Постанова

від 14.09.2015 по справі 817/2202/15

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 817/2202/15

14 вересня 2015 року м. Рівне

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Кравчук Т.О., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом

Управління Пенсійного фонду України в Костопільському районі Рівненської області доСпільного підприємства "Виробничо-заготівельно-торгове підприємство" Костопільської райспоживспілки простягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ :

До Рівненського окружного адміністративного суду звернулось Управління Пенсійного фонду України в Костопільському районі з позовом до Спільне підприємство "Виробничо - заготівельно - торгове підприємство" Костопільської райспоживспілки про стягнення заборгованості з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до частини другої Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" в частині пенсій, призначених відповідно до пунктів "б" - "з" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" за липень 2015року у сумі 6113,97 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що за особовим рахунком відповідача утворився борг з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах відповідно до частини другої Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" в частині пенсій, призначених відповідно до пунктів "б" - "з" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" за липень 2015 року. Посилаючись на частину другу Прикінцевих положень Закону України від 09.07.2003 року №1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та пункт 6 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою Пенсійного фонду України від 19.12.2003 року №21-1, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16.01.2004 року за №64/8663, позивач просить суд стягнути суму заборгованості з відповідача. При цьому позивач зазначив, що з втратою з 01.01.2015 року сільськогосподарськими підприємствами статусу платника фіксованого сільськогосподарського податку внаслідок внесення змін до Податкового кодексу України Законом України від 28.12.2014 року №71-VІІІ, відповідач зобов'язаний відшкодовувати позивачу витрати на виплату та доставку пільгових пенсій..

Територіальні органи Пенсійного фонду України в силу закону здійснюють функції з контролю за правильністю, повнотою нарахування і своєчасністю сплати страхувальниками внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а також стягнення заборгованості за страховими внесками, тому позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача сум вказаної заборгованості.

Ухвалою судді від 06 серпня 2015 року відкрито провадження у справі, закінчено підготовче провадження та призначено судовий розгляд на 14.09.2015 року.

Про дату, час та місце судового розгляду сторони були повідомлені належним чином.

У призначений день і час сторони до суду не з'явились.

У позовній заяві позивач заявив клопотання про розгляд справи без участі представника управління.

Відповідач до суду не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, повістка про виклик до суду вручена 10.08.2015 року, що підтверджується доказами в матеріалах справи.

За таких обставин суд, на підставі частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з ухвалою від 14.09.2015 року постановив про розгляд справи за відсутності представників сторін у порядку письмового провадження.

11.09.2015 року відповідач подав через відділ документального забезпечення Рівненського окружного адміністративного суду заперечення проти позову (вх. №15969/15), у яких зазначив про невизнання адміністративного позову та його невідповідність нормам законодавства. Перш за все відповідач наголосив на прийняття невиправданого існуючим обставинам рішення позивача щодо відшкодування підприємством витрат на виплату та доставку пільгових пенсій 6 колишнім працівницям підприємства, що з рештою призведе до банкрутства відповідача та звільнення з роботи усіх 15 найманих працівників підприємства, оскільки щомісячне відшкодування у сумі 6113,97 грн. є непосильним для відповідача враховуючи скрутне фінансово-матеріальне становище підприємства та галузі сільськогосподарського виробництва в цілому. Крім того, на переконання відповідача, позивач не довів покладення обов'язку з відшкодування вказаних витрат після внесення змін до податкового законодавства та позбавлення відповідача статусу платника фіксованого сільськогосподарського податку саме на відповідача, оскільки жодним чинним нормативно-правовим актом не покладено відповідного обов'язку на колишніх платників фіксованого сільськогосподарського податку. Більше того, як зазначив відповідач, за нормами абзацу п'ятого підпункту 1 пункту 2 Прикінцевих положень Закону України №1058-V виплата пенсій особам, пенсії яким призначені відповідно до пп. "в"-"е" та "ж" частини першої статі 13 Закону №1788-ХІІ здійснюються з 1 січня 2005 року за рахунок коштів Державного бюджету України до досягнення особою пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону №1058-V. Оскільки колишнім працівницям відповідача, суми виплачених пенсій яких до відшкодування вимагає позивач, пенсії призначені за пунктом "ж" частини першої статі 13 Закону №1788-ХІІ, виплата даних пенсій проводиться за рахунок коштів Державного бюджету України та не підлягає відшкодуванню відповідачем. З таких підстав просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Спільне підприємство "Виробничо-заготівельно-торгове підприємство" Костопільської райспоживспілки зареєстроване 17.06.1998 року, як платник внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Костопільському районі Рівненської області.

Позивачем відповідно до розрахунку фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до частини другої Прикінцевих положень Закону України від 09.07.2003 року №1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" в частині пенсій, призначених відповідно до пунктів "б" - "з" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" визначено розмір витрат, які підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача у зв'язку з виплатою пенсії пенсіонеркам ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 з січня 2015 року з розрахунку 6113,97 грн./місяць разом.

Оскільки відповідачем не внесено до відшкодування суму відповідних витрат за липень 2015 року, за відповідачем утворилась заборгованість у сумі 6113,97 грн., про стягнення якої позивач звернувся з позовом до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між позивачем та відповідачем, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту першого статті 1 Закону України від 26.06.1997 року №400/97-ВР "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування", платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування є суб'єкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності, їх об'єднання, бюджетні, громадські та інші установи та організації, об'єднання громадян та інші юридичні особи, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують працю найманих працівників. Абзацом четвертим пункту 1 частини 2 цього Закону передбачено, що для платників збору, визначених пунктом першим та пунктом другим статті 1 цього Закону, крім тих, які є платниками фіксованого сільськогосподарського податку, об'єктом оподаткування є також фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого статтею 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Водночас, Законом України від 28.12.2014 року №71-VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи", який набрав чинності з 01.01.2015 року, Главу 2 "Фіксований сільськогосподарський податок" розділу XIV "Спеціальні податкові режими" Податкового кодексу України виключено, натомість пункт 4 пункту 291.4 статті 291 Податкового кодексу України викладено у новій редакції, тобто з 01.01.2015 року сільськогосподарські товаровиробники, у яких частка сільськогосподарського товаровиробництва за попередній податковий (звітний) рік дорівнює або перевищує 75 відсотків, набувають статусу платника єдиного податку 4 групи.

Це означає, що вищезазначене виключення щодо зобов'язання проводити відшкодування органу пенсійного фонду фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, передбачене абзацом четвертим пункту 1 частини 2 Закону України від 26.06.1997 року №400/97-ВР "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування", з 01.01.2015 року таких платників не стосується.

Відтак суд не приймає доводи відповідача щодо невизначення зобов'язання колишніх платників фіксованого сільськогосподарського податку проводити відшкодування органу Пенсійного фонду фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", оскільки єдину пільгу, що виключала несення такого обов'язку, законодавець у такий спосіб виключив, що означає, що з 01.01.2015 року суб'єкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності, їх об'єднання, бюджетні, громадські та інші установи та організації, об'єднання громадян та інші юридичні особи, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують працю найманих працівників, зобов'язані у встановленому порядку відшкодовувати пенсійному органу суму фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій.

Згідно з частиною другою Прикінцевих положень Закону України від 09.07.2003 року №1058-ІV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України "Про пенсійне забезпечення".

У цьому випадку розміри пенсій визначаються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.

При цьому зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Підприємства та організації з коштів, призначених на оплату праці, вносять до Пенсійного фонду плату, що покриває фактичні витрати на виплату і доставку пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, крім тих, що були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, починаючи з дня набрання чинності цим Законом, у розмірі 20 відсотків з наступним збільшенням її щороку на 10 відсотків до 100-відсоткового розміру відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій до набуття права на пенсію за віком відповідно до цього Закону.

Виплата пенсій особам, які були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників, за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та особам, пенсії яким призначені відповідно до пунктів "в"-"е" та "ж" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", здійснюється до 1 січня 2005 року за рахунок коштів Пенсійного фонду, а з 1 січня 2005 року - за рахунок коштів Державного бюджету України до досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону.

Процедура відшкодування підприємствами витрат Пенсійного фонду України на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, визначена в "Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України", що затверджена Постановою Пенсійного фонду України №21-1 від 19.12.2003 року, яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України за №64/8663 16.01.2004 року (надалі - Інструкція №21-1).

Відповідно до підпункту 6.1. пункту 6 Інструкції №21-1, з роботодавців (крім тих, які є платниками фіксованого сільськогосподарського податку) підлягають відшкодуванню 100% фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до абзацу першого пункту 2 Прикінцевих положень Закону України №1058-ІV, застрахованим особам, які працювали або працюють на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №36 від 16.01.2003 року та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. Для роботодавців, де працівники були зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №36 від 16.01.2003 року, крім тих, що були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників за списком робіт і професій, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №202 від 31.03.1994 року, розміри відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій встановлені диференційовано, в залежності від того, в якому календарному році призначено та/або виплачено пенсію, зокрема, 100 % від фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій, призначених та/або виплачених з 2012 року.

Згідно з підпунктом 6.4. пункту 6 Інструкції №21-1 розмір сум до відшкодування визначається на поточний рік відділами надходження доходів органів Пенсійного фонду України щорічно у розрахунках фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону України №1058-ІV, які надсилаються підприємствам до 20-го січня поточного року та протягом 10 днів з новопризначених (перерахованих) пенсій.

Підпунктом 6.7. пункту 6 даної Інструкції передбачено, що підприємства щомісяця до 25-го числа вносять до Пенсійного фонду зазначену в повідомленні місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.

Судом встановлено, що позивачем було направлено для відповідача розрахунок фактичних витрат на виплату пенсій, призначених відповідно до частини другої Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове пенсійне страхування", в частині пенсій, призначених відповідно до пунктів "б" - "з" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" з січня 2015 року по пенсіонеркам ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6

Довідками відповідача підтверджено, що пенсіонерки ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 працювали у відповідача у сільськогосподарському виробництві (від 03.12.2009 року №105, від 20.07.2009 року №56, від17.08.2010 року №62, від 07.09.2010 року №75, від 21.06.2010 року №42, від 08.05.2010 року №37) та отримали право на пільгове пенсійне забезпечення відповідно до пункту "ж" статті 13 Закону України від 05.11.1991 року №1788-XII "Про пенсійне забезпечення". Так, протоколами від 16.09.2010 року №10701, від 29.07.2010 року №10509, від 18.06.2010 року №10483, від 25.08.2010 року №10634від 27.07.2009 року №10553 та від 16.12.2009 року №10861 підтверджено вихід вказаних осіб на пенсію за пунктом "ж" статті 13 Закону України від 05.11.1991 року №1788-XII "Про пенсійне забезпечення" (багатодітна мати в с/г).

Відповідно до пункту "ж" статті 13 Закону України від 05.11.1991 року №1788-XII "Про пенсійне забезпечення" право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають жінки, які працюють у сільськогосподарському виробництві та виховали п'ятеро і більше дітей, незалежно від віку і трудового стажу в порядку, що визначаються Кабінетом Міністрів України.

Довідками за вих. №495 від 08.06.2010 року, №22 від 30.08.2010 року, №43 від 10.06.2010 року, №31 від 22.10.2012 року, №23 від 21.07.2009 року, №24 від 09.08.2010 року, підтверджується, що вказані пенсіонерки народили і виховали до 14-річного віку п'ятеро та більше дітей.

Таким чином, ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 працювали у відповідача у сільському виробництві, народили та виховали до 14-річного віку п'ятеро та більше дітей, відтак мають право на пільгове пенсійне забезпечення відповідно до пункту "ж" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України "Про призначення пенсії на пільгових умовах жінкам, які працюють в сільськогосподарському виробництві та виховали п'ятеро і більше дітей" від 16.05.1992 року №244, жінки, які працюють в сільськогосподарському виробництві та виховали п'ятеро і більше дітей до 14-річного віку, в тому числі усиновлених, пенсії на пільгових умовах призначаються незалежно від віку та наявного трудового стажу.

Право на пенсію на вказаних пільгових умовах мають жінки, які зайняті на постійній роботі у сільськогосподарському виробництві у колгоспах, державних господарствах, міжгосподарських підприємствах, кооперативах, орендних колективах, а також в фермерських та інших господарствах незалежно від форм власності та господарювання.

Обчислення заробітку, призначення та виплата таких пенсій провадяться відповідно до чинного законодавства.

Враховуючи, що з матеріалів справи вбачається, що пенсіонерки ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 працювали постійно в сільськогосподарському виробництві, народили та виховали до 14-річного віку п'ятеро та більше дітей, та мають право на призначення дострокової пенсії за віком в силу пункту 2 Розділу ХV Прикінцевих положень Закону України від 09.07.2003 року №1058-ІV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", отже витрати на виплату і доставку виплаченої їм пільгової пенсії повинні відшкодовуватися роботодавцем.

Стосовно тверджень відповідача про виплату таким особам пільгових пенсій за рахунок Державного бюджету України, а відтак і відсутність обов'язку із відшкодування відповідних витрат у відповідача, суд зазначає наступне.

Як вже зазначалось судом, згідно з абзацом 4 підпункту 1 пункту 2 Прикінцевих положень Закону №1058-IV, підприємства та організації з коштів, призначених на оплату праці, вносять до Пенсійного Фонду України плату, що покриває фактичні витрати на виплату і доставку пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими й важкими умовами праці за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, крім тих, що були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, починаючи з дня набрання чинності цим Законом, у розмірі 20 відсотків з наступним збільшенням її щороку на 10 відсотків до 100-відсоткового розміру відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій до набуття права на пенсію за віком відповідно до цього Закону.

В абзаці п'ятому цього ж підпункту зазначено, що виплата пенсій особам, які були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників, за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та особам, пенсії яким призначені відповідно до пунктів "в" - "е" та "ж" частини першої статті 13 Закону №1788-XII, здійснюється до 1 січня 2005 року за рахунок коштів Пенсійного Фонду України, а з 1 січня 2005 року - за рахунок коштів Державного бюджету України до досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону.

Аналіз наведених положень дає підстави для висновку про те, що витрати на виплату та доставку пенсій особам, які були зайняті на роботах за списком №1, покриваються підприємствами та організаціями. Обов'язок підприємств та організацій з відшкодування понесених Пенсійним Фондом України після 1 січня 2004 року витрат на виплату та доставку зазначених пенсій не пов'язаний із датою призначення таких пенсій чи часом набуття необхідного для цього пільгового стажу.

Винятком із цього правила є лише порядок покриття витрат на виплату та доставку пенсій особам, що були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, оскільки за змістом абзацу п'ятого підпункту 1 пункту 2 Прикінцевих положень Закону №1058-IV виплата пенсій таким особам здійснюється до 1 січня 2005 року за рахунок коштів Пенсійного Фонду України, а з 1 січня 2005 року - за рахунок коштів Державного бюджету України до досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, то і витрати на виплату та доставку пільгових пенсій покриваються за рахунок Пенсійного Фонду України та Державного бюджету України відповідно.

Однак специфіка такого порядку полягає в особливостях пенсійного забезпечення зазначених осіб.

Так, згідно зі статтею 14 Закону №1788-XII працівники, безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) по видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, мають право на пенсію незалежно від віку, якщо вони були зайняті на цих роботах не менше 25 років.

Аналіз положень пункту 2 Прикінцевих положень Закону №1058-IV у контексті статті 14 Закону №1788-XII дає підстави для висновку про те, що порядок, за якого витрати на доставку пільгових пенсій покриваються до 1 січня 2005 року за рахунок коштів Пенсійного Фонду України, а з 1 січня 2005 року - за рахунок коштів Державного бюджету України, стосується лише витрат на виплату та доставку пенсій, призначених особам на підставі статті 14 Закону № 1788-XII.

Відтак, суд не бере до уваги твердження відповідача, що відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до підпунктів "б"-"з" статті 13 Закону №1788-XII, які включають в себе і підпункти "в"-"е" та "ж", не повинно проводитись за рахунок відповідача.

Дана позиція підтверджена Верховним Судом України у постановах від 23.04.2013 року у справі №21-113а13 та від 08.10.2013 року у справі №21-310а13.

Рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України (ч.1 ст.244-2 Кодексу адміністративного судочинства України).

Згідно з частиною першою статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною першою статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Наявність у відповідача заборгованості з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах за липень 2015року підтверджується доказами, наданими позивачем. З матеріалів справи вбачається, що органом Пенсійного фонду направлено на адресу відповідача розрахунок фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій пенсіонерок відповідача, у якому зазначено суми пенсій, виплачених пенсіонерам, що підлягає до відшкодування відповідачем.

На день судового розгляду відповідач суму заборгованості не сплатив, відповідних доказів суду не представив.

Відповідно до підпункту третього пункту 4 "Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також у містах та районах", що затверджене постановою Правління Пенсійного фонду України №28-2 від 22.12.2014 року, яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України 15.01.2015 року за №41/26486, управління Пенсійного фонду відповідно до покладених на нього завдань, зокрема, здійснює контроль за додержанням вимог законодавства про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, правильністю нарахування, обчислення, повнотою і своєчасністю сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інших платежів, а також стягнення у передбаченому законодавством порядку своєчасно не нарахованих та/або не сплачених сум страхових внесків та інших платежів.

З огляду на викладене суд не приймає твердження відповідача про відсутність компетенції позивача в частині стягнення відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій.

За таких обставин, суд вважає вимоги позивача правомірними і обґрунтованими, а позов таким, що підлягає задоволенню.

Відповідно до частини другої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз. Позивач не надав суду доказів понесення ним судових витрат, тому підстави для присудження на його користь судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159 - 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Стягнути з Спільного підприємства "Виробничо-заготівельно-торгове підприємство" Костопільської райспоживспілки (ідентифікаційний код 25322302; місцезнаходження: 35000, Рівненська обл., Костопільський район, місто Костопіль, вулиця Крип'якевича, будинок 52) на користь Управління Пенсійного фонду України в Костопільському районі Рівненської області заборгованість з відшкодування фактичних витрат на виплату пільгових пенсій за липень 2015 року у сумі 6113,97 грн. (шість тисяч сто тринадцять гривень 97 коп.).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Кравчук Т.О.