Рішення

від 15.09.2015 по справі 911/3606/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. С.Петлюри, 16 тел. 235-23-25

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" вересня 2015 р. справа № 911/3606/15

Господарський суд Київської області у складі судді Яреми В.А., розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДММ- ПАРТНЕР», м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Край-1», Київська обл., с. Бузова

про стягнення 68 174,11 гривень

за участю представників:

від позивача: Безугла А.О. (довіреність №105 від 10.07.2015)

від відповідача: не прибув

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

18.08.2015 Товариство з обмеженою відповідальністю «ДММ- ПАРТНЕР» (далі-ТОВ «ДММ-ПАРТНЕР»/позивача) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Край-1» (далі-ТОВ «Край-1»/відповідач) про стягнення 68 174,11 грн, з яких: 41 081,02 грн заборгованості за договором поставки №242 від 24.02.2011, 11 486,93 грн пені, 14 984,88 грн інфляційних втрат та 621,28 грн 3% річних.

Відповідач не скористався правом, наданим ст. 59 Господарського процесуального кодексу України, та відзив на позовну заяву не надав.

Ухвалою господарського суду Київської області від 18.06.2015 порушено провадження у справі №911/3606/15 та призначено справу до розгляду на 01.09.2015.

31.08.2015 через канцелярію господарського суду Київської області від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду даної справи. Зазначене клопотання судом задоволено.

Ухвалою господарського суду Київської області від 01.09.2015 розгляд даної справи було відкладено на 15.09.2015.

В судові засідання 01.09.2015 та 15.09.2015 представник відповідача не прибув, витребувані судом документи не надав, про причини їх ненадання суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду даної справи був повідомлений належним чином.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази, оцінивши їх в сукупності та заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

24.02.2011 між ТОВ «ДММ-ПАРТНЕР» (далі-постачальник) та ТОВ «Край-2» (далі-покупець) було укладено договір поставки №242 (далі-договір), відповідно до якого постачальник прийняв на себе зобов'язання поставляти і передавати у власність покупця товар, а покупець зобов'язався приймати товар у власність і оплачувати його на умовах цього договору.

Договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2011. Строк дії цього договору автоматично продовжується на додаткові однорічні терміни у випадку, якщо не менше ніж за 30 до закінчення його строку дії будь-яка сторона не повідомить іншу сторону у письмовій формі про свій намір припинити його дію (п. 6.4 договору).

Оскільки сторонами до 01.12.2011, 01.12.2012 та 01.12.2013 не було заявлено про припинення дії договору, строк дії останнього, у відповідності до п. 6.4 договору, було продовжено на наступні 2012-2014 календарні роки.

Відсутність заперечень сторін щодо продовження строку дії договору підтверджується також і поясненнями представника позивача, наданими в судових засіданнях.

Судом встановлено, що позивач свої обов'язки за договором виконав належним чином, здійснивши протягом травня-липня 2014 року на користь ТОВ «Край-2» поставку товару загальною вартістю 41 562,18 грн, що підтверджується підписами та відбитками печаток сторін на видаткових накладних:

- №0873-Р від 23.05.2014 на суму 6 249,96 грн,

- №0874-М від 23.05.2014 на суму 6 249,96 грн,

- №0875-БЦ від 23.05.2014 на суму 6 249,96 грн,

- №0876-К від 23.05.2014 на суму 6 450,12 грн,

- №1053-К від 25.06.2014 на суму 6 202,92 грн,

- №1199 від 11.07.2014 на суму 6 383,58 грн,

- №1320-К від 30.07.2014 на суму 3 775,68 грн, копії яких містяться в матеріалах справи.

Про належне виконання позивачем своїх зобов'язань за договором свідчить також відсутність з боку ТОВ «Край-2» претензій та повідомлень про порушення першим умов договору.

Втім, поставлений згідно означених накладних товар був оплачений частково, у сумі 481,16 грн, внаслідок чого розмір заборгованості за договором становить 41 081,02 грн.

17.11.2014 між ТОВ «ДММ- ПАРТНЕР», ТОВ «Край-1» та ТОВ «Край-2» було укладено додаткову угоду про заміну сторони у зобов'язанні, відповідно до якої сторони дійшли згоди про заміну сторони покупця за договором поставки №242 від 24.02.2011 з ТОВ «Край-2» на ТОВ «Край-1» у зобов'язанні по договору з дати підписання цієї додаткової угоди.

Пунктом 2 вказаної додаткової угоди передбачено, що з дати підписання додаткової угоди всі права (як кредитора у зобов'язанні по договору поставки) і обов'язки (як боржника у зобов'язанні по договору поставки) сторони покупця по договору поставки переходять від первісного покупця до нового покупця, і первісний покупець вибуває із зобов'язання по договору поставки як сторона.

Втім, відповідач свої обов'язки за договором в частині своєчасної оплати вартості поставленого товару згідно означених накладних належним чином не виконав, внаслідок чого за ним, як новим покупцем, утворилось 41 081,02 грн заборгованості, що підтверджується підписами та відбитками печаток сторін на актах звіряння взаємних розрахунків б/н від 17.11.2015 та від 19.06.2015, копія яких міститься в матеріалах справи.

З метою досудового врегулювання даного спору, 23.12.2014 позивачем було надіслано відповідачу платіжну вимогу №23/12, відповідно до якої позивач інформував останнього про наявність 41 081,02 грн заборгованості за договором та вимагав її погашення.

Посилаючись на те, що відповідач на вказану вимогу не відповів, остаточні розрахунки за договором не провів, позивач, як постачальник, просить суд стягнути з відповідача, як нового покупця за договором, зокрема, 41 081,02 грн заборгованості по оплаті вартості товару, поставленого за накладними №0873-Р від 23.05.2014, №0874-М від 23.05.2014, №0875-БЦ від 23.05.2014, №0876-К від 23.05.2014, №1053-К від 25.06.2014, №1199 від 11.07.2014, №1320-К від 30.07.2014 згідно з договором.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Оскільки відповідачем не надано суду ані відзиву на позовну заяву, ані будь-яких інших доказів, що впливають на вирішення даного спору по суті, суд у відповідності до ст. 75 ГПК України, здійснював розгляд даної справи за наявними у ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи та подані докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив, що заявлена позовна вимога підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 173, ч. 1 ст. 265, ч. 2 п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

За договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Приписами ч. 1 ст. 712 та ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України встановлено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

У відповідності до ст. 520 ЦК України, боржник у зобов'язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом.

Пунктом 3.1 договору передбачено, що оплата за поставлений товар здійснюється в національній валюті України по мірі реалізації згідно пункту 1.1 додатку №4 до договору.

Згідно з пунктом 1.1 додатку №4 до договору, покупець оплачує реалізовані товари за період один календарний тиждень у магазинах покупця протягом 7 календарних днів з дня закінчення календарного тижня за умови, що постачальник надасть належним чином оформлені накладні (у формі відповідно до інструкцій покупця) на адресу покупця, яка вказана в замовленні, протягом не більше, ніж 7 днів з дня поставки. Якщо постачальник не надасть накладні вчасно, покупець має право затримати розрахунок на відповідний час затримки наданих документі.

З огляду наведеного, підписання ТОВ «Край-2», як первісним покупцем за договором, спірних накладних без будь-яких заперечень щодо кількості та/або якості поставленого товару свідчить про прийняття такого товару та з моменту укладення додаткової угоди про заміну сторони у зобов'язанні від 17.11.2014 породжує для відповідача, як нового покупця, обов'язок щодо його оплати у повному обсязі.

До того ж, відсутність доказів повного або часткового повернення відповідачем товару, поставленого за спірними накладними, як і ненадання останнім доказів, що строк виконання зобов'язань в частині оплати вартості поставленого товару у передбачені договором строки не настав, свідчить про порушення відповідачем своїх грошових зобов'язань за договором, що є підставою для покладення на нього обов'язку по сплаті існуючої заборгованості.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Вищого господарського суду України від 29.05.2013 у справі № 5011-5/14825-2012, від 05.11.2014 у справі №922/2045/14.

Відповідно до ч. 7 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином. Дана норма кореспондує з приписами статей 525, 526 ЦК України.

За таких обставин, беручи до уваги наведені нормативні приписи, враховуючи, що відповідач свої грошові зобов'язання за договором належним чином не виконав, а також те, що розмір заявленої до стягнення заборгованості відповідає фактичним обставинам справи та є арифметично вірним, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача 41 081,02 грн заборгованості по оплаті вартості товару, поставленого за накладними №0873-Р від 23.05.2014, №0874-М від 23.05.2014, №0875-БЦ від 23.05.2014, №0876-К від 23.05.2014, №1053-К від 25.06.2014, №1199 від 11.07.2014, №1320-К від 30.07.2014 згідно з договором підлягає задоволенню як така, що доведена позивачем належними та допустимими доказами та не спростована у встановленому порядку відповідачем.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх грошових зобов'язань за договором, позивач просить суд стягнути з першого 11 486,93 грн пені, 14 984,88 грн інфляційних втрат та 621,28 грн 3% річних, нарахованих з 28.01.2015 по 30.07.2015 на 41 081,02 грн сукупної заборгованості за договором, із розрахунку 7 днів після отримання відповідачем платіжної вимоги позивача.

Частиною 1 ст. 230 ГК України встановлено, що у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання, він зобов'язаний сплатити штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, пеня, штраф).

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Натомість, в силу вимог ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Так, у відповідності до п. 1.1 додатку №4 до договору, підлягає оплаті товар, реалізований у магазинах покупця протягом одного календарного тижня, а розрахунок за такий товар має бути здійснений протягом 7 календарних днів з дня закінчення календарного тижня протягом якого товар був реалізований, відповідно за умови що постачальник протягом не більше ніж 7 днів з дня поставки надасть належним чином оформлені накладні на адресу покупця, а не після спливу 7-денного терміну від дня отримання покупцем вимоги постачальника про оплату, як помилково вважає позивач.

Відповідно до статей 627, 629 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є обов'язковим для виконання.

Приписами ст. 32-34 ГПК України, визначено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Кожна сторона повинна довести ті обставини справи, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Водночас, враховуючи ненадання позивачем суду доказів, що підтверджують факт реалізації товару, поставленого за спірними накладними, що унеможливлює встановлення судом моменту (дата, місяць, рік), з якого відповідач вважається таким, що прострочив у розумінні ст. 612 ЦК України, щодо обов'язку по оплаті вартості товару, поставленого протягом травня-липня 2014 року згідно договору, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача 11 486,93 грн пені, 14 984,88 грн інфляційних втрат та 621,28 грн 3% річних, нарахованих на суму заборгованості за спірними накладними не відповідає вимогам статей 611, 612, 625 ЦК України, ст. 230 ГК України, а тому задоволенню не підлягає.

Витрати по сплаті судового збору, у відповідності до ч. 5 ст. 49 ГПК України, покладаються судом на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене, керуючись ст. 124 Конституції України, ст. ст. 34, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст. 520, 525, 526, 612, 625, 655, 692, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 193, 230, 265 Господарського кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Край-1» (08120, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Бузова, вул. Леніна, 215А, кім. 3, ідентифікаційний код 22863249) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДММ- ПАРТНЕР» (01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, 2/37, к. 4, ідентифікаційний код 37318155) 41 081 (сорок одну тисячу вісімдесят одну) грн 02 коп. заборгованості та 1 100 (одну тисячу сто) грн 93 коп. судового збору.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання, і може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Повне рішення складено 16.09.2015.

Суддя В.А. Ярема