Ухвала

від 16.09.2015 по справі 823/1388/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 823/1388/15 Головуючий у 1-й інстанції: Бабич А.М. Суддя-доповідач: Саприкіна І.В.

У Х В А Л А

Іменем України

16 вересня 2015 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Саприкіної І.В.,

суддів: Карпушової О.В, Кобаля М.І.,

при секретарі: Погорілій К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Приватного підприємства «Інда» на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 27.07.2015 року по справі за їх позовом до Державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління Міндоходів у Черкаській області про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А :

ПП «Інда» звернулися до Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ДПІ у м. Черкасах ГУ Міндоходів у Черкаській області про скасування податкового повідомлення - рішення від 11.07.2014 року № 0002082301.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 27.07.2015 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, ПП «Інда» подали апеляційну скаргу, в якій просять скасувати незаконну, на їх думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову про задоволення позову. При цьому апелянт посилається на незаконність, необґрунтованість та необ'єктивність оскаржуваного рішення, неповне з'ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування оскаржуваної постанови.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів знаходить, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Суд першої інстанції прийшов до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову. Апеляційна інстанція повністю підтримує таку правову позицію, з огляду на наступне.

З матеріалів справи вбачається, що податковим органом було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань правильності та повноти нарахування орендної плати за землю за період з 01.04.2011 року до 31.12.2013 року, за результатами якої складено акт від 27.05.2014 №167/23-01-22-06/33828504.

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог п.286.2. ст.286, п.288.1., 288.5. ст.288 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (далі - ПК України), в результаті чого занижено податкове зобов'язання з орендної плати за землю за період з 01.04.2011 року до 31.12.2013 року на загальну суму 570735,30 грн., у т.ч. за квітень-грудень 2011 року - 170640,90 грн., 2012 рік - 200047,20 грн., 2013 рік - 200047,20 грн.

Зазначені вище обставини слугували підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення від 11.07.2014 року № 0002082301, яким позивачу збільшено розмір грошового зобов'язання за платежем «орендна плата з юридичних осіб» на загальну суму 702 750 грн. 38 коп. (570 735,30 грн. - основний платіж та 132 021,08 грн. - штрафна (фінансова) санкція).

Вирішуючи питання щодо правомірності спірного рішення, судова колегія виходить з наступного.

Так, 24.03.2006 між позивачем (орендар) та Черкаською міською радою (орендодавець) укладений договір оренди землі, який зареєстрований 07.04.2006 за №040677500191 у Черкаській регіональній філії ДП «Центр ДЗК при Держкомземі України» (далі - договір).

Згідно з п.2.1. цього договору орендарю передається в оренду земельна ділянка, площею 19000кв.м. на вул. С.Волкова, 1/3. Суд звернув увагу, що цей договір не має даних про кадастровий номер земельної ділянки.

П.4.1. договору передбачено, що річна орендна плата за цю ділянку на період нормативного терміну будівництва становить 1% від нормативної грошової оцінки і складає 5991,00 грн., а після завершення будівництва - 3% нормативної грошової оцінки (89849,00 грн.).

Згідно з даними управління Держземагентства у Черкаському районі Черкаської області, викладеними у листі від 08.03.2013, нормативно грошова оцінка 1 кв.м. вищевказаної земельної ділянки у 2011-2013 роках для земель, що зайняті поточним будівництвом становила 87,74грн., а землі комерційного використання - 438,70грн.

За п.1.12 Порядку встановлення розмірів річної орендної плати за землю в місті Черкаси, затвердженого рішенням Черкаської міської ради від 13.05.2010 №5-657 (регуляторний акт), яким передбачено, що у разі надання земельної ділянки для розміщення нових (або реконструкції існуючих) об'єктів нерухомого майна, земельна ділянка на нормативний термін будівництва, але не більше ніж на 3 роки, відноситься до категорії земель, зайнятих поточним будівництвом. Після закінчення будівництва або максимального трирічного терміну віднесення земельної ділянки до певного виду функціонального використання здійснюється на загальних підставах.

Згідно з даними податкової звітності позивача у період квітень 2011 року - грудень 2013 року після набрання чинності ПК України позивач сплачував орендну плату за укладеним раніше договором оренди землі в розмірі 16903,35грн. за квітень-грудень 2011 року, 50011,80грн. щорічно за 2012-2013 роки, тобто в розмірі меншому, ніж це встановлено підп.288.5.1 п.288.5 ст.288 ПК України.

Оскільки нормативно-грошова оцінка земельної ділянки станом на початок 2011-2013 років становила 8 335 300,00 грн. (19 000 кв.м. х 438,70 грн.), орендна плата за неї у 2011-2013 роках становить 250 059,00 грн. щорічно.

Апеляційна інстанція вважає правомірним висновок суду першої інстанції, що розмір орендної плати за землю є водночас, як умовою договору оренди, так і формою податку на землю, тому справляння плати за землю належить до сфери регулювання податкового законодавства, а сплата обов'язкових платежів, за таких обставин, не може залежати від умов договору.

За ст. 206 ЗК України та Закону України від 6 жовтня 1998 року № 161-XIV «Про оренду землі» (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - Закон № 161-XIV) убачається, що користування землею в Україні є платним. Плата за землю справляється відповідно до закону.

З 1 січня 2011 року набрав чинності Податковий кодекс України, який, відповідно до пункту 1.1 статті 1 регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, і, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до пункту 269.1 статті 269 Податковий кодекс України платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі. Останні ж, як визначає зміст підпункту 14.1.73 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу, це особи, яким, зокрема, на умовах оренди надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності. Отже, Податковий кодекс України визначив обов'язок й орендаря сплачувати земельний податок у формі орендної плати.

Об'єктом оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні, а також земельні частки (паї), які перебувають у власності (ст. 270 ПК України).

Статтею 1 Закону України «Про оренду землі» визначено, що оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності

Відповідно до ст. 13 цього ж Закону договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Виходячи зі змісту ст.ст. 125, 126 ЗК України право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами, а право оренди землі оформляється договором, який реєструється відповідно до закону.

Орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (підпункт 14.1.136. пункту 14.1 статті 14 Податковий кодекс України). Подібне визначення міститься й у статті 21 Закону № 161-XIV .

Справляння плати за землю, в тому числі й орендної плати, здійснюється відповідно до положень розділу ХIII Податковий кодекс України.

Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем, а підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки (пункт 288.1 статті 288 Податковий кодекс України).

Підпунктом 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 зазначеного Кодексу встановлено, що розмір орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою: для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється розділом ХIII ПК; для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом, та не може перевищувати, зокрема, для інших земельних ділянок, наданих в оренду, 12 % нормативної грошової оцінки (підпункт 288.5.2 зазначеного пункту).

Тобто, законодавець визначив нижню граничну межу річної суми платежу по орендній платі за земельні ділянки, незалежно від того, чи співпадає її розмір із визначеним у договорі.

Відповідно до підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податковий кодекс України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, установлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Таким чином, правомірним є висновок суду першої інстанції, що з набранням чинності Податковий кодекс України річний розмір орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, який підлягає перерахуванню до бюджету, має відповідати вимогам підпункту 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 цього Кодексу та є підставою для перегляду встановленого розміру орендної плати.

При цьому, виходячи із принципу пріоритетності норм ПК над нормами інших актів у разі їх суперечності, який закріплений у пункті 5.2 статті 5 ПК, до моменту внесення до такого договору відповідних змін розмір орендної плати в будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлений підпунктом 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 ПК

Така правова позиція висловлена Верховним Судом України в постанові від 02.12.2014 року у справі № 21-274а14.

Відповідно до ч. 1 ст. 244-2 КАС України висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

За п. 54.1 ст. 54 ПК України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, при визначенні орендної плати за землю відповідач обґрунтовано виходив із розміру нормативно - грошової оцінки землі, якою користується ПП «Інда».

Наведене свідчить, що збільшення відповідачем грошового зобов'язання з податку за землю з урахуванням штрафних санкцій є правомірним та обґрунтованим.

В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на те, що 25.02.2015 року набрало законної сили рішення Господарського суду Черкаської області від 10.10.2014 (тобто після прийняття оскаржуваного ППР) у справі № 925/1207/14, яким відмовлено у задоволенні первісного позову Черкаської міської ради до ПП «Інда» про внесення змін до договору та задоволено зустрічний позов ПП «Інда» до Черкаської міської ради про внесення змін до вищевказаного договору оренди:

пункт 2.4 викладено в новій редакції: «Нормативно-грошова оцінка земельної ділянки становить: на період нормативного терміну будівництва 1667060,00грн, після завершення будівництва при комерційному використанні 8335300,00 грн.»;

пункт 4.1 викладено в новій редакції: «За оренду земельної ділянки Орендар сплачує орендну плату у грошовій формі. Річна орендна плата за земельну ділянку в м. Черкаси, вул. Волкова, б. 1/3 встановлюється: на період нормативного терміну будівництва, але не пізніше вводу в експлуатацію - у розмірі 3% від нормативної грошової оцінки, що становить 50 011,80 грн. 80 коп. - землі, що зайняті поточним та відведені під майбутнє будівництво; після завершення будівництва при комерційному використанні - у розмірі 3% від нормативної грошової оцінки, що становить 250 059,00 грн. - землі комерційного використання».

Колегія суддів зауважує, що зміни нормативно-грошової оцінки відбулися після прийняття спірного податкового повідомлення-рішення, а тому нарахування штрафу за цифровими значеннями нормативно-грошової оцінки, яка існувала на час його застосування, є правомірним.

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 06.04.2015 року в справі № 925/1734/14 затверджено мирову угоду між Черкаською міською радою та ПП «Інда», якою визначено, що розмір заборгованості останнього станом на 12.03.2015 року з урахуванням пені складає 208 730,62 грн. і визначено графік її погашення.

Варто відзначити, що зазначена вище ухвала прийнята в результаті мирного договірного врегулювання спору щодо заборгованості по орендній платі. Разом з тим, обставини даного судового рішення жодним чином не спростовують правильність визначення відповідачем грошового зобов'язання за платежем «орендна плата з юридичних осіб» на загальну суму 702 750 грн. 38 коп. (570 735,30 грн. - основний платіж та 132 021,08 грн. - штрафна (фінансова) санкція), оскільки зазначені розрахунки були вірно зроблені контролюючим органом на підставі норм ПК України.

Окрім того, колегія суддів не може не погодитися з доводами суду першої інстанції, що правовідносини, які виникли на підставі вказаних рішень господарських судів, виникли в часі після прийняття спірного податкового повідомлення-рішення та без залучення до участі у справі податкового органу, на якого покладено ПК України функцію адміністрування податків. З огляду на вказане, відповідач не мав об'єктивної можливості врахувати дані судові рішення, а тому, на час прийняття ППР вимог нормативно-правових актів відповідач не порушив та прийняв спірне податкове повідомлення-рішення з дотриманням всіх законодавчих норм.

За ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Ч. 2 ст. 71 КАСУ в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладає на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

У відповідності до наведених вимог відповідач, як суб'єкт владних повноважень, надав суду апеляційної інстанції достатньо беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і довів правомірність винесення ним спірного податкового повідомлення-рішення.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про необхідність залишення постанови суду першої інстанції без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 196, 198, 200, 205 та 206 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Інда» - залишити без задоволення.

Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 27.07.2015 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст ухвали виготовлено 17.09.2015 року.

Головуючий суддя:

Судді:

Головуючий суддя Саприкіна І.В.

Судді: Карпушова О.В.

Кобаль М.І.