Постанова

від 17.09.2015 по справі 169/472/15-а

ТУРІЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 169/472/15-а

Провадження № 2-а/169/10/15

Категорія: 10.2.4

ТУРІЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 вересня 2015 року смт Турійськ

Турійський районний суд Волинської області в складі:

головуючого-судді Тітівалова Р.К.,

з участю:

секретаря Мисюка П.З.,

позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Турійському районі Волинської області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії та стягнення моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Управління Пенсійного фонду України в Турійському районі Волинської області (далі - УПФУ в Турійському районі) про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії та стягнення моральної шкоди.

Позов мотивований тим, що постановою Турійського районного суду від 03 липня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 26 березня 2015 року, УПФУ в Турійському районі зобов'язано призначити йому пенсію за вислугу років відповідно до ст.ст. 52, 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення». Вказуючи, що із заявою про призначення пенсії до відповідача він звернувся 13 серпня 2013 року, але в порушення вимог закону останній призначив йому пенсію з 26 березня 2015 року, просив визнати такі дії відповідача протиправними, зобов'язати призначити та виплатити йому пенсію за вислугу років з 13 серпня 2013 року та стягнути моральну шкоду в розмірі 20000 гривень.

У судовому засіданні позивач позов підтримав із викладених у ньому підстав, просив його задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні позов не визнала та просила відмовити в його задоволенні.

Заслухавши осіб, які беруть участь у справі, дослідивши та оцінивши наявні в матеріалах справи письмові докази в їх сукупності, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову з таких підстав.

Згідно з ч. 1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, з яким кореспондується обов'язок держави щодо його забезпечення. Реалізація цього обов'язку здійснюється органами державної влади відповідно до їх повноважень.

Призначення пенсій і оформлення документів для їх виплати здійснюється органами Пенсійного фонду України (ст. 81 Закону України «Про пенсійне забезпечення»).

За змістом ст. 83 вказаного Закону та ст. 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсії призначаються з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсії призначаються з більш раннього строку.

Судом встановлено, що постановою Турійського районного суду від 03 липня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 26 березня 2015 року, визнано протиправною відмову УПФУ в Турійському районі від 15 травня 2014 року №3/с-01 та зобов'язано УПФУ в Турійському районі призначити ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, пенсію за вислугу років відповідно до ст.ст. 52, 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (а.с. 58-59, 61-62).

З листа УПФУ в Турійському районі від 28 липня 2015 року вбачається, що позивачу призначено та виплачено пенсію відповідно до ухвали Львівського апеляційного адміністративного суду від 26 березня 2015 року, в якій дата призначення пенсії відсутня і яка набрала законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі (а.с. 9).

Відповідно до протоколу № 1130 від 16 травня 2015 року позивачу призначено пенсію за вислугу років з 05 квітня 2015 року довічно. У цьому ж протоколі датою звернення позивача за пенсією зазначено 05 квітня 2015 року (а.с. 22).

З матеріалів справи вбачається, що із заявою про призначення пенсії за вислугу років позивач звернувся до УПФУ в Турійському районі 13 серпня 2013 року (а.с. 38).

Як встановлено вищевказаною постановою Турійського районного суду від 03 липня 2014 року, на момент звернення 13 серпня 2013 року позивача до відповідача із заявою про призначення пенсії він досягнув 55-річного віку, мав трудовий стаж понад 25 років, з яких понад 12 років 6 місяців виконував роботу з тралювання та вивезення лісу, що відповідно до вимог ст. 55 Закону надавало йому право на призначення пенсії за вислугу років.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

У контексті положень ст. 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому будь-яка особа, звертаючись до компетентного органу держави чи посадової особи про вчинення певних дій, виправдано сподівається на дотримання останніми при вчиненні таких дій вимог закону.

Враховуючи, що відмову відповідача у призначенні позивачу пенсії за вислугу років визнано протиправною судовим рішенням, яке набрало законної сили, оскільки для призначення йому такої пенсії були наявні фактичні та правові підстави, то суд вважає, що в даному випадку відповідач, призначивши позивачу пенсію з 05 квітня 2015 року, діяв всупереч вимогам ст. 83 Закону України «Про пенсійне забезпечення», ст. 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», ст. 19 Конституції України, що є неприпустимим та призвело до порушення належного позивачу й гарантованого йому державою права.

З огляду на вказане, відповідно до вказаних вище норм матеріального права, з метою реалізації і дотримання визначених ст.ст. 2, 8 КАС України завдань і принципів адміністративного судочинства та враховуючи, що до неправильного призначення пенсії в даному випадку призвели протиправні дії відповідача, що створило непропорційне й невиправдане втручання у реалізацію ним свого права на пенсійне забезпечення, суд дійшов висновку, що порушене право позивача в розумінні справедливої сатисфакції підлягає поновленню з моменту його порушення шляхом зобов'язання відповідача призначити та виплатити позивачу пенсію за вислугу років з 13 серпня 2013 року - дня його звернення за пенсією.

Наведене цілком узгоджується із правовими позиціями Європейського суду з прав людини та правовим принципом «належного урядування».

Так, у рішенні в справі «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки» Суд вказав, що потреба виправити минулу помилку не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу, а ризик будь-якої помилки державного органу чи посадової особи повинен покладатися на саму державу і самі помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.

Разом з тим, не знайшло свого підтвердження заподіяння моральної шкоди позивачу, у зв'язку з чим в цій частині позов до задоволення не підлягає.

Доводи представника відповідача про те, що пенсію позивачу призначено у відповідності до ухвали Львівського апеляційного адміністративного суду від 26 березня 2015 року, яку відповідач отримав 31 березня 2015 року і через п'ять днів, коли вона, на його думку, набрала законної сили, виконав належним чином покладені на нього зобов'язання, суд до уваги не бере, оскільки вони не грунтуються ні на вказаному судовому рішенні, ні на вимогах закону.

Крім цього, у судовому засіданні представник позивача вказувала, що при призначенні пенсії особі управління пенсійного фонду керується положеннями Законів України «Про пенсійне забезпечення» та «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», відповідно до яких пенсії призначаються з дня звернення за пенсією, а в ході судового розгляду достовірно встановлено, що позивач лише один раз звертався за пенсією із письмовою заявою 13 серпня 2013 року, у зв'язку з чим зазначена у протоколі про призначення пенсії дата звернення позивача за пенсією 05 квітня 2015 року не відповідає дійсності, що не заперечувала й представник відповідача.

Покликання представника відповідача на те, що призначення пенсії позивачу є виключним випадком, в якому призначати пенсію слід з дня набрання законної сили судовим рішенням, є безпідставними та необгрунтованими.

Згідно з ч. 2. ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Будь-яких належних, допустимих і беззаперечних доказів відповідно до вимог ст.ст. 70-71 КАС України на спростування вищевказаного представником відповідача суду надано не було і в матеріалах даної справи такі відсутні.

У відповідності до вимог ст. 94 КАС України, з врахуванням часткового задоволення позовних вимог, з Державного бюджету України слід стягнути на користь позивача 146 грн 16 коп. судового збору.

На підставі викладеного, ст. 83 Закону України «Про пенсійне забезпечення», ст. 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та керуючись ст.ст. 2, 8, 70, 71, 94, 159, 160-163, 167 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати дії Управління Пенсійного фонду України в Турійському районі Волинської області щодо призначення ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, пенсії за вислугу років з 05 квітня 2015 року протиправними.

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Турійському районі Волинської області призначити та виплатити ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, пенсію за вислугу років з дня звернення за пенсією 13 серпня 2013 року.

У решті позову відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 146 (сто сорок шість) гривень 16 копійок.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Турійський районний суд Волинської області протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі застосування судом ч. 3 ст. 160 КАС України - протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Головуючий