Постанова

від 14.09.2015 по справі 826/16503/15

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

14 вересня 2015 року № 826/16503/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Федорчука А.Б., розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Фріґейт Ентерпрайзез" до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві провизнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення

На підставі ч. 4ст. 122 КАС України, Суд розглядає справу у письмовому провадженні.

В С Т А Н О В И В:

Позивач в особі, Товариства з обмеженою відповідальністю "Фріґейт Ентерпрайзез" (надалі - Позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві (надалі - Відповідач) про визнання протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0005332202 від 10 липня 2015 року, що складене Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві відносно Товариства з обмеженою відповідальністю "ФРІҐЕЙТ ЕНТЕРПРАЙЗЕЗ" (код за ЄДРПОУ 38961820).

В обґрунтування позовних вимог Позивач зазначає, що Відповідачем в порушення вимог законодавства було зазначено, що договір, який укладений між Позивачем та контрагентом укладені без мети настання правових наслідків.

Позивач, не погоджуючись з таким висновком податкового органу, зазначає, що у період, який перевірявся, дійсно мав господарські правовідносини з контрагентом за договором, який мав реальний характер та за яким ним було сплачено за надані послуги (отримано товар), який було використано у власній господарській діяльності та з метою отримання прибутку, а документи бухгалтерського та податкового обліків за цими операціями були оформлені у відповідності до вимог податкового законодавства.

В матеріалах справи містяться письмові запереченнях, які є аналогічними доводам та висновкам викладеним в акті перевірки.

Представники Відповідача проти позовних вимог заперечив, у судовому засіданні представник просив відмовити в задоволенні позовних вимог в повному об'ємі.

Згідно з ч. 4 ст. 122 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва встановив наступне.

Співробітниками Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у місті Києві була проведена позапланову невиїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю "Фріґейт Ентерпрайзез" з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ПП «ТОВ Світ Олія» за період з 01.11.2014 року по 30.11.2014 року.

За результатами перевірки складено акт від 08.06.2015 року №248/26-59-22-02/38961820 (надалі - Акт перевірки).

В Акті перевірки зазначені порушення пп. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, а саме, занижено суму податку на додану вартість за листопад 2014 року на 1 241 535 грн.

На підставі висновків акту перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення - рішення від 10.07.2015 року №0005332202, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 1 551 919,00 грн., в т.ч. за основним платежем 1 241 535,00 грн. та штрафні санкції 310 384,00 грн.

Повно та всебічно дослідивши наявні матеріали справи, а також норми чинного законодавства, суд прийшов до висновку про обґрунтування позовних вимог, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що між Позивачем (Покупець), з однієї сторони, та ПП «ТОВ СВІТ ОЛІЯ» (Постачальник), з іншого боку, укладено договір поставки від 17.11.2014 року №1711/1 (надалі - Договір №1711/1).

У відповідності до п. 1.1 - п. 1.3 Договору №1711/1, у порядку та на умовах, визначених даним договором, Постачальник продає (постачає), а Покупець приймає та оплачує олію соняшникову нерафіновану, українського походження, врожаю 2013-2014 р.р. (надалі - Товар), наливом, у кількості та асортименті згідно до підписаних сторонами Специфікацій, які є невід'ємною частиною цього Договору. Постачальник гарантує Покупцеві, що: Постачальник є власником Товару та має право розпоряджатися Товаром, в тому числі відчужувати його; Товар не знаходиться у заставі, в т.ч. податковій, відсутні будь-які діючі зареєстровані заборони (арешти) або інші обтяження Товару; Треті особи не мають жодних прав чи вимог щодо Товару. Постачальник та Покупець підтверджують, що укладення та виконання ними цього Договору не Суперечить нормам чинного в Україні законодавства та відповідає його вимогам (зокрема, щодо отримання усіх необхідних дозволів та погоджень), а також підтверджують те, що укладання та виконання ними цього Договору не суперечить цілям діяльності Постачальника та Покупця, положенням їх установчих документів чи інших локальних актів.

Згідно п. 2.4, п. 2.6, 2.10 Договору №1711/1, право власності на Товар переходить до Покупця в момент фактичної передачі Товару, передача Товару Покупцеві здійснюється згідно належним чином оформлених видаткових накладних. Одночасно з прийняттям Товару Покупець зобов'язаний передати Постачальнику довіреність на Товар, форма якої повинна відповідати формі, встановленій чинним законодавством України і заповнена належним чином. Постачальник, у свою чергу, зобов'язаний передати Покупцеві наступні товаророзпорядчі і інші документи, що відносяться до Товару, у тому числі: Товарно-транспортна накладна з вказаними номерами пломб, якими був опломбований ТЗ на місці завантаження; Рахунок-фактура; Видаткова накладну; Податкова накладна; Якісне посвідчення виробника на партію Товару, з вказаними фактичними показниками якості Товару, що постачається; Копію санітарного сертифікату на Товар, засвідчений печаткою Постачальника; Копія, експлуатаційного дозволу, завірена печаткою та підписом керівника заводу-виробника. Постачання Товару здійснюється Постачальником у строки, узгоджені Сторонами у підписаних Специфікаціях.

На виконання умов Договору сторонами підписано Специфікації: №1 від 17.11.2014 року, у відповідності до п. 1-п. 3 Постачальник зобов'язується передати, у власність Покупцеві, а Покупець зобов'язався прийняти і оплатити за Товар на умовах цієї Специфікації: Олія соняшникова нерафінована, 500,00 (+/-5%) тон, ціна за 1т. (в.т.ч. ПДВ) - 13 700,00 грн., загальна сума (в.т.ч. ПДВ) - 6 850 000,00 грн. Базисна умова постачання Товару: СРТ, Україна, м.Миколаїв ДБМП, МП Укрхарчозбутсировина». Вантажоодержувач: ТОВ МП «ТЕРМІНАЛ-УКРХАРЧОСБУТСИРОВИНА» в квоту Компанії Луї Дрейфус Комодітіз Суіс СА (Для ТОВ «ФРІҐЕЙТ ЕНТЕРПРАЙЗЕЗ» за Договором №14/02 від 17.03.2014 року, для ТОВ «СИСТЕМИ РОЗВИТКУ БІЗНЕСУ», За Договором №4009 від 22.09.2014 року, для ТОВ «ФОЗЗІ-ФУД» (Експортер) за Договором, ДЛЯ HARBOR COMMODITIES LIMITED ЗА КОНТРАКТОМ; Специфікація №2 від 28.11.2014 року, у відповідності до п. 1- п. 3 Постачальник зобов'язується передати, у власність Покупцеві, а Покупець зобов'язався прийняти і оплатити за Товар на умовах цієї Специфікації: Олія соняшникова нерафінована, 500,00 (+/-5%) тон, ціна за 1т. (в.т.ч. ПДВ) - 13 750,00 грн., загальна сума (в.т.ч. ПДВ) - 6 875 000,00 грн. Базисна умова постачання Товару: СРТ, Україна, м.Миколаїв ДБМП, МП Укрхарчозбутсировина». Вантажоодержувач: ТОВ МП «ТЕРМІНАЛ-УКРХАРЧОСБУТСИРОВИНА» в квоту Компанії Луї Дрейфус Комодітіз Суіс СА(Для ТОВ «ФРІҐЕЙТ ЕНТЕРПРАЙЗЕЗ» за Договором №14/02 від 17.03.2014 року, для ТОВ «СИСТЕМИ РОЗВИТКУ БІЗНЕСУ», За Договором №4009 від 22.09.2014 року , для ТОВ «ФОЗЗІ-ФУД» (Експортер) за Договором, ДЛЯ HARBOR COMMODITIES LIMITED ЗА КОНТРАКТОМ.

На підтвердження факту реального існування фінансово-господарських правовідносин за договором Позивачем надано суду наступні документи: Податкові накладні: від 28.11.2014 року №93 на загальну суму з ПДВ - 300 000,00 грн., від 25.11.2014 року №80 на загальну суму з ПДВ - 480 322,00 грн., від 23.11.2014 року №78 на загальну суму з ПДВ - 373 736,00 грн., від 23.11.2014 року №77 на загальну суму з ПДВ - 504 160,00 грн., від 22.11.2014 року №76 на загальну суму з ПДВ - 439 496,00 грн., від 22.11.2014 року №75 на загальну суму з ПДВ - 505 256,00 грн., від 21.11.2014 року №70 на загальну суму з ПДВ - 371 570,00 грн., від 19.11.2014 року №60 на загальну суму з ПДВ - 3 000 000,00 грн., від 21.11.2014 року №74 на загальну суму з ПДВ - 490 186,00 грн., від 21.11.2014 року №72 на загальну суму з ПДВ - 393 464,00 грн., від 21.11.2014 року №71 на загальну суму з ПДВ - 527 450,00 грн., від 21.11.2014 року №73 на загальну суму з ПДВ - 553 754,00 грн.; Видаткові накладні: №3455 від 25.11.2014 року на загальну суму з ПДВ 480 322,00 грн., №443 від 23.11.2014 року на загальну суму з ПДВ 373 736,00 грн., №444 від 23.11.2014 року на загальну суму з ПДВ 504 160,00 грн., №442 від 22.11.2014 року на загальну суму з ПДВ 439 496,00 грн., №441 від 22.11.2014 року на загальну суму з ПДВ 505 256,00 грн., №436 від 21.11.2014 року на загальну суму з ПДВ 440 318,00 грн., №437 від 21.11.2014 року на загальну суму з ПДВ 594 032,00 грн., №433 від 21.11.2014 року на загальну суму з ПДВ 390 998,00 грн., №434 від 21.11.2014 року на загальну суму з ПДВ 461 964,00 грн., №435 від 21.11.2014 року на загальну суму з ПДВ 500 050,00 грн., №423 від 21.11.2014 року на загальну суму з ПДВ 494 022,00 грн., №421 від 21.11.2014 року на загальну суму з ПДВ 490 186,00 грн., №439 від 21.11.2014 року на загальну суму з ПДВ 393 464,00 грн., №438 від 21.11.2014 року на загальну суму з ПДВ 527 450,00 грн., №440 від 21.11.2014 року на загальну суму з ПДВ 553 754,00 грн.; Рахунок №79 від 21 11.2014 року коригування кількості і вартості показників до податкової накладної від 21.11.2014 року №74, сума коригування податкового зобов'язання та податкового кредиту -81 697,67 грн.; копії банківських виписок; Товарно-транспортні накладні: №385182 від 21.11.2014 року, №385184 від 24.11.2014 року, №385183 від 20.11.2014 року, №385174 від 20.11.2014 року, №385179 від 21.11.2014 року, №385181 від 20.11.2014 року, №385178 від 21.11.2014 року, №385180 від 21.11.2014 року, №385185 від 22.11.2014 року, №385173 від 22.11.2014 року, №385171 від 19.11.2014 року, №385170 від 19.11.2014 року, №385176 від 20.11.2014 року, №385175 від 20.11.2014 року, №385189 від 20.11.2014 року з додатками «Відомості про вантаж, до кожної товарно-транспортної накладної; Якісні посвідчення: від 21.11.2014 року, від 24.11.2014 року, від 20.11.2014 року, від 22.11.2014 року, від 19.11.2014 року, судом долучено до матеріалів справи надані Позивачем документи.

Крім того, Суд звертає увагу, що в матеріалах справи міститься квитанції №1 до кожної податкової накладної, з яких вбачається, що дані накладні прийняті Центральним порталом звітності «ДФС України».

Судом досліджено первісну документацію та встановлено, що в видаткових накладних, податкових накладних, товарно-транспортних накладних з додатками відображено, які послуги надавалися в даних документах всі рядки заповнені належним чином, що в свою чергу свідчить по здійснення господарських взаємовідносинах в межах його господарської діяльності, є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними первинними документами, що є свідченням добросовісності Позивача при здійсненні вказаних операцій. Позивачем вчинено дії та досягнуто конкретних результатів, які визначають саме поняття господарської операції - факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань та фінансових ресурсів.

Також, Суд звертає увагу, що в матеріалах справи міститься Договір поставки №14/02 від 17.03.2014 року, який укладено між Позивачем (Постачальник), з однієї сторони та ТОВ «СИСТЕМИ РОЗВИТКУ БІЗНЕСУ» (Покупець), у відповідності до п. 1.1 даного Договору на умовах і в порядку, передбаченими даним Договором, Постачальник зобов'язується поставити та передати у власність Покупця Товар у вигляді - Олія Соняшникова нерафінована 1 ґатунку (надалі - Товар), а Покупець зобов'язується прийняти цей Товар і своєчасно здійснити його оплату.

Крім того, в матеріалах справи містяться Специфікації, видаткові накладні, податкові накладні, які підтверджують реалізацію отриманого товару Позивачем в подальшому.

З заперечень на позовну заяву та Акт перевірки Відповідач не заперечується належне оформлення первинної документації за Договором, а робить висновки в зв'язку з тим, що у зв'язку із не встановленням факту реального здійснення господарських операцій ПП «ТОВ Світ Олія» з придбання товарів у контрагента постачальника ТОВ «Оіл К» та ТОВ «Інтерлакс Трейд» , у ПП «ТОВ Світ Олія» відсутні об'єкти оподаткування з податку на додану вартість по операціях з продажу товарів на адресу контрагента-покупця: ТОВ «Фрігейт ен герпрайзез», Суд з даним твердженням не погоджується та вважає їх безпідставними та не обґрутованими.

Як зазначено Вищим адміністративним судом України в інформаційному листі від 20 липня 2010 року №1112/11/13-10 "Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби", процесуальна діяльність суду із встановлення обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість повинна включати такі етапи: 1. Встановлення факту здійснення господарської операції. 2. Встановлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції. 3. Встановлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг) спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку. 4. Встановлення дотримання платником податку спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

У відповідності ст. 627 Цивільного кодексу України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Суд звертає увагу, що на час проведення перевірки та на час розгляду справи Відповідачем не надано переконливих доказів про те, що контрагента позивача були ліквідовано або припинено підприємницьку діяльність даного контрагенту під час укладання та виконання договору.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України (далі - Кодекс), він, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Підпунктом 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, визначено, що витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із:витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті:інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.

Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку не враховуються при визначенні оподаткованого прибутку.

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник. податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пункт 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Згідно з пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Крім того, Вищим адміністративним судом України в листі від 02 червня 2011 року №742/11/13-11 визначено, що з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат із господарською діяльністю платника податку.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів. Первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити; назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа. ( абзацу 2 п.2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 року № 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за № 168/704).

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ч. 1 ст. 9 даного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що для формування як валових витрат, так і податкового кредиту, необхідно мати первинні документи, які можуть довести реальність здійснення господарської операції, підтвердити факт використання придбаних товарів/послуг в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

З аналізу вищезазначених норм закону та матеріалів справи, суд приходить до висновку, що позивачем надано суду переконливі докази того, що вищезазначений договір укладений з метою настання реальних обставин, а тому, висновки викладені в Акті перевірки є помилковими та викладеними з порушенням норм податкового права.

Слід відмітити, що сторонами не заперечується та обставина, що на момент вчинення господарських правовідносин між позивачем та контрагентом, контрагент позивача та позивач, як юридичні особи, внесені в Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб підприємців (в матеріалах справи містяться копії витягу з ЄДР) та зареєстровані платником податку на додану вартість, а первинна документація була підписана безпосередньо самими директорами товариства.

Крім того, в обґрунтування законності спірного податкового повідомлення-рішення відповідач посилається інформацію відносно контрагента позивача, зокрема, відсутності необхідних умов для ведення господарської діяльності, що начебто встановлено актами перевірок таких суб'єктів господарювання та їх контрагентів.

У податковому праві визначається критерій добросовісності платника, який передбачає законність дій платника у сфері податкових правовідносин (у тому числі і щодо формування даних податкового обліку), доки це не спростовано у порядку, встановленому Податковим кодексом України.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 13.02.2013 року по справі № К/9991/74156/12.

Окрім вищевикладеного, суд вважає звернути увагу, що за умови реального здійснення господарської операції, яка призвела до об'єктивної зміни складу активів платника податків - покупця, будь-які порушення постачальниками/продавцями товару (послуг) податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не можуть бути підставою для позбавлення покупця права на податковий кредит.

Платник податку на додану вартість (покупець товару) не має обов'язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням постачальниками товару (послуг) вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, дотримання вимог податкового законодавства тощо і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит за можливу неправомірну діяльність будь-кого з контрагентів. Такий платник не повинен притягуватися до відповідальності в тому випадку, якщо він здійснював реальну господарську операцію.

Лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними постачальниками з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару від виконання податкових зобов'язань може слугувати підставою для відмови у праві на податковий кредит. При цьому такі висновки не можуть ґрунтуватися на припущеннях, а можуть ґрунтуватися лише на належних, достатніх, а також тих доказах, які одержані з дотриманням закону.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 03.07.2013 року по справі № К/800/27746/13.

Крім того, за п. 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 р. №9 "Про судову практику розгляду справ про визнання правочинів недійсними": при кваліфікації правочину за ст. 228 Цивільного кодексу України має враховуватись вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі.

Відповідачем не було надано доказів наявності вироку суду відносно будь-кого - Позивача та контрагентів за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 205 КК України (фіктивне підприємництво), а договори, укладені позивачем з даним товариствам, до теперішнього часу у судовому порядку не визнано недійсними.

Слід відмітити, що податковим органом не було надано рішення суду у цивільній чи господарській справі, вироку суду у кримінальній справі або іншого належного доказу на підтвердження "фіктивності" здійснених позивачем господарських операцій.

Не надано також добутих у визначений процесуальним законодавством спосіб доказів підробки документів або складання фіктивних документів на підтвердження здійснених позивачем господарських операцій. Зазначене вказує на необґрунтованість тверджень відповідача про фіктивність проведених позивачем господарських операцій.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 25.03.2008 року по справі № К-23642/07.

Також, суд звертає увагу й на принцип індивідуальної юридичної відповідальності, що закріплений статтею 61 Конституції України.

Неприпустимість притягнення до відповідальності однієї компанії, у випадку за неправомірні дії іншої компанії підтверджується практикою Європейського суду з прав людини (надалі також - ЄСПЛ). Так, в пункті 71 рішення у справі «Булвес» АД проти Болгарії» ЄСПЛ дійшов такого висновку: «... Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності».

Вищенаведений висновок ЄСПЛ повторно підтвердив у рішенні по справі «Бізнес Сепорт Сентре проти Болгарії». У пункті 23 даного рішення ЄСПЛ наголошує, що у разі виявлення податковими органами невиконання постачальником своїх обов'язків як платника ПДВ, вони могли б розпочати податкову перевірку цього постачальника, з тим щоб стягнути з нього належні платежі та штрафні санкції. Утім, зазначив Суд, прямого впливу на оподаткування організації-заявника (Бізнес Сепорт Сентре) це не мало б.

Суд звертає увагу, що в матеріалах справи наявна вся первинна документація, яка підтверджує використання Позивачем отриманих послуг (товару) від контрагента в межах господарської діяльності та приймання отриманого послуг (товару), які використані Позивачем в господарській діяльності.

Отже, суд прийшов до висновку, що позивачем цілком правомірно сформовано у перевіряємий період податковий кредит з урахуванням взаємовідносин з контрагентом.

Враховуючи вищевикладене, Суд приходить до висновку, що позовні вимоги Позивача щодо визнання протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0005332202 від 10 липня 2015 року, що складене Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві відносно Товариства з обмеженою відповідальністю "ФРІҐЕЙТ ЕНТЕРПРАЙЗЕЗ" (код за ЄДРПОУ 38961820) - є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірності прийнятих ним спірних рішень з урахуванням всіх встановлених фактичних обставин та вимог законодавства.

Частиною 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Враховуючи вищенаведене, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог повністю.

Керуючись ст.ст. 69, 70 71, 158-163,167 КАС України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнання протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0005332202 від 10 липня 2015 року, що складене Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві відносно Товариства з обмеженою відповідальністю "ФРІҐЕЙТ ЕНТЕРПРАЙЗЕЗ" (код за ЄДРПОУ 38961820).

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ФРІҐЕЙТ ЕНТЕРПРАЙЗЕЗ" (код за ЄДРПОУ 38961820) судові витрати в сумі 487,20 грн. (чотириста вісімдесят сім гривень 20 коп.).

Відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова набирає законної сили після закінчення строку для її апеляційного оскарження. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя А.Б. Федорчук