Постанова

від 18.09.2015 по справі 815/4710/15

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 815/4710/15

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 вересня 2015 року

09год50хв.

Зала судових засідань №19

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого - судді Аракелян М.М.

Розглянувши у порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом Роздільнянської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Одеській області до Товариства з обмеженою відповідальність В«ТГБВ» про накладення арешту на кошти та інші цінності на суму 7432, 00 грн., -

ВСТАНОВИВ:

До суду надійшла адміністративна позовна заява Роздільнянської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Одеській області, в якій позивач просить суд накласти арешт на кошти та інші цінності Товариства з обмеженою відповідальність В«ТГБВ» (ЄДРПОУ 38121364) на суму податкового боргу 7432, 00 грн., які знаходяться на рахунках в установах банків: р/р 26004361936 в АТ В«ОСОБА_1 АВАЛЬВ» у м. Києві МФО 380805, валюта рахунку українська гривня; р/р 26004361936 в АТ В«ОСОБА_1 АВАЛЬВ» у м. Києві МФО 380805, валюта рахунку українська гривня; р/р 26006203051 в ПАТ В«МАРФІН БАНКВ» МФО 328168, валюта рахунку українська гривня.

Відповідач заперечення на позов не надав, у судові засідання не з'явився, незважаючи на те, що про дату, час та місце судового засідання повідомлявся шляхом направлення на адресу підприємства, зазначену у витягу з ЄДР юридичних та фізичних осіб-підприємців, судових повісток.

Відповідно до ч. 11 ст. 35 КАС України у разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, в заяві від 14.09.2015р. просив розглянути справу за відсутності представника податкового органу.

Відповідно до ч.6 ст.128 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, проаналізувавши положення чинного законодавства, суд дійшов наступного.

Судом встановлено, що ТОВ В«ТГБВ» зареєстровано Реєстраційною службою Роздільнянського міжрайонного управління юстиції 17.02.2012 року за реєстраційним №1 554 102 0000 000962 та взято на податковий облік, як платник податків.

П.п.20.1.19 п.20.1 ст.20 Кодексу передбачено, що контролюючі органи мають право: застосовувати до платників податків передбачені законом фінансові (штрафні) санкції (штрафи) за порушення податкового чи іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи; стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов'язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом та іншими законами України; стягувати суми недоїмки із сплати єдиного внеску; стягувати суми простроченої заборгованості суб'єктів господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитами (позиками), залученими державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державні (місцеві) гарантії, а також за кредитами із бюджету в порядку, визначеному цим Кодексом та іншими законами України.

Підпунктом 14.1.175 п.14.1 - ст.14 Податкового кодексу України встановлено, що податковий борг - сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

У разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

ТОВ В«ТГБВ» має податковий борг перед бюджетом по авансовим платежам з податку на прибуток приватних підприємств у сумі 7432, 00 грн.

Вказаний борг виник згідно поданої до податкового органу податкової декларації з податку на прибуток від 19.02.2015 року №9080798614 на суму 44592, 00 грн. (залишок складає 7432, 00 грн.)

Відповідачеві була вручена податкова вимога №475-23 від 02.07.2015 року, що підтверджується підписом директора ТОВ «ТГБ» на копії податкової вимоги у матеріалах справи.

Відповідно до п.п.20.1.33 п.20.1 ст.20 ПК України контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться в банку, платника податків, який має податковий борг, у разі якщо у такого платника податків відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

Суд зазначає, що підстави для застосування як адміністративного арешту майна, так і арешту коштів на рахунках платника податків, визначені пунктом 94.2 статті 94 Податкового кодексу України . Обидва види арешту, за загальним правилом, застосовуються з однакових підстав, але розрізняються процедурою застосування - або за рішенням керівника податкового органу (щодо майна, відмінного від коштів), або за рішенням суду (арешт коштів)

Зазначене випливає із системного тлумачення правових норм, які містяться у статті 94 Податкового кодексу України . Ці норми регулюють як правовідносини, що виникають при накладенні адміністративного арешту майна, так і арешту коштів платника податків, причому зміст правового регулювання викладається в єдиному контексті.

Додаткові випадки накладення арешту на кошти платника податків, крім тих, що визначені статтею 94 цього Кодексу , визначені п.п. 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України .

Наведена законодавча норма встановлює одночасно як право податкового органу на звернення до суду з вимогою про накладення арешту на кошти платника податків, так і підстави для реалізації цього повноваження. Такими підставами є: 1) відсутність майна, за рахунок якого може бути погашений податковий борг; 2) недостатність такого майна для погашення суми податкового боргу через те, що балансова вартість цього майна менша за відповідну суму податкового боргу; 3) майно не може бути джерелом погашення податкового боргу у відповідній сумі.

Відсутність підстав для застосування арешту коштів платника податків, передбачених підпунктом 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України , серед підстав для застосування адміністративного арешту, що входять до переліку, встановленого пунктом 94.2 статті 94 Податкового кодексу України (сформульованого як вичерпний), не може розглядатися як перешкода для застосування арешту коштів на рахунках платника податків у відповідних випадках.

Наведене пояснюється тим, що норма підпункту 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України є імперативною і обов'язковою до виконання, зміст її є самостійним, чітким і зрозумілим. Норми підпункту 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 та пункту 94.2 статті 94 Податкового кодексу України не заперечують за змістом одна одну, оскільки регулюють різні правовідносини. Так, норми пункту 94.2 Податкового кодексу України визначають загальні підстави для застосування арешту як майна, так і коштів платника податків. Натомість підпункт 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України регулює інше коло суспільних відносин, а саме питання накладення арешту виключно на кошти платника податків та інші цінності, що знаходяться у банках, причому в специфічній ситуації за відсутності достатнього для погашення податкового боргу майна.

З матеріалів адміністративної справи вбачається, що позивачем з метою встановлення наявності активів у відповідача направлені запити до державних органів реєстрації, в результаті чого отримано довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно в якій зазначено, що станом на 15.07.2015 року відомості про нерухоме майно ТОВ «ТГБ» у реєстрі відсутні; відповідь центру надання послуг, пов'язаних з використанням автотранспортних засобів з обслуговування м. Теплодар, Біляєвського, ОСОБА_2, Роздільнянського та Фрунзівського районів від 10.07.2015 року №1133, відповідно до якої за ТОВ «ТГБ» автотранспорт не значиться; відповідь Державної інспекції сільського господарства в Одеській області №05-14/06/1734 від 20.07.2015 року, відповідно до якої згідно даних Єдиного державного реєстру відомчих машин Держсільгоспінспекції України по Одеській області за ТОВ «ТГБ» не значиться..

Враховуючи наведене, суд зазначає, що у відповідача відсутнє майно для погашення податкового боргу в сумі 7432, 00 грн.

До теперішнього часу податковий борг відповідачем не погашено, докази зворотнього в справі відсутні.

Відповідно до п.10.1 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 року №22, виконання банком арешту коштів, що зберігаються на рахунку клієнта, здійснюється за постановою державного виконавця чи рішенням суду (у тому числі ухвалою, постановою, наказом, виконавчим листом суду) про стягнення коштів або про накладення арешту в порядку, установленому законом.

Банк приймає до виконання постанову державного виконавця та/або рішення суду, які доставлені до банку самостійно державним виконавцем, слідчим, представником суду, органу державної податкової служби або які надійшли рекомендованим або цінним листом, відправником якого є суд, державний виконавець, слідчий, орган державної податкової служби.

Пунктом 10.2 Інструкції передбачено, що арешт за постановою державного виконавця або за рішенням суду (далі - документ про арешт коштів) накладається на кошти, що обліковуються за рахунками, відкритими клієнтами в банку, відповідно до нормативно-правових актів Національного банку, що регулюють порядок відкриття та використання рахунків.

Також, п.10.3 вказаної Інструкції визначено, що арешт на підставі документа про арешт коштів може бути накладений на всі кошти, що є на всіх рахунках клієнта банку, без зазначення конкретної суми, або на суму, що конкретно визначена в цьому документі. Якщо в документі про арешт коштів не зазначений конкретний номер рахунку клієнта, на кошти якого накладений арешт, але обумовлено, що арешт накладено на кошти, що є на всіх рахунках, то для забезпечення суми, визначеної цим документом, арешт залежно від наявної суми накладається на кошти, що обліковуються на всіх рахунках клієнта, які відкриті в банку, або на кошти на одному/кількох рахунку/ах.

Отже, у Роздільнянської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Одеській області є всі законні підстави для звернення до суду з позовом про накладення арешту на кошти та інші цінності платника податків, що знаходяться на рахунках в банківських установах боржника, в якого відсутнє майно.

На підставі наведеного, суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача як законних та правомірних, документально і нормативно обґрунтованих.

Керуючись ч.6 ст.128, ст.ст.158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Роздільнянської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Одеській області до Товариства з обмеженою відповідальність В«ТГБВ» про накладення арешту на кошти та інші цінності на суму 7432, 00 грн. задовольнити.

Накласти арешт на кошти та інші цінності Товариства з обмеженою відповідальність В«ТГБВ» (код ЄДРПОУ 38121364, 65003, Одеська область, м. Одеса, Суворовський район, вул.. Чорноморського козацтва, буд. 115) на суму податкового боргу 7432(сім тисяч чотириста тридцять дві)грн. 00коп., які знаходяться на рахунках в установах банків: р/р 26004361936 в АТ В«ОСОБА_1 АВАЛЬВ» у м. Києві МФО 380805, валюта рахунку українська гривня; р/р 26004361936 в АТ В«ОСОБА_1 АВАЛЬВ» у м. Києві МФО 380805, валюта рахунку українська гривня; р/р 26006203051 в ПАТ В«МАРФІН БАНКВ» МФО 328168, валюта рахунку українська гривня.

Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України .

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова або ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя М.М. Аракелян