Рішення

від 30.09.2009 по справі 37/556

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

37/556

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  37/556

30.09.09

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «КАРАТ ЛТД»

ДоТовариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «ЕНЕРГОСВІТ»

Простягнення 13 756, 66 грн.

                                                                                                 Суддя Гавриловська І.О.          

Представники сторін:

Від позивача:           Овчаренко О.А., дов. № 232 від 10.09.2009 р.                                    

Від відповідача:           не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «КАРАТ ЛТД»до Товариства з обмеженою відповідальністю      «НВП «ЕНЕРГОСВІТ»про стягнення 6 922, 36 грн. основного боргу, 3 329, 33 грн. інфляційних нарахувань, 436, 26 грн. річних та 3 068, 71 грн. пені, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором  № КТ 132-16/08/06 від 16.08.2006 р. щодо оплати за поставлений товар –електротехнічну продукцію.

Ухвалою суду від 12.08.2009 р. було порушено провадження у даній справі № 37/556 та призначено її розгляд на 14.09.2009 року, зобов'язано сторін надати певні документи.

У зв'язку з необхідністю витребувати додаткові докази у справі, а також враховуючи нез'явлення представника відповідача у призначене судове засідання, ухвалою суду від 14.09.2009 р. розгляд справи було відкладено до 30.09.2009 р.

У судовому засіданні 30.09.2009 р. представник позивача позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити, на виконання вимог ухвали суду від 14.09.2009 р.

Представник відповідача у призначене судове засідання повторно не з'явився, про причини неявки суду не повідомив, хоча був належним чином повідомлений про призначене судове засідання, відзиву на позов не надав.

Враховуючи, що матеріали справи містять докази належного повідомлення відповідача про час та місце судового засідання та про наслідки ненадання ним відзиву на позов і витребуваних судом документів, то за таких обставин суд приходить до висновку про можливість розгляду справи на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними матеріалами без участі представника вищезазначеного учасника судового процесу.

Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -   

ВСТАНОВИВ:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «КАРАТ ЛТД»(постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «НВП «ЕНЕРГОСВІТ»(покупець) було укладено договір № КТ 132-16/08/06 від 16.08.2006 р., згідно з пунктом 1.1 якого постачальник зобов'язувався систематично постачати і передавати у власність (повне господарське відання) покупцю товар, передбачений у рахунках-фактурах та додатках, які додаються до даного договору, а покупець зобов'язувався приймати цей товар та своєчасно здійснювати оплату на умовах даного договору.

Умови зазначеного договору свідчать про те, що за своєю правовою природою він є договором поставки.

У відповідності до частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності  або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з пунктом 10.1. вищевказаного договору, даний договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.2006 р.

Пункт 10.2. договору № КТ 132-16/08/06 від 16.08.2006 р. передбачає, що у випадку, якщо жодна із сторін не заявить про свій намір розірвати або змінити договір до його закінчення, даний договір вважається пролонгований ще на один рік.

У відповідності до пункту 7.3. договору № КТ 132-16/08/06 від 16.08.2006 р., перехід права власності на товар відбувається в момент підписання накладної, згідно якої товар відпускається покупцю.

Відповідно до пункту 2.1. договору № КТ 132-16/08/06 від 16.08.2006 р., асортимент товару передбачається у рахунках-фактурах або додатках, які додаються до даного договору, і складають його невід'ємну частину.

Згідно з пунктом 4.1. зазначеного договору, товар повинен бути поставлений покупцю не пізніше 10 банківських днів з моменту оплати.

У відповідності до пункту 4.2. договору № КТ 132-16/08/06 від 16.08.2006 р., постачальник має право на дострокове постачання кожної партії товару з обов'язковим повідомленням покупця про це в денний термін з моменту її відвантаження.

Позивач пояснив суду, що ним належним чином виконувалися зобов'язання за договором      № КТ 132-16/08/06 від 16.08.2006 р. щодо поставки відповідачу товару –електротехнічної продукції відповідно до накладних на відвантаження, копії яких були додані позивачем до позовної заяви:      № КТ-0000525 від 22.01.2007 р. - на суму  897, 58 грн., № КТ-0007264 від  25.05.2007 р.  - на суму 812, 88 грн., № КТ-0008575 від 14.06.2007 р. - на суму 2 448, 58 грн., № КТ-0008776 від 18.06.2007 р. - на суму 2 763, 32 грн. Загальна сума поставленого позивачем товару складає 6 922, 36 грн.

Згідно з пунктом 5.1. вищевказаного договору, покупець оплачує поставлений постачальником товар за ціною, передбаченою у рахунку-фактурі або додатках, які додаються до даного договору і складають його невід'ємною частиною.

Пункт 5.2.договору № № КТ 132-16/08/06 від 16.08.2006 р. передбачає, що ціни в рахунку-фактурі за договором вказані з урахуванням ПДВ.

Відповідно до пункту 6.1. даного договору, розрахунки за кожну поставлену партію товару здійснюються в безготівковому порядку на розрахунковий рахунок постачальника.

Згідно з пунктом 6.2. договору № КТ 132-16/08/06 від 16.08.2006 р., відстрочка платежу –         5 банківських днів.

Пунктом 7.2. зазначеного договору передбачається, що транспортні затрати здійснюються за рахунок покупця.

Відповідач взяте на себе зобов'язання щодо оплати товару належним чином не виконав, внаслідок чого заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю «НВП «ЕНЕРГОСВІТ»перед Товариством з обмеженою відповідальністю «КАРАТ ЛТД»складає 6 922, 36 грн.

Таким чином, позивач просить суд стягнути з відповідача 6 922, 36 грн. основного боргу, а також 3 329, 33 грн. інфляційних нарахувань, 436, 26 грн. річних процентів та 3 068, 71 грн. пені.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача  щодо стягнення основного боргу підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Згідно з частиною 1 статті 173 Господарського кодексу України господарське зобов'язання –це зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання  та  інші  учасники  господарських відносин  повинні  виконувати  господарські  зобов'язання належним чином відповідно до закону,  інших правових актів,  договору, а за відсутності   конкретних   вимог  щодо  виконання  зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських   договорів   застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей  525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Згідно частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В ході розгляду даної справи судом було встановлено, що сторони визначили у договорі строк виконання відповідачем зобов'язання щодо оплати отриманого товару, який становить                              5 банківських днів (пункт 6.2. договору № КТ 132-16/08/06 від 16.08.2006 р.).

Таким чином, строк виконання відповідачем зобов'язань за договором настав:  за накладною № КТ-0000525 від 22.01.2007 р. –29.01.2007 р., за накладною № КТ-0007264 від  25.05.2007 р. –01.06.2007 р., за накладною № КТ-0008575 від 14.06.2007 р. –21.06.2007 р., за накладною № КТ-0008776 від 18.06.2007 р. –25.06.2007 р.

Проте відповідач у встановлений строк розрахунок за товар належним чином не здійснив, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 6 922, 36 грн.

Згідно зі статтею 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна  довести  ті  обставини,  на  які  вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач викладені у позовній заяві обставини не спростував та розміру боргу не оспорив.

Враховуючи те, що наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимог позивача, а відповідач в установленому законом порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував та не довів суду належними та допустимими доказами належного виконання ним своїх зобов'язань, то позов Товариства з обмеженою відповідальністю «КАРАТ ЛТД»про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «НВП «ЕНЕРГОСВІТ»основного боргу за договором                          № КТ 132-16/08/06 від 16.08.2006 р. в розмірі 6 922, 36 грн. визнається судом таким, що підлягає задоволенню.

Товариство з обмеженою відповідальністю «КАРАТ ЛТД»у позовній заяві просило суд також стягнути з відповідача  3 329, 33 грн. інфляційних нарахувань та 436, 26 грн. річних процентів у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем грошового зобов'язання за договором                        № КТ 132-16/08/06 від 16.08.2006 р.

Згідно зі ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.

Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов'язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов'язання.

Слід відзначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, яке встановлюється в залежності від індексу інфляції за місяць.

Оскільки матеріалами справи підтверджується прострочення відповідачем грошового зобов'язання в сумі 6 922, 36 грн., з нього, на підставі статті 625 Цивільного кодексу  України, підлягають стягненню  3 329, 33 грн. інфляційних нарахувань та 436, 26 грн. річних процентів.

Також позивач просить стягнути з відповідача 3 068, 71 грн. пені за порушення договірного зобов'язання за договором № КТ 132-16/08/06 від 16.08.2006 р.

Згідно з ч. 1 ст. 216, ч. 2 ст. 217 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення в сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Статтею 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частина 2 статті 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до статті  611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Таким чином, для застосування до боржника відповідальності у вигляді стягнення пені, вона має бути передбачена законом або договором.

При дослідженні наданого позивачем розрахунку пені судом було виявлено помилки щодо періоду, за який нараховується пеня.

Згідно з частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

У зв'язку з вищенаведеним, судом було виконано власний розрахунок пені, у відповідності до якого стягненню з Товариства з обмеженою відповідальністю «НВП «ЕНЕРГОСВІТ»підлягає пеня в розмірі 560, 22 грн.

№ документаСума заборгованостіПеріодСтавка НБУКількість днів прострочкиПеня

№ КТ-0000525 від 22.01.2007 р.897, 88 грн. 29.01.07 р.-01.06.07 р.8,5 %12351, 42 грн.

01.06.07 р.-29.07.07 р.8 %5923, 21 грн.

№ КТ-0007264 від 25.05.2007 р.812, 88 грн.01.06.07 р.-01.12.07 р.8 %18365,21 грн.

№ КТ-0008575 від 14.06.2007 р.2 448, 58 грн.21.06.07 р.-21.12.07 р.8 %184197, 50 грн.

№ КТ-0008776 від 18.06.2007 р.2 763, 32 грн.25.06.07 р.-25.12.07 р.8 %184222, 88 грн.

51, 42 грн.+23, 21 грн.+65,21 грн.+197, 50 грн.+222, 88 грн.=560, 22 грн.

Враховуючи вищевикладене, позов Товариства з обмеженою відповідальністю «КАРАТ ЛТД»підлягає задоволенню частково.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 525, 526, 530, 536, 712 Цивільного кодексу України, ст. ст. 192, 193, 198, 230, 231, 232 Господарського кодексу України ст. ст. 32, 33, 44, 47, 49, п. 4 ст. 80,  ст. ст. 82 -85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, –         

В И Р І Ш И В:

1.          Позов  задовольнити частково.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «НВП «ЕНЕРГОСВІТ»                        (вул. Качалова, буд 5-А, м. Київ, 03680; код ЄДРПОУ 33943168) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КАРАТ ЛТД»(вул. Багговутівська, буд. 8/10, м. Київ, 01107, код ЄДРПОУ 32799897) 6 922 (шість тисяч дев'ятсот двадцять дві) грн. 36 коп. основного боргу, 3 329 (три тисячі триста двадцять дев'ять) грн. 33 коп. інфляційних нарахувань,       436 (чотириста тридцять шість) грн. 26 коп. річних, 560 (п'ятсот шістдесят) грн. 22 коп. пені, 112 (сто дванадцять) грн. 48 коп. витрат по сплаті державного мита та 257 (двісті п'ятдесят сім) грн. 56 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4.          Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

5.          Дане рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття і може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Суддя                                                                                            Гавриловська І.О.