Рішення

від 16.09.2015 по справі 913/328/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 61022, м. Харків, проспект Леніна, б.5, inbox@lg.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

16 вересня 2015 року Справа № 913/328/15

Провадження №33/913/328/15

За позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПРИВАТБАНК", м.Дніпропетровськ

до Фермерського господарства "Аннєнко", смт.Фащівка Антрацитівського району Луганської області

про стягнення 18961 грн 47 коп.

Суддя Драгнєвіч О.В.

Секретар судового засідання Попов А.П.

У засіданні брали участь:

від позивача - представник не прибув;

від відповідача - представник не прибув.

С У Т Ь С П О Р У:

Публічне акціонерне товариство Комерційний банк "ПРИВАТБАНК" (надалі - позивач) звернулось до господарського суду Луганської області з позовом до Фермерського господарства "Аннєнко" (надалі - відповідач) про стягнення коштів за договором банківського обслуговування б/н від 25.03.2011 в розмірі 18961 грн 47 коп., з яких:

- 9950 грн 00 коп. - заборгованість за кредитом;

- 4598 грн 56 коп. - заборгованість по відсоткам за користування кредитом;

- 1215 грн 23 коп. - заборгованість по комісії за користування кредитом;

- 3197 грн 68 коп. - пеня за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором кредиту.

Ухвалою господарського суду Луганської області від 01.07.2015 було порушено провадження у справі та її розгляд призначений на 15.07.2015.

Представник позивача в судових засіданнях від 15.07.2015, 19.08.2015 заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі, посилаючись на їх обґрунтованість та невиконання відповідачем належним чином зобов'язань за договором, допущення прострочення в поверненні кредитних коштів та сплаті відсотків.

Позивач поясненням б/н від 19.08.2015 надав нормативне обґрунтування заявлених позовних вимог та просив їх задовольнити (а.с.69-76).

Ухвалою господарського суду Луганської області від 19.08.2015 за клопотанням представника позивача у відповідності до ст.69 Господарського процесуального кодексу України продовжено строк розгляду справи до 16.09.2015 включно, розгляд справи відкладено на 02.09.2015.

В судові засідання від 02.09.2015, 16.09.2015 представники сторін не з'являлися, про причини неможливості прибуття суд не повідомляли, були належним чином повідомлені про час та місце судових засідань, про що свідчать матеріали справи.

Представник позивача 02.09.2015 через відділ документального забезпечення суду на виконання вимог ухвали суду від 19.08.2015 про надання первісних документів, підтверджуючих надання відповідачу кредитних коштів та детального розрахунку нарахованої пені окремо по кожній вимозі (на тіло, на відсотки чи комісію), подані додаткові документи для долучення до матеріалів справи, зокрема, копії касових документів та розрахунок заборгованості. (а.с.93-135).

З наданого представником позивача розрахунку суми пені нарахованої окремо на тіло кредиту, відсотки та комісію, вбачаються невідповідності нарахованих сум в порівнянні з первісним розрахунком, доданим до позовної заяви (зокрема, сума пені що підлягає стягненню за той самий період зазначена в більшому розмірі, а саме 3305 грн 54 коп. Відповідно й загальна сума заборгованості за договором банківського обслуговування з урахуванням заявлених до стягнення незмінених сум боргу за кредитом (9950 грн), відсотків (4598 грн 56 коп.), комісії (1215 грн 23 коп.), зазначена в більшому розмірі - 19069 грн 83 коп.

Відповідно до положень ст.22 Господарського процесуального кодексу України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

При цьому, згідно п.3.10 постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. У будь-якому з таких випадків позивачем має бути додержано правил вчинення відповідної процесуальної дії, а недотримання ним таких правил тягне за собою процесуальні наслідки, передбачені Господарського процесуального кодексу України та зазначені в цій постанові.

В порушення зазначених вимог позивачем не надано суду відповідну заяву про збільшення розміру позовних вимог та у відповідності до вимог закону не надано доказів направлення відповідачу її примірника.

Крім того, вимог ухвали суду від 02.09.2015 позивачем також не виконані, наданий суду розрахунок не перевірено, письмові уточнення у разі допущення помилок чи збільшення розміру позовних вимог не надано.

За таких обставин поданий представником позивача 02.09.2015 розрахунок із збільшенням сум нарахування пені не може бути прийнятий судом до розгляду як заява про збільшення розмуру позовних вимог в розумінні ст.22 Господарського процесуального кодексу України. Враховуючи зазначене, розгляду підлягають позовні вимоги, заявлені в перівсній редакції.

Відповідно до даних витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 01.07.2015 місцезнаходження відповідача: 94650, Луганська область, Антрацитівський район, селище міського типу Фащівка, вул. Чапаєва, буд.27 (а.с.58-59).

Відповідно до п.3.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" місцезнаходження юридичної особи або місце проживання фізичної особи-підприємця визначається на підставі відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (ст.17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців").

Згідно з ст.18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" від 15.05.2003 №755-IV якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Листом від 16.03.2015 №511-30-100 Українське державне підприємство поштового зв'язку «Укрпошта» повідомляє, що відповідно до Указу Президента України від 14.11.2014 № 875/2014 «Про рішення ради національної безпеки і оборони України від 04.11.2014 «Про невідкладні заходи щодо стабілізації соціально-економічної ситуації в Донецькій та Луганській областях» та розпорядження Кабінету Міністрів України від 07.11.2014 № 1085-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та переліку населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення» (зі змінами), органи поштового зв'язку тимчасово не здійснюють пересилання поштових відправлень, зокрема до вказаного населеного пункту.

За таких обставин, у відповідності до роз'яснень, наданих Вищим господарським судом України в інформаційних листах від 05.06.2014 № 01-06/745/2014 "Про деякі питання практики застосування у судовій практиці Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України", від 12.09.2014 №01-06/1290/14 "Про Закон України "Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв'язку з проведенням антитерористичної операції" (із відповідними змінами) з метою належного інформування відповідача як учасника судового процесу, який знаходиться на території проведення АТО, судом розміщувались оголошення про час і місце судових засідань на сторінці господарського суду Луганської області (у розділі "Новини та події суду") офіційного веб-порталу "Судова влада в Україні" в мережі Інтернет, про що свідчать роздруковані сторінки із сайту (а.с. 5, 66, 91, 140).

Крім того, з метою повідомлення відповідача про час та місце проведення судових засідань суд додатково здійснював повідомлення шляхом надання телефонограм за номером телефону, зазначеному в заяві відповідача, поданій банку на відкриття рахунку, про що свідчать наявні в матеріалах справи телефонограми, прийняті головою фермерського господарства Аннєнко О.О. (а.с. 6, 67, 139).

Таким чином, судом вжито всі необхідні заходи для належного повідомлення учасника судового процесу, який знаходиться на тимчасово окупованій території (аналогічна позиція викладена в Інформаційному листі Вищого господарського суду України від 12.09.2014 № 01-06/1290/14).

Відповідач не скористався своїм правом, передбаченим ст.22 Господарського процесуального кодексу України, не забезпечив участі повноважного представника у судових засіданнях, не надав суду відзив на позовну заяву. Неприбуття представника у судові засідання та не надання відзиву на позовну заяву не перешкоджає розгляду спору по суті.

Згідно положень ст.75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

У судовому засіданні 16.09.2015 оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, господарський суд

В С Т А Н О В И В:

25.03.2011 відповідачем було підписано заяву про відкриття поточного рахунку (а.с.34).

У даній заяві зазначено, що підписавши цю заяву, Фермерське господарство "Аннєнко" погодилось з Умовами та Правилами надання банківських послуг, в тому числі з Умовами та Правилами обслуговування по розрахунковим карткам, розташованим на сайті банку www.privatbank.ua; https://client-bank.privatbank.ua, тарифами банку, які разом з вказаною заявою про відкриття поточного рахунку і картками зі зразками підписів і відбитком печатки складають договір банківського обслуговування.

Підписавши заяву банк та клієнт приєднуються і зобов'язуються виконувати умови, викладені в Умовах та Правилах надання банківських послуг, тарифах банку - договорі банківського обслуговування в цілому.

Відповідно до Розділу 1 Загальних положень Умов та Правил надання банківських послуг, які розміщені на офіційному сайті Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк", що діє на підставі Ліцензії НБУ №22 від 05.10.2011 (www.privatbank.ua), останній публічно пропонує невизначеному колу осіб можливість отримання банківських послуг, для чого публікує Умови та Правила надання банківських послуг (далі - Умови та Правила).

Тобто фактично, зазначені Правила та Умови є публічною офертою, що містять умови та правила надання послуг банком його клієнтам. Таким чином, клієнт отримує доступ до всіх без виключення послуг Банку.

Відносини між банком та клієнтом можуть вирішуватися як шляхом підписання окремих договорів або додаткових угод до цього Договору, так і шляхом обміну інформацією/узгодження по питанням банківського обслуговування з клієнтом через web-сайт банку (www.privatbank.ua: https://client-bank.privatbank.ua або інший інтернет/SMS-ресурс, зазначений банком).

Також у заяві про відкриття банківського рахунку, зазначено, що Умови та Правила розміщені на офіційному сайті ПриватБанку www.privatbank.ua. Актуалізуються вони не частіше ніж 1 раз на місяць, з обов'язковою публікацією на сайті банку до 25 числа місяця, що передує змінам.

Відповідно до п.1.1.2.1.6 Умов та Правил клієнт зобов'язаний у разі незгоди зі змінами Правил та/або Тарифів Банку звернутися до Банку для розірвання Договору і погасити заборгованість, що виникла перед Банком, у тому числі й заборгованість, що виникла протягом 30 днів з моменту повернення карток, виданих власнику і його довіреним особам. У разі незгоди зі списанням коштів з картрахунку інформувати (також письмово, якщо вирішення питання передбачає таку необхідність) Банк про це протягом тридцяти п'яти днів з моменту списання.

Отже, враховуючи вищевикладене, заява про відкриття поточного рахунку зі зразками підписів та відбитком печатки від 25.03.2011 разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг, та рифами, що розміщені на офіційному сайті Банку (www.privatbank.ua) складають по суті договір банкі вського обслуговування від 25.03.2011.

Враховуючи викладене позивачем було відкрито Фермерському господарству "Аннєнко" поточний рахунок №26000060438310.

Позивачем було встановлено відповідачу кредитний ліміт на поточний рахунок №26000060438310 в електронному вигляді через встановлені засоби електронного зв'язку банку і клієнта, що визначено і врегульовано Умовами та Правилами надання банківських послуг.

Банк при наявності вільних грошових ресурсів здійснює обслуговування кредитного ліміту за рахунок кредитних коштів в межах ліміту, про розмір якого банк повідомляє клієнту на свій розсуд або у письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв'язку банку та клієнта. Порядок встановлення, зміни ліміту, погашення заборгованості та розмір процентної ставки за використання кредитного ліміту регламентується Умовами та Правилами надання банківських послуг та Тарифами банку, які розміщені на сайті www.privatbank.ua.

Згідно з п.1.5 Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у на ціональній та іноземних валютах, затвердженою постановою Правління Національного банку України №492 від 12.11.2003, зареєстрованою у Міністерстві юстиції України 17.12.2003 за №1172/8493, (далі - Інструкція) умови відкриття рахунку та особливості його функціонування передбачаються в договорі, що укладається між банком і його клієнтом, і не повинні суперечити вимогам цієї Ін струкції.

Пунктом 1.6 Інструкції передбачено, що порядок проведення операцій за рахунками клієнтів, відкритих у національній та іноземних валютах, регулюється законодавством України, у тому числі нормативно-правовими актами Національного банку України. Операції за рахунками здійснюються за допомогою платіжних інструментів за формами, установленими банківськими правилами (нормативно-правовими актами Національного банку, внутрішніми положеннями банку тощо).

Так, умови надання, використання та обслуговування кредитного ліміту, а також будь-які операції з ним, визначені в розділі 3.2.1 Умов та Правил.

Пункт 3.2.1.1.1 Умов та Правил визначає, що кредитний ліміт на поточний рахунок (далі - кредит) надається на поповнення оборотних коштів та здійснення поточних платежів клієнту, в межах кредитного ліміту. Про розмір ліміту банк повідомляє клієнта на свій вибір або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв'язку банку та клієнта (системи клієнт-банк, інтернет клієнт банк, sms-повідомлення або інших). Банк здійснює обслуговування ліміту клієнту, що здійснюється шляхом проведення його платежів понад залишок коштів на поточному рахунку клієнта, при наявності вільних грошових ресурсів, за рахунок кредитних коштів в межах ліміту, шляхом дебатування поточного рахунку. При цьому утворюється дебетове сальдо .

Відповідно до п. 3.2.1.1.5 Умов та Правил кредитний ліміт представляє собою суму грошових коштів, в межах якої банк здійснює оплату розрахункових документів клієнта понад залишок грошових коштів на його поточному рахунку. Ліміт розраховується відповідно до затвердженої внутрішньобанківської методикою на підставі даних про рух грошових коштів по поточному рахунку, платоспроможності, кредитної історії та інших показників відповідно до внутрішньобанківських нормативів та нормативів Національного банку України.

Пунктом 3.2.1.1.6 Умов та Правил передбачено, що ліміт може бути змінений банком в односторонньому порядку у разі зниження надходжень грошових коштів на поточний рахунок або настання інших факторів, визначених внутрішніми нормативними документами банку. Підписавши угоду, клієнт висловлює своє згоду на те, що зміна ліміту здійснюється банком в односторонньому порядку шляхом повідомлення клієнту на свій вибір або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв'язку банку та клієнта (системи клієнт-банк, інтернет клієнт банк, sms-повідомлення або інших).

Так, відповідачу на поточний рахунок №26000060438310 відповідно до договору про банківське обслуговування від 25.03.2011 позивачем було надано з 04.02.2013 кредитний ліміт у розмірі 1500 грн 00 коп., з 04.03.2013 - 3500 грн 00 коп., з 13.03.2013 - 5000 грн 00 коп., з 21.06.2013 - 14000 грн 00 коп., з 31.01.2014 - 16000 грн 00 коп., з 01.03.2014 - 16000 грн 00 коп., з 02.03.2014 - 14426 грн 65 коп., з 20.05.2014 - 10000 грн 00 коп., з 20.06.2014 - 00 грн 00 коп. (а.с.50).

Згідно пункту 3.2.1.1.1 Умов та правил кредитний ліміт являє собою суму грошових коштів, в межах якої банк здійснює оплату розрахункових документів клієнта понад залишок грошових коштів на його поточному рахунку. Надається на поповнення оборотних коштів та здійснення поточних платежів клієнта, в межах кредитного ліміту. Про розмір ліміту банк повідомляє клієнта на свій вибір або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв'язку банка та клієнта.

Пунктом 3.2.1.1.3 Умов та правил врегульовано, що кредит надається в обмін на зобов'язання клієнта щодо його повернення, сплати відсотків та винагороди.

Зобов'язання за договором позивач виконав в повному обсязі, надавши відповідачу кредитний ліміт в розмірі 16000 грн 00 коп., що підтверджується виписками по поточному рахунку та меморіальними ордерами (а.с. 55, 77-83, 94 - 99).

Відповідно до пункту 3.2.1.4 Умов та правил, яким затверджений порядок розрахунків, за користування кредитом в період з дати виникнення дебетового сальдо на поточному рахунку клієнта при закритті банківського дня клієнт сплачує відсотки, виходячи з процентної ставки, розмір якої залежить від строку користування кредитом (диференційована процентна ставка).

Згідно пункту 3.18.4.1.1 Умов та правил за період користування кредитом з моменту виникнення дебетового сальдо до дати обнулення дебетового сальдо в одну з дат з наступного 20-го до 25-го числа місяця (далі - "період, в який дебетове сальдо підлягає обнулінню"), розрахунок відсотків здійснюється за процентною ставкою в розмірі 0% річних від суми залишку непогашеної заборгованості.

При не обнулінні дебетового сальдо в одну з дат періоду, в якому дебетове сальдо підлягає обнулінню, протягом 90 днів з останньої дати періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнулінню, Клієнт виплачує Банку за користування кредитом відсотки в розмірі 24% річних, починаючи з останньої дати періоду, в яку дебетове сальдо підлягало обнулінню (пункт 3.18.4.1.2 Умов та правил).

Пунктом 3.18.4.1.3 Умов та правил встановлено, що у разі непогашення кредиту впродовж 90 днів з дати закінчення періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнулінню, починаючи з 91-го дня після дати закінчення періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнулінню, кредит вважається простроченим, а грошові зобов'язання клієнта з погашення заборгованості вважаються порушеними. Відсотки за користування кредитом сплачують у розмірі 48% річних від суми залишку непогашеної заборгованості.

З 01.07.2014 у відповідності до пункту 3.2.1.1.12 Умов та правил банком змінені відсоткові ставки за користування кредитним лімітом з 24% до 36%, з 48% до 56%.

У відповідності до пункту 3.2.1.4.4 Умов та правил клієнт сплачує банку винагороду за використання ліміту відповідно до пунктів 3.2.1.1.6, 3.2.1.2.3.2, 1-го числа кожного місяця в розмірі 0,9% від суми максимального сальдо кредиту, що існував на кінець банківського дня за попередній місяць, в порядку, передбаченому Умовами та правилами.

При порушенні клієнтом будь-якого із зобов'язань по сплаті відсотків за користування кредитом, термінів повернення кредиту, винагороди клієнт виплачує банку за кожний випадок порушення пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у період, за який сплачується пеня, (у % річних) від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу (п. 3.2.1.5.1 Умов та правил).

Згідно пункту 3.2.1.5.4 Умов та правил нарахування неустойки за кожний випадок порушення зобов'язань здійснюється протягом 3 (трьох) років з дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконано клієнтом.

Як вбачається з матеріалів справи (виписки з рахунку відповідача та розрахунку заборгованості, а.с.51-54, 77-83, 128-135), відповідач в березні 2011 року почав використовувати кредитні кошти в межах встановленого кредитного ліміту, та 24.03.2014 за рахунок кредитного ліміту здійснив операції, що призвели до виникнення на його поточному рахунку дебетового сальдо (перевищення величини списань над величиною надходжень).

З 26.04.2011 по 30.06.2014 відсотки річних за користування кредитом нараховувались на рівні 24%, з 01.07.2014 - на рівні 36%. З 01.02.2015 кредит визнаний простроченим, за користування ним нараховувались відсотки в розмірі 56% річних.

В зв'язку з порушенням умов договору банківського обслуговування від 25.03.2011 в частині повернення одержаних кредитних коштів, сплати відсотків та комісії за користування ними, відповідач станом на 17.06.2015 має заборгованість в загальній сумі 18961 грн 47 коп., з яких:

- 9950 грн 00 коп. - заборгованість за кредитом;

- 3197 грн 68 коп. - пеня за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором кредиту, нарахована на відсотки та комісію за періоди з 02.04.2013 по 22.05.2013, з 21.10.2013 по 15.11.2013, з 03.12.2013 по 04.02.2014, з 04.03.2014 по 01.04.2014, з 03.06.2014 по 17.06.2015 (в тому числі на тіло з 01.02.2015).

- 4598 грн 56 коп. - заборгованість по відсоткам за користування кредитом, нарахованих за період з 05.05.2014 по 17.06.2015;

- 1215 грн 23 коп. - заборгованість по комісії за користування кредитом за період з 02.06.2014 по 17.06.2015.

Доказів погашення заборгованості відповідач суду не подав, в судовому засіданні представник позивача підтвердив, що станом на час розгляду справи заявлена до стягнення заборгованість відповідачем не погашена.

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам сторін, суд зазначає наступне.

У відповідності з приписами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України (далі по тексту ГПК України) кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

На підставі статті 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Як вбачається з матеріалів справи між сторонами існують кредитні відносини.

Згідно із частиною 2 статті 345 Господарського кодексу України (далі по тексту ГК України) кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.

Відповідно до статті 207 Цивільного кодексу України (далі по тексту ЦК України) правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони; правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку; правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Умови та правила є публічною офертою, що містять умови та правила надання послуг банком його клієнтам.

Підписавши заяву банк та клієнт приєднуються і зобов'язуються виконувати умови, викладені в Умовах та правилах надання банківських послуг, тобто уклали відповідний договір, який містить умови щодо надання кредиту.

Згідно статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до норм діючого законодавства, кредитний договір, є одним з видів позики. Відповідно до статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на банківський рахунок позикодавця (частина 3 статті 1049 ЦК України).

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог даного Кодексу і інших актів законодавства. Аналогічна за змістом норма міститься у пункті 1 статті 193 ГК України.

За умовами статті 599 ЦК зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до статей 610, 611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Факт порушення відповідачем умов договору підтверджено матеріалами справи. Позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за кредитом за зобов'язанням з банківського обслуговування в сумі 9950 грн 00 коп., відсотків за користування кредитом в сумі 4598 грн 56 коп. та комісії в сумі 1215 грн 23 коп. за користування ним ґрунтуються на нормах чинного законодавства, умовах укладеного договору, підтверджені документально, не спростовані відповідачем, а тому підлягають задоволенню.

Відповідач не заперечив наявність вказаної заборгованості та не надав доказів її оплати на час розгляду справи.

При вирішенні позовних вимог в частині стягнення пені суд виходить з наступного.

Згідно зі статтею 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання (частина 1 статті 550 ЦК України). Сплата неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов'язку в натурі (частина 1 статті 552 ЦК України).

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (частина 6 статті 232 ГК України).

За змістом пункту 3.18.5.4 Умов та правил, нарахування неустойки за кожний випадок порушення зобов'язань здійснюється протягом 3 років з дня, коли відповідне зобов'язання повинно бути виконано клієнтом. Отже до правовідносин сторін правила частини 6 статті 232 ГК України не застосовуються.

Як вбачається з розрахунку, позивачем заявлено до стягнення з відповідача пеню за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором на загальну суму 3197 грн 68 коп., нараховану на відсотки та комісію за періоди з 02.04.2013 по 22.05.2013, з 21.10.2013 по 15.11.2013, з 03.12.2013 по 04.02.2014, з 04.03.2014 по 01.04.2014, з 03.06.2014 по 17.06.2015 (в тому числі на тіло з 01.02.2015 по 17.06.2015).

Суд констатує, що дане нарахування штрафних санкцій, зокрема пені, позивачем здійснено правомірно, у відповідності до умов договору та вимог чинного законодавства України, оскільки відповідач прострочив виконання зобов'язань щодо сплати заборгованості за кредитом, відсотками за його користування та комісією.

Однак, дослідивши обставини справи, суд з власної ініціативи вважає за необхідне зменшити розмір нарахованої пені, яка підлягає сплаті позивачу, враховуючи наступне.

За змістом п. 3 ст. 83 ГПК України, господарський суд, приймаючи рішення, має право, зокрема, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Згідно зі ст. 233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Пунктом 3 ст. 551 ЦК України також передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

В пункті 3.17.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», зокрема зазначено, що вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо. Ця процесуальна норма може застосовуватись виключно у взаємозв'язку (сукупності) з нормою права матеріального, яка передбачає можливість зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), а саме частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України і статтею 233 Господарського кодексу України.

Суд зауважує, що за своєю правовою природою штрафні санкції виконують стимулюючу функцію, спонукаючи боржника до належного виконання своїх зобов'язань під загрозою застосування до нього цього виду відповідальності, та стягується в разі порушення такого зобов'язання.

Як свідчать наявна в матеріалах справи заява про відкриття поточного рахунку та наданий позивачем розрахунок суми заборгованості, між сторонами існують тривалі взаємовідносини з приводу кредитного обслуговування, а саме з березня 2011 року.

Так, відповідач з часу укладання кредитного договору до квітня 2013 року належним чином виконував взяті на себе зобов'язання щодо сплати заборгованості по кредиту та відсотків за його користування, в зв'язку з чим, за весь цей час позивачем відповідачу пеня не нараховувалася. Крім того, кредит був визнаний простроченим лише з 01.02.2015. Тобто, в даному випадку суд приходить до висновку про добросовісне виконання відповідачем своїх зобов'язань за кредитними договорами в згаданий період часу.

Судом встановлено, що відповідач, як суб'єкт підприємницької діяльності, зареєстрований та здійснював підприємницьку діяльність, зокрема займався вирощуванням зернових, бобових та олійних культур, розведенням свиней, рослинництвом у смт. Фащівка Антрацитівського р-ну Луганської області (згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців а.с.58-59).

Крім того, суд звертає увагу також на те, що статтею 1 Закону України «Про боротьбу з тероризмом» встановлено, що районом проведення антитерористичної операції є визначені керівництвом антитерористичної операції ділянки місцевості або акваторії, транспортні засоби, будівлі, споруди, приміщення та території чи акваторії, що прилягають до них і в межах яких проводиться зазначена операція.

Так, Указом Президента України від 14.04.2014 № 405/2014 було введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України", Антитерористичним центром при Службі безпеки України видано наказ від 07.10.2014 №33/6/а «Про визначення районів проведення антитерористичної операції та термінів її проведення», згідно з яким визначено районом проведення антитерористичної операції Донецьку та Луганську області з 07.04.2014.

Отже, проведення з 07.04.2014 антитерористичної операції на території Луганської області, до складу якої відноситься Антрацитівський район, смт. Фащівка, також визначено компетентним органом у сфері боротьби з тероризмом.

Більш того, проведення антитерористичної операції на території Луганської області є загальновідомим фактом.

Станом на час розгляду даної справи антитерористична операція не завершена.

Більше того, згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України від 7 листопада 2014 р. № 1085-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та переліку населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення», місто Стаханов входить до переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження.

Тобто, Антрацитівський район, де зареєстрований відповідач, знаходиться в зоні проведення антитерористичної операції, та перебуває на тимчасово непідконтрольній владі України території.

Згідно з даними витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с.58-59), станом на час розгляду даної справи підприємство відповідача не перереєстровано на підконтрольну владі України територію.

Таким чином, підприємство відповідача, в разі продовження ведення ним господарської діяльності, фактично вимушене існувати за наявності тих негативних наслідків, які мають місце на непідконтрольній владі України території (воєнні дії, відсутність економічних зв'язків з підконтрольними Українській владі територіями, свавілля, не функціонування банківської системи, відсутність органів влади, тощо).

Більше того, суд зважає на те, що зазначені обставини є такими, що могли значно ускладнити або взагалі унеможливити виконання відповідачем зобов'язань за укладеним кредитним договором, за прострочення виконання зобов'язань по якому позивачем нараховано пеню.

Разом з тим, суд констатує що нарахована позивачем відповідачу пеня становить майже 22% суми заборгованості, яку має позивач за кредитним договором (з урахуванням тіла кредиту та відсотків), тобто розмір штрафних санкцій є значним в порівнянні з заборгованістю, яку має позивач за вказаним договором. Крім того, як вбачається з розрахунку позивача, відповідач належним чином виконував зобов'язання майже протягом всього періоду дії договору, зокрема, прострочення заборгованості по кредиту виникло лише з 01.02.2015.

Зазначені обставини також свідчать про те складене соціально-економічне становище, в якому опинився відповідач після початку воєнних дій, які мають місце на території Луганської області в 2014 -2015 роках.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що нарахування позивачем відповідачу пені за допущене прострочення в зазначеному вище розмірі здійснене без врахування того становища, в якому опинився відповідач, його майнового стану, прав та інтересів, і більше того, може сприяти його банкрутству та подальшій ліквідації, як суб'єкта господарювання.

Крім того, матеріали справи не містять доказів того, що позивач в разі неотримання від відповідача пені в заявленому в позові розмірі понесе збитки.

Натомість задоволення позову в тому числі щодо стягнення пені за кредитним договором в визначеному позивачем розмірі може призвести до порушення співвідношення майнових інтересів сторін, оскільки на даний час позивач та відповідач знаходяться в різних соціально-економічних умовах.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає зазначені обставини винятковими та такими, що зумовлюють необхідність застосування до спірних правовідносин ст. 233 ГК України, ст. 551 ЦК України та зменшення розміру пені з ініціативи суду (п. 3 ст. 83 ГПК України), яка підлягає сплаті позивачу.

Тим більше, Верховною Радою України 02.09.2014 прийнятий Закон № 1669-VII "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" (далі по тексту Закон № 1669), яким визначені тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення.

Таким чином, прийняття компетентними органами вказаних нормативних актів щодо початку проведення АТО та встановлення його режиму стало офіційною реакцією держави на відповідну різку зміну ситуації в регіоні, що підтверджує винятковість та важливість суспільно-політичного та економічного характеру тих подій, які нині мають місце на сході України, в т.ч. на території Антрацитівського району та значної частини Луганської області.

Відповідно до статті 2 Закону № 1669 на час проведення антитерористичної операції забороняється нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитними договорами та договорами позики з 14 квітня 2014 року громадянам України, які зареєстровані та постійно проживають або переселилися у період з 14 квітня 2014 року з населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, а також юридичним особам та фізичним особам-підприємцям, що провадять (провадили) свою господарську діяльність на території населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція. Банки та інші фінансові установи, а також кредитори зобов'язані скасувати зазначеним у цій статті особам пеню та/або штрафи, нараховані на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитними договорами і договорами позики у період проведення антитерористичної операції.

Зазначеним законом, що є спеціальним, дія якого поширюється лише на певне коло суб'єктів, визначаються тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб'єктів господарювання, що здійснюють або здійснювали господарську діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення.

На виконання ст. 6 Закону Національний банк України направив всім банкам лист від 27.10.2014р. № 18-112/64138 про необхідність суворого і безумовного дотримання вимог ст. 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» та повідомив, що невиконання законних вимог є підставою для застосування для порушників адекватних заходів впливу.

Згідно з ч. 5 ст. 11 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» на Кабінет Міністрів України покладено обов'язок у 10-денний строк з дня опублікування вказаного Закону затвердити перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014, у період з 14 квітня 2014 року до її закінчення (далі - Перелік)

30.10.2014 на виконання абзацу третього пункту 5 статті 11 Закону № 1669 розпорядженням № 1053-р Кабінету Міністру України затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, до якого серед інших включено Антрацитівський район Луганської області, де зареєстрований та проводив свою господарську діяльність відповідач.

Дія зазначеного розпорядження зупинена розпорядженням Кабінету Міністрів України № 1079-р від 05.11.2014 "Про зупинення дії розпорядження Кабінету Міністрів України від 30.10.2014 № 1053, яке оскаржується у судовому порядку.

Отже, на даний час, положення Закону № 1669, в частині затвердження в 10-денний строк переліку населених пунктів, на території яких здійснюється антитерористична операція, відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014 "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України", не виконані.

Відповідно до статті 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України. Закріплене в статті 2 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" право суб'єкта господарювання, який проводив та/або проводить свою господарську діяльність на території, де проводилась або проводиться антитерористична операція, бути звільненим від відповідальності за несвоєчасне повернення кредиту на період проведення антитерористичної операції не може носити декларативний характер. Зазначене право повинно бути гарантованим, незалежно від того, що державним органом повною мірою не забезпечено передумови виконання зазначеного Закону.

Суд зважає на вищевикладене, а також на те, що Антрацитівський район Луганської області знаходиться на непідконтрольній владі України території, в районі проведення антитерористичної операції на сході країни, що унеможливлює здійснення суб'єктами господарювання підприємницької діяльності в звичайному режимі.

Суд також враховує, що суб'єкти господарювання, які залишилися на непідконтрольній владі України території, потребують особливого захисту з боку держави, оскільки остання заінтересована в їх існуванні через їх потенційну спроможність після звільнення тимчасово непідконтрольних територій бути платниками податків і зборів до Державного бюджету України, виступати роботодавцем для населення цих територій, що може сприяти подоланню тих негативних наслідків, які нині мають місце в зоні проведення антитерористичної операції.

Так само, в збереженні таких господарюючих суб'єктів має бути заінтересований і позивач, оскільки саме такі суб'єкти є потенційними споживачами банківських послуг після звільнення тимчасово непідконтрольних територій.

Враховуючи викладене, фактичні обставини справи, а також умови кредитування (зростання процентної ставки річних за користування кредитом, більш тривалий період нарахування пені, встановлений договором, порівняно з положенням частини 6 статті 232 ГК України) суд дійшов висновку про необхідність з власної ініціативи застосувати пункт 3 частини 1 статті 83 Господарського процесуального кодексу України та зменшити розмір пені, що підлягає стягненню з відповідача на 80%.

За таких обставин з відповідача підлягає стягненню пеня в сумі 639 грн 54 коп., що становить 20% від заявленої до стягнення пені в сумі 3197 грн 68 коп.

У задоволенні решти позовних вимог про стягнення пені в сумі 2558 грн 14 коп., зменшеної в порядку пункту 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України, слід відмовити. Відповідно позов підлягає задоволенню частково.

Згідно статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі 1827 грн 00 коп.

Керуючись статтями 44, 49, 75, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1. Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства Комерційного банка "ПРИВАТБАНК" до Фермерського господарства "Аннєнко" про стягнення 18961 грн 47 коп. задовольнити частково.

2. Стягнути з Фермерського господарства "Аннєнко" (94650, Луганська область, Антрацитівський район, смт.Фащівка, вул. Чапаєва, буд. 27, ідентифікаційний код 21804820) на користь Публічного акціонерного товариства Комерційного банку "ПРИВАТБАНК" (49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, буд.50, ідентифікаційний код 14360570) заборгованість за кредитом в сумі 9950 грн 00 коп., заборгованість по відсоткам за користування кредитом в сумі 4598 грн 56 коп., заборгованість по комісії в сумі 1215 грн 23 коп., пеню за прострочення повернення кредитних коштів в сумі 639 грн 54 коп., судовий збір в сумі 1827 грн 00 коп.

Наказ видати позивачу після набрання рішенням законної сили.

3. У задоволенні решти позовних вимог про стягнення пені в сумі 2558 грн 14 коп., зменшеної в порядку пункту 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України, відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено і підписано 21.09.2015.

Суддя О.В. Драгнєвіч