Ухвала

від 16.09.2015 по справі 823/988/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 823/988/15 Головуючий у 1-й інстанції: Рідзель О.А. Суддя-доповідач: Саприкіна І.В.

У Х В А Л А

Іменем України

16 вересня 2015 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Саприкіної І.В.,

суддів: Карпушової О.В, Кобаля М.І.,

при секретарі: Погорілій К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві, без фіксації судового процесу, в порядку ч. 1 ст. 41 КАС України, апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління Державної фіскальної служби у Черкаській області на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 27.07.2015 року по справі за позовом Приватного підприємства «ЮГ-2000» до Державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління Державної фіскальної служби у Черкаській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А :

ПП «ЮГ-2000» звернулися до Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ДПІ у м. Черкасах ГУ ДФС у Черкаській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 15.01.2015 року № 0000121502.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 27.07.2015 року позов задоволено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, ДПІ у м. Черкасах ГУ ДФС у Черкаській області подали апеляційну скаргу, в якій просять скасувати незаконну, на їх думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову про відмову в задоволенні позову. При цьому апелянт посилається на незаконність, необґрунтованість та необ'єктивність оскаржуваного рішення, неповне з'ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування оскаржуваної постанови.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів знаходить, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Суд першої інстанції прийшов до висновку про наявність правових підстав для задоволення позову. Апеляційна інстанція повністю підтримує таку правову позицію з огляду на слідуюче.

З матеріалів справи вбачається, що податковим органом було проведено камеральну (електронну) перевірку податкової звітності з податку на додану вартість за листопад 2014 року ПП «ЮГ - 2000», за результатами якої 25.12.2014 року складено акт № 6064/23-01-15-02/31078522.

Перевіркою встановлено, що позивач, включив до додатку 5 до податкової декларації та реєстру виданих та отриманих податкових накладних № 9073103326 від 18.12.2014 за листопад 2014 року податкову накладну 4101/156 від 25.11.2012, з дати виписки якої минуло 365 днів. Дані камеральної електронної перевірки свідчать про порушення позивачем п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України в результаті чого платником занижено суму податкових зобов'язань, в декларації з податку на додану вартість за листопад 2014 року на суму 4 500 грн. 00 коп. внаслідок чого збільшилася сума податку, що підлягає сплаті до загального/спеціального фонду державного бюджету в розмірі 4 500 грн. 00 коп.

Зазначені обставини слугували підставою для прийняття спірного податкового повідомлення - рішення форми «Р» № 0000121502 від 15.01.2015 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 5 625 грн. 00 коп., у тому числі за основним платежем 4 500 грн. 00 коп. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 1 125 грн. 00 коп.

Рішенням ДПІ у м. Черкасах ГУ Міндоходів у Черкаській області № 1264/1/23-01-15-0114 від 19.01.2015 року заперечення на акт перевірки були відхилені, а висновки акту перевірки - залишено без змін.

За результатами адміністративного оскарження до вищестоящих податкових органів спірне податкове повідомлення-рішення - залишено без змін.

Вирішуючи питання щодо правомірності спірного рішення, перевіряючи обґрунтованість висновків податкового органу та правильність накладення штрафних санкцій за виявлене порушення, судова колегія відзначає слідуюче.

Згідно з пп. 16.1.3. п.16.1. ст. 16 ПК України платник податків зобов'язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.

За п. 46.1. ст. 46 ПК України визначено, що податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку. Додатки до податкової декларації є її невід'ємною частиною.

Відповідно до п. 49.1 ст. 49 ПК України податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків.

У той же час, за п. 50.1 ст. 50 ПК України у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо відповідні уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявлені.

Платник податків, який самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний, за винятком випадків, установлених пунктом 50.2 цієї статті:

а) або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму недоплати та штраф у розмірі трьох відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку;

б) або відобразити суму недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за податковий період, наступний за періодом, у якому виявлено факт заниження податкового зобов'язання, збільшену на суму штрафу у розмірі п'яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми грошового зобов'язання з цього податку.

Так, 18.12.2014 року позивач подав до контролюючого органу податкову декларацію з податку на додану вартість № 9073103373.

У додатку 5 до податкової декларації та реєстрі виданих та отриманих податкових накладних № 9073103326 від 18.12.2014 за листопад 2014 року позивач включив податкову накладну № 4101/156 від 25.11.2012 року, отриману від Одеської залізниці (постачальник з індивідуальним податковим номером 010713115014) на загальну суму 27 000 грн. 00 коп., з яких 4 500 грн 00 коп. сума податку на додану вартість.

27.03.2015 року, керуючись положеннями пункту 50.1 ПК України, позивач, після виявлення механічної помилки при наборі додатку 5 до податкової декларації та реєстру виданих та отриманих податкових накладних № 9073103326 від 18.12.2014 за листопад 2014 року, подав уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість в зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за період листопад 2014. Розшифровкою податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (додаток 5 до податкової декларації з податку на додану вартість) усунуто технічну помилку, яка була допущена, вказано вірно дату виписки накладної - 25.11.2014). Вказаний уточнюючий розрахунок прийнятий відповідачем.

На підтвердження того, що податкова накладна № 4101/156 на суму 27000 грн. 00 коп. виписана саме 25.11.2014 року в матеріалах справи є уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленим самостійно виявлених помилок (а.с. 31-38), податкова накладна № 4101/156 від 25.11.2014 (а.с. 17), виписка банку про оплату послуг Одеської залізниці за 25.11.2014 (а.с. 14), «лицевой счет за ноябрь», наданий Одеській залізниці, в розрізі наданих послуг та їх оплати (а.с.15).

Згідно з п. 201.4 ст.201 ПК України, податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Податкова накладна, відповідно п. 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

В той же час, даним пунктом передбачено, що виявлення розбіжностей даних податкової накладної та Єдиного реєстру податкових накладних є підставою для проведення органами державної податкової служби документальної позапланової виїзної перевірки продавця та у відповідних випадках покупця товарів/послуг.

Окрім того, платником податків подано контролюючому органу уточнюючий розрахунок з відповідного податку за період, який перевірявся контролюючим органом, а тому у останнього були всі підстави для проведення документальної позапланової перевірки позивача відповідно до ст. 78 ПК України, чого відповідачем зроблено не було.

В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на те, що на дату написання акта камеральної перевірки позивачем не подано уточнюючий розрахунок до декларації з податку на додану вартість за листопад 2014 року та не усунуто недоліки. На спростування таких доводів, колегія суддів зазначає слідуюче.

Відповідно до п. 50.2 ПК України платник податків саме під час проведення документальних планових та позапланових перевірок не має права подавати уточнюючі розрахунки до поданих ним раніше податкових декларацій за будь-який звітний (податковий) період з відповідного податку і збору, який перевіряється контролюючим органом, однак, з урахуванням того, що відповідачем не було проведено документальної позапланової виїзної перевірки, позивач, цілком правомірно скористався правом на подання уточнюючого розрахунку, тим самим самостійно виправивши помилку в даті податкової накладної .

В своїх запереченнях на акт перевірки позивач вказував на технічну описку в даті податкової накладної (неправильно зазначено рік: замість 2014 помилково вказано 2012), а тому відповідач, перед тим як приймати спірне податкове повідомлення-рішення просто зобов'язаний був перевірити факти, викладені в запереченнях, з метою недопущення прийняття протиправного рішення, чого відповідачем зроблено не було.

Наведене вище дає підстави судовій колегії прийти до однозначного висновку щодо відсутності факту порушення позивачем п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України.

В даному випадку в наявності була допущена описка, що не заперечується апелянтом, а відсутність уточнюючого розрахунку на час складання акта перевірки не дає підстав для прийняття спірного рішення, оскільки спростування факту порушення були наведені в запереченнях на акт перевірки (до прийняття спірного податкового повідомлення-рішення), а контролюючий орган перш ніж прийняти спірне рішення повинен був їх обов'язково перевірити.

Таким чином, спірне податкове повідомлення - рішення форми «Р» № 0000121502 від 15 січня 2015 року - є передчасним, безпідставним та неправомірним.

За наведених обставин правомірним є висновок суду першої інстанції щодо протиправності нарахування штрафних санкцій спірним податковим повідомленням-рішенням.

За ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Ч. 2 ст. 71 КАСУ в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладає на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам апелянт, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду апеляційної інстанції достатньо беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірність винесення ним спірного податкового повідомлення-рішення.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про необхідність залишення постанови суду першої інстанції без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 41, 196, 198, 200, 205 та 206 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління Державної фіскальної служби у Черкаській області - залишити без задоволення.

Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 27.07.2015 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя:

Судді:

Головуючий суддя Саприкіна І.В.

Судді: Кобаль М.І.

Карпушова О.В.