Постанова

від 17.09.2015 по справі 826/8396/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/8396/15 Головуючий у 1-й інстанції: Літвінова А.В.

Суддя-доповідач: Літвіна Н. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Літвіної Н.М.

Суддів Коротких А.Ю.

Хрімлі О.Г.

при секретарі Соловіцькій І.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Градосервіс Плюс» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 06 липня 2015 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Градосервіс Плюс» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києва про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення - рішення,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з позовом до ДПІ у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києва про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення - рішення.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 06 липня 2015 року у задоволенні адміністративного позову - відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач - ТОВ «Градосервіс Плюс», звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким апеляційну скаргу задовольнити в повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, ДПІ у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києва проведено документальну виїзну перевірку ТОВ «Градосервіс Плюс» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість при проведенні взаєморозрахунків з ТОВ «Інстагрупп» (код ЄДРПОУ 33541100) та ПП ««Кратос-Гранд»» (код ЄДРПОУ 39015627) за період з 01 липня 2014 по 31 липня 2014 року, за результатами якої складено акт № 1711/26-59-22-01/30818723 від 26 листопада 2014 року.

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог п. 198.3 ст. 198 ПК України, що призвело до заниження податку на додану вартість на суму 295 849, 00 грн.

Висновки контролюючого органу викладені в акті перевірки № 1711/26-59-22-01/30818723 від 26 листопада 2014 року ґрунтуються на податковій інформації, наведеній в акті ДПІ у м. Черкасах Головного управління Міндоходів у Черкаській області № 379/23-01-22-04/39015627 від 10 квітня 2014 року «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ПП «Кратос-Гранд» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам із контрагентами, зокрема ТОВ «Градосервіс Плюс» (код ЄДРПОУ 30518723) за червень-липень 2014 року», згідно якого встановлено, що відповідно до наданих до перевірки актів виконаних робіт, неможливо встановити які саме роботи виконувалися фактично, їх суть, об'єм та якими працівниками вони виконувалися. У всіх копіях актів виконаних робіт, вказана лише назва робіт, проте не зазначено в якій площі, в якому об'ємі, скільки витрачено матеріалів та який витрачено фонд робочого часу для виконання даних робіт. А тому, перевіркою неможливо встановити фактичне виконання робіт зазначених в актах. За видами діяльності приватного підприємства «Кратос-Гранд» за ЄДРПОУ, підприємство здійснює діяльність у сфері права, бухгалтерського обліку й аудиту, консультування з питань комерційної діяльності, надання офісних адміністративних послуг, дослідження конюктури ринку, рекламні агенства.

На підставі акту перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення № 0017472201 від 18 грудня 2014 року позивачеві визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 369 811, 00 грн. у тому числі: 295 849, 00 грн. - основний платіж, 73 962, 00 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Вищезазначене рішенням було оскаржено позивачем в адміністративному порядку. Проте, рішенням Головного управління ДФС у м. Києві № 2360/10/2615-10-05-35 від 13 лютого 2015 року та рішенням Державної фіскальної служби України № 8312/6/98-99-10-01-04-25 від 21 квітня 2015 року оскаржуване рішення було залишено без змін, а скаргу позивача без задоволення.

А тому, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав та законних інтересів.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, між ТОВ «Градосервіс Плюс» (генпідрядник) та ПП «Кратос-Гранд» (субпідрядник) укладено договір про виконання робіт № ГД-01/14 від 01 липня 2014 року, відповідно до якого субпідрядник зобов'язується виконати роботи з технічного обслуговування електромереж на об'єктах генпідрядника, а генпідрядник зобов'язується надати субпідряднику фронт робіт, а також оплатити вартість робіт на об'єкті.

Крім того, між ТОВ «Градосервіс Плюс» (замовник) та ПП «Кратос-Гранд» (виконавець) укладено типові договори № ГД-02/14 від 02 липня 2014 року та № ГД-03/14 від 10 липня 2014 року, відповідно до якого замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов'язання по виконанню робіт визначених договорами: монтажних на об'єкті замовника за адресою: місто Київ, вулиця Московська, 32/2; по збірці щитів автоматики.

На підтвердження виконання умов договорів, руху активів в процесі здійснення господарських операцій позивачем надано суду копії договорів; актів приймання-здачі робіт за відповідні періоди; податкових накладних за відповідні періоди, зареєстровані в Реєстрі податкових накладних; платіжних доручень за відповідні періоди; ліцензії на господарську діяльність пов'язану із створенням об'єктів архітектури.

Відповідно до п. п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України - не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України - право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України - податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту згідно з п. 198.2 ст. 198 ПК України вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України - не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно до п. 201.1. ст. 201 ПК України - платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках порядковий номер податкової накладної; дата виписування податкової накладної; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; ціна постачання без урахування податку; ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; вид цивільно-правового договору.

Відповідно до п. 201.10. ст. 201 ПК України - податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту.

Згідно ж до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» - підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Господарська операція згідно зі ст. 1 названого Закону - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Відповідно до ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» - якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

Як вбачається з матеріалів справи, на момент укладення договору та в період його виконання відомості в Єдиному державному реєстрі з приводу реєстрації як позивача, так і його контрагентів були чинні. Крім того, вказані особи були зареєстровані платниками податку на додану вартість.

Також податковий орган зазначав про порушення позивачем ст. ст. 202, 203, 215, 216 ЦК України.

У зв'язку з чим колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що відповідно до ст. 215 ЦК України - підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до ст. 216 ЦК України - недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Дії, вчинені у межах нікчемного правочину, не можна вважати господарськими операціями, оскільки зазначений правочин не створює інших юридичних наслідків, окрім пов'язаних з його недійсністю.

Як вбачається з матеріалів справи, договори, які укладені між позивачем та ПП «Кратос-Гранд», не визнані судом недійсними, їх недійсність прямо не встановлена законом, у зв'язку з чим існує презумпція правомірності вказаного правочину, а також наявність взаємних прав та обов'язків сторін за таким договором.

Крім того, відповідно до інформаційного листа Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 02 червня 2011 року з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість належить з'ясовувати, зокрема, обставини щодо руху активів у процесі здійснення господарської операції, установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції, установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-от: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

Отже, з наведених законодавчих приписів вбачається, що наслідки в податковому обліку створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто ті, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника податків. При цьому господарські операції мають бути відображені в податковому обліку відповідно до їх реального змісту та відповідати господарській меті підприємства.

Зокрема, не може визнаватися право платника ПДВ на податковий кредит у тому разі, якщо відповідні товари ним реально не придбавалися, або якщо витрати на таке придбання реально не понесені тощо.

Відповідно до Інформа ційного листа Вищого адміністративного суду України № 1936/11/13-11 від 01 листопада 2011 року - сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вба чається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях плат ника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце. Витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактич но здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування подат кового обліку платника податків.

Як вбачається з матеріалів справи, реальність господарських відносин з ПП «Кратос-Гранд» підтверджується належним чином укладеними договорами, актами приймання-здачі робіт, податковими накладними, що підтверджують факт виконання робіт, та банківськими виписками про перерахування коштів за виконані роботи, що повністю відповідає умовам договору та підтверджує направлення викладених у зазначених договорах правочинів на реальне настання правових наслідків.

Вищевказані документи не мають дефектів форми, змісту або походження, а тому в силу ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку є первинними документами та підтверджують факт реальності господарської операції.

Колегія суддів не приймає до уваги висновки ДПІ у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києва, які ґрунтуються на акті ДПІ у м. Черкасах Головного управління Міндоходів у Черкаській області № 379/23-01-22-04/39015627 від 10 квітня 2014 року «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ПП «Кратос-Гранд» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам із контрагентами, зокрема ТОВ «Градосервіс Плюс» (код ЄДРПОУ 30518723) за червень-липень 2014 року» на підставі якого зроблено висновок щодо необґрунтованого формування даних податкового обліку позивача за липень 2014 року.

Так, постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 25 грудня 2014 року по справі № 823/3398/14, залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 17 лютого 2015 року, позовні вимоги ПП «Кратос-Гранд» задоволено повністю.

Визнано протиправними дії ДПІ у м. Черкасах Головного управління Міндоходів у Черкаській області щодо проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ПП «Кратос-Гранд», результати якої оформлено актом № 379/23-01-22-04/39015627 від 10 жовтня 2014 року.

Визнано протиправними дії ДПІ у м. Черкасах Головного управління Міндоходів у Черкаській області щодо коригування показників податкової звітності ПП «Кратос-Гранд» в інформаційних базах даних Державної фіскальної служби (Міністерства доходів і зборів України) на підставі акта № 379/23-01-22-04/39015627 від 10 жовтня 2014 та зобов'язано ДПІ у м. Черкасах Головного управління Міндоходів у Черкаській області відновити в інформаційних базах даних Державної фіскальної служби (Міністерства доходів і зборів України) показники податкової звітності ПП «Кратос-Гранд» шляхом вилучення з них або анулювання відомостей, внесених на підставі акта № 379/23-01-22-04/39015627 від 10 жовтня 2014.

Отже, висновки вказаного акту не відповідають дійсності та не містять правового підґрунтя.

Таким чином, факти, встановлені зазначеною постановою є преюдиційними та не потребують доказування, а тому є обов'язковими до врахування судом при вирішенні інших справ відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України.

Колегія суддів також звертає увагу, що з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку, право на податковий кредит та віднесення сум понесених витрат до складу валових витрат товариства не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами.

Отже, суд першої інстанції неналежним чином дослідив реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування, добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування.

Згідно до ст. 71 КАС України - кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. ст. 198, 202 КАС України - підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення, зокрема, є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 198, 202, 205, 206, 212, 254 КАС України суд,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Градосервіс Плюс» - задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 10 грудня 2014 року - скасувати та ухвалити нове судове рішення .

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Градосервіс Плюс» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києва про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0017472201 від 18 грудня 2014 року, винесене Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києва.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядку і строки, встановлені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя Літвіна Н.М.

Судді Коротких А.Ю.

Хрімлі О.Г.

Повний текст постанови виготовлений 21 вересня 2015 року.

Головуючий суддя Літвіна Н. М.

Судді: Коротких А. Ю.

Хрімлі О.Г.