Рішення

від 14.09.2015 по справі 372/1699/15-ц

ОБУХІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 372/1699/15-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 вересня 2015 року Обухівський районний суд Київської області в складі :

головуючого судді Кравченка М.В.

при секретарі Радченко С.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Обухівського районного суду Київської області цивільну справу за позовом фермерського господарства «Ніна» до ОСОБА_1, товариства з обмеженою відповідальністю «Жуківці агро» про визнання договору недійсним, та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до фермерського господарства «Ніна», треті особи - Верем'яцька сільська рада, управління Держземагенства в Обухівському районі, про визнання договору недійсним,

В С Т А Н О В И В:

Позивач ФГ «Ніна» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 та ТОВ «Жуківці агро», на обґрунтування якого зазначив, що 06.06.2005 року між ним та ОСОБА_1 укладено договір оренди земельної ділянки, згідно якого останній передав в оренду позивачу належну йому на праві власності земельну ділянку площею 3,2566 га на 10 років. Даний договір зареєстрований в Верем'яцькій сільській раді 08.09.2005 року. З дати укладення договору він виконувався сторонами, будь-яких претензій з боку відповідача не було. В 2015 році позивачу стало відомо, що орендодавець у січні 2015 році уклав з ТОВ «Жуківці Агро» договір оренди тієї ж земельної ділянки, який зареєстровано реєстраційною службою Обухівського міськрайонного управління юстиції. Оскільки укладенням оспорюваного договору порушуються його права орендаря, просив визнати недійсним договір оренди земельної ділянки, укладений між ТОВ «Жуківці-агро» та ОСОБА_1

Первісні позовні вимоги були уточнені під час судового розгляду, а саме ФГ «Ніна» просило визнати недійсним договір оренди земельної ділянки № 6 від 23 січня 2015 року, укладений між ОСОБА_1 та товариством з обмеженою відповідальністю «Жуківці агро» щодо земельної ділянки площею 3,2566 га з кадастровим номером НОМЕР_1.

Під час судового розгляду ОСОБА_1 подано зустрічний позов до ФГ «Ніна», в якому він просить визнати недійсним договір оренди земельної ділянки № НОМЕР_2, укладений 06.06.2005 року між ним та ФГ «Ніна», посилаючись на те, що у оскаржуваному договорі відсутні його істотні умови, а саме порядок перегляду, відповідальність за несплату орендної плати, умови і строки передачі земельної ділянки орендарю, умови збереження стану об'єкта оренди. Відсутні додатки до договору, порушений порядок реєстрації вказаного договору. Вказані обставини порушують його права як орендодавця.

В судовому засіданні представник первісного позивача ФГ «Ніна» Порхун В.М. первісний позов з урахуванням уточнень підтримав повністю, проти зустрічного позову заперечив повністю, посилаючись на те, що з часу укладення договору земельною ділянкою користується ФГ «Ніна» за її цільовим призначенням, виконує умови договору в частині оплати орендної плати. Будь-яких претензій з боку орендодавця за період дії договору не було. Договором із ТОВ «Жуківці-агро» порушено право ФГ «Ніна» як орендаря. Зустрічний позов вважав безпідставним і необґрунтованим, просив застосувати наслідки спливу позовної давності.

В судовому засіданні представник первісного відповідача ОСОБА_1 ОСОБА_3 проти первісного позову заперечив повністю, зустрічний позов підтримав повністю, посилаючись на те, що укладений в січні 2015 року договір оренди не порушує прав ФГ «Ніна». Договір оренди земельної ділянки, укладений між ОСОБА_1 та ФГ «Ніна» в 2005 році не містить всіх істотних умов, неналежно зареєстрований, а тому підлягає визнанню недійсним.

Представник відповідача за первісним позовом ТОВ «Жуківці-Агро» Гребінь О.О. проти первісного позову заперечив повністю, зустрічний позов підтримав повністю, посилаючись на те, що про договір 2005 року ТОВ «Жуківці Агро» дізналось вже після реєстрації договору в січні 2015 року, оскільки орендодавець вважала, що договір укладено в 2004 році і строк його дії вже закінчився. Земельною ділянкою користується позивач. В договорі оренди 2005 року відсутні істотні умови договору, його реєстрація проведена з порушенням норм чинного на той час законодавства. Державний акт отримано після укладення оспорюваного правочину.

Представники третіх осіб в судове засідання не з'явились повторно, причин неявки суду не повідомили, заяв, клопотань не подавали, їх неявка згідно ст. 169 ЦПК України не є перешкодою для розгляду справи.

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що первісний позов підлягає задоволенню, а зустрічний позов задоволенню не підлягає з таких підстав.

Згідно ч.2 ст.792 ЦК України, відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Згідно ч.4 ст.124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Згідно ст.125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про оренду землі» оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно ст.13 Закону України «Про оренду землі» , договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у

володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний

використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно ст.14 даного Закону, договір оренди землі укладається у письмовій формі і за

бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально. Типова форма договору оренди землі затверджується Кабінетом Міністрів України.

Згідно ст.15 даного Закону , істотними умовами договору оренди землі є: об'єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату. За згодою сторін у договорі оренди землі можуть зазначатися інші умови.

Згідно ст.16 даного Закону , укладення договору оренди земельної ділянки із земель приватної власності здійснюється за згодою орендодавця та особи, яка згідно із законом вправі набувати право оренди на таку земельну ділянку.

Згідно ст.25 Закону України «Про оренду землі» орендар земельної ділянки має право: самостійно господарювати на землі з дотриманням умов договору оренди землі; отримувати продукцію і доходи.

Згідно ст.27 Закону України «Про оренду землі» орендареві забезпечується захист його права на орендовану земельну ділянку нарівні із захистом права власності на земельну ділянку відповідно до закону.

Згідно ст.31 даного Закону, договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.

Згідно ст.32 даного Закону, на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Згідно ч.1 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства.

Згідно ч.ч.1,3 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 на праві власності належить земельна ділянка площею 3,2566 га з кадастровим номером НОМЕР_1, що розташована на території Верем'яцької сільської ради Обухівського району Київської області, цільове призначення - для ведення товарно-сільськогосподарського виробництва, що підтверджуєтсья матеріалами справи та визнається сторонами.

06 червня 2005 року між ОСОБА_1 як орендодавцем та фермерським господарством «Ніна» як орендарем укладено договір оренди землі № НОМЕР_2, який зареєстрований Верем'яцькою сільською радою у Державному реєстрі земель 08.09.2005 року за № 151. Невід'ємними частинами вказаного договору є план або схема земельної ділянки; кадастровий план земельної ділянки з відображенням обмежень (обтяжень) у її використанні та встановлених земельних сервітутів; акт визначення земельної ділянки в натурі; акт приймання-передачі об'єкта оренди.

Відповідно до п.2 даного договору, в оренду передається земельна ділянка загальною площею 3,2566 га. Договір укладено на 10 років, а згідно п.9 визначено порядок та розмір орендної плати.

Сторонами визнається в судовому засіданні, що з часу укладення вказаного договору будь-яких претензій у жодної із сторін щодо виконання його умов не виникало.

23.01.2015 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Жуківці Агро» укладено договір № 6 оренди земельної ділянки площею 3,2566 га з кадастровим номером НОМЕР_1, що розташована на території Верем'яцької сільської ради Обухівського району Київської області, цільове призначення - для ведення товарно-сільськогосподарського виробництва, що на підставі державного акту належить ОСОБА_1 Вказаний договір зареєстровано в державному реєстрі речових право на нерухоме майно про реєстрації прав та їх обтяжень.

Відповідно до п.8 договір укладено на 5 років, а відповідно до п.10, розмір орендної плати у рік не може бути меншим за 3500 грн. Невідємними частинами договору є план (схема) земельної ділянки, яка надається в оренду, копія державного акта на право власності на землю; кадастровий план земельної ділянки з відображенням обмежень (обтяжень) у її використанні та встановлених земельних сервітутів; акт визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), акт приймання-передачі земельної ділянки в оренду.

Вказані обставинами підтверджуються договорами, актами прийому передачі, актами встановлення визначення меж земельних ділянок, кадастровими планами, схемою розміщення земельної ділянки та іншими додатками до договорів.

18 березня 2015 року ТОВ «Жуківці агро» звернулось до ФГ «Ніна» із письмовою пропозицією про звільнення у строк до 20 березня 2015 року ряду земельних ділянок, в тому числі і звільнення належної ОСОБА_1 земельної ділянки площею 3,2566 га з кадастровим номером НОМЕР_1, що підтверджується листом.

08 квітня 2015 року Верем'яцька сільська рада письмово підтвердила реєстрацію та строк дії укладених із ФГ «Ніна» договорів оренди, в тому числі щодо належної ОСОБА_1 земельної ділянки площею 3,2566 га з кадастровим номером НОМЕР_1, що підтверджується листом.

Оцінюючи зібрані по справі докази у їх сукупності, враховуючи встановлені судом фактичні обставини спору суд уважає, що посилання позивача ФГ «Ніна» на недійсність договору оренди земельної ділянки №6 від 23 січня 2015 року, укладений між ОСОБА_5 та ТОВ «Жуківці Агро» знайшли своє підтвердження в ході розгляду справи, оскільки на час укладення вказаного договору був чинним договір оренди, укладений між ОСОБА_5 та ФГ «Ніна» в 2005 році щодо тієї ж земельної ділянки. Вказаний договір не припинений, не розірваний, не визнаний недійсним, що відповідає приписам щодо презумпції правомірності правочину, встановленим ст.204 ЦК України, згідно якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Достатніх підстав вважати договір 2005 року недійсним судом не встановлено. За таких обставин, позивач ФГ «Ніна» станом на час пред'явлення первісного позову має право користування земельної ділянкою на умовах оренди, тобто є належним користувачем земельної ділянки.

Відповідно до ч.2 ст.95 ЗК України порушені права землекористувачів підлягають відновленню в порядку, встановленому законом.

Згідно ч.2 ст.152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Згідно ч.3 цієї ж статті захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється в тому числі шляхом визнання угоди недійсною

Згідно ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог, які встановлені частинами 1-3,5,6 ст.203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідачі за первісним позовом без достатніх правових підстав чинять перешкоди позивачеві у користуванні земельною ділянкою, таке порушення прав позивача слід усунути в судовому порядку, а обраний позивачем спосіб захисту своїх інтересів грунтується на законі, оскільки ФГ «Ніна» як заінтересована особа заперечує дійсність укладеного в 2015 році договору оренди на підставах, встановлених законом.

Доводи представників відповідача, що договором 2015 року не порушуються права позивача ФГ «Ніна» не відповідають дійсним обставинам справи, спростовуються, зокрема, листом-пропозицією ТОВ «Жуківці Агро» №1 від 18.03.2015 року. Одночасне користування однією земельною ділянкою різними сільськогосподарськими підприємствами за цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва - неможливе. Також суд вважає неможливим виконання умов договорів оренди за умови наявності двох орендарів однієї і тієї ж земельної ділянки, які перебувають у спорі щодо об'єкту оренди, що вказує на необхідність визнання недійсним одного із таких договорів. Існування одночасно двох договорів оренди однієї земельної ділянки не передбачено законодавством, отже є незаконним. На переконання суду, недійсним є той правочин, який укладений пізніше, під час дії чинного, нерозірваного сторонами, не оспореного на той час і не визнаного недійсним договору оренди 2005 року.

За таких обставин, доводи первісного позову підтверджуються наявними у справі доказами, ґрунтуються на законі та підлягають задоволенню.

При наданні правової оцінки зустрічним позовним вимогам, суд вважає, що ОСОБА_1 не довів належними та допустимими доказами підставність заявлених ним зустрічних позовних вимог, порушення договором оренди земельної ділянки, укладеним між ним та позивачем його прав, свобод чи інтересів, невиконання умов договору позивачем. Зокрема, такі твердження спростовуються тим, що до пред'явлення первісного позову він у будь-якій формі не пред'являв претензій щодо дійсності правочину протягом майже десяти років, безумовно виконував його протягом всього строку дії договору. Крім того, обставини, на які посилається позивач за зустрічним позовом, а саме відсутність згоди по всім істотним умовам договору не можуть покладатись в основу рішення, оскільки сторонами визнається факт виконання обома сторонами всіх умов договору протягом 2005-2015 років, що вказує на досягнення сторонами згоди з усіх істотних умов договору. Посилання зустрічного позову на недійсність оспорюваного правочину суд оцінює як надумані та безпідставні. Доводи про отримання правовстановлюючого документа після укладення договору не підтверджені належними і допустимими доказами, не спростовують принципу презумпції правомірності правочину. Доводи про неналежне проведення державної реєстрації договору оренди у Верем'яцькій сільській раді не знайшли об'єктивного підтвердження, тому суд вважає їх необґрунтованими.

За положеннями ст.3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних, або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Порушень прав чи законних інтересів позивача за зустрічним позовом, які б підлягали судовому захисту, суд не вбачає.

Крім того, при оцінці зустрічного позову суд також враховує і таке.

Згідно ст.257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно ч.1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалась або могла довідатись про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Оспорюваний за зустрічним позовом правочин укладений 06.06.2005 року, підписаний цього ж дня позивачем за зустрічним позовом ОСОБА_1, тому суд вважає, що про можливі порушення його прав він дізнався саме 06.06.2005 року. Позов про оспорення правочину подано 25.06.2015 року, тобто через десять років із значним пропуском встановленого законом трирічного строку позовної давності.

Таким чином, встановлений ст.257 ЦК України термін позовної давності на момент звернення позивача за зустрічним позовом сплинув.

Будь-яких доводів щодо поважності пропуску строку давності суду не представлено. Також суд враховує відсутність клопотань про поновлення строку позовної давності.

Відповідно до ст.267 ч.4 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Оскільки відповідач за зустрічним позовом в судовому засіданні заявив про застосування позовної давності, поважних причин пропуску строку позовної давності не встановлено, а сплив позовної давності є правовою підставою для відмови у позові, суд вважає необхідним відмовити у задоволенні зустрічних позовних вимог.

Згідно ч.1 ст.10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Згідно ч.1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно ч.2 ст. 59 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ч. 1 ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Таким чином, розглянувши справу в межах визначених позивачами предмету спору та підстав для задоволення позову, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, враховуючи те, що обставини, на які посилається первісний позивач як на підставу для задоволення позову ґрунтуються на наявних у справі доказах та чинному законодавстві, а вимоги зустрічного позову не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні, оскільки не ґрунтуються на достатніх, належних та допустимих доказах, суд прийшов до висновку, що первісний позов слід задовольнити повністю, а у задоволенні зустрічного позову слід відмовити в повному обсязі.

Відповідно до ст.88 ЦПК України судові витрати слід покласти на відповідачів за первісним позовом в рівних частинах.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 15, 57-60, 88, 208, 212-214 Цивільного процесуального кодексу України, ст.ст. 16, 203, 204, 215, 229-233, 256, 257, 260, 261, 638 Цивільного кодексу України, суд,

В И Р І Ш И В:

Позов фермерського господарства «Ніна» до ОСОБА_1, товариства з обмеженою відповідальністю «Жуківці агро» про визнання договору недійсним задовольнити повністю.

Визнати недійсним договір оренди земельної ділянки № 6 від 23 січня 2015 року, укладений між ОСОБА_1 та товариством з обмеженою відповідальністю «Жуківці агро» щодо земельної ділянки площею 3,2566 га з кадастровим номером НОМЕР_1.

Стягнути із ОСОБА_1, товариства з обмеженою відповідальністю «Жуківці агро» на користь фермерського господарства «Ніна» судові витрати в розмірі по НОМЕР_2 грн. 80 коп. з кожного.

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до фермерського господарства «Ніна», треті особи - Верем'яцька сільська рада, управління Держземагенства в Обухівському районі, про визнання договору недійсним відмовити повністю.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Київської області через Обухівський районний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня проголошення рішення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення рішення - з дня отримання копії цього рішення.

Суддя М.В.Кравченко