Рішення

від 22.01.2008 по справі 33ц-751кс/08

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ     УКРАЇНИ

2008 року січня 22 дня колегія

суддів Судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської

області у складі:

Головуючого:      Віхрова

В. В.,

Суддів:                                                                    Гайдук

В. І.,       Москальця П. П.,

Дерев'янка О. Г.,    Козлова С. 

П.,

розглянувши

відповідно до п.3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про

судоустрій України» (в редакції Закону України № 697-V від 22.02.2007)

в касаційному провадженні в судовому засіданні в місті Дніпропетровськ

цивільну справу за позовами ОСОБА_1до редакції газети «Вісті. Інформація.

Реклама.» про захист особистого немайнового права,  за касаційною скаргою ОСОБА_2,  представника відповідача,  на рішення Бориспільського міськрайонного

суду Київської області від 14 вересня 2005 року та ухвалу апеляційного суду

Київської області від 06 грудня 2005 року, 

-

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_1.  звернулася у серпні 2005 року до суду з

вимогами до редакції газети «Вісті. Інформація. Реклама.» {свідоцтво серії KB № 4003

від 08.02.2000) про захист честі, 

гідності та ділової репутації та про захист охоронюваних законом

інтересів з тих підстав,  що в номері

цієї газети опублікована стаття,  яка

містить щодо неї негативну недостовірну інформацію,  що ганьбить її та підриває довіру населення

до неї,  у зв'язку з чим просила

спростувати її,  а також вона направила

листа до редакції газети з вимогою надати їй право на відповідь,  що залишився без реагування,  у зв'язку з чим просила визнати таку

бездіяльність редакції газети неправомірною.

Рішенням

Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 14 вересня 2005 року вимоги

ОСОБА_1.  задоволені повністю та визнана

неправомірною бездіяльність редакції газети «Вісті. Інформація. Реклама.» з

розгляду заяви про право на відповідь і зобов'язано редакцію газети «Вісті.

Інформація. Реклама.» надати можливість ОСОБА_1.  спростувати поширену про неї негативну

інформацію в статті під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_1» у формі інтерв'ю,  опубліковану в газеті «Вісті. Інформація.

Реклама.» заНОМЕР_1

за ІНФОРМАЦІЯ_2 на

сторінці шостій; витрати у справі віднесені на відповідача з відшкодуванням на

користь позивача сплачених нею 17

гривень державного мита.

Ухвалою

апеляційного суду Київської області від 06

грудня 2005 року

апеляційна скарга редакції газети «Вісті. Інформація. Реклама.» задоволена

частково і рішення місцевого суду скасоване з направленням справи на новий

розгляд.

У

касаційній скарзі ОСОБА_2. вказує на незаконність судових рішень у справі через

неправильне застосування місцевим та апеляційним судами норм матеріального

права,  через що порушує питання про

скасування судових рішень з ухваленням нового рішення,  яким позовні вимоги залишити без задоволення.

Заслухавши

суддю-доповідача,  вивчивши матеріали

справи,  суд дійшов висновку,  що касаційна скарга підлягає задоволенню

частково з таких підстав.

Вирішуючи

спір,  суди виходили з наступних обставин

справи.

справа № 33ц-751 кс/08;

6-3236 св06

Головуючий

у першій інстанції: Гаврилюк О. М.

Категорія:

14

Суддя-доповідач:

Віхров В. В.

2

Малим

приватним підприємством «Артем»

(код ЄДРПОУ 19416683,  м.  Бориспіль) та

Благодійним фондом ОСОБА_3, 

правонаступником якого є Благодійний фонд «Альта» (код ЄДРПОУ 24216443,  м. 

Бориспіль),  заснований друкований

засіб масової інформації громадсько-політичного,  інформаційного,  рекламного загальнодержавного періодичного

видання -газета

«Вісті. Інформація. Реклама»,  що

зареєстрована 08.02.2000,  про що видане свідоцтво про державну реєстрацію серії KB № 4003,  головним редактором якої є директор МІШ «Артем»,  а редакція -

структурним підрозділом МПП «Артем».

На

шостій сторінціНОМЕР_1

газети «Вісті. Інформація. Реклама» за ІНФОРМАЦІЯ_2 опублікована стаття у формі

інтерв'ю під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_1» обсягом в Уг шпальти газети,  в якій опубліковані відомості про те що

«згодом здала депутатський мандат і сама ОСОБА_1 зі своїми однопартійцями по

фракції ПСПУ у Верховній раді, 

пролетівши над нею під час виборчої кампанії,  як фанера над Парижем; <...> з того

часу ОСОБА_1 принишкла і лише в період минулої президентської кампанії знову

почала мозолити людям очі і паморочити їм мізки своїми безглуздими ідеями;

<...> а потім безсоромно наплювати людям в душу; <...> [ОСОБА_1. ]

підтримує ставленика корумпованої олігархічної влади»,  а також, 

що ОСОБА_1.  висловилася,  що «Вас, 

шановні виборці,  обманули,  обікрали; <.. .> російське населення зазнає утисків;

<...> ОСОБА_3образили,  американцям продалися,  а на Росію наплювали».

Позивач

в березні 2005 році

направила листа на адресу редакції газети «Вісті. Інформація. Реклама»,  яким просила спростувати цю інформацію,  на що отримала лист від 11.04.2005 за № 59, 

яким їй відмовлено в спростуванні.

У

зв'язку з цим,  вважаючи саму назву

статті та зазначені вище відомості про неї образливими,  позивач 14.04.2005

направила відповідачу інший лист, 

яким просила реалізувати її право на відповідь у формі інтерв'ю з

нею,  але на цей лист відповідач не

відповів.

Задовольняючи

позов,  суд першої інстанції виходив з

того,  що поширена в газетній статті

інформація є негативною та недостовірною, 

оскільки цього відповідачем не спростовано,  і відповідачем також порушені межі здійснення

свободи вираження думок,  через що

потребують захисту репутація та права позивача, 

який має право на відповідь.

Скасовуючи

рішення місцевого суду,  апеляційний суд

вважав,  що за розгляду справи не

з'ясовано правовий статус газети,  та чи

є вона юридичною особою,  а в справі не

брали участі співвласники газети МПП «Артем»

та Благодійний фонд «Альта»,  про права

яких місцевий суд вирішив питання в ухваленому ним рішенні,  через що така справа потребує нового

розгляду.

Суд

касаційної інстанції не знаходить за можливе погодитися з висновками

апеляційного і місцевого судів, 

приймаючи до уваги у цій справі, 

що свобода політичної дискусії відноситься до фундаментальних засад

демократичного суспільства,  у зв'язку з

чим межі допустимої критики щодо політиків як такі є більш широкими,  аніж щодо приватної особи,  через що політик має проявляти стриманість до

прискіпливої уваги до його вчинків,  слів,  дій, 

на що неодноразово вказував Європейський Суд з прав людини у рішеннях

щодо тлумачення положень  ст.  10

Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Суд

згідно зі  ст.  335

ЦПК України вирішує питання права в межах касаційного розгляду справи і не

може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини,  що не були встановлені в рішенні чи відкинуті

ним.

Правовий

конфлікт у цій справі заснований на публікації в газеті «Вісті. Інформація.

Реклама» в рамках політичної дискусії, 

та,  як вбачається з матеріалів

справи,  заперечуючи проти позову,  всі права відповідача на свій розсуд

здійснював головний редактор цього зареєстрованого друкованого видання і

директор МПП «Артем» в одній особі - ОСОБА_4. (а.с.  58), 

який подавав заперечення, 

клопотання і докази,  апеляційну

скаргу,  діючи як посадова особа МПП

«Артем»,  структурним підрозділом якого є

редакція газети,  та скріплюючи свій

підпис печаткою цієї юридичної особи (а.с. 

13,  17,  29). За статутом МПП «Артем» його директор

діє від його імені без доручення, 

представляючи підприємство у всіх зносинах,  здійснює керівництво його діяльністю,  тобто є одноособовим виконавчим органом

3

юридичної

особи,  до повноважень якого,  серед іншого віднесене визначення структури

підприємства,  що затверджується його

засновником (а.с.  68-69).

Відповідно

до  ст. 

ст.  28-30,  38 ЦПК України відповідачем у справі є

не структурний підрозділ юридичної особи, 

а сама така юридична особа,  від

імені якої діють її органи в межах своїх повноважень. З огляду на це,  постановляючи ухвалу,  суд апеляційної інстанції оминув увагою

те,  що відповідно до положень  ст. 

ст.  1,  7, 

11,  21,  23 Закону України «Про друковані засоби

масової інформації (пресу) в Україні» газета, 

як друкований засіб масової інформації (преса),  є періодичним виданням,  яке виходе під постійною назвою,  з періодичністю один і більше номерів

(випусків) протягом року на підставі свідоцтва про державну реєстрацію,  і суб'єктом права не являється,  через що до суб'єктів діяльності друкованих

ЗМІ (в розумінні такої діяльності за 

ст.  6 цього Закону)

належать,  серед іншого,  засновник (співзасновники),  який може об'єднувати в одній особі редакцію,  видавця, 

розповсюджувача,  а редакція може

набути статусу юридичної особи в разі її державної реєстрації в установленому

законом порядку суб'єктом господарювання з дня такої реєстрації.

Звідси,  суд касаційної інстанції доходе

висновку,  що вимоги позивачем

пред'явлені за місцем діяльності структурного підрозділу юридичної особи,  яка фактично була допущена до розгляду цієї

справи,  здійснювала процесуальні права

як відповідач,  а тому належить

визнати,  що МПП «Артем» приймав участь у

розгляді справи та здійсненні захисту своїх прав,  і не надання йому окремого процесуального

положення є помилкою щодо процесуальної форми, 

яка не вплинула на розв'язання спору судами та справедливість судового

розгляду і не може тягти скасування постановлених у справі судових рішень,  тим більше, 

що суд апеляційної інстанції задовольнив апеляційну скаргу редакції

газети,  тим самим визнавши МПП «Артем» стороною в

справі.

Визначаючи

межі касаційного розгляду цієї справи, 

суд виходить з того,  що,  здійснюючи правосуддя,  згідно зі 

ст.  4 ЦПК України суд

захищає права та інтереси фізичних й юридичних осіб у спосіб,  визначений законами України,  і межі судового розгляду,  таким чином, 

за  ст.  ст.  11, 

118-119 ЦПК України визначаються предметом та підставами

позову,  а правова кваліфікація за  ст. 

ст.  214,  215 ЦПК України віднесена до повноважень

суду,  коли у цій справі пред'явлені

вимога про захист ділової репутації з підстав поширення про особу недостовірної

інформації,  через що порушено питання

про спростування такої інформації,  а

також вимога про захист честі та гідності особи з підстав нанесення образи,  не надання можливості відповісти та відмови в

сатисфакції,  у зв'язку з чим порушене

питання про визнання за особою права на відповідь. Колегія суддів зважує на те,  що позовні вимоги об'єднані позивачем

відповідно до  ст.  144 ЦПК України 1963 року з огляду на

доцільність їх сумісного розгляду через пов'язаність між собою спільними

доказами,  якими вони

підтверджуються,  сторонами,  а також похідним характером підстав цих

вимог,  проте вони не мають ознак

неподільності і могли б бути розв'язані окремо одна від одної.

Враховуючи,  що в цій справі відповідно до ч. 2  ст.  7

Закону України «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні»

відповідач,  МПП «Артем»,  поєднує в своїй особі і засновника,  і редакцію, 

відповідно до  ст.  ст.  9, 21 ч. 1, 29,  31,  37

Закону України «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні»

і  ст. 

ст.  80,  87,  96

ЦК України Благодійний фонд «Альта»,  як

засновник,  жодним чином не відповідає за

підготовку та випуск у світ газети і зміст публікацій у виданій газеті,  через що є неналежними відповідачем за

пред'явленими у цій справі вимогами,  та

розв'язання спору в цій справі не впливає на його права та обов'язки відносно

сторін.

Позивач визнаний

активний (публічний) політик,  що,  в тому числі, 

відзначив і Європейський Суд з прав людини в своєму рішенні від 29.06.2005 у справі

«Українська Прес-Група» проти України». За встановлених фактичних обставин

викладу статті притаманні сатира, 

створення шаржового образу позивача, 

докори щодо моральної несумлінності та описання моральних якостей,  висміювання характеру політичних

заходів,  особистісна критична позиція

відносно позивача на ґрунті неприязненого відношення,  а вислови вжиті відповідачем в підготовленому

до друку номері газети відносно політичної позиції позивача та її

особисто,  які остання просить визнати

недостовірними та спростувати, 

побудовані за допомогою таких мовних засобів,  як порівняння,  метафори, 

алегорії,  що свідчить про їх

оціночний характер: вони стосуються оцінки політичних вчинків позивача та

4

її ролі та місця

в політичному житті країни,  і за

будь-яких обставин такі судження не можуть бути доведені як факт реальної

дійсності.

За  ст.  47

і Закону України «Про інформацію» оціночними судженнями є висловлювання,  які не містять фактичних даних (зокрема

критика,  оцінка дій),  а також висловлювання,  що не можуть бути витлумачені як такі,  що містять фактичні дані,  з огляду на характер використання мовних

засобів,  зокрема вживання гіпербол,  алегорій, 

сатири,  у зв'язку з чим оціночні

судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості,  і ніхто не може бути притягнутий до

відповідальності за висловлення оціночних суджень,  за винятком образи чи наклепу,  що виключає підстави за  ст. 

ст.  277 ЦК України,  37 Закону України «Про друковані засоби

масової інформації (пресу) в Україні» до задоволення позову про спростування

недостовірної інформації,  за яким

відповідач,  як редакція друкованого

ЗМІ,  може відповідати самостійно.

З

наведеного слідує,  що суд апеляційної

інстанції в цій часині вимог через неправильне застосування норм матеріального

права невірно визначився щодо кола осіб, 

які мають залучатися до участі в справі, 

через що постановив незаконну ухвалу в той час,  коли суд першої інстанції,  розв'язуючи вимоги про спростування

недостовірної інформації,  яка ганьбить і

зачіпає репутацію позивача,  застосував

ч.ч. 1,  3,  7 

ст.  277 ЦК України і  ст.  37 Закону України

«Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні»,  що не мали застосовуватися,  що за 

ст.  341 ЦПК України

визначено підставою для скасування судових рішень у справі та ухвалення нового

рішення з відмовою у задоволенні пред'явленого цього позову.

Разом з

цим  ст. 

10 Конвенції

про захист прав людини та основоположних свобод,  а так само і 

ст.  34 Конституції України

передбачають,  що кожна людина має право

на свободу виявлення поглядів,  змістом

чого є свобода дотримуватися своїх поглядів, 

одержувати і поширювати інформацію та ідеї без втручання держави і

незалежно від кордонів. Однак,  як

відзначив Європейський Суд з прав людини, 

таке право в демократичному суспільстві не може бути абсолютним,  через що зазначені статті надають Державі

певну свободу розсуду втручання у здійснення цього права задля,  зокрема, 

і захисту прав інших людей,  коли

таке втручання здійснюється на підставі та в порядку визначеному законом.

Відповідно

до  ст. 

ст.  269, 

297 ЦК України кожен має право на повагу до його гідності та

честі,  які є недоторканними,  і таке право особи є особистим

немайновим,  що згідно зі  ст.  275 ЦК України підлягає

захисту способом адекватним порушенню з тим, 

що б такий спосіб правового захисту був ефективним.

Суд не

може оминути увагою те,  що держава

безсумнівно опікується ствердженням і підвищенням рівня правосвідомості та

правової культури громадян,  які разом з

цим відповідно до своїх здібностей та навиків здобувають освіту,  досвід і практику соціального спілкування,  і згідно зі 

ст.  ст.  З,  8, 

68 Конституції України політики мають бути стриманішими до.

критики,  хоч би і до вкрай низької

правової культури населення, 

настільки,  наскільки цього

вимагає політична дискусія в демократичному суспільстві.

Через це,  визначаючи за 

ст.  ст.  60,  213, 

214 ЦПК України коло фактів, 

що підлягають з'ясуванню для розв'язання вимог про право на

відповідь,  належало врахувати

положення  ст.  10 зазначеної Конвенції,  що витлумачені Європейським Судом з прав

людини,  про те,  що навіть оціночне судження може виходити за

межі прийнятного,  якщо воно не має під

собою ніякого фактичного підґрунтя (рішення від 27.02.2001 у справі «Єрузалем

проти Австрії»),  про що відзначив і

Пленум Верховного Суду України в п.п. 11, 

23 постанови від 28.09.1990 за № 7 «Про застосування судами

законодавства,  що регулює захист

честі,  гідності і ділової репутації

громадян та організацій»,  вказуючи на

необхідність встановлення непристойної форми вираження таких оціночних

суджень,  що суперечать

загальноприйнятому спілкуванню в демократичному суспільстві та моральним

засадам суспільства. Лише у зв'язку з встановленням цих фактів,  виходячи з наявного конфлікту права

відповідача на повідомлення інформації і захисту прав позивача на повагу честі

та гідності,  що визнається легітимною

метою втручання,  суд у питані висловів

відносно позивача,  їх змісту,  форми та загального контексту,  в якому такі вислови пролунали,  може визначити необхідність у демократичному

суспільстві та співмірність втручання,  а

також підстави застосування ч. 6 

ст.  277 ЦК України,  що в цій справі матиме автономне значення з

огляду на положення  ст.  ст.  8, 16,  275 ч. 2 ЦК України.

5

Проте,  суд першої інстанції,  як вбачається з протоколу судового засідання

та ухваленого рішення,  такі факти не

з'ясовував,  а суд апеляційної інстанції

залишив це поза увагою і цього порушення 

ст.  ст.  213,  214 ЦПК України не усунув,  через що суд касаційної інстанції з огляду на

межі касаційного розгляду за  ст.  335

ЦПК України позбавлений можливості вирішити питання про правильність

застосування норми матеріального права, 

що свідчить про суттєве порушення місцевим та апеляційним судами норм

цивільно-процесуального права. Крім цього, 

з'ясування зазначених фактів та розв'язання цього позову про право на

відповідь через образу впливає на вирішення питання про права та обов'язки

особи,  яка давала інтерв'ю,  що опубліковане в газеті відповідача,  тобто В.Кубова,  відносно однієї зі сторін у цій справі,  але питання про залучення в порядку  ст.  36 ЦПК України до

участі в справі цієї особи суд першої інстанції не вирішував,  і така особа участі в розгляді справи не

приймала,  що відноситься до підстав

обов'язкового скасування рішення та направлення справи апеляційним судом на

новий розгляд до суду першої інстанції.

Відповідно,  в частині позову про захист честі та гідності

особи з підстав нанесення образи,  не

надання можливості відповіді та відмови в сатисфакції апеляційний суд

постановив по суті правильну ухвалу, 

через що в цій частині вимог вона не може бути скасована з одних лише

формальних міркувань щодо помилки в мотивуванні,  а справа має бути в частині цих вимог

передана до місцевого суду для подальшого розгляду,  за якого^ належить повно і всебічно з'ясувати

коло осіб,  які мають відповідати за

позовом та приймати участь у справі,  а

також коло фактів,  що складають підставу

пред'явленої вимоги і заперечень проти неї.

Керуючись,   ст. 

ст. 323,  333, 

336,  337,  341, 

343-344,  346 ЦПК

України,  колегія суддів,  -

ВИРІШИЛА:

Касаційну скаргу

ОСОБА_2 задовольнити частково.

Ухвалу

апеляційного суду Київської області від 06

грудня 2005 року та

рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 14 вересня 2005 року в частині

позову про спростування недостовірної негативної інформації скасувати,  і ухвалити в цій частині нове рішення у

справі.

Позов

ОСОБА_1до Малого приватного підприємства «Артем»,  в особі редакції газети «Вісті.

Інформація. Реклама.»,  про спростування

недостовірної негативної інформації залишити без задоволення.

В іншій

частині ухвалу апеляційного суду Київської області від 06 грудня 2005 року залишити

без змін.

Справу в

частині позову ОСОБА_1до Малого приватного підприємства «Артем»,  в особі редакції газети «Вісті.

Інформація. Реклама.»,  про захист честі

та гідності передати до Бориспільського міськрайонного суду Київської області

для подальшого розгляду.

Рішення набирає

законної сили з моменту проголошення, 

остаточне і оскарженню не підлягає.