Постанова

від 08.12.2010 по справі 6025/10/2070

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд0 61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м.Харків

08 грудня 2010 р. № 2-а- 6025/10/2070

Харківський окружний адміністративний суд

у складі: головуючого судді - Ізовітової - Вакім О.В.,

при секретарі судового засідання - Підгорний М.І.,

за участі: представника позивача - ОСОБА_1.,

представник відповідача - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро -Комфорт" до Державної податкової інспекції в Московському районі міста Харкова про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з зазначеним позовом в якому просить суд: визнати недійсними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Московському районі м. Харкова №0000181800/0 від 30.04.2010 року на суму 25 237,50 грн. та №00001718/0 від 30.04.2010 року на суму 20 190,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що відповідачем - Державною податковою інспекцією в Московському районі міста Харкова, у квітні 2010 року проведена документальна невиїзна перевірка ТОВ "Євро-Комфорт" з питань взаємовідносин з ПП "Каф-Буд" за період з 01.07.2007 року по 31.12.2007 року, за результатами якої складено акт № 2024/18/34471202 від 20.04.2010 року, у якому внаслідок неправильного застосування норм матеріального права, а саме ст.ст. 203, 215, 216, 228 Цивільного кодексу України, відповідачем безпідставно зроблені висновки про допущенні позивачем порушення приписів п.п. 5.2.1. п. 5.1. ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" - завищення суми валових витрат на загальну суму 67300,00 грн., та пп. 7.4.1. п. 7.4. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", - зайве віднесення до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість у розмірі 13460 грн. у періоді що перевірявся. Також зазначив, що складений відповідачем акт перевірки, в порушення Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом ДПА України № 327 від 10.08.2005 року, містить суб'єктивні припущення перевіряючих та не містить доказової інформації про виявлені у позивача порушення податкового законодавства. Вважає, що не зважаючи на повну відсутність в акті перевірки доказової інформації, відповідач виніс необґрунтовані податкові повідомлення-рішення про донарахування позивачу податкових зобов'язань з ПДВ та з податку на прибуток.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити їх.

Представник відповідача в судове засідання не прибув, надав клопотання про перенесення розгляду справи, в зв'язку зайнятістю представників Державної податкової інспекції в Московському районі міста Харкова у інших судових засіданнях, але доказів неможливості не прибуття в судове засідання по даній справі суду не надав.

Суд відмовив у задоволенні клопотання відповідача, як не підтвердженого документально та керуючись ч .4 ст. 128 КАС України вважає за можливе розглянути дану справу за відсутності представника відповідача, за наявними в ній доказами.

Відповідач надав письмові заперечення на позов, в яких зазначив, що порушення, встановлені в ході перевірки позивача, зафіксовані належним чином в акті перевірки, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення про донарахування позивачу податкових зобов'язань з ПДВ та з податку на прибуток прийняті на цілком законних підставах та відповідають чинному законодавству, у зв'язку із чим просив у задоволенні позову відмовити.

Вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд дійшов наступного висновку:

Державною податковою інспекцією у Московському районі м. Харкова проведено документальну невиїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю "Євро-Комфорт" (код ЄДРПОУ 34471202) з питань взаємовідносин з ПП "Каф-Буд" (код ЄДРПОУ 34630421) за період з 01.07.2007 року по 31.12.2007 року, про що складено акт від 20.04.2010 року № 2024/18/34471202.

За результатами перевірки винесенні податкові повідомлення-рішення №0000181800/0 від 30.04.2010 року про визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 25 237,50 грн., з яких 16825,00 грн. за основним платежем та 8412,50 грн. штрафні (фінансові) санкції та №00001718/0 від 30.04.2010 року про визначення податкового зобов'язання з ПДВ в розмірі 20 190,00 грн., з яких 13460,00 грн. за основним платежем та 6730,00 грн. штрафні (фінансові) санкції.

Як встановлено судом, ТОВ "Євро-Комфорт" укладено договір відповідального зберігання № б/н. 05.09.2007 року з ПП "Каф-Буд", згідно з яким ТОВ "Євро-Комфорт" (депонент) передало ПП "Каф-Буд" (охоронець) на відповідальне зберігання товарно-матеріальні цінності вартістю 43380,04 грн., а 26.09.2007 року ТМЦ були повернуті "Охоронцем" "Депоненту". Вартість робіт визначена сторонами у розмірі 13500,00 грн., у тому числі ПДВ 2250,00 грн.

Відповідно до статті 936 Цивільного кодексу України, за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності. Відповідно до статті 946 Цивільного кодексу України, плата за зберігання та строки її внесення встановлюються договором зберігання.

Розрахунки між суб'єктами господарювання здійснені у безготівковій формі. ТОВ "Євро-Комфорт" сплачено на користь ПП "Каф-Буд" грошові кошти у розмірі 13500,00 грн., що підтверджується банківською випискою від 26.09.2007 р. № 256.

Згідно акту виконання послуг (робіт) б/н від 26.09.2007 року до договору відповідального зберігання № б/н. 05.09.2007 року, послуги виконані у повному обсязі та відповідають умовам договору, загальна вартість яких становить 13500,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 2250,00 грн.). ПП "Каф-Буд" виписано позивачу податкову накладну № 926 від 26.09.2007 р. на суму 2250,00 грн.

Вказані договір відповідального зберігання, акт виконання послуг (робіт) та податкова накладна від ПП "Каф-Буд" підписані директором ОСОБА_2 та завірені печаткою підприємства.

Також судом встановлено, що ТОВ "Євро-Комфорт" (замовник) укладено договір підряду № 30/11-07СубП від 22.11.2007 року з ПП "Каф-Буд"(підрядник) на виконання робіт з підготовки до монтажу та наладки систем кондиціювання.

Відповідно до статті 837 Цивільного кодексу України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результатів замовникові.

Розрахунки між суб'єктами господарювання здійснені у безготівковій формі. ТОВ "Євро-Комфорт" сплачено на користь ПП "Каф-Буд" грошові кошти у розмірі 67260,00 грн., що підтверджується банківськими виписками від 03.12.2007 р., 25.12.2007 р., 17.01.2008 р., 14.02.2008 р.

Згідно акту приймання виконаних підрядних робіт б/н від 30.11.2007 року до договору підряду № 30/11-07СубП від 22.11.2007 року, роботи виконані у повному обсязі та відповідають умовам договору, загальна вартість яких становить 39060,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 6510,00 грн.). ПП "Каф-Буд" виписано на адресу позивача податкові накладні № 1130 від 30.11.2007 р. на суму 4700,00 грн. та № 1231 від 31.12.2007 р. на суму 6510,00 грн. Вказані договір підряду, акт виконаних підрядних робіт та податкова накладна від ПП "Каф-Буд" підписані директором ОСОБА_2 та завірені печаткою підприємства.

Суд зазначає, що частиною другою статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" № 996-ХІV від 16.07.1999 р. встановлено, що податкова та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Стаття 1 зазначеного Закону визначає, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Положеннями статті 9 цього Закону визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 р. за № 168/704, первинні документи (на паперових і машинозчитувальних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до п.2.15 та п.2.16 вищевказаного Положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Надані до матеріалів справи письмові докази - договір відповідального зберігання № б/н від 05.09.2007 року, акт виконання послуг (робіт) від 26.09.2007 року, договір підряду № 30/11-07СубП від 22.11.2007 року, акт прийняття виконаних підрядних робіт від 30.11.2007 р. за листопад 2007 року, акт прийняття виконаних підрядних робіт від 31.12.2007 р. за грудень 2007 року, податкові накладні № 926 від 26.09.2007 року, № 1130 від 30.11.2007 р. та № 1231 від 31.12.2007 р. повністю відповідають вимогам зазначених норм цивільного та податкового законодавства.

Також суд зазначає, що відповідно до ст. 3 Закону України N 334/94-ВР від 28 грудня 1994 року "Про оподаткування прибутку підприємств", із змінами та доповненнями, об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Пунктом 5.1. ст. 5 цього Закону встановлено, що валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Пунктом 5.2.1. ст. 5 Закону встановлено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Також суд зазначає, що відповідно до пункту 7.7.1. ст. 7 Закону України N 168/97-ВР "Про податок на додану вартість", суми податку, що підлягають сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету, визначаються як різниця між загальною сумою податкових зобов'язань, що виникли у зв'язку з будь-яким продажем товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду.

Пунктом 7.4.1. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" встановлено, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва. Згідно п. 7.4.5. ст. 7 Закону, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (робіт), не підтверджені податковими накладними.

Пунктом 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" встановлені вимоги до податкової накладної, яка має містити окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку. Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту (п.7.2.6. Закону).

Виходячи із викладеного та наявних в матеріалах справи доказів, суд не погоджується із висновками відповідача, що укладені між позивачем та ПП "Каф-Буд" правочини не спрямовані на реальне настання правових наслідків, а здійснені позивачем витрати не відносяться до складу валових витрат виробництва, визначених статтею 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та податкового кредиту, визначеного ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість".

Також суд не бере до уваги висновки відповідача, щодо недійсності первинних бухгалтерських документів та податкових накладних підписаних від імені директора ПП "Каф-Буд" ОСОБА_2, які підтверджують укладання та виконання правочинів.

Як вбачається з наданих відповідачем пояснень ОСОБА_2, постанови Ленінського районного суду м. Харкова від 25.11.2009 р., ОСОБА_2, працюючи директором ПП "Каф-Буд", будучи особою відповідальною за фінансово-господарську діяльність підприємства, разом з невстановленою у ході досудового слідства особою, 04.03.2008 року склав та підписав від імені підрядника та завірив печаткою завідомо недостовірні документи. Однак, як було встановлено судом, господарські відносини між ПП "Каф-Буд" та позивачем мале місце протягом вересня-грудня 2007 року, тобто до 04.03.2008 року.

Частиною 1 статті 71 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 цієї ж статті Кодексу, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Заперечуючи проти позову відповідач не надав суду доказів, що договір відповідального зберігання № б/н від 05.09.2007 року, акт виконання послуг (робіт) від 26.09.2007 року, договір підряду № 30/11-07СубП від 22.11.2007 року, акт прийняття виконаних підрядних робіт від 30.11.2007 р. за листопад 2007 року, акт прийняття виконаних підрядних робіт від 31.12.2007 р. за грудень 2007 року, податкові накладні № 926 від 26.09.2007 року, № 1130 від 30.11.2007 р. та № 1231 від 31.12.2007 р. підписані не ОСОБА_2, а іншою особою.

Також відповідач не надав суду доказів притягнення службових осіб ПП "Каф-Буд" до відповідальності за ухилення від сплати податків чи за інше порушення порядку ведення господарської діяльності; позбавлення ПП "Каф-Буд" статусу платника ПДВ; не врахування ПП "Каф-Буд" отриманих від ТОВ "Євро-Комфорт" первинних бухгалтерських документів за укладеними правочинами при визначенні своїх податкових зобов'язань; здійснення ДПІ коригувань податкових зобов'язань у ПП "Каф-Буд"; звернення до суду з позовом про скасування державної реєстрації ПП "Каф-Буд" та будь-яких інших доказів в обґрунтування заперечень проти позову.

Згідно пункту 1 частини 1 статті 11 Закону України "Про державну податкову службу в Україні", органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати документальні планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, на яких згідно із законами України покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори.

Відповідно до пункту 1.3. Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом ДПА України № 327 від 10.08.2005 року, за результатами перевірки, орган державної податкової служби складає Акт, а в разі відсутності порушень податкового законодавства - довідку. Акт - службовий документ, який стверджує факт проведення перевірки фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення податкового законодавства.

Згідно пункту 1.7. цього Порядку, факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства викладаються в акті перевірок чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Відповідно до пункту 2.3.4. Порядку, не допускається відображення в Акті перевірки необґрунтованих даних, а також суб'єктивних припущень перевіряючими, які не мають підтверджених доказів, та різного роду висновків щодо дій посадових осіб суб'єкта господарювання.

Акт перевірки № 2024/НОМЕР_1 від 20.04.2010 року не відповідає зазначеним вимогам Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, не містить даних про порушення позивачем приписів п.п. 5.2.1. п. 5.1. ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та пп. 7.4.1. п. 7.4. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість"; не міститься відомостей, щодо підписання договорів та первинних документів від ПП "Каф-Буд" не уповноваженою на те особою.

Відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Статтею 228 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Згідно з вимогами ч.1 ст. 205 Цивільного Кодексу України правочин може бути вчинятися усно або у письмовій формі.

Відповідно до ч.2 ст. 207 Цивільного Кодексу України та ч.1 ст. 181 Господарського Кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його сторонами та скріплений печаткою.

Відповідно до вимог п.1 ч. 1 ст. 208 Цивільного Кодексу України у письмовій формі належить вчиняти правочин між юридичним особами.

Згідно з ч.1 ст. 638 Цивільного Кодексу України та ч.8 ст. 181 Господарського Кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Відповідно до ч.3 ст. 180 Господарського Кодексу України істотними умовами господарського договору є предмет, ціна та строк дії договору.

Згідно з ч.1 ст. 628 Цивільного Кодексу України зміст договору становить умови, визначенні на розсуд сторін і погоджені ними, та умови які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч.1 ст. 629 Цивільного Кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Дослідивши договори надані позивачем суд вважає, що договори № б/н. 05.09.2007 року та №30/11-07СубП від 22.11.2007 року між позивачем та ПП "Каф-Буд" укладені у відповідності до вимог діючого законодавства та відповідають вимогам ч.1 ст.205, ч.2. ст.207, ч.1 ст.208, ч.1 ст. 638, ч.3 ст.639 ЦК України, ст.ст. 179, 180, 181 ГК України. Сторонами за договорами погоджені всі істотні умови і досягнута домовленість щодо їхнього виконання.

Суд зазначає, що на час розгляду судом справи умови договору виконані з боку сторін.

Судом не встановлені факти, які свідчили б про те, що зміст договору не відповідає діючому законодавству України, дійсним намірам сторін та що ці наміри спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

За таких обставин, суд зазначає, що Державна податкова інспекція у Московському р-ні міста Харкова дійшла необґрунтованого висновку про не спрямованість правочинів, вчинених між ПП "Каф-Буд" та ТОВ "Євро-Комфорт" на реальне настання правових наслідків та про вчинення позивачем порушень вимог п.п. 5.2.1. п. 5.1. ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та пп. 7.4.1. п. 7.4. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", а тому відсутні і підстави для донарахування ТОВ "Євро-Комфорт" податкових зобов'язань з податку на прибуток у розмірі 16825,00 грн. та з податку на додану вартість у сумі 13460,00 грн. у періоді що перевірявся.

Таким чином, суд приходить до висновку, що винесені Державною податковою інспекцією у Московському районі міста Харкова податкове повідомлення-рішення № 0000181800/0 від 30.04.2010 року, яким ТОВ "Євро-Комфорт" визначено податкове зобов'язання за платежем податок на прибуток на загальну суму 25237,50 грн. (в т.ч. за основним платежем - 16825,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями -21169,50 грн.) та податкове повідомлення-рішення за № 00001718/0 від 30.04.2010 року, яким ТОВ "Євро-Комфорт" визначено податкове зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 20190,00 грн., (в т.ч. за основним платежем - 13460,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 6730,00 грн.) є незаконними, необґрунтованими та такими що підлягають скасуванню.

Відповідно до статті 94 КАС України, судові витрати підлягають відшкодуванню на користь позивача.

Керуючись вимогами ст.ст. 4, 7, 8, 17, 71, 86, 94, 157, 160-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро-Комфорт" до Державної податкової інспекції в Московському районі міста Харкова про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити в повному обсязі.

Визнати недійсними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Московському районі м. Харкова №0000181800/0 від 30.04.2010 року на суму 25 237,50 грн. та №00001718/0 від 30.04.2010 року на суму 20 190,00 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро -Комфорт" (61121, АДРЕСА_1, п/р 26007020013001 в ВАТ КБ "Надра" Харківське РУ м. Харків, МФО 351834 код ЄДРПОУ 34471202) судові витрати в розмірі 3,40 грн. (три гривні 40 коп.)

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків для подачі апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлений 13.12.2010 року.

Суддя Ізовітова-Вакім О.В.