Постанова

від 03.09.2009 по справі 10/142-08

КИЇВСЬКИЙ МІЖОБЛАСНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

10/142-08

КИЇВСЬКИЙ МІЖОБЛАСНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01033, м.Київ,  вул.Жилянська 58-б                                                       тел. 284-37-31

Іменем   України

                                          П О С Т А Н О В А

03.09.09 р.                                                                                          № 10/142-08          

Київський міжобласний апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючого судді:                     (доповідач по справі),

суддів:

секретар судового засідання:   Єрмак Л.В.

за участю представників сторін відповідно до протоколу судового засідання від 03.09.2009 року

розглянувши апеляційну скаргу Полтавського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України на рішення господарського суду Полтавської області від 31.03.2009 року

у справі № 10/142-08 (суддя –Ківшик О.В.)

за позовом          Виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області

до                    Полтавського обласного територіального відділення Антимонопольного  комітету України, м. Полтава

про          визнання недійсним рішення Адміністративної колегії Полтавського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 12.08.2008 року № 2/62-рш.,

в с т а н о в и в :

Господарський суд Полтавської області рішенням від 31.03.2009 року по справі № 10/142-08 позовні вимоги Виконавчого комітету Кременчуцької міської ради до Полтавського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України про визнання недійсним рішення Адміністративної колегії Полтавського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 12.08.2008 року № 2/62-рш., задовольнив у повному обсязі.

Відповідач не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції звернувся до апеляційного суду з апеляційною скаргою в якій просив оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити Виконавчому комітету Кременчуцької міської ради у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування вимог, викладених в апеляційній скарзі, скаржник послався на те, що рішення суду прийняте за неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, рішення прийняте при неправильному застосуванні норм матеріального права.

Розпорядженнями заступника голови Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 09.06.2009 року склад колегії змінювався.

Ухвалою заступника голови Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 03.08.2009 року строк розгляду справи в порядку ст. 69 ГПК України продовжувався.

До початку розгляду справи голова Полтавського територіального відділення антимонопольного комітету України через канцелярію апеляційного суду надіслав клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з відпусткою заступника голови територіального відділення С. Дудник, який безпосередньо брав участь у судових засіданнях по даній справі. Колегія суддів апеляційного господарського суду відмовляє у задоволенні даного клопотання, оскільки апеляційний господарський суд, продовживши строк вирішення спору на один місяць, позбавлений можливості розглянути справу у строк більший ніж передбачений ГПК України. Крім того, пояснення представника відповідача С. Дудник було заслухано в попередніх судових засіданнях. Колегія суддів відмовляючи в задоволенні клопотання відповідача про відкладення розгляду справи також виходила з того, що відповідач є юридичною особою, тому не був позбавлений можливості направити в судове засідання до апеляційного господарського суду іншого уповноваженого представника.

Представник позивача в судовому засіданні надав пояснення суду та заперечив проти доводів викладених в апеляційній скарзі, вважає їх необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, а рішення господарського суду Полтавської області вважає законним, обґрунтованим та таким, що має буди залишено без змін.

В судовому засіданні яке відбулося 03.09.2009 року було оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Відповідно до ст. 101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, дослідивши матеріали справи, встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, Адміністративна колегія Полтавського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, розглянувши матеріали справи № 2-03-50/69-2008 про порушення законодавства про захист економічної конкуренції з боку Виконавчого комітету Кременчуцької міської ради, прийняла рішення № 2/62-рш від 12.08.2008 року яким: визнано порушенням законодавства про захист економічної конкуренції дії виконавчого комітету Кременчуцької міської ради у вигляді дій, які полягали у прийнятті пунктів 1.4, 1.8, 1.9, 3.4, 3.5 «Положення про порядок надання в оренду нежилих приміщень та дахів», затвердженого рішенням виконавчого комітету Кременчуцької міської ради від 09.11.01 № 2056, - антиконкурентні дії органу місцевого самоврядування у вигляді надання окремим групам суб'єктів господарювання пільг чи інших переваг, які ставлять їх у привілейоване становище стосовно конкурентів, що могли призвести до недопущення, усунення, обмеження та спотворення конкуренції, п. 3 ст. 50, абзац 7 ч. 2 ст. 15 Закону України «Про захист економічної конкуренції»; зобов'язано виконавчий комітет Кременчуцької міської ради переглянути пункти 3.4, 3.5 «Положення про порядок надання в оренду нежилих приміщень та дахів», затвердженого рішенням виконавчого комітету Кременчуцької міської ради від 09.11.01 № 2056 та відмінити встановлення пільгових ставок плати за оренду нерухомого майна комунальним аптекам, які здійснюють роздрібну торгівлю медикаментами у м. Кременчуці, а також іншим підприємствам, що здійснюють господарську діяльність на конкурентних товарних ринках м. Кременчука (т. 1 а.с. 7 –9).

З матеріалів справи також вбачається, що Полтавським обласним територіальним відділенням Антимонопольного комітету України супровідним листом № 2/3077 від 12.08.2008 року було направлено позивачу спірне рішення Антимонопольного комітету України. Дане рішення отримане представником виконавчого комітету Кременчуцької міської ради 20.08.2008 року, що підтверджується повідомленням про вручення поштового рекомендованого відправлення № 6350270.

Позивач не погоджуючись з рішенням Адміністративної колегії Полтавського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України № 2/62-рш від 12.08.2008 року, в межах двомісячного строку, як це передбачено ч. 1 ст. 60 Закону України «Про захист економічної конкуренції»та листом Вищого господарського суду України від 22.10.2008 року № 01-8/634 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із застосуванням конкурентного законодавства», звернувся до господарського суду з позовом про визнання його недійсним.

Господарський суд Полтавської області приймаючи рішення про визнання недійсним рішення адміністративної колегії Полтавського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України № 2/62-рш від 12.08.2008 року виходив з того, що суб'єкт господарювання не може бути притягнутий до відповідальності за порушення законодавства про захист економічної конкуренції, якщо минув строк давності притягнення до відповідальності та виходив з того, що відповідно до Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»виконавчий комітет наділений правом управління в межах визначених радою, майном, що належить до комунальної власності відповідних територіальних громад.

Колегія суддів Київського міжобласного апеляційного господарського суду дослідивши матеріали справи дійшла до висновку, що рішення господарського суду Полтавської області від 31.03.2009 року має бути залишеним без змін, а апеляційна скарга Полтавського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України без задоволення виходячи з наступного.

Рішенням виконавчого комітету Кременчуцької міської ради від 09.11.2001 року № 2056 «Про затвердження нормативних актів, що регулюють питання оренди нежилих приміщень та дахів комунальної власності територіальної громади в місті Кременчуці»затверджено «Положення про порядок надання в оренду нежилих приміщень та дахів, що належать до комунальної власності територіальної громади міста Кременчука»- далі Положення (т. 1 а.с. 52).

В оскаржуваному рішення відповідач посилається на пункти 1.4, 1.8, 1.9. 3.4, 3.5 Положення, які на його думку суперечать Закону України «Про захист економічної конкуренції»та порушують права інших суб'єктів  господарювання на товарному ринку роздрібної торгівлі фармацевтичними товарами у територіальних межах м. Кременчука.

Із змісту вказаних пунктів положення вбачається, що при укладенні договору оренди надається пріоритет організаціям, підприємствам та установам, які безпосередньо обслуговують населення та надають фінансову допомогу міському господарству; розгляд питання про надання об'єкта в оренду ставиться під умову укладання договору про соціальне та економічне співробітництво між виконкомом міської ради; при розгляді питання передачі об'єкта в оренду потенційним орендарям можуть висуватись вимоги щодо участі у вирішенні загальноміських соціальних питань та благодійна діяльність; організації та установи, які фінансуються з місцевого бюджету, звільняються від плати за оренду; у виключних випадках Орендар може звільнюватись від плати за оренду за рішенням сесії міської ради.

Відповідно до ст. 15 Закону України «Про захист економічної конкуренції»антиконкурентними діями органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю є прийняття будь-яких актів (рішень, наказів, розпоряджень, постанов тощо), надання письмових чи усних вказівок, укладення угод або будь-які інші дії чи бездіяльність органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю (колегіального органу чи посадової особи), які призвели або можуть призвести до недопущення, усунення, обмеження чи спотворення конкуренції.

Антиконкурентними діями органів місцевого самоврядування, зокрема, визнається надання окремим суб'єктам господарювання або групам суб'єктів господарювання пільг чи інших переваг, які ставлять їх у привілейоване становище стосовно конкурентів, що призводить або може призвести до недопущення, усунення, обмеження чи спотворення конкуренції.

Відповідач вважаючи, що позивачем було допущено порушення законодавства про захист економічної конкуренції, водночас не врахував ч. 1 ст. 42 Закону України «Про захист економічної конкуренції»відповідно до якої суб'єкт господарювання не може бути притягнений до відповідальності за порушення законодавства про захист економічної конкуренції, якщо минув строк давності притягнення до відповідальності. Строк давності притягнення до відповідальності за порушення законодавства про захист економічної конкуренції становить п'ять років з дня вчинення порушення, а в разі триваючого порушення - з дня закінчення вчинення порушення.

Пунктом 3 листа Вищого господарського суду України від 13.04.2007 року № 01-8/229 «Про деякі питання практики застосування конкурентного законодавства»передбачено, що у розгляді справ зі спорів про визнання недійсними рішень органів Антимонопольного комітету України про застосування заходів відповідальності за порушення законодавства про захист економічної конкуренції, господарським судам необхідно перевіряти додержання спеціального строку давності, передбаченого статтею 42 Закону України «Про захист економічної конкуренції».

В доводах апеляційної скарги скаржник посилається на триваюче порушення позивачем законодавства про захист економічної конкуренції, а тому на думку відповідача строк давності притягнення позивача до відповідальності не сплив.

Колегія суддів Київського міжобласного апеляційного господарського суду дослідивши матеріалів справи, не може погодитись з твердженнями скаржника, оскільки дії позивача в порушенні антимонопольного законодавства кваліфіковані у прийнятті пунктів 1.4, 1.8, 1.9, 3.4, 3,5 Положення, що затверджене рішенням виконавчого комітету Кременчуцької міської ради від 09.11.2001 року № 2056, а тому колегія суддів апеляційної інстанції не погоджується з доводами відповідача про триваюче порушення позивачем антимонопольного законодавства в часі. Отже, строки давності притягнення позивача до відповідальності за дане правопорушення на час прийняття спірного рішення є такими, що сплинули.

Колегія суддів Київського міжобласного апеляційного господарського суду також не погоджується з доводами апеляційної скарги, що проект рішення виконавчого комітету Кременчуцької міської ради від 09.11.2001 року № 2056 «Про затвердження нормативних актів, що регулюють питання оренди нежилих приміщень та дахів комунальної власності територіальної громади в місті Кременчуці»та додатки до рішення - «Положення про порядок надання в оренду нежилих приміщень та дахів»та «Методика розрахунку і порядок використання плати за оренду майна, що належить до комунальної власності територіальної громади м. Кременчука»відповідно до розпорядження Антимонопольного комітету України від 01.04.1994 року № 4-р «Про затвердження Положення про порядок погодження з органами Антимонопольного комітету України рішень органів державної влади, органів адміністративно-господарського управління та контролю, органів місцевого самоврядування щодо демонополізації економіки, розвитку конкуренції та антимонопольного регулювання»підлягали погодженню з територіальним відділенням Антимонопольного комітету, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 5 ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об'єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об'єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду. 

Відповідно до ст. 27 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать власні (самоврядні) та делеговані повноваження.

До власних повноважень виконавчих органів відповідно до пп. 1, 2 п. а ч. 1 ст. 29 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»належать: управління в межах, визначених радою, майном, що належить до комунальної власності відповідних територіальних громад; встановлення порядку та здійснення контролю за використанням прибутків підприємств, установ та організацій комунальної власності відповідних територіальних громад.

Відповідно до п. п. 9, 10 ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», рішення виконавчого комітету ради з питань, віднесених до власної компетенції виконавчих органів ради, можуть бути скасовані відповідною радою, акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Крім того, колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що спірні приміщення які передані суб'єктам господарювання в користування є комунальною власністю. Відповідно до ч. 5 ст. 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», від імені та в інтересах територіальних громад права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради. Відносини, пов'язані з передачею в оренду майна, що перебуває у комунальній власності, їх структурних підрозділів, регулюються Законом України «Про оренду державного та комунального майна».

У відповідності до п. 1 ст. 29 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать, зокрема управління в межах, визначених радою, майном, що належить до комунальної власності відповідних територіальних громад. Частиною 5 ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»передбачено повноваження органів місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад здавати об'єкти права комунальної власності в оренду відповідно до закону.

Згідно зі ст. 5 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», орендодавцями є органи, уповноважені Верховною Радою Автономної Республіки Крим та органами місцевого самоврядування управляти майном, - щодо цілісних майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів та нерухомого майна, яке відповідно належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності.

Також відповідачем не було враховано положення ч. 4 ст. 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна».

Так із змісту ч. 4 ст. 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»вбачається, що орендарям збиткових підприємств, а також об'єктів, що мають важливе соціальне значення, орендодавець може надавати пільги щодо орендної плати, що свідчить про правомірність дій позивача та спростовує посилання відповідача на порушення позивачем законодавства про захист економічної конкуренції.

Пунктом 3.4 Положення «Про порядок надання в оренду нежилих приміщень та дахів»встановлено, що організації та установи, які фінансуються з місцевого бюджету, звільняються від плати за оренду.

Як вбачається зі спірного рішення Полтавського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (т. 1, зворот а.с. 7) орендарями об'єктів комунального майна зі звільненням від сплати орендних платежів є організації та установи, що фінансуються з місцевого бюджету (в тому числі комунальні аптеки).

Таким чином, колегія суддів Київського міжобласного апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції, що комунальні аптеки є об'єктами які мають важливе соціальне значення для міста, а тому рішення органу місцевого самоврядування щодо звільнення останніх від орендної плати за оренду комунального майна відповідає вищенаведеним нормам права та є в межах компетенції позивача.

Відповідно до ст. 59 Закону України «Про захист економічної конкуренції»підставами для зміни, скасування чи визнання недійсними рішень органів Антимонопольного комітету України є :

-          неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи;

-          недоведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими;

-          невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи;

-          порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

У пункті 2 роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України від 26.01.2000 року № 02-5/35 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів»зазначено, що підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

З огляду на наведене та на переконання колегії суддів Київського міжобласного апеляційного господарського суду, представником відповідача в розумінні ст. 33 ГПК України не обґрунтовано належним чином доказами, наявними в матеріалах справи, тих обставин, які б могли бути підставою для задоволення апеляційної скарги.

Враховуючи вищенаведене, колегія судів Київського міжобласного апеляційного господарського суду приходить до висновку, що судом першої інстанції належним чином досліджено обставини справи та надано відповідну правову оцінку, рішення господарського суду Полтавської області від 31.03.2009 року по справі № 10/142-08 відповідає фактичним обставинам справи та не суперечить чинному законодавству України, а відтак відсутні передбачені законом підстави для його скасування.

Керуючись  ст. ст.  43, 99, 101 –103, 105 Господарсько процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.          Апеляційну скаргу Полтавського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України на рішення господарського суду Полтавської області від 31.03.2009 року у справі № 10/142-08 залишити без задоволення.

2.          Рішення господарського суду Полтавської області від 31.03.2009 року у справі № 10/142-08 залишити без змін.

3.          Постанова Київського міжобласного апеляційного господарського суду по даній справі набирає законної сили з дня її прийняття відповідно до ст. 105 ГПК України.

4.          Постанова Київського міжобласного апеляційного господарського суду може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого господарського суду України відповідно до ст. 105 ГПК України.

5.          Матеріали справи № 10/142-08 повернути до господарського суду Полтавської області.

Головуючий суддя:                                                                      

Судді: