Рішення

від 14.05.2008 по справі 33ц-780кс/08

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

2008

року травня 14 дня колегія суддів Судової палати у цивільних справах

апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

Головуючого:      Віхрова В. В.,

Суддів:

Гайдук В. І.,    Москальця П. П.,  Басуєвої Т. А.,  Дерев'янка О. Г.,

розглянувши

відповідно до п. 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про

судоустрій України» (в редакції Закону України № 697-V від 22.02.2007) в касаційному провадженні в судовому

засіданні в місті Дніпропетровськ цивільну справу за позовом ОСОБА_1до

Товариства з обмеженою відповідальністю «Мрії збуваються!» (код ЄДРПОУ

31249668,  м.  Ірпінь), 

Товариства з обмеженою відповідальністю «Мрії збуваються!» (код ЄДРПОУ

31722032,  м.  Київ) про захист авторських прав за

касаційними скаргами ОСОБА_3, 

представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Мрії збуваються!»

(код ЄДРПОУ 31722032,  м. Київ),  ОСОБА_2,  представника Товариства з обмеженою

відповідальністю «Мрії збуваються!» (код ЄДРПОУ 31249668,  м. 

Ірпінь),  ОСОБА_1на рішення

Ірпінського міського суду Київської області від 22 вересня 2004 року та на

рішення апеляційного суду Київської області від 16 грудня 2005 року,  -

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_1

звернувся у липні 2003 року до суду з позовом, 

після декількох змін та уточнень його підстав посилаючись на те,  що йому Державним департаментом

інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України в 2002 році видано

свідоцтво про реєстрацію авторського права на твір - художнє оформлення обкладинок

зошитів,  щоденників і блокнотів різних

серій,  виготовлення (видавництво) та

реалізація (продаж) яких,  як і іншої

друкованої поліграфічної продукції, 

відноситься до основних видів діяльності ТОВ «Мрії збуваються!» (код

ЄДРПОУ 31249668,  м.  Ірпінь), 

ТОВ «Мрії збуваються!» (код ЄДРПОУ 31722032,  м. 

Київ),  що входять до числа

найбільших в Україні виробників шкільних зошитів,  щоденників та блокнотів,  постійно збільшують свою власну виробничу

базу,  і до складу засновників яких він

входив,  обіймаючи також посаду директора

цих товариств протягом 2001-2002 p.p.,  але винагороди за використання своїх

авторських творів він від цих товариств не отримав,  а після його виходу з числа учасників

товариств,  останні протягом 2003-2004 pp.

виготовляють та розповсюджують через торгову мережу контрафактні примірники

його авторських творів,  оскільки для

власної друкованої продукції використовують його твори без зазначення його

імені,  без сплати йому авторської

винагороди,  без його відома і

згоди,  а також товариства не надають

власних складських і виробничих приміщень для огляду. Таким же чином ОСОБА_1

стверджує,  що незаконне використання

творів негативно вплинуло на його самопочуття. Він тривалий час перебуває в

напруженому нервовому стані,  не може

змиритись з тим,  що його твори,  над якими він тривалий час працював і

прикладав всіх зусиль,  всупереч його

волі та без його відома використовуються відповідачами,  він втратив нормальний сон і життєвий

ритм,  свою ділову активність,  не може нормально і повноцінно вести своє

життя,  втратив пунктуальність при

ділових зустрічах,  яка викликала в свою

чергу недовіру з боку ділових партнерів, 

а також ці обставини негативно відобразились на його заробітку та

сімейному доході,  призвели до сварок та

непорозумінь в сім'ї,  змусивши змінити

проживання і проживати окремо від сімї, 

а коли він бачить у вільному продажу друковану продукцію з використанням

власного авторського твору,  виготовлену

без його згоди,  у нього піднімається

тиск,  починаються головні болі.

У зв'язку

з цим ОСОБА_1 просить захистити його авторські права,  стягнувши на його користь відшкодування

моральної шкоди в розмірі 500 000 гривень солідарно,  упущеної" вигоди в розмірі 1 000

гривень,  компенсацію в еквіваленті до 50

000 мінімальних заробітних плат та

Справа №

33 ц-780 кс/08;                                                                                           6-5170св06

Головуючий

у першій інстанції: Оладько С.

І.                                                Категорія;

21

Сулдя-доповідач:

Віхров В. В.

2

встановивши

йому авторську винагороду в сумі 1 000 000 гривень за використання його

авторських творів за весь попередній період та у формі регулярних щомісячних

платежів в розмірі 1% відпускної ціни кожного примірника авторського твору за

використання в майбутньому його авторських прав при кожному виготовленні,  друкуванні, 

продажу,  а також за кожне інше

використання авторського твору; поновивши їх шляхом зазначення належним чином

його імені на всіх примірниках контрафактних творів - друкованій поліграфічній

продукції товариств та вилучення у товариств всіх примірників контрафактних

творів з подальшою передачею цих примірників йому; та шляхом зобов'язання

товариств постійно письмово повідомляти про реально виготовлений та

запланований тираж та обсяги подальшої реалізації всіх примірників творів,  як і зобов'язати товариства не проводити без

його відома та письмового дозволу (згоди) виготовлення (друкування,  інше відтворення,  повторне оприлюднення,  тощо) та реалізацію,  відчуження, 

продаж,  тощо всіх примірників

його творів. ОСОБА_1 також порушив питання про накладення на ТОВ «Мрії

збуваються» (код ЄДРПОУ 31249668,  м.  Ірпінь), 

ТОВ «Мрії збуваються» (код ЄДРПОУ 31722032,  м. 

Київ),  штрафу у розмірі десяти

відсотків суми,  яка буде присуджена

судом на його користь з подальшою передачею цієї суми до державного бюджету.

Рішенням

Ірпінського міського суду Київської області від 22 вересня 2004 року позовні

вимоги ОСОБА_1. задоволені частково,  і

на його користь стягнуто з ТОВ «Мрії збуваються» (код ЄДРПОУ 31249668,  м. 

Ірпінь) і з ТОВ «Мрії збуваються» (код ЄДРПОУ 31722032,  м. 

Київ) 11 850 000 гривень компенсації солідарно та з кожного окремо по 50

000 гривень відшкодування моральної шкоди, 

і ТОВ «Мрії збуваються» (код ЄДРПОУ 31249668,  м. 

Ірпінь) і з ТОВ «Мрії збуваються» (код ЄДРПОУ 31722032,  м. 

Київ) зобов'язані виплачувати ОСОБА_1. авторську винагороду у формі одноразових

(паушальних) платежів у передбаченому законодавством розмірі в разі

використання в майбутньому його авторських прав при виготовленні,  друкуванні, 

продажу,  а також за кожне інше

використання авторського твору,  а також

ТОВ «Мрії збуваються» (код ЄДРПОУ 31249668, 

м.  Ірпінь) і з ТОВ «Мрії

збуваються» (код ЄДРПОУ 31722032, 

м.  Київ) зобов'язані зазначити

належним чином ім'я ОСОБА_1. на всіх примірниках контрафактних творів:

друкованій поліграфічній продукції, 

включаючи учнівські зошити, 

щоденники,  блокноти,  при друкуванні яких будуть використовуватися

зразки виготовлених та художньо оформленихОСОБА_1. обкладинок зошитів,  щоденників та блокнотів; постійно завчасно

повідомляти ОСОБА_1. у письмовому вигляді про запланований та реально виготовлений

тираж (інше відтворення,  повторне

оприлюднення тощо) та обсяги подальшої реалізації (відчуження) всіх примірників

творів-друкованої продукції,  включаючи

учнівські зошити,  щоденники і

блокноти,  при друкуванні яких будуть

використовуватися зразки виготовлених та художньо оформленихОСОБА_1. обкладинок

зошитів,  щоденників та блокнотів; не

проводити без відома та письмового дозволу (згоди) ОСОБА_1. виготовлення

(друкування,  інше відтворення,  повторне оприлюднення тощо) та реалізацію

(відчуження,  продаж,  тощо) всіх примірників творів-друкованої

продукції,  включаючи учнівські

зошити,  щоденники і блокноти,  при друкуванні яких будуть використовуватися

зразки виготовлених та художньо оформленихОСОБА_1. обкладинок зошитів,  щоденників та блокнотів; судові витрати

віднесені на рахунок відповідачів зі стягненням з кожного окремо по 59 750

гривень судового збору на користь держави, 

а також на ТОВ «Мрії збуваються» (код ЄДРПОУ 31249668,  м. 

Ірпінь) і з ТОВ «Мрії збуваються» (код ЄДРПОУ 31722032,  м. 

Київ),  кожного окремо,  накладений штраф в сумі 1 195 000 гривень на

користь держави.

Справа

переглядалася в апеляційному порядку неодноразово.

Рішенням

апеляційного суду Київської області від 16 грудня 2005 року задоволена частково

апеляційна скарга ТОВ «Мрії збуваються» (код ЄДРПОУ 31722032,  м. 

Київ) і рішення місцевого суду змінене зі зменшенням розміру компенсації

та відшкодування моральної шкоди,  та на

користь ОСОБА_1. стягнуто з ТОВ «Мрії збуваються» (код ЄДРПОУ 31249668,  м. 

Ірпінь) і з ТОВ «Мрії збуваються» (код ЄДРПОУ 31722032,  м. 

Київ),  з кожного окремо,  по 16 600 гривень компенсації,  а так само по 5 000 гривень відшкодування

моральної шкоди,  а в іншій частині

рішення місцевого суду залишене без змін; відповідно змінений розподіл судових

витрат зі стягненням на користь держави з відповідачів,  з кожного окремо,  по 166 гривень,  а присуджений з відповідачів штраф - знятий.

У

касаційній скарзі ОСОБА_1.,  представляючи ТОВ «Мрії збуваються» (код ЄДРПОУ

31722032,  м.  Київ), 

визнавши факт,  що відповідач,  інтереси якого він представляє,  почав виробництво власної продукції з червня

2003 року,  вказує на неправильне

застосування місцевим й апеляційним судами 

ст.  ст.  15,  50

Закону України «Про авторське право та суміжні права»,  оскільки відповідач не використовував твори

позивача в своїй діяльності,  а

протилежне позивачем не доведене,  бо

надані позивачем фіскальні чеки не вказують на приналежність придбаної продукції,  і в каталозі на 2003 рік значиться інший

співвідповідач,  у зв'язку з чим порушує

питання про скасування ухвалених рішень в частині задоволення позову і ухвалити

нове рішення про відмову в позові.

У касаційній

скарзі ОСОБА_2.,  представляючи ТОВ «Мрії збуваються» (код ЄДРПОУ

31249668,  м.  Ірпінь), 

вказує на неправильне застосування місцевим й апеляційним судами  ст.  50

Закону України «Про авторське право та суміжні права»,  оскільки позивач та відповідач,  інтереси якого він

3

редставляє,  були пов'язаними (афільованими) особами,  і позивач вирішував всі питання діяльності відповідача,  ео ipso дав свій дозвіл

на використання відповідачем своїх творів, 

а після виходу позивача зі складу учасників відповідач не мав виробничих

потужностей для випуску будь-якої друкованої продукції,  через що відповідач авторських прав позивача не

порушував,  у зв'язку з чим порушує

питання про скасування ухвалених рішень в частині задоволення позову і ухвалити

нове рішення про відмову в позові.

У

касаційній скарзі ОСОБА_1 вказує на порушення судом апеляційної інстанції норм

процесуального права щодо з'ясування обставин справи і підстав до зміни

рішення,  посилаючись на хибність

висновку про згоду на використання твору з обґрунтуванням його займаною посадою

виконавчого органу відповідачів,  а також

на недоведеність відповідачами факту виплати йому авторської винагороди,  їх відмову від надання доказів і на

підтвердження зібраними доказами в сукупності фактів порушення авторських прав

обома відповідачами з початку їх створення, 

у зв'язку з чим порушує питання про скасування рішення апеляційного суду

із залишенням в силі рішення місцевого суду, 

що було помилково скасоване судом апеляційної інстанції.

Заслухавши

суддю-доповідача,  вивчивши матеріали

справи,  суд дійшов висновку,  що судові рішення підлягають скасуванню з

ухваленням нового рішення,  не передаючи

справи на новий розгляд,  виходячи з

наступного.

Вирішуючи спір

суди виходили з наступних обставин справи.

Авторськими

творами образотворчого і ужиткового мистецтва позивача є художньо оформлені

обкладинки зошитів серії "Фрукти" (16 обкладинок),  серії "Квіти" (16 обкладинок),  серії "Мистецтво" (16

обкладинок),  серії "Освіта "

(24 обкладинки),  серії

"Природа" (16 обкладинок), 

серії "Транспорт" (16 обкладинок),  серії "Тварини" (56 обкладинок),  серії "Дитинство" (16

обкладинок),  серії "Знаки

зодіаку" та художньо оформлені обкладинки щоденників серії "Музична

творчість" (вісім обкладинок), 

серії "Кінематограф" (вісім обкладинок),  серії "Анімаційне кіно" (вісім

обкладинок),  серії "Оточуючий

світ",  блокнотів,  що були заявлені позивачем з 1999 року,  і авторство позивача на які засвідчено

свідоцтвами про реєстрацію авторського права на ці твори,  виданими протягом 2002 року Державним

департаментом інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України.

ТОВ

«Мрії збуваються!» (код ЄДРПОУ 31249668, 

м.  Ірпінь) зареєстровано

20.02.2001,  і позивач відносився до його

засновників з часткою в Статутному фонді розміром 20 %; внесених грошовими

коштами,  та з 22.02.2001 до 27.08.2002

позивач перебував на посаді директора цього товариства.

ТОВ

«Мрії збуваються!» (код ЄДРПОУ 31722032, 

м.  Київ) зареєстровано

31.10.2001,  і позивач відносився до його

засновників з часткою в Статутному фонді розміром ЗО %,  внесених грошовими коштами,  та з часу створення товариства до моменту

подачі заяви про вихід зі складу учасників товариства 10.12.2001 позивач

перебував на посаді директора цього товариства.

19.11.2002

позивач подав заяву про вихід із складу учасників ТОВ «Мрії збуваються!» (код

ЄДРПОУ 31249668,  м.  Ірпінь). При цьому в обох випадках заява про

вихід з учасників товариств пов'язана з уступкою

частки позивача в Статутному фонді на користь третіх осіб.

Основними

видами діяльності співвідповідачів,  які

між собою станом на червень 2003 року постійно співпрацювали,  є виробництво (видавництво) та реалізація

(продаж) друкованої поліграфічної продукції, 

в тому числі учнівських зошитів, 

щоденників,  блокнотів та інші

види видавничої діяльності,  місцем якої

для обох співвідповідачів є орендовані ними у Державного підприємства

Міністерства оборони України «Київська контора матеріально-технічного

забезпечення» приміщень на вулиці Поліська, 

5,  у м.  Києві, 

де розташовані склади з такою продукцією та знаходяться виробничі лінії

(обладнання).

ТОВ

«Мрії збуваються!» (код ЄДРПОУ 31249668, 

м.  Ірпінь),  окрім цього, 

здійснювало свою господарську діяльність також в орендованих у ТОВ КБ «Кредитно-фінансова

спілка «ЕКСПОБАНК» приміщеннях на вулиці Златоустівська,  2/4,  у

м.  Києві.

З часу

заснування (створення) співвідповідачів ними за адресою: м.  Київ,  вул.  Поліська, 

5,  здійснюється виробництво,  зберігання, 

використання,  транспортування та

реалізація (розповсюдження) друкованої продукції,  а саме: учнівських зошитів,  щоденників, 

блокнотів,  - з використанням

авторських творів позивача без виплати йому авторської винагороди.

Після

виходу позивача з числа засновників,  він

не надавав співвідповідачам своєї згоди на виготовлення чи розповсюдження ними

продукції з використанням його авторських творів,  а так само не вчинив жодних конклюдентних

дій,  що б свідчили про надання такої

згоди. Проте,  співвідповідачі без відома

позивача,  без зазначення його авторства

і виплати йому винагороди продовжили виготовляти,  зберігати, 

пропонувати публіці через доступ до авторських творів позивача,  і продавати продукцію,  виготовлену з відтворенням таких авторських

творів.

Так,  був випущений каталог «Зошити «Мрії

збуваються!» на 2003 рік з опублікуванням деяких з авторських творів

позивача,  де серед іншого вказується на

місце розташування офісу та

4

складських

приміщень за адресою: м.  Київ,  вул. 

Поліська,  5,  та зазначаються способи ідентифікації ТОВ

«Мрії збуваються!» (код ЄДРПОУ 31249668, 

м.  Ірпінь). Внаслідок сесії

20.06.2003 ТОВ «Мрії збуваються!» (код ЄДРПОУ 31722032,  м. 

Київ) набуло прав кредитора за зобов'язаннями ТОВ «Мрії збуваються!»

(код ЄДРПОУ 31249668,  м.  Ірпінь) з договорів кредиту з ТОВ КБ «Кредитно-фінансова

спілка «ЕКСПОБАНК»,  виконання яких було

забезпечено заставою майна. У відповідності до умов договору про передачу

майна,  на яке звернене стягнення,  та погашення боргу від 20.06.2003 ТОВ «Мрії

збуваються!» (код ЄДРПОУ 31249668, 

м.  Ірпінь) передало,  а ТОВ «Мрії збуваються!» (код ЄДРПОУ

31722032,  м.  Київ) прийняло всі активи і пасиви

підприємства першого,  включаючи

майно,  обладнання,  друковану продукцію,  в тому числі з відтвореними примірниками

авторських творів позивача,  тощо,  про що складені акти приймання-передачі

майна.

У

зв'язку з цим позивач направив співвідповідачам листа,  яким заборонив розповсюджувати та виготовляти

примірники його авторських творів (художньо оформлених обкладинок) без його

дозволу та без сплати на його користь авторської винагороди,  а також вимагав зазначити його ім'я та

прізвище на всіх відтворених примірниках його творів.

Не

зважаючи на виявлення 07.07.2003 на складі № 22 на вулиці Поліська,  5,  у

м.  Києві,  друкованої продукції з контрафактними

примірниками авторських творів позивача в обсязі 1/3 цього приміщення,  директор ТОВ «Мрії збуваються!» (код ЄДРПОУ

31722032,  м.  Київ) 17.072003 відмовив державному виконавцю

ВДВС Дарницького РУЮ м.  Києва

добровільно виконати ухвалу Ірпінського міського суду Київської області від

07.07.2003 про забезпечення позову в цій справі,  а саме надати складські та виробничі

приміщення для огляду і проведення інспектування та надати точну інформацію про

залишки друкованої продукції,  щодо яких

припускається,  що вони виготовлені або

розповсюджені з порушенням авторських прав позивача,  що встановлено рішенням Дарницького районного

суду м.  Києва від 07.11.2003 у справі за

скаргою ТОВ «Мрії збуваються!» (код ЄДРПОУ 31722032,  м. 

Київ) на неправомірні дії державного виконавця ВДВС Дарницького РУЮ

м.  Києва Бабич О. М.

Скориговані

валові доходи згідно з поданими деклараціями з податку на прибуток склали у ТОВ

«Мрії збуваються!» (код ЄДРПОУ 31249668, 

м.  Ірпінь) за 2001 рік 3 231 200

гривень,  за 2002 рік -7 435 500 гривень,  за перший квартал 2003 року - 2 086 200

гривень,  а з першого півріччя 2003 року

товариство не звітує. В той же час у ТОВ «Мрії збуваються!» (код ЄДРПОУ

31722032,  м.  Київ) такі доходи за 2001 рік складають 4 300

гривень,  за 2002 рік - 35 800 гривень,  за 2003 рік - 14 056 900 гривень,  за перше півріччя 2004 року - 9 699 400

гривень. При цьому ЗАТ «Холдингова компанія «Бліц-Інформ» без укладання окремої

угоди виготовило для ТОВ «Мрії збуваються!» (код ЄДРПОУ 31249668,  м. 

Ірпінь) і відпустило останньому з жовтня до грудня 2002 року обкладинки,  в тому числі для зошитів,  в кількості 239 125 штук,  а в 2003 році таким же чином для ТОВ «Мрії збуваються!»

(код ЄДРПОУ 31722032,  м.  Київ) виготовило і відпустило протягом

червня-липня 300 000 щоденників. Разом з цим, 

позивачем придбані в торговій мережі протягом 2003-2004 pp.

примірники друкованої продукції,  а саме:

учнівські зошити,  щоденники,  блокноти, 

які виготовлені з відтворенням його авторських творів і містять

відомості про їх виробника у спосіб зазначення на «компанію ТОВ «Мрії

збуваються!» та поштові адреси: «м. 

Київ,  вул.  Поліська, 

5»,  та «м.  Київ, 

вул.  Златоустівська,  2/4». Зазначені на цих примірниках друкованої

продукції артикули вказують на 2003 рік їх випуску. Лише на деяких примирниках

творів вказано,  що автором проекту є

ОСОБА_1.

Позивач

зазнавав тривалий час душевних страждань внаслідок протиправного використання

співвідповідачами його авторських творів, 

яке потягло порушення стосунків з оточуючими людьми,  приниження ділової репутації позивача,  підрив довіри до його діяльності у

партнерів,  непорозумінням в сімї та

зміною місця проживання окремо. Суд першої інстанції в рішенні відкинув,  а суд апеляційної інстанції проти того не

заперечив,  що позивачем понесені

будь-які витрати на надання йому юридичної допомоги,  участі представника в судових

засіданнях,  а так само що позивач

будь-коли надавав співвідповідачам дозвіл на використання авторських творів без

виплати йому авторської винагороди за це, 

як і відхилені судами пояснення співвідповідачів та їх представників про

те,  що співвідповідачі не здійснюють

ніякої господарської діяльності на вулиці Поліська,  5,  у м.  Києві.

Судами

не встановлено того,  що будь-коли між

позивачем та співвідповідачами укладався б авторський договір,  або одна з сторін вчинила б оферту щодо

цього,  а так само,  що виключні майнові права позивачем

передавалися до статутного фонду хоча б одного зі співвідповідачів,  чи в іншій спосіб відчужувалися позивачем на

їх користь.

Задовольняючи

частково позовні вимоги,  суд першої

інстанції виходив з того,  що

співвідповідачі спільно виготовляли та розповсюджували власну друковану

продукцію з використанням контрафактних примірників творів позивача,  чим порушили його особисті немайнові права

автора та майнові авторські права,  у

зв'язку з чим належить присудити компенсацію, 

розмір якої залежить від обґрунтованих припущень щодо розміру прямих

збитків,  упущеної вигоди та наживи

порушника таких прав,  через що визначив

таку компенсацію із розрахунку мінімального розміру заробітної плати у 237

гривень з огляду на скориговані валові доходи співвідповідачів за

5

відомостями

органів державної податкової служби та на відомості контрагентів

співвідповідачів щодо виготовлення поліграфічної продукції,  враховуючи ухилення співвідповідачів від

надання доказів,  відмовивши у відшкодуванні

упущеної вигоди та стягненні авторської винагороди; а також суд першої інстанції

виходив з того,  що,  таким чином, 

співвідповідачі зобов'язані відшкодувати і моральну шкоду з урахуванням

присудженої компенсації,  сплачувати

винагороду за використання в майбутньому творів позивача і вчинити дії з

поновлення авторських прав та усунення загрози їх подальшого порушення.

Також,  суд першої інстанції відповідно

до  ст. 

52 Закону України «Про авторське право та суміжні права» наклав на

кожного з співвідповідачів штраф у розмірі 10 % від суми стягнутої на користь

позивача.

Відзначивши,  що суд першої інстанції вірно встановив

фактичні обставини у справі,  надав

належну оцінку зібраним доказам, 

апеляційний суд,  змінюючи рішення

місцевого суду,  вважав,  що позивач, 

будучи учасником відповідачів та укладаючи договори з відчуження друкованої

продукції,  виготовленої з використанням

його авторських творів,  сам надав

безоплатно свої твори відповідачам для використання,  а після виходу з числа засновників позивач

зборонив використовувати свої твори, 

через що власну друковану продукцію відповідачі розповсюджували з

контрафактними примірниками авторських творів позивача,  проте місцевим судом присуджений розмір

компенсації та відшкодування моральної шкоди, 

неспівмірні порушенню авторських прав, 

що і належало змінити,  а також

без наведення мотивів апеляційний суд зняв накладений штраф.

Суд

касаційної інстанції,  враховуючи що

за  ст. 

335 ЦПК України він не може встановлювати або (та) вважати доведеними

обставини,  що не були встановлені в

рішенні чи відкинуті ним,  та вирішує

питання права в межах касаційного розгляду справи,  не будучи зв'язаним доводами касаційної

скарги в разі виявлення неправильного застосування норм матеріального

права,  не знаходить за можливе

погодитися з висновками апеляційного і місцевого судів.

Суд

касаційної інстанції зважує на те,  що

межі заявлених вимог визначаються предметом, 

підставами позову та розміром стягнення, 

коли визначення способу захисту прав та інтересів і правова кваліфікація

дій сторін та їх відносин за  ст.  ст. 

4,  214-215 ЦПК України відносяться

до повноважень суду,  який,  здійснюючи правосуддя,  не зв'язаний юридичними доводами осіб,  які беруть участь у справі. Згідно з п.п.

4,  6, 

7 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України до підстав виникнення та захисту прав

позивача,  оскільки стверджуванні

позивачем порушення його прав мали місце до 01.01.2004,  застосовуються відповідні положення ЦК УРСР та чинного на

той час законодавства,  а спосіб захисту

порушених прав,  що продовжують

існувати,  визначається за нормами ЦК України.

Відповідно

до  ст. 

6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод право на

справедливий судовий розгляд вимагає від суду вмотивовувати своє рішення,  що, 

одначе,  не може тлумачитися як

відповідь на кожний аргумент чи довід сторони, 

але обсяг чого визначається в залежності від обставин справи,  коли справедливість процесу вимагає,  що б мотиви рішення реально розв'язували

питання,  які поставлені перед судом у

зв'язку зі спором.

Як

вбачається з протоколів судових засідань суду першої й апеляційної інстанцій

(т. 2 ас.  337зворот,  339-341, 

344-351,  356-358 в тому числі

зворот,  т. 4 ас.  66-69, 

73-76) судом досліджені надані позивачем речові докази - примірники

виготовленої та реалізованої співвідповідачами протягом 2001-2004 pp.

друкованої продукції,  а саме: учнівські

зошити,  щоденники,  блокноти (т. 1 ас.  250-259), 

письмові докази щодо їх придбання протягом 2003-2004 pp. (копії касових

фіскальних (товарних) чеків,  квитанцій

про придбання),  а також надані договори

оренди,  акти ВДВС Дарницького РУЮ

м.  Києва щодо огляду складських і

виробничих приміщень на вулиці Поліська, 

5,  у м.  Києві (ги. 2 ас.  305-306), 

накладні щодо передачі ЗАТ «Холдингова компанія «Бліц-Інформ» і ТОВ

«Новий друк» виконаних для співвідповідачів замовлень з виготовлення

поліграфічної продукції (т. 2 ас. 

2-45),  акти перевірок та довідки

органів державної податкової служби, 

витяги з державного реєстру обтяжень рухомого майна щодо застави

рухомого майна співвідповідачів та забезпечених нею грошових зобов'язань (т. 4

ас.  32-40) тощо. Водночас,  співвідповідачі та їх представники,  посилаючись на захист комерційної та

конфіденційної інформації,  відмовились

надати суду дані про обсяги доходів та виробництва,  про третіх осіб,  задіяних у виробництві та розповсюджені їх

друкованої продукції. При цьому представник ТОВ «Мрії збуваються!» (код ЄДРПОУ

31722032,  м.  Ірпінь) визнав,  що плівки для друкування обкладинок отримані

від позивача,  і немає доказів,  що підтверджували б повернення позивачу цих

плівок,  а представник ТОВ «Мрії

збуваються!» (код ЄДРПОУ 31722032, 

м.  Київ) в суді першої інстанції

вказував,  що може підтвердити свідками

той факт,  що це товариство ніколи не

виготовляло свою продукцію з використанням авторських творів позивача,  проте клопотання відповідно до вимог  ст.  43

ЦПК України 1963 року про допит свідків не заявив.

За матеріалами

справи зауваження на протоколи судового засідання не подавалися.

Колегія суддів

відзначає,  що з огляду на доводи

касаційних скарг,  не вирішуючи питань

про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу,  про перевагу одних доказів над іншими,  в цій справі підлягає перевірці те,  наскільки судовий розгляд був справедливим в

цілому,  в тому числі з

6

точки зору забезпечення особам, 

які беруть участь в справі, 

свободи у наданні доказів і доведенні їх переконливості,  включаючи джерела,  з яких докази добуті.

Згідно

з  ст. 

30 Закону України «Про інформацію» до інформації з обмеженим доступом

відноситься конфіденційна інформація, 

яку складають відомості,  які

знаходяться- у володінні,  користуванні

або розпорядженні окремих фізичних чи юридичних осіб і поширюються за їх

бажанням відповідно до передбачених ними умов, 

через що реалізація права доступу до такої інформації відбувається в

рамках приватних відносин,  а втручання

суду,  таким чином,  в приватне життя особи допускається в

разі,  якщо така інформація є предметом

громадського інтересу,  і право

громадськості знати цю інформацію переважає право її власника на її захи

ст.  Відповідно,  таке втручання суду не може виправдовуватися

лише інтересом доказування підстав пред'явлених вимог.

Інтереси

ж особи щодо захисту конфіденційності інформації в межах судового процесу

можуть бути забезпечені судом проведенням закритого судового розгляду

відповідно до  ст.  10 ЦПК України 1963 року і  ст.  6

ЦПК України 2004 року. Співвідповідачі та їх представники не вказували суду на

інтереси,  в цілях захисту яких належало

б провести слухання справи у закритому судовому засіданні,  і питання про це у цій справі не порушували.

Разом з

цим за змістом принципу змагальності за 

ст.  ст.  15,  99

ЦПК України 1963 року і  ст.  ст. 

10,  27 ЦПК України 2004 року суд

не повноважний примушувати осіб,  які

беруть участь в справі,  до вжиття ними

процесуальних засобів захисту,  розпорядження

якими надане законом їм на власний розсуд, 

в тому числі щодо надання доказів, 

як не повноважний суд і самостійно всупереч волі особи застосовувати

такі засоби,  у зв'язку з чим тягар

відповідальності за обсяг зібраних доказів 

ст.  30 ЦПК України 1963 року і

ч.ч. 1,  2  ст.  60

ЦПК України 2004 року покладають саме на осіб, 

які беруть участь в справі.

Звідси,  оскільки співвідповідачі безумовно

відмовились надавати суду докази,  що

містять конфіденційну інформацію,  то

суди першої й апеляційної інстанцій слушно відзначили,  що співвідповідачі та їх представники

конфіденційність інформації використовували як привід не виконувати свій

процесуальний обов'язок з доказування обставин, 

які ними визначені підставами своїх заперечень проти позову.

З огляду

на наведене вище,  суди першої й

апеляційної інстанцій у цій справі, 

з'ясовуючи повно та всебічно, 

згідно з істиною,  фактичні

обставини,  встановили факти на підставі

безпосередньо досліджених в судовому засіданні і наданих сторонами

доказів,  між якими усунуті протиріччя та

які узгоджуються між собою,  і оцінених з

наведенням в судовому рішенні відповідних мотивів,  включаючи оцінку взаємозв'язків між

свідченнями позивача,  речовими та

письмовими доказами в їх сукупності. Звідси, 

суд касаційної інстанції дійшов висновку,  що принцип змагальності цивільного процесу і

право сторін на справедливий судовий розгляд не порушені місцевим та

апеляційним судами,  а суд апеляційної інстанції

розглянув справу в межах апеляційного розгляду, 

проте через неправильне застосування норм матеріального права ухвалені

незаконні і не справедливі рішення,  що

полягає в наступному.

Відповідно

до  ст. 

ст.  2,  3,  5

Бернської Конвенції про охорону літературних і художніх творів 1971 p., 

що знайшли своє продовження у  ст.  ст.  11,  28

Закону України «Про авторське право та суміжні права»,  внаслідок самого факту створення твору,  зокрема художнього,  у його автора виникають особисті немайнові та

майнові права,  що за  ст.  54

Конституції України є суть абсолютними. За умовами  ст.  2

Договору Всесвітньої організації інтелектуальної власності про авторське

право,  прийнятого Дипломатичною

конференцією 20.12.1996,  до якого

приєдналася Україна,  та за змістом  ст.  8

Закону України «Про авторське право та суміжні права» охорона авторських прав

поширюється на форму вираження,  а не на

ідеї,  процеси,  методи діяльності як такі,  чим визначається оборотоздатність твору як

об'єкта цивільних прав,  і у зв'язку з

чим згідно з  ст.  12 Закону України «Про авторське право та

суміжні права» авторські права не вичерпуються відчуженням матеріального

об'єкту,  в якому втілений твір.

Відповідно,  виконана у будь-якій

матеріальній формі копія твору визначається за 

ст.  1 Закону України «Про

авторське право та суміжні права» примірником твору,  а таке виконання та введення у товарний обіг

цих примірників визначають економічний зміст майнових виключних прав суб'єктів

авторського права.

З огляду

на це,  і як передбачається  ст. 

ст.  15,  31,  33

Закону України «Про авторське право та суміжні права»,  достатньою правовою підставою використання

твору третіми особами визначається договір, 

а так само вичерпно встановлюються випадки правомірного позадоговірного

використання твору,  через що хоч за

встановленою ч.ч. 5-6  ст.  15 Закону України «Про авторське право та

суміжні права» презумпцією використання твору і є оплатним,  проте у всякому випадку право автора на

винагороду належить до змісту зобов'язальних відносин.

До особистих

немайнових прав автора за  ст.  14 Закону України «Про авторське право та

суміжні права» відноситься право вимагати визнання свого авторства шляхом

зазначення належним чином імені автора на творі і його примірниках і за

будь-якого публічного використання твору. За 

ст.  15 Закону України «Про

авторське право та суміжні права» визнаються майнові права автора

7

щодо

відтворення,  опублікування та

розповсюдження твору в позитивній та негативній частині їх змісту. Ці права і

визначені позивачем предметом пред'явленого позову.

Оскільки

судами не встановлено,  що позивач

створював свої твори,  виконуючи трудові

обов'язки директора співвідповідачів,  як

не встановлено,  що позивач за час

займання посади директора співвідповідачів будь-яким чином за двостороннім

правочином безоплатно відчужував (уступав) на їх користь свої виключні

права,  а таке використання

співвідповідачами творів позивача не підпадає під ознаки вільного за  ст. 

ст.  21-25 Закону України «Про

авторське право та суміжні права»,  то

суд першої інстанції слушно відзначив, 

що саме співвідповідачі без передбаченої законом підстави

використовували авторські твори позивача в своїй господарській діяльності

певним способом,  хоч би позивач і не

забороняв використання твору у такий спосіб, 

і це породжує позадоговірне зобов'язання,  за яким співвідповідачі відповідно до  ст.  52

Закону України «Про авторське право та суміжні права» мають відшкодувати

позивачу збитки,  включаючи упущену

вигоду (не отримані паушальні платежі чи роялті),  або виплатити справедливу компенсацію за таке

позадоговірне використання твору. Відповідно, 

висновки апеляційного суду з цього приводу про те,  що у позивача не виникало право на

винагороду,  суперечать природі і змісту

виключних прав автора.

Відтворені

примірники твору внаслідок використання твору, 

серед іншого,  без належної

правової підстави і без надання автором дозволу на використання твору,  з порушенням особистих немайнових прав автора

на зазначення його ім'я на примірниках твору згідно з  ст.  1

зазначеного Закону є контрафактними примірниками твору. В цьому контексті

колегія суддів має відзначити,  що в цій

справі правовий конфлікт заснований на тому, 

що,  не зважаючи на заборону

позивача на відтворення його авторських творів, 

їх опублікування та розповсюдження, 

коли така заборона доведена до відома співвідповідачів належним чином і

у прийнятний спосіб,  співвідповідачі не

виконали свого цивільного обов'язку утриматися від дій,  і один з них виготовив контрафактні

примірники творів та зробив доступними публіці деякі з них,  зокрема через каталог,  припиняючи при цьому свою господарську

діяльність,  а інший,  зокрема шляхом реалізації через торгову

мережу,  розповсюджує контрафактні

примірники творів,  в тому числі

контрафакт отриманий від першого в рахунок погашення боргів.

Суд

касаційної інстанції наголошує,  що з

огляду на абсолютно-правову природу виключних авторських прав та їх

невичерпність склад піратства,  як

цивільно-правового делікту за п. «б» ч. 1 

ст.  50 Закону України «Про

авторське право та суміжні права»,  окрім

відтворення та опублікування,  охоплює

також розповсюдження контрафактних примірників твору (включаючи їх продаж через

торгову мережу,  пропонування до продажу)

особою,  яка набула такі примірники за

договорами з третіми особами і не є суб'єктом авторських прав. Звідси,  належить встановлені в цій справі дії обох

співвідповідачів кваліфікувати як піратство щодо авторських прав позивача,  і з огляду на свій характер,  послідовність та нерозривність такі дії

спільно завдали шкоди правам позивача, 

через що співвідповідачі за 

ст.  174 ЦК УРСР мають нести

солідарну відповідальність за таку неподільну шкоду.

За таких

обставин,  суд касаційної інстанції

знаходить,  що місцевий та апеляційний

суди правильно застосували норми матеріального права,  визнаючи наявність підстав до

задоволення,  пред'явленого позову. Разом

з цим,  визначаючи спосіб захисту

порушених прав,  суд першої

інстанції,  порушуючи  ст.  11

ЦПК України 1963 року,  а суд апеляційної

інстанції -  ст.  4 ЦПК України 2004 року,  не врахували положення  ст. 

ст.  16,  432 ЦК

України і ч. 2  ст.  52 Закону України «Про авторське право та

суміжні права».

Ні суд

першої інстанції,  ні суд апеляційної

інстанції не звернули уваги на те,  що

обов'язок постійно письмово повідомляти про реально виготовлений та

запланований тираж та обсяги подальшої реалізації всіх примірників творів

позивача у всякому випадку кореспондується з правом суб'єкта авторських прав на

отримання звіту щодо дотримання умов дозволу на використання твору певним

способом,  а також корелюється з

обов'язком суб'єкта авторського права терпіти обтяження своїх виключних прав

правом особи на використання твору певним способом,  що можливо лише в рамках договірного

зобов'язання. Тобто такий обов'язок,  до

виконання якого позивач просить примусити співвідповідачів,  може існувати лише в рамках зобов'язальних

відносин з авторського договору,  як і

визначення роялті за використання твору в майбутньому,  про що йшлося вище. Разом з цим,  позивач не вимагав вирішити переддоговірний

спір щодо укладення авторського договору з підстав та в порядку за  ст. 

649 ЦК України,  а відтак до предмету судового розгляду у цій

справі і захисту прав позивача,  що є

предметом пред'явленого позову, 

зазначені способи захисту жодним чином не відносяться. Внаслідок цього

місцевий суд,  до того ж,  в частині присудження авторської винагороди у

виді паушальних платежів допустив порушення 

ст.  ст.  11, 

203 ЦПК України 1963 року, 

ухваливши умовне рішення,  тобто

поставивши його виконання в залежність від наявності певних обставин,  умов.

Виготовлення

(друкування,  інше відтворення,  тощо) всіх примірників творів позивача

охоплюється такою дією,  як опублікування

твору,  за визначенням  ст.  1

Закону України «Про авторське право та суміжні права»,  а зобов'язання співвідповідачів не

здійснювати такого роду дії без

8

відома

та письмового дозволу (згоди) позивача переслідують собою застосування негайних

заходів щодо запобігання порушенню авторських виключних прав,  в той же час реалізація,  відчуження, 

продаж інші такі дії визначаються за 

ст.  ст.  1, 15 цього Закону як розповсюдження,  через що згідно з  ст. 

432 ЦК України та п. «д» ч. 2 

ст.  52 Закону України «Про

авторське паво та суміжні права» суд повноважний присудити припинити

розповсюдження примірників творів,  щодо

яких відсутня згода позивача на їх розповсюдження,  а також на строк дії авторських прав

заборонити співвідповідачам опублікування його творів,  що відповідає змісту вимог позивача в цій

справі. При цьому колегія суддів звертає також увагу,  що контрафактними примірниками творів

позивача є виготовлені художньо оформлені обкладинки до зошитів,  щоденників та блокнотів,  які є друкованою продукцією,  що належить до власності відповідача,  і, 

таким чином,  за визначенням  ст. 

187 ЦК України спірні обкладинки визначаються складовою частиною речі.

Оскільки обрані способи захисту не позбавляють відповідачів можливості узгодити

з позивачем подальшу долю друкованої продукції, 

виготовленої з відтворенням творів позивача,  шляхом укладення авторського договору,  або будь-яким іншим чином на власний розсуд

розпорядитися такою продукцією з урахуванням присудженого за цим рішенням,  хоч би, 

зокрема,  замінити контрафакт на

інші обкладинки для цієї продукції,  в

яких твори позивача не втілені,  то такі

способи захисту,  будучи

ефективними,  в той же час не зачіпають

гарантій права відповідачів на повагу їх власності за  ст.  1

Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Особисті

немайнові авторські права позивача підлягають поновленню відповідно до  ст.  16

ЦК України,   ст.  ст. 

14,  50,  52 Закону України «Про авторське право та

суміжні права» шляхом зазначення належним чином його імені на всіх

контрафактних примірниках творів,  які не

введені в товарний обіг і знаходяться у фактичному володінні співвідповідачів,  хоч би на відповідному правовому титулі

належать іншій особі. Відповідно,  з

огляду на прийнятий позивачем спосіб зазначення свого авторського імені в

розумінні  ст.  1 цього Закону на примірниках твору,  на наявних контрафактних примірниках у

доступній загалу споживачів формі належить зазначити власне ім'я та прізвище

позивача.

Вирішуючи

питання про присудження позивачу саме компенсації згідно з п. 5 ч. 2  ст. 

432 ЦК України і п. «г» ч. 2  ст.  52 Закону України «Про авторське право та

суміжні права»,  суди першої й

апеляційної інстанції цілком обґрунтовано виходили з того,  що за встановлених обставин виявилося

можливим зробити висновки лише щодо обсягу виробництва контрафактних

примірників та через усталені господарські зв'язки і висновок щодо території їх

розповсюдження співвідповідачами,  а

розмір отриманих ними від цього доходів через безумовну відмову

співвідповідачів надати відповідні відомості, 

як і розмір збитків позивача, 

встановити відповідно до  ст.  ст. 

22,  623 ЦК України на час

ухвалення судом рішення з достатнім ступенем вірогідності виявилося

неможливим.  Проте,  зазначені норми матеріального права

передбачають під час визначення розміру компенсації в установлених межах від 10

до 50 000 мінімальних заробітних плат враховувати вину особи та інші

обставини,  що мають істотне

значення,  до яких ч. 2  ст.  52

вказаного Закону відносить обсяг порушення та (або) наміри відповідача.

Тож,  з огляду на валові доходи

співвідповідачів,  спосіб використання

авторських творів та обсяг порушення прав позивача,  місцевий суд порушив вимоги  ст.  13

ЦК України,  присудивши максимальний розмір компенсації не

стільки як спосіб захисту прав позивача, 

скільки як кару,  що не властиво

приватноправовим відносинам,  через що

такий розмір компенсації не відповідає засадам цивільного законодавства за  ст.  З ЦК України,  а саме справедливості,  добросовісності та розумності,  через явне його завищення. Водночас,  апеляційний суд призначив розмір

компенсації,  який явно не відповідає

умисним недобросовісним діям співвідповідачів, 

які діяли з наміром наживи, 

зовсім не зважаючи на права і охоронювані законом інтереси

позивача,  не відповідає тривалості

порушення прав останнього,  що в цій

справі характеризує обсяг порушення та має істотне значення,  через що така компенсація несправедлива настільки,  наскільки за присудженого її розміру не

досягається рівновага майнових інтересів позивача та співвідповідачів. За таких

обставин суд касаційної інстанції дійшов переконання,  що в межах розміру компенсації,  про присудження якого просив позивач в суді

першої інстанції за позадоговірне використання його авторських творів під час

перебування з співвідповідачами у трудових відносинах та порушення його

авторських прав внаслідок піратства, 

відповідно до п. 5 ч. 2  ст.  432 ЦК

України належить присудити компенсацію в сумі 3 265 748 гривень,  яка відповідатиме вимогам  ст. 

ст.  13,  16 ЦК

України і є справедливою.

Відшкодування

моральної шкоди,  на переконання колегії

суддів,  відповідно до  ст.  23

ЦК України має бути визначене з тим,  що

б позивач мав можливість відновити своє здоров'я в розумінні  ст. 

ст.  З,  6 Основ законодавства про охорону здоров'я,  виходячи з тривалості душевних

страждань,  їх глибини та суті,  адже такі страждання пережиті через зазіхання

на створене позивачем своєю творчою працею, 

яка грає визначальну роль у самоствердженні людини та особистості,  в усвідомленні нею свого місця в

суспільстві,  а також виходячи з тяжкості

вимушених змін у життєвих і виробничих стосунках позивача,  що встановлено судами у цій справі. З огляду

на це належить

9

визнати

доведеною суму відшкодування моральної шкоди по 7 000 гривень окремо з кожного

з співвідповідачів.

За

змістом ч. 4  ст.  52 і 

ст.  53 Закону України «Про

авторське право та суміжні права» вилучення (конфіскація) контрафакту пов'язане

з провадженням у судовій справі,  і ці

майнові відносини засновані на владному підпорядкуванні,  через що не відносяться до цивільних відносин

в сенсі  ст.  1 ЦК України. Такі примірники в межах

провадження в цій справі не були арештовані та вилучені,  у зв'язку з чим в цій справі не встановлені

підстави для задоволення вимог про вилучення всіх контрафактних примірників

творів з подальшою передачею цих примірників позивачу.

Таким

чином,  рішення апеляційного суду є

незаконним і не може бути залишене в силі, 

а суд касаційної інстанції за 

ст.  335 ЦПК України не

обмежується доводами касаційних скарг, 

та відповідно до  ст.  341 ЦПК України має скасувати рішення

місцевого суду і ухвалити нове рішення по суті вимог,  яким позовні вимоги задовольнити частково.

Відповідно

до  ст. 

88 ЦПК України судові витрати підлягають перерозподілу між сторонами

пропорційно задоволеним вимогам,  з

урахуванням того,  що позивач за  ст.  4

Декрету KM України від 21.01.1993 за № 7-93 «Про державне мито»

звільнений від сплати судового збору,  у

зв'язку з чим співвідповідачі мають сплатити на користь держави,  відповідно, 

по 204 гривні 68 коп. судового збору, 

а в іншій частині судові витрати відносяться на рахунок держави. Окрім

цього,  враховуючи характер встановленого

за розгляду цієї справи порушення авторських прав позивача,  якому співвідповідачі в межах провадження у

цій справі перешкоджали у реалізації його права брати участь в інспектуванні

виробничих приміщень,  складів,  пов'язаних з виготовленням примірників

творів,  а також,  що таке порушення поєднане з незаконною

наживою,  беручи до уваги відмову

співвідповідачів у доступі до необхідної інформації та їх перешкоджання у

здійсненні судових процедур щодо забезпечення пред'явленого позову,  співвідповідачі згідно з ч.3  ст.  52

Закону України «Про авторське право та суміжні права» мають бути піддані штрафу

в розмірі 10 % від присудженої на користь позивача суми,  як особливому заходу процесуального

примусу,  що застосовується судом у

рішенні,  ухваленому в цивільній справі

цієї категорії.

Керуючись,   ст. 

52 Закону України «Про авторське право та суміжні права»,   ст. 

ст.  88,  336, 

341,  343,  344, 346 ЦПК України,  колегія суддів,  -

ВИРІШИЛА:

Касаційні скарги

ОСОБА_2,  ОСОБА_1відхилити.

Касаційну скаргу

ОСОБА_1задовольнити частково.

Рішення

Ірпінського міського суду Київської області від 22 вересня 2004 року та рішення

апеляційного суду Київської області від 16 грудня 2005 року скасувати

повністю,  і ухвалити нове рішення у

справі.

Позов

ОСОБА_1задовольнити частково.

Припинити

Товариству з обмеженою відповідальністю «Мрії збуваються!» (код ЄДРПОУ

31249668,  м.  Ірпінь) та Товариству з обмеженою

відповідальністю «Мрії збуваються!» (код ЄДРПОУ 31722032,  м. 

Київ) розповсюджувати у будь-який спосіб примірники авторських творів

ОСОБА_1з будь-якої серії,  відомості про

які занесені до Державного реєстру свідоцтв про реєстрацію авторського права на

твір.

Заборонити

Товариству з обмеженою відповідальністю «Мрії збуваються!» (код ЄДРПОУ

31249668,  м.  Ірпінь) та Товариству з обмеженою

відповідальністю «Мрії збуваються!» (код ЄДРПОУ 31722032,  м. 

Київ) опублікування авторських творів ОСОБА_1з будь-якої серії,  відомості про які занесені до Державного

реєстру свідоцтв про реєстрацію авторського права на твір,  на строк дії авторських прав.

Зобов'язати

Товариство з обмеженою відповідальністю «Мрії збуваються!» (код ЄДРПОУ

31249668,  м.  Ірпінь) та Товариство з обмеженою

відповідальністю «Мрії збуваються!» (код ЄДРПОУ 31722032,  м. 

Київ),  кожного окремо,  на всіх наявних в їх фактичному володінні

контрафактних примірниках авторських творів ОСОБА_1з будь-якої серії,  відомості про які занесені до Державного

реєстру свідоцтв про реєстрацію авторського права на твір,  зазначити ім'я автора,  що складається з власного імені та прізвища.

Стягнути

солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю «Мрії збуваються!» (код

ЄДРПОУ 31249668,  м.  Ірпінь) і Товариства з обмеженою

відповідальністю «Мрії збуваються!» (код ЄДРПОУ 31722032,  м. 

Київ) на користь ОСОБА_13 265 748 (три мільйони двісті шістдесят п 'ять

тисяч сімсот сорок вісім) гривень компенсації.

10

Стягнути

з Товариства з обмеженою відповідальністю «Мрії збуваються!» {код ЄДРПОУ

31722032,  м.  Київ) на користь ОСОБА_17 000 {сім тисяч)

гривень відшкодування моральної шкоди.

Стягнути

з Товариства з обмеженою відповідальністю «Мрії збуваються!» {код ЄДРПОУ

31249668,  м.  Ірпінь) на користь ОСОБА_17 000 {сім тисяч)

гривень відшкодування моральної шкоди.

В іншій частині

вимоги ОСОБА_1залишити без задоволення.

Змінити

розподіл судових витрат між сторонами,  і

стягнути на користь держави з Товариства з обмеженою відповідальністю «Мрії

збуваються!» {код ЄДРПОУ 31249668, 

м.  Ірпінь) 204 гривні 68 коп.

судового збору,  з Товариства з обмеженою

відповідальністю «Мрії збуваються!» {код ЄДРПОУ 31722032,  м. 

Київ) - 204 гривні 68 коп. судового збору.

Стягнути

до Державного бюджету України з Товариства з обмеженою відповідальністю «Мрії

збуваються!» {код ЄДРПОУ 31249668, 

м.  Ірпінь) штраф у сумі 163 987

гривень 40 коп.

Стягнути

до Державного бюджету України з Товариства з обмеженою відповідальністю «Мрії

збуваються!» {код ЄДРПОУ 31722032, 

м.  Київ) штраф у сумі 163 987

гривень 40 коп.

Рішення набирає

законної сили з моменту проголошення, 

остаточне і оскарженню не підлягає.

У