Рішення

від 14.09.2015 по справі 910/16672/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.09.2015Справа №910/16672/15 За позовом Комунальне підприємство "Фармація"

До Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрбіотехнологія-ТМ"

3-тя особа, яка не заявляє

самостійних вимог на предмет спору,

на стороні відповідача Департамент охорони здоров'я виконавчого органу Київської

міської ради (Київської міської державної адміністрації)

про стягнення 1032, 25 грн.

Суддя Картавцева Ю.В.

Представники сторін:

від позивача Нескей І.Г. за дов. № 483 від 05.01.2015р. ;

від відповідача не з'явився

від 3-ої особи Щербина М.В. за дов. № 061-7663/10 від 20.07.2015 р.

СУТЬ СПОРУ:

Комунальне підприємство "Фармація" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрбіотехнологія-ТМ" про стягнення 531,30 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 02.07.2015 р. порушено провадження у справі № 910/16672/15, розгляд справи призначено на 20.07.2015 р.

У судове засідання 20.07.2015 р. представник відповідача не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвали суду не виконав, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Представник позивача надав суду додаткові документи на виконання вимог ухвали.

Подані документи долучені до матеріалів справи.

У зв'язку з нез'явленням у судове засідання представника відповідача, невиконанням вимог ухвали суду, суд відповідно до ст. 77 ГПК України відкладає розгляд справи.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 20.07.2015 р. розгляд справи № 910/16672/15 відкладено на 17.08.2015 р.

У судовому засіданні 17.08.2015 р. представник відповідача надав суду клопотання про зупинення провадження у справі до моменту завершення кримінального провадження № 12015100090002037.

Представник позивача заперечив проти клопотання відповідача.

Відповідач надане клопотання мотивує тим, що з офісу ТОВ " Укрбіотехнологія - ТМ" було викрадено документи, що стосуються фінансово - господарської діяльності товариства, за фактом чого було відкрито Солом'янським районним управлінням ГУ МВС в місті Києві кримінальне провадження № 12015100090002037. Однак, з наданих позивачем додаткових документів до заяви про зупинення провадження у справі, а саме, копії витягу з кримінального провадження № 12015100090002037, суд не вбачає підстав для зупинення провадження у справі № 910/16672/15, оскільки у вказаному витязі зазначено, що кримінальне провадження відкрито за фактом привласнення майна, та на даний момент, по вищезазначеному правопорушенню, здійснюються необхідні слідчі дії.

За змістом ч. 1 ст. 79 ГПК України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом, а також у разі звернення господарського суду із судовим дорученням про надання правової допомоги до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави.

За таких обставин, суд дійшов висновку про необґрунтованість клопотання про зупинення провадження у даній справі та відмовляє у його задоволенні.

Разом з тим, у судовому засіданні представники сторін заявили спільне усне клопотання про відкладення розгляду справи та клопотання про продовження строку розгляду справи відповідно до ст. 69 ГПК України.

Оскільки відповідно до ч. 3 ст. 69 ГПК України у виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду спору, господарський суд ухвалою може продовжити строк розгляду спору, але не більш як на п'ятнадцять днів, то суд задовольнив зазначене клопотання.

Заслухавши пояснення представників сторін, у судовому засіданні оголошено перерву до 07.09.2015 р. о 12 год. 00 хв.

31.08.2015 р. відділом діловодства суду отримано від позивача уточнення позовних вимог, відповідно до яких позивач просить суд стягнути з відповідача 838, 99 грн. (540, 70 грн. - основний борг, 139, 44 грн. - пеня, 23, 42 грн. - 10% річних, 135, 43 грн. - інфляційні збитки).

Розглянувши в судовому засіданні 07.09.2015 р. заяву про уточнення позовних вимог, яка за своїм змістом фактично є заявою про збільшення розміру позовних вимог, суд зазначає таке.

За приписами ст. 22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

За таких обставин, заява позивача прийнята судом до розгляду.

У судовому засіданні 07.09.2015 р. представник відповідача подав суду клопотання про залучення 3-ої особи - Департамент охорони здоров'я виконавчого органу Київської міської ради як особи, що за спірним Договором здійснює передання товару та його облік (поклажедавець). Відповідач в свою чергу є лише платником послуг зі зберігання товару, у зв'язку з чим рішення суду у даній справі може вплинути на права та обов'язки Департаменту охорони здоров'я виконавчого органу Київської міської ради.

Розглянувши вказане клопотання відповідача, суд дійшов висновку про необхідність залучення до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Департаменту охорони здоров'я виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) з таких підстав.

Відповідно до ст. 27 Господарського процесуального кодексу України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї з сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за клопотанням сторін, прокурора.

З метою з'ясування в повному обсязі всіх обставин справи, а також те, що рішення у справі №910/16672/15 може у майбутньому вплинути на права та обов'язки Департаменту охорони здоров'я виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) як особи-поклажедавця за спірним Договором, суд вважає за необхідне залучити Департамент охорони здоров'я виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача.

Таким чином, клопотання відповідача задоволено.

У зв'язку з необхідністю залучення 3-ої особи, суд відповідно до ст. 77 ГПК України відклав розгляд справи на 14.09.2015 р., про що виніс відповідну ухвалу.

Представник відповідача у судове засідання 14.09.2015 р. не з'явився, про поважність причин неявки суд не повідомив, вимоги ухвали суду не виконав, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Приписами ст. 77 Господарського процесуального кодексу України визначений перелік обставин, за яких суд відкладає розгляд справи. Зокрема, відповідно до п. 1 ч. 1 названої статті, у разі нез'явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу та, відповідно до п. 2 ч. 1 названої статті, у разі неподання витребуваних доказів. Однак стаття 77 ГПК України встановлює не обов'язок суду відкласти розгляд справи, а визначає лише право суду при наявності зазначених випадків.

За таких обставин, суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи в судовому засіданні 14.09.2015 р. та за відсутності представника відповідача, запобігаючи одночасно безпідставному затягуванню розгляду спору.

Представник позивача у даному судовому засіданні подав суду заяву про збільшення розміру позовних вимог, відповідно до якої позивач просить суд стягнути з відповідача 693, 64 грн. основного боргу, 139, 44 грн. пені, 10% річних у розмірі 27,80 грн., 171, 37 грн. інфляційних збитків.

Розглянувши в судовому засіданні 14.09.2015 р. заяву про уточнення позовних вимог, яка за своїм змістом фактично є заявою про збільшення розміру позовних вимог, суд зазначає таке.

За приписами ст. 22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

За таких обставин, заява позивача прийнята судом до розгляду.

Після виходу суду з нарадчої кімнати, в судовому засіданні 14.09.2015 р. було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення учасників судового процесу, всебічно і повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд, -

ВСТАНОВИВ:

16.02.2015 р. між 3-ою особою (поклажедавець), позивачем (охоронець) та відповідачем (платник) був укладений договір зберігання № 042/01 (Договір).

Відповідно до пункту 1.1. Договору, охоронець приймає на себе обов'язки по зберіганню лікарських засобів (інсулінів 3-ої особи виробництва відповідача, що закуповувалися за державні кошти), наданих поклажедавцем на умовах даного договору, а платник сплачує вартість послуг по зберіганню.

За змістом п. 4.2. Договору, платежі за відповідальне зберігання виконуються платником щомісячно шляхом перерахування суми, вказаної у рахунку, на розрахунковий рахунок охоронця до 10 числа місяця, наступного за звітним при наданні платнику реєстру руху товарів.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме актів надання послуг за Договором № 251 від 28.02.2015 р. та № 229 від 27.02.2015 р. позивачем було надано відповідачеві послуг на суму 370,92 грн. Вказані акти підписані відповідачем та скріплені його печатками.

Разом з тим, позивач вважає, що заборгованість відповідача складає 693, 64 грн., а саме за вказаними актами № 251, 229, а також за актами № 56 від 31.03.2015 р. на суму 104, 62 грн., № 236 від 30.04.2015 р. на суму 65, 16 грн., № 345 від 31.05.2015 р. на суму 56, 74 грн., № 612 від 31.07.2015 р. на суму 45, 91 грн.

Як зазначає позивач, відповідач не розрахувався за надані послуги за Договором, у зв'язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача 693, 64 грн. основного боргу, 139, 44 грн. пені, 10% річних у розмірі 27,80 грн., 171, 37 грн. інфляційних збитків.

Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представників сторін та 3-ої особи, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з огляду на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Отже, внаслідок укладення Договору між сторонами виникли цивільні права та обов'язки.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

За змістом ст. 936 ЦК України, За договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

У відповідності ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язанням є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст.612 Цивільного кодексу України).

Згідно зі ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Під час судового розгляду справи судом було встановлено, що свої зобов'язання за Договором позивач виконав безспірно на суму 370,92 грн. за актами надання послуг за Договором № 251 від 28.02.2015 р. та № 229 від 27.02.2015 р., що підписані сторонами та скріплені їх печатками.

Відповідач вартість наданих позивачем послуг, а саме в розмірі 370, 92 грн. не сплатив, доказів іншого суду не надано.

З урахуванням викладеного, суд дійшов до висновку, що відповідачем було порушено умови Договору, а також вимоги ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України.

Отже, факт прострочення виконання зобов'язання по оплаті коштів у розмірі 370, 92 грн. судом встановлено.

Щодо актів № 56 від 31.03.2015 р. на суму 104, 62 грн., № 236 від 30.04.2015 р. на суму 65, 16 грн., № 345 від 31.05.2015 р. на суму 56, 74 грн., № 612 від 31.07.2015 р. на суму 45, 91 грн., якими, на думку позивача, також підтверджується виконання зобов'язань охоронця за Договором, то суд звертає, що надані до суду примірники таких актів не підписані жодною зі сторін.

За змістом п. 4.2. Договору, платежі за відповідальне зберігання виконуються платником щомісячно шляхом перерахування суми, вказаної у рахунку, на розрахунковий рахунок охоронця до 10 числа місяця, наступного за звітним при наданні платнику реєстру руху товарів.

За таких обставин, підставою для сплати коштів за спірними не підписаними актами є надіслання відповідачеві рахунку на оплату разом з реєстром руху товарів чи передання в інший спосіб.

В судових засіданнях представник позивача пояснив, що вказані документи разом з актами надання послуг надсилались відповідачу, в підтвердження чого надає копії касових чеків.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Правил надання послуг поштового зв'язку» від 05.03.09 р. № 270 розрахунковим документом, що підтверджує факт надання послуг поштового зв'язку є документ встановленої відповідно до Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" форми і змісту (касовий чек, розрахункова квитанція тощо).

Згідно з п.п. 59, 61 Постанови Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 р. № 270 "Про затвердження Правил надання послуг поштового зв'язку" внутрішні поштові відправлення з оголошеною цінністю з описом вкладення подаються для пересилання відкритими для перевірки їх вкладення. У разі приймання внутрішніх поштових відправлень з оголошеною цінністю з описом вкладення бланк опису заповнюється відправником у двох примірниках. Працівник поштового зв'язку повинен перевірити відповідність вкладення опису, розписатися на обох його примірниках і проставити відбиток календарного штемпеля. Один примірник опису вкладається до поштового відправлення, другий видається відправникові. На примірнику опису, що видається відправникові, працівник поштового зв'язку повинен зазначити номер поштового відправлення. За бажанням відправника на примірнику опису, що вкладається до поштового відправлення, вартість предметів може не зазначатися.

З сукупного аналізу наведених вище норм вбачається, що належним доказом відправлення документів іншій особі є опис вкладень в поштовий конверт та документ, що підтверджує надання поштових послуг (касовий чек, розрахункова квитанція тощо).

За таких обставин, за відсутності опису вкладення із зазначенням вкладення у конверт, що направляється на адресу сторони договору, суд позбавлений можливості із відповідною достовірністю стверджувати, що відповідач отримав саме вказані в Договорі документи для оплати, а тому, враховуючи також те, що доказів визнання відповідачем факту надання послуг за спірними актами № 56 від 31.03.2015 р. на суму 104, 62 грн., № 236 від 30.04.2015 р. на суму 65, 16 грн., № 345 від 31.05.2015 р. на суму 56, 74 грн., № 612 від 31.07.2015 р. на суму 45, 91 грн. позивачем не надано, як-от за наслідками їх підписання відповідачем, тому у суду відсутні підстави вважати, що обов'язок стосовно оплати їх вартості настав.

За таких обставин, суд відмовляє в задоволенні позову в цій частині та задовольняє вимоги стосовно стягнення заборгованості у розмірі 370, 92 грн.

Позовною вимогою позивача є зокрема стягнення з відповідача 139,44 грн. пені.

Щодо вимоги позивача про стягнення пені суд зазначає наступне.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

За змістом п. 6.2. Договору, за несвоєчасну оплату за послуги по зберіганню платник сплачує охоронцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми, а також 10% річних за кожен день прострочки.

Відповідно до ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно ч.3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею визнається неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 230 Господарського кодексу України визначено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Стаття 611 чинного Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено договором або законом, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Перевіривши заявлену позивачем до стягнення суму пені в розмірі 139, 44 грн., суд перерахувавши суму пені відносно безспірної суми 370, 92 грн. за період з 11.03.2015 р. по 31.08.2015 р., зазначає, що до стягнення пені підлягає сума 105, 83 грн., а отже позовні вимоги в частині пені задовольняються частково, у вказаній сумі.

Щодо стягнення з відповідача інфляційних втрат та 10% річних суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору. При цьому, 3% річних та інфляційні втрати не мають характеру штрафних санкцій. (п. 3.1., 4.1. Постанови Пленуму «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» № 14 від 17.12.2013 р.).

За змістом п. 6.2. Договору, за несвоєчасну оплату за послуги по зберіганню платник сплачує охоронцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми, а також 10% річних за кожен день прострочки.

Отже, сторони погодили інший розмір процентів у випадку прострочення виконаня грошового зобов'язання за Договором.

Згідно з розрахунком позивача розмір збитків від інфляції становить 171,37 грн., 10 % річних - 27,80 грн.(розрахунок наявний в матеріалах справи).

Щодо стягнення з відповідача суми 10% річних та збитків від інфляції, суд, здійснивши власний розрахунок стосовно суми заборгованості 370, 92 грн., зазначає, що вимоги позивача про стягнення з відповідача збитків від інфляції та 10% річних задовольняються частково, а саме 100, 00 грн. - інфляційні втрати, 17, 53 грн. - 10% річних.

Згідно з ч. 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ч. 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Положеннями статті 34 ГПК України встановлено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Зважаючи на встановлені обставини справи та вимоги правових норм, викладених вище, а також на те, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги задовольняються частково.

Отже, відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрбіотехнологія-ТМ» (02121, м. Київ, Харківське шосе, 201-203, поверх 5, каб. 10, ідентифікаційний код 37961746) на користь Комунального підприємства «Фармація» (01030, м. Київ, вул. Івана Франка, 38-Б, ідентифікаційний код 05415852) 370 (триста сімдесят) грн. 92 коп. основного боргу, 105 (сто п'ять) грн. 83 коп. пені, 100 (сто) грн. 00 коп. інфляційних збитків, 10% річних у розмірі 17 (сімнадцять) грн. 53 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 1051 (одна тисяча п'ятдесят одна) грн. 83 коп.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення

складено 21.09.2015 р.

Суддя Ю.В. Картавцева