Ухвала

від 17.09.2015 по справі 826/6796/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/6796/15 Головуючий у 1-й інстанції: Скочок Т.О. Суддя-доповідач: Літвіна Н. М.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого - судді Літвіної Н.М.

Суддів Коротких А.Ю.

Хрімлі О.Г.

при секретарі Соловіцькій І.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Державної податкової інспекції в Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві, Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 24 липня 2015 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торнадо - А» до Державної податкової інспекції в Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві, третя особа - Державна податкова інспекція у Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з позовом до ДПІ в Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві, третя особа - ДПІ у Святошинському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 24 липня 2015 року, адміністративний позов - задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві № 1126552209 від 12 січня 2015 року.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач та третя особа - ДПІ в Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві та ДПІ у Святошинському районі Головного управління ДФС у м. Києві, звернулися з апеляційними скаргами, в яких просять скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, ДПІ у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві, правонаступником якої є ДПІ у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві проведено документальну невиїзну позапланову перевірку ТОВ «Торнадо-А» щодо підтвердження відомостей по взаємовідносинам з платником податків ТОВ «ІТС-Торг» за період з 01 серпня 2014 року по 31 серпня 2014 року, за результатами якої складено акт № 1261/26-55-22-09/30674381 від 19 грудня 2014 року.

Перевіркою встановлено порушення ТОВ «Торнадо-А» вимог ст. 185, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.4, п. 201.10 ст. 201 ПК України в результаті чого позивачем було занижено податок на додану вартість за серпень у розмірі 132 029, 00 грн.

Висновки податкового органу ґрунтуються на тому, що позивачем не надано документів, які б підтверджували транспортування продукції. Крім того, ТОВ «ІТС-Торг» реалізував ТОВ «Торнадо-А» товари, відмінні від тих, які були їм придбані по ланцюгу постачання, з огляду на що неможливо зробити висновок щодо джерел походження товару (світильники, прожектора та інше), який було реалізовано на адресу ТОВ «Торнадо-А», оскільки неможливо підтвердити факт придбання вищезазначеного товару ТОВ «ІТС-Торг» від контрагентів-постачальників. Згідно зареєстрованих в ЄРПН податкових накладних виявлено невідповідність придбаного товару з реалізованим ТОВ «Торнадо-А» в повному обсязі.

На підставі акту перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення № 1126552209 від 12 січня 2015 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 165 036, 00 грн., з яких за основним платежем - 132 029, 00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 33 007, 00 грн.

Позивачем оскаржено в адміністративному порядку спірне податкове повідомлення-рішення, проте рішенням Головного управління ДФС у м. Києві № 3994/10/26-15-10-05-35 від 11 березня 2015 року про результати розгляду первинної скарги та рішенням ДФС України № 6985/6/99-99-10-01-01-25 від 03 квітня 2015 року про результати розгляду скарги, податкове повідомлення-рішення - залишено без змін.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, між позивачем (Покупець) та ТОВ «ІТС-Торг» (Постачальник) укладено договір купівлі-продажу № 87/к-14 від 01 серпня 2014 року, згідно умов якого Постачальник зобов'язується передати у власність Покупця товарно-матеріальні цінності, в подальшому викладені Товари, а Покупець зобов'язується прийняти Товар та оплатити його загальну вартість на умовах даного Договору в кількості і за цінами зазначеними в накладних або рахунках-фактурах, що є невід'ємними частинами Договору.

Відповідно до п. п. 2.1., 3.1., 3.2., 4.1., 4.3., 5.1. Договору - асортимент та кількість Товару, що постачається на умовах даного Договору, встановлюється Сторонами в накладних на відпуск Товару, виписаних Постачальником (п. 2.1 договору).

Ціна за одиницю Товару узгоджується Сторонами в накладних на відпуск Товару, виписаних Постачальником, доставка товару включається в ціну товару (п. 3.1 договору). Загальна вартість Договору складає сума всіх накладних, підписаних за час дії даного Договору.

Приймання-передача Товару по кількості та якості здійснюється представниками обох сторін, згідно наданих Постачальником супровідних документів на Товар.

Поставка Товару проводиться зі складу Постачальника на склад Покупця, розташованого за адресою: м. Київ, вул. Пшенична, 18. Доставка здійснюється за рахунок Постачальника та врахована у вартості товару.

Розрахунки між сторонами здійснюються в українській національній валюті - гривнях, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника.

Виконання умов зазначеного договору купівлі-продажу підтверджується видатковими накладними, рахунками на оплату, податковими накладними, банківськими виписками з рахунку позивача (з відмітками банку).

Відповідно до п. п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України - не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України - право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України - податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в, оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту згідно з п. 198.2 ст. 198 ПК України вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України - не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Відповідно до п. 201.4., 201.6. ст. 201 ПК України - податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Пунктом 201.10 ст. 201 ПК України передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно ж до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» - підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Господарська операція згідно зі ст. 1 названого Закону - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Отже, з наведених законодавчих приписів вбачається, що наслідки в податковому обліку створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто ті, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника податків. При цьому господарські операції мають бути відображені в податковому обліку відповідно до їх реального змісту.

Відповідно до інформаційного листа Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 02 червня 2011 року з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість належить з'ясовувати, зокрема, обставини щодо руху активів у процесі здійснення господарської операції, установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції, установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-от: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

Як вбачається з матеріалів справи, виконання договорів підтверджується вищезазначеними матеріалами справи .

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку, надані позивачем документи у своїй сукупності свідчать про фактичний рух активів на підприємстві із урахуванням ділової мети такого руху у межах господарської діяльності ТОВ «Торнадо - А».

Надані позивачем первинні документи оформлені у відповідності до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» № 996 від 16 липня 1999 року та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24 травня 1995 року , та в повній мірі відображають зміст і характер вчинених господарських операцій.

Колегія суддів вважає необґрунтованими доводи апелянтів з приводу відсутності доказів транспортування товарів позивача, зокрема, товарно-транспортних накладних та довіреностей (журналу обліку довіреностей), оскільки транспортування товару здійснювалося ТОВ «ІТС - ТОРГ» самостійно.

Крім того, відповідно до Інформа ційного листа Вищого адміністративного суду України № 1936/11/13-11 від 01 листопада 2011 року - сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вба чається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях плат ника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце. Витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактич но здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування подат кового обліку платника податків.

Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердже них наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14 жовтень 1997 року передбачені правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в України та не встановлюють правил податкового обліку, а лише встановлюють права, обов'язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників).

Таким чином, товаро-транспортна накладана не є документом первинного бухгалтерського облі ку, що підтверджує обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей, а тому не може бути єдиним та безумовним документом, що підтверджує факт придбання товару та його транспортування.

А тому, податкове законодавство не ставить в залежність право платника пода тків на податковий кредит від наявності чи відсутності товарно-транспортної накладної, а Правила перевезення вантажів автомобільним транспортом в України не є законодавчим документом з питань оподаткування і не може регламентувати виключний порядок доку ментування в податковому обліку валових витрат та податкового кредиту та не є єдиним та безумовним до кументом, що підтверджує факт придбання або продажу товарно-матеріальних цінностей.

В апеляційній скарзі апелянти зазначали, що не можливо зробити висновок щодо джерел походження товару (світильники, прожектора та інше), який було реалізовано на адресу TOB «Торнадо-А», оскільки не можливо підтвердити сам факт придбання вищезазначеного товару TOB «ITC-ТОРГ» від контрагентів-постачальників, а тому податковий орган прийшов до висновку про невідповідність придбаного TOB «ITC-ТОРГ» у контрагентів товару з тим, який в подальшому було реалізованим TOB «ITC-ТОРГ» на адресу TOB «Торнадо-А».

Як вбачається з довідки управління статистики, видами діяльності TOB «ITC-ТОРГ» за КВЕД-2010 є оптова торгівля м'ясом та м'ясними продуктами (КВЕД 46.32); оптова торгівля іншими товарами господарського призначення (КВЕД 46.49); неспеціалізована оптова торгівля (КВЕД 46.90).

Отже, купуючи товар - світильники, прожектора тощо, у контрагентів та здійснивши їх подальшу реалізацію TOB «ITC-ТОРГ» здійснювало діяльність прямо передбачену установчими документами.

Також колегія суддів звертає увагу, що зустрічна податкова перевірка TOB «ITC-ТОРГ» не проводилася, перевірку постачальників TOB «ITC-ТОРГ» податковим органом було проведено лише за серпень 2014 року та лише за базою ЄРПН.

Таким чином, висновок податкової про неможливість підтвердження факту придбання товару TOB «ITC -ТОРГ» є безпідставним.

Колегія суддів також звертає увагу, що з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку, право на податковий кредит та віднесення сум понесених витрат до складу валових витрат товариства не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції належним чином дослідив реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування, добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування.

Виходячи із вимог ст. 71 КАС України - кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 200 КАС України - суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України суд,

У Х В А Л И В :

Апеляційні скарги Державної податкової інспекції в Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві, Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві - залишити без задоволення , а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 24 липня 2015 року - без змін .

Ухвала набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядку і строки, встановлені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя Літвіна Н.М.

Судді Коротких А.Ю.

Хрімлі О.Г.

Повний текст ухвали виготовлений 21 вересня 2015 року.

Головуючий суддя Літвіна Н. М.

Судді: Хрімлі О.Г.

Коротких А. Ю.