзОВ «Дністер-Сервіс» порушило п. 5.1 п. п. 5.2.1 п.5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3, ст. 5, п.п. 5.4.3 п.5.4 ст.5, п.5.9 ст.5, п.п. 5.3.2.п.5.3 ст.5, п.п.8.4.1 п.8.4 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 142417 грн., п.4.1 ст.4, п.п. 7.4.1, 7.4.4, п.7.4 ст. 7, п.п.7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого підприємством завищено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту на суму 136471 грн., а також абз. е п.п. 6.3.3 п.6.3 ст.6, п.п. 8.1.1 п.8.1 ст. 8 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», що призвело до заниження податку з доходів фізичних осіб в розмірі 226,85 грн.

Згідно акту перевірки №1295/411/15-2/36500622 від 31.08.2010р. було переглянуто висновки акту №1055/178/23-121/36500622 від 27.07.2010р. щодо донарахування податку на додану вартість в розмірі 136471 грн., та зменшено таке донарахування до 136381 грн. на підставі норм ЗУ «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

До адміністративних судів згідно з ч.2 цієї ж статті можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Закріплений у ч.1 ст. 11 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 138 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

За правилами, встановленими ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно наявного в матеріалах справи свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи вбачається, що ТзОВ «Дністер-Сервіс» зареєстроване 15.06.2009р. виконавчим комітетом Львівської міської ради, про що зроблено запис у ЄДР ЮО та ФОП 14151020000022184.

Згідно довідки з ЄДРПОУ № 292802 ТзОВ «Дністер-Сервіс» присвоєно і.к. № 36500622 та серед видів діяльності за КВЕД є технічне обслуговування та ремонт автомобілів.

В акті перевірки № 1055/178/23-121/36500622 від 21.07.2010 р. відповідач стверджує, що позивач завищив валові витрати на суму 492141,0 грн, та відповідно податковий кредит в розмірі 98428,0 грн, внаслідок віднесення до витрат вартості запасних частин, які ТзОВ «Дністер-сервіс» використало на здійснення гарантійного ремонту, з мотивів, що дані операції не пов'язані з його господарською діяльністю.

Крім цього вказує, що позивач не веде книги обліку бракованих товарів та обліку покупців, відповідно до «Порядку обліку бракованих товарів, повернутих покупцями, у разі здійснення гарантійних замін товарів, а також обліку покупців, які отримали таку заміну, або дослуги з ремонту (обслуговування)» (надалі - Порядок обліку), затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України від 27.06.1997 р. № 203.

Відповідач вказує, що ТзОВ «Дністер-сервіс» списує запасні частини на проведення гарантійних ремонтів автомобілів. Також відповідач зазначає, що Порядок гарантійного ремонту (обслуговування) або гарантійних замін, а також перелік товарів, на які встановляється гарантійне обслуговування визначається Кабінетом Міністрів України.

Господарським кодексом України (надалі - ГК України), у відповідності до Конституції України встановлено основи господарської діяльності (господарювання), що базується на різноманітності суб'єктів господарювання різних форм власності.

Так, відповідно до ч.3 ст. 5 ГК України «Суб'єкти господарювання та інші учасники відносин у сфері господарювання здійснюють свою діяльність у межах встановленого правового господарського порядку, додержуючись вимог законодавства.»

Нормативно-правове регулювання господарської діяльності визначено у ст.7 ГК України: "Відносини у сфері господарювання регулюються Конституцією України, цим Кодексом, законами України, нормативно-правовими актами Президента України та Кабінету Міністрів України, нормативно-правовими актами інших органів державної влади та органів місцевого самоврядування, а також іншими нормативними актами".

Згідно наявної в матеріалах справи дилерської угоди № ДД-08/02-02-13/09-01 від 30.06.2009 року з додатками позивач є офіційним дилером ТОВ "Хюндай Моторс Україна" в області сервісного обслуговування автомобілів марки Хюндай і зобов'язаний здійснювати увесь комплекс робіт пов'язаних з гарантійним сервісним обслуговуванням автомобілів.

Наказом Міністерства промислової політики України від 29.12.2004 N 721 затверджено Порядок гарантійного ремонту (обслуговування) або гарантійної заміни дорожніх транспортних засобів (надалі - Порядок ), яким визначено відносини між власниками дорожніх транспортних засобів (далі - ДТЗ) та суб'єктами господарювання, в тому числі тими, що здійснюють роздрібну торгівлю ДТЗ, підприємствами-виробниками ДТЗ та виконавцями робіт із технічного обслуговування і гарантійного ремонту ДТЗ.

У п. 25. Порядку визначено, що документом, який підтверджує передавання ДТЗ на гарантійний ремонт, є наряд-замовлення. Споживач підписом у наряді-замовленні погоджує обсяги та терміни виконання гарантійного ремонту.

У матеріалах справи наявні журнали обліку гарантійних ремонтів дорожніх транспортних засобів за 2009 р. - 2010 р., де зазначені дата надходження транспортного засобу на ремонт, ідентифікаційні дані власника та транспортного засобу, дата оформлення та номер наряду-замовлення, тривалість та види робіт.

Відповідно до наявного в матеріалах справи додатку №4 до дилерської угоди № ДД-08/02-02-13/09-01 від 30.06.2009 року «Процедура подачі гарантійних рекламації» дилерської угоди, копії первинних документів, які оформляються при здійсненні гарантійного ремонту надаються ТОВ «Хюндай Моторс Україна». На підставі цих даних, а також зведеного акту виконаних робіт по гарантійних ремонтах, ТОВ «Хюндай Моторс Україна» приймає рішення про відшкодування вартості використаних запасних частин.

Згідно п. 1.1 загальних положень Порядку обліку вказано, що «цей порядок поширюється на суб'єкти господарювання, які продають товар, надають послуги з ремонту, обслуговування (далі - продавців) , та на юридичних і фізичних осіб, які купують товари або отримують послуги з ремонту, обслуговування (далі - покупців).

Видом господарської діяльності Позивача є технічне обслуговування та ремонт автомобілів, а тому суд приходить до переконання про відсутність необхідності ведення книги обліку бракованих товарів та про правомірним списання запасних частин на проведення гарантійних ремонтів автомобілів.

Крім цього, в матеріалах справи наявні видаткові накладні від постачальника - ТОВ «Хюндай Моторс Україна» до ТзОВ «Дністер-сервіс» про поставку запасних частин на проведення гарантійних ремонтів автомобілів.

На підставі наведеного суд приходить до переконання про те, що всі запасні частини, які ТзОВ «Дністер-сервіс» використало на гарантійний ремонт, були використані у господарській діяльності, а, відповідно, посилання відповідача про завищення витрат на суму 492141 грн. та донарахування суми ПДВ в розмірі 98428,0 грн. є невірними.

Також відповідачем зазначено, що ТзОВ "Дністер-сервіс" занизило податкове зобов'язання з ПДВ на 7500 грн. Сума заниження податкового зобов'язання розрахована виходячи із звичайних цін, оскільки ТзОВ "Дністер-сервіс" відповідно до угоди з ПП "Пласкоп" оренди нерухомого майна та прилеглої території № 09-01 від 01.07.2009 року платить 5000,00грн. в місяць ( в т.ч. ПДВ 20%).

Відповідно до п. 1.20.10 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" донарахування податкових зобов'язань платника податку податковим органом внаслідок визначення звичайних цін здійснюється за процедурою встановленою законом для нарахування податкових зобов'язань за непрямими методами.

Станом на день проведення документальної перевірки ТзОВ "Дністер-сервіс" органами ДПІ зазначена вище визначена законом процедура для нарахування податкових зобов'язань за непрямими методами була відсутня.

У листі Державної податкової адміністрації України від 28.04.2005 р. за № 4146/Х/17-115 зазначається, що застосування непрямих методів до платників податків до прийняття закону не можливо (недопустимо).

Відтак, суд вважає донарахування 6960,00 грн. податкового зобов'язання з ПДВ неправомірним.

Відповідачем зазначено, що ТзОВ "Дністер-сервіс" неправомірно віднесено до податкового кредиту 30993 грн. за операціями з ТзОВ "Галпап плюс", оскільки податковий кредит з ПДВ не підтверджений податковими зобов'язаннями ТзОВ "Галпап плюс".

Згідно підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 ст.7 статті Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 року. №168/97-ВР, із змінами та доповненнями не підлягають включенню до складу податкового кредиту будь-які витрати зі сплати податку, які не підтвердженні податковими накладними чи митними деклараціями, а у разі імпорту робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

При цьому в підпункті 7.5.1 пункту 7.5 зазначеної статті передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з події: або дата списання коштів із банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків із використанням кредитних дебетових карток чи комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

На час перевірки були надані належним чином оформлені податкові накладні, що підтверджує правомірність віднесення сум ПДВ до податкового кредиту за податковими накладними від ТзОВ "Галпап плюс".

В матеріалах справи наявні податкові накладні за операціями з ТзОВ "Галпап плюс" (а.с. 60-69 т.2)

Відповідачем зазначено, що суми податку на додану вартість віднесені до податкового кредиту ТзОВ "Дністер-сервіс", вважаються безпідставними, оскільки податковий кредит з ПДВ не підтверджений податковими зобов'язаннями ТзОВ "Галпап плюс".

Однак в судовому засіданні представником позивача було зазначено, що ТзОВ "Галпап плюс" подало уточнюючі податкові звіти за липень-жовтень 2009 року, чим підтвердило правомірність включення вказаної суми до податкового кредиту.

Зазначена обставина відповідачем не була спростована.

За таких обставин суд приходить до висновку, що дата отримання податкової накладної за придбані товариством товари (послуги) є датою виникнення права у позивача на податковий кредит, а, відтак, позивач правомірно включив до складу податкового кредиту суму ПДВ 30993 грн.

Крім цього, відповідач стверджує, що позивач завищив валові витрати на суму 42529,00 грн., оскільки відніс до валових витрат послуги приватного нотаріуса ОСОБА_3 за посвідчення договору купівлі-продажу об'єкта незавершеного виробництва.

Неправомірність віднесення на валові витрати послуг нотаріуса аргументується тим, що відповідно до п.п.8.4.1 п.8.4. ст.8.3акону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22 травня 1997 р. N 283/97-ВР «....у разі здійснення витрат на придбання основних фондів балансова вартість відповідної групи збільшується на суму вартості їх придбання, з урахуванням транспортних і страхових платежів, а також інших витрат, понесених у зв'язку з таким придбанням, без урахування сплаченого податку на додану вартість, у разі коли платник податку на прибуток підприємств зареєстрований платником податку на додану вартість».

Також, відповідачем зазначено, що згідно п.п. 5.3.2 вищевказаного Закону не включаються до валових витрат витрати на «...придбання, будівництво, реконструкцію, модернізацію, ремонт та інші поліпшення основних фондів, та витрати, пов'язані з видобутком корисних копалин, а також з придбанням нематеріальних активів, які підлягають амортизації, згідно із статтями 8 і 9 та підпунктом 7.9.4 цього Закону».

Згідно наявного в матеріалах справи договору купівлі-продажу від 13.08.2009 року ОСОБА_4 продала ТзОВ «Дністер-сервіс» об'єкт незавершеного будівництва за адресою: м.Львів, вул. Липинського В, 36.

Як вбачається з п.10 вказаного договору витрати за його складання та нотаріальне посвідчення оплачує покупець.

Виконання вказаного договору підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями, карткою рахунку 685 та заявою ОСОБА_4 про повний розрахунок.

Суд приходить до переконання, що нотаріальне посвідчення договору купівлі - продажу пов'язане з господарською діяльністю позивача. Об'єкт придбання за даним договором віднесений на рахунок 151 «Капітальне будівництво» плану рахунків бухгалтерського обліку, активів, капіталу зобов'язань і господарських операцій підприємств та організацій, (затв. Наказом Мінфіну України від 30.11.1999 р № 291 із змінами та доповненнями, зареєстрованого у Мінюсті України 21.12.1999 р. за №892/4185). Даний факт підтверджується журналом ордером по рахунку 151 «Капітальне будівництво» рахунку 15 «Капітальні інвестиції».

Згідно Положення (Стандарту) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби», затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 27 квітня 2000 р. № 92, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18 травня 2000 р. №288/4509 до основних засобів належить 5.1 Основні засоби: 5.1.1. Земельні ділянки; 5.1.2. Капітальні витрати на поліпшення, земель; 5.1.3. Будинки, споруди та передавальні пристрої , 5.1.4. Машини та обладнання; 5.1.5. Транспортні засоби; 5.1.6. Інструменти, прилади, інвентар (меблі); 5.1.7. Тварини; 5.1.8. Багаторічні насадження; 5.1.9. Інші основні засоби.

Незавершене виробництво класифікується окремим пунктом 5.3, який не входить в перелік основних засобів. 5.3. Незавершені капітальні інвестиції.

Крім цього, згідно листа ДПА України від 27.10.2006 р. № 12238/15-0516, «якщо послуги приватних нотаріусів за вчинення нотаріальних дій безпосередньо пов'язані з веденням власної господарської діяльності платника податку, такі витрати загальною сумою включаються до його валових витрат».

Тому, враховуючи все вищенаведене, суд приходить до переконання, що позивач - ТзОВ «Дністер-сервіс» відповідно до пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22 травня 1997 р. N 283/97-ВР, в якому вказано, що «...до складу валових витрат платника податку включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті» правомірно відніс до валових витрат послуги приватного нотаріуса ОСОБА_5 за посвідчення договору купівлі-продажу об'єкта незавершеного виробництва на суму 42529,00 грн.

Крім цього, відповідач зазначає про те, що ТзОВ «Дністер-сервіс» неправомірно віднесло на валові витрати послуги, які надавались приватним підприємцем ОСОБА_6 на підставі договору № 01/11 про надання юридичних послуг від 02.11.2009 р. на суму 35000,00 грн.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності., що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Згідно п. 1.2 ст.1, п.2.1 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. №88 та зареєстрованого у Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 р. №158/704 визначено необхідність підтвердження господарських операції первинними документами.

Відповідно до умов Договору приватний підприємець ОСОБА_6В зобов'язувався надавати послуги з абонентського юридичного обслуговування.

Відповідач в акті перевірки № 1055/178/23-121/36500622 від 21.07.2010 р. стверджує, що позивачем на час проведення перевірки були надані первинні документи, що підтверджують факт надання юридичних послуг.

В матеріалах справи містяться акти надання послуг та звіти про надання послуг за договором № 01/11 від 02.11.2009 р.

Згідно з п.5.3.9. п.5.3 ст.5 Закону України від 22 травня 1997 р.№ 283/97-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (із змінами та доповненнями) не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно Правил ведення податкового обліку, що зафіксовані у статті 11 вищезгаданого Закону та виходячи із змісту п. 11.2.1 Правил, валові витрати можуть підтверджуватись:

1) документом, який підтверджує списання грошових коштів в оплату товарів ( робіт, послуг) або їх придбання за готівкові кошти;

2) документом, який підтверджує оприходування товарів або фактичне отримання результатів робіт (послуг).

Наявність цих документів у позивача на момент проведення перевірки підтверджена відповідачем.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані податкові зобов'язання, презумується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

Посилання податкового органу на те, що у наданих позивачем актах здачі-приймання наданих йому послуг не зазначено підтвердження фактичного надання послуг, відсутність звітного докладу, методичних параметрів, відсутність інформації про економічний ефект для підприємства не можуть вважатися беззастережними та безперечними доказами в підтвердження доводів податкової інспекції того, що позивачем неправомірно віднесено до складу валових витрат вартість придбаних у контрагента послуг.

Тому, твердження відповідача про неправомірне віднесення до валових витрат послуг, які надавались на підставі договору № 01/11 про надання юридичних послуг від 02.11.2009 р. вважаються судом не доведеними.

З урахуванням викладеного, суд прийшов до висновку, що податковим органом неправомірно винесено податкові повідомлення - рішення від 04.01.2011 року № 0006151630/4/1 та від 09.12.2010 року № 0001932300/4/29477.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Дністер-Сервіс» підлягає задоволенню, а оскаржувані податкові повідомлення -рішення визнанню протиправними та скасуванню.

Керуючись ст.ст.7-14,17,18,49,51,158,160-163,167 Кодексу адміністративного судочинства України , суд -

п о с т а н о в и в:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Львова від 04.01.2011 року № 0006151630/4/1 та від 09.12.2010 року № 0001932300/4/29477.

3.Стягнути з державного бюджету України в користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Дністер-Сервіс» 3 грн. 40 коп. судового збору.

Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили в строк та в порядку передбаченому ст. 254 КАС України.

Повний текст постанови складено та підписано 26.12.2011р.

Суддя Костецький Н.В.