Рішення

від 16.09.2015 по справі 910/19572/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.09.2015Справа №910/19572/15

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Блек Фокс Транс»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Аламгір»

про відшкодування збитків 35 591,90 грн.

суддя Пукшин Л.Г.

Представники :

від позивача Божок А.О. - представник за договором від 28.08.15;

Хуторний О.В. - заступник директора

від відповідача не з'явились

В судовому засіданні 16.09.15, в порядку ст. 85 ГПК України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду м. Києва передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Блек Фокс Транс» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Аламгір» про відшкодування збитків 35 591,90 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що між сторонами було укладено договір № 240913/14 від 24.09.2013 р. про надання транспортно-експедиційних послуг по здійсненню перевезень вантажів автомобільним транспортом у міжнародному та міжміському сполученні, відповідно до якого відповідач зобов'язався надати позивачу послуги з організації та виконанні перевезень вантажів автомобільним транспортом у міжнародному сполученні. Умовами даного договору сторонами було передбачено, що повна відповідальність за збереження вантажу з моменту прийняття до його перевезення до моменту передачі вантажоодержувачу покладається на перевізника. За доводами позивача, при доставці товару вантажоотримувача було встановлено про відсутність товарно-матеріальних цінностей, а саме шин автомобільних 175/65 R 14 82 R Nordmav RSартикул Т427856, в кількості 118 штук загальною вартістю 53 591,90 грн, що підтверджується актом прийому товарів № 73 від 25.10.2013 р. В подальшому позивачем було відшкодовано замовнику грошові кошти через недостачу товару у сумі 35 591,90 грн. З метою досудового врегулювання спору позивач звертався до відповідача з претензіями з вимогою відшкодувати збитки у розмірі 35 591,90 грн у зв'язку з втратою товару, які залишені з боку відповідача без реагування. А тому позивач звернувся до суду з вимогами про стягнення з відповідача грошових коштів у сумі 35 591,90 грн.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 31.07.2015 порушено провадження у справі № 910/19572/15 за вказаною позовною заявою та призначено розгляд справи в судовому засіданні на 16.09.2015.

У судове засідання 16.09.2015 з'явилися представники позивача, вимоги ухвали суду виконали, позовні вимоги підтримали та просили суд задовольнити у повному обсязі.

Відповідач не забезпечив явку уповноваженого представника у судове засідання, вимоги ухвали суду не виконав, про час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 0206809746949, з якого вбачається, що відповідач отримав ухвалу суду 06.08.2015. Клопотання про відкладення від відповідача не надходило.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на те, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.

24 вересня 2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Блек Фокс Транс» (надалі - позивач, експедитор-2) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Аламгір» (відповідача, перевізник, експедитор-1) було укладено договір про надання транспортно-експедиційних послуг по здійсненню перевезень вантажів автомобільним транспортом у міжнародному та міжміському сполученні (надалі - договір), відповідно до умов якого позивач замовляє , а відповідач надає послуги з організації та виконанні перевезень вантажів автомобільним транспортом у міжнародних сполученнях.

У п. 5.1. договору визначено, що кількість прийняти (зданих) експедитором-1 вантажів визначається кількістю місць, зазначених у товарно-транспортній накладній.

Відповідно до п. 6.9. договору експедитор-1 несе повну матеріальну відповідальність за збереження вантажу з моменту прийняття до його перевезення до моменту передачі вантажоодержувачу, вказаному в товарно-транспортних накладних (СМR або ТТН).

За доводами позивача, актом прийому товарів № 73 від 25.10.2013 р. та СМR № 323803 від 13.10.2013 р. встановлено відсутність товарно-матеріальних цінностей, а саме шин автомобільних 175/65 R 14 82 R Nordmav RSартикул Т427856, в кількості 118 штук загальною вартістю 53 591,90 грн. з метою досудового врегулювання спору позивачем направлялися на адресу відповідача претензії з вимогою відшкодувати збитки, в результаті нестачі товару, які залишені без реагування з боку відповідача.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Укладений між сторонами договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. 908 ЦК України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Положення ст. 909 цього Кодексу встановлюють, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Згідно зі ст. 924 ЦК України перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало.

Частиною 1 статті 314 Господарського кодексу України унормовано, що перевізник несе відповідальність за втрату, нестачу та пошкодження прийнятого до перевезення вантажу, якщо не доведе, що втрата, нестача або пошкодження сталися не з його вини.

Правовими наслідками, які настають у разі порушення зобов'язання, є відшкодування збитків та моральної шкоди (частина 4 статті 611 Цивільного кодексу України).

За статтею 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Згідно з положеннями частини 2 статті 22 Цивільного кодексу України збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, вини.

За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Як вбачається з матеріалів справи відповідач взяв на себе зобов'язання здійснити перевезення вантажу, зокрема шин автомобільних 175/65 R 14 82 R Nordmav RS артикул Т427856, в кількості 500 штук, вартістю за одну одиницю 28,08 Євро, що підтверджується інвойсом від 13.10.2013. Однак, при доставці товару вантажоотримувача було встановлено про відсутність товарно-матеріальних цінностей, а саме шин автомобільних 175/65 R 14 82 R Nordmav RSартикул Т427856, в кількості 118 штук загальною вартістю 53 591,90 грн, що підтверджується актом прийому товарів № 73 від 25.10.2013 р.

Згідно з пояснень позивача, що підтверджується матеріалами справи, позивач відшкодував вартість недоставленого (втраченого) товару замовнику у сумі 35 591,90 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 1117 від 29.11.2013 р. із призначенням платежу: «компенсація за втрачений товар згідно з претензією».

В подальшому, позивач звертався до відповідач з претензіями № 15/11/13 від 15.11.2013 та № 25/11/14 від 25.11.2014 з вимогою відшкодувати вартість втраченого товару у розмірі 53 591,90 грн у зв'язку з неналежним виконанням умов договору, які залишені з боку відповідача без реагування.

Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України , одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України , інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У п. 6.9. договору визначено, що експедитор-1 несе повну матеріальну відповідальність за збереження вантажу з моменту прийняття до його перевезення до моменту передачі вантажоодержувачу, вказаному в товарно-транспортних накладних (СМR або ТТН).

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Таким чином, обов'язок доказування законодавчо покладено на сторони.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Це стосується відповідача, який мав довести суду, що він зобов'язання за договором виконав своєчасно та в повному обсязі. Проте, відповідач не надав суду доказів виконання договірних зобов'язань у повному обсязі та доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем.

За таких обставин, позовні вимоги позивача є правомірними та обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню.

Судові витрати позивача по сплаті судового збору відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 75, 82-85 ГПК України, господарський суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Аламгір» (02068, м. Київ, вул.. Тростянецька, буд. 4/2, офіс 3-а, ідентифікаційний код 38806291) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Блек Фокс Транс» (08140, Київська область, Києво-Святошинський район, село Білогородка, вул.. Компресорна, буд. 3, ідентифікаційний код 37360280) грошові кошти у сумі 35 591 (тридцять п'ять тисяч п'ятсот дев'яносто одну) грн 90 коп. та витрати по сплаті судового збору у сумі 1 827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн 00 коп.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 21.09.2015 року

Суддя Пукшин Л.Г.