Рішення

від 12.10.2009 по справі 4572-2009

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

4572-2009

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 313

РІШЕННЯ

Іменем України

12.10.2009Справа №2-24/4572-2009

За позовом  Товариства з обмеженою відповідальністю    "Шарк 2000" ( 95017, АР Крим,                  м. Сімферополь,  вул. Київська, 75/1)

до  відповідача  Товариства з обмеженою відповідальністю  "Вітмет" (95034,  АР Крим,                 м. Сімферополь,  вул.  Репіна, 122)

про стягнення  254 570,10 грн.  

Суддя ГС АР Крим Г.Г. Колосова

ПРЕДСТАВНИКИ:

Від позивача – Войцехівська-Петрова О.П. – представник, довіреність № б/н від 20.08.2009р.

Від відповідача –  не з'явився.

Обставини справи: Товариство з обмеженою відповідальністю  "Шарк 2000" звернулося до Господарського суду АР Крим  з позовом до відповідача  – Товариства з обмеженою відповідальністю      "Вітмет" про  стягнення з відповідача на користь Товариства з обмеженою відповідальністю     "Шарк 2000"  суми заборгованості з орендної плати  за Договором  оренди  нежитлового приміщення  від 01.03.2008р. у розмірі 151000,10 грн., пені  у розмірі 103570,00 грн.

Позовні вимоги мотивовані порушенням відповідачем умов Договору  оренди нежитлового приміщення, загальною площею  328,6 кв. м., розміщеного за адресою: м. Сімферополь, пр. Кірова/вул. Самокіша, 16/14 від 01.03.2008р., в частині повної та своєчасної сплати  орендної плати, в результаті чого за відповідачем виникла заборгованість зі сплати орендних платежів у розмірі 151000,10 грн. Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 103570,00 грн. пені.

У судовому засіданні представником позивача була надана заява про уточнення позовних вимог в порядку ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої позивач збільшив розмір позовних вимог в частині пені, перерахувавши її станом на 05.10.2009 р., у зв'язку з чим просить суд стягнути  відповідача 151000,10 грн. заборгованості з орендної плати та 195680,00 грн. пені. До заяви були додані докази доплати державного мита у зв'язку зі збільшенням розміру позовних вимог.

Суд вважає за можливе вказану заяву задовольнити, прийняти збільшення розміру позовних вимог,  оскільки це не порушує чиї-небудь права та охоронювані законом інтереси та не суперечить  частині 4 статті 22 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Відповідач явку представника жодного разу у судове засідання не забезпечив, вимоги суду не виконав, письмового відзиву на позов не надав, про час та місце розгляду справи був сповіщений належним чином  - рекомендованою кореспонденцією.

До судового засідання від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з участю його представника у іншому судовому засіданні.

Суд, розглянувши клопотання відповідача, не вбачає обґрунтованих підстав для його задоволення з огляду на наступне.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Суд зазначає, що  доказів на підтвердження обставин, викладених у клопотанні щодо відкладення розгляду справи відповідачем не надано.

Згідно зі ст. 28 Господарського процесуального кодексу України справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника.

Представниками юридичної особи можуть бути як її керівники, інші особи, повноваження яких визначені законодавством або установчими документами, так і інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації.

Якусь конкретну фізичну особу як представника відповідача суд не зобов'язував заявитися у засідання. Крім того, участь представника в іншому засіданні не позбавляє відповідача належним чином скористатися своїми правами та надати до суду відзив на позов та інші документи, які вказані в ухвалах суду.

Отже, оскільки матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, тобто справу можливо розглянути за наявними у справі документами, судом не вбачається обґрунтованих підстав для відкладення розгляду скарги.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представника позивача , суд

                                                         ВСТАНОВИВ :

01.03.2008 р. між ТОВ "Шарк 2000" (Орендодавець) та ТОВ "Вітмет" (Орендар)  був укладений  договір оренди нежитлового приміщення (а.с. 8-12).

Відповідно до п. 1.1 Договору оренди, Орендодавець передає, а Орендар приймає у строкове платне користування нежитлові приміщення, що знаходяться за адресою: м. Сімферополь, пр. Кірова,/вул. Самокіша, 16/14, площа приміщень, що передаються: 328,6 кв.м. (далі за текстом Орендоване приміщення).

Орендоване приміщення вважається прийнятим Орендарем у день підписання акту приймання – передачі (п. 2.5 Договору).

Дійсний договір набирає чинності з 01.03.2008 р. Строк дії договору оренди до 25.02.2011 р. (п. 3.1 Договору).

Розмір орендної плати за об'єкти оренди встановлюється у розмірі 20000,00 грн. у місяць (що еквівалентно 3960 доларів США по курсу покупки НБУ на день складання договору) (п. 4.1 Договору).

Відповідно до п. 4.2 Договору, оплата за користування орендованих приміщень вноситься Орендарем кожного місяця не пізніше 5-го числа поточного місяця.

Відповідно до п. 6.1.9 Договору, до обов'язків Орендаря належить своєчасне проведення орендних платежів.

На виконання умов договору 01.03.2008 р. між сторонами був складний акт приймання – передачі нежитлового приміщення площею 328,6 кв.м. за адресою: м. Сімферополь, пр. Кірова,/вул. Самокіша, 16/14 (а.с.13).

Відповідно до ч. 1 ст. 795 Цивільного кодексу України передання наймачеві будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) оформлюється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту починається обчислення строку договору найму, якщо інше не встановлено договором.

З матеріалів справи, зокрема з виписки з банківського рахунку позивача за період березня 2008 р. по серпень 2009 р., вбачається, що відповідачем орендні платежі сплачувались із порушенням строків сплати, визначених договором, а за період з травня 2009 р. по серпень 2009 р. не сплачувались взагалі. У зв'язку з чим, як стверджує позивач, за відповідачем виникла заборгованість зі сплати орендних платежів у розмірі 151000,10 грн., яку позивач просить стягнути у примусовому порядку (а.с.36-51).

Розглянувши розрахунок заборгованості з орендної плати суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Умовами договору сторони передбачили, що Орендодавець має право у односторонньому порядку переглянути розмір орендної плати у межах 50000 грн. Розмір орендної плати може бути змінений з повідомленням Орендатора за 15 днів до припускаємої зміни та додаткового узгодження з Орендарем не потребується (п. 4.4 Договору).

Суд зазначає, що зазначений пункт не протиречить нормам закону, оскільки відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору та визначенні умов договору з врахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

У відповідності із зазначеним пунктом позивач листом від 21.05.2009 р. попередив відповідача про встановлення з 06.06.2009 р. орендної плати у розмірі 50000,00 грн.(а.с.14).

Зазначений лист був отриманий відповідачем 05.06.2009 р., враховуючи приписи договору оренди, орендна плата у розмірі 50000,00 грн. повинна бути застосована з 21.06.2009 р.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем у червні 2009 р. була нарахована орендна плата у розмірі 31000,10 грн.

Із зазначеним розміром суд погодитися не може та вважає за необхідне перерахувати орендну плату за червень 2009 р. у відповідності з умовами договору оренди.

Так, враховуючи що за період з 01.06.2009 р. по 20.06.2009 р. розмір орендної плати становив 20000,00 грн., а з 21.06.2009 р.  – 50000 грн., орендна плата за червень 2009 р. повинна складати 29999,99 грн. (20000,00 грн. х 20 дн. /30 дн.) + (50000,00 грн. х 10 дн. / 30 дн.).

За такими обставинами, суд приходить до висновку, що заборгованість відповідача з орендної плати за договором від 01.03.2008 р. за період з травня 2008 р. по серпень 2009 р. складає 149999,99 грн.

Відповідач в порушенням вимог ст. ст. 33,34 Господарського процесуального кодексу України не представив суду належних доказів виконання свого зобов'язання щодо оплати орендної плати у строки та у розмірі, погоджені сторонами у договорі.

За такими обставинами,  матеріалами справи підтверджується факт невиконання відповідачем зобов'язань по оплаті 149999,99 грн. заборгованості з орендної плати, через що  вимоги позивача про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю  "Вітмет" заборгованості з орендної плати підлягають частковому задоволенню у розмірі 149999,99 грн. В частині стягнення 1000,11 грн. заборгованості з орендної плати суд відмовляє у задоволенні позову.

Крім того, позивач відповідно до заяви про збільшення розміру позовних вимог просить суд стягнути з відповідача 195680,00 грн. пені.

В пункті 7.2 Договору оренди сторони передбачили, що Орендар у випадку несплати (прострочення сплати) за приміщення, що орендуються, платить на користь Орендодавця пеню у розмірі 1 % від суми заборгованості по оплаті за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

Виходячи із вказаного положення договору позивачем заявлена до відшкодування сума пені із урахуванням збільшення розміру позовних вимог  у сумі 195680,00 грн., розрахована за кожний календарний місяць впродовж серпня 2008 р. по серпень 2009 р. де мале місце прострочення сплати орендних платежів.

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Згідно з частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Оскільки при розгляду справи судом була встановлена наявність прострочення з боку відповідача щодо оплати орендних платежів, суд визнає вимоги позивача щодо стягнення  відповідач пені обґрунтованими.

Розглянувши розрахунок пені судом встановлено, що позивачем при нарахуванні суми пені були застосовані відсотки, передбачені Договором, а саме 1 % від суми заборгованості по оплаті за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

З цього приводу суд зазначає наступне.

Частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Згідно з частиною 1 статті 548 Цивільного кодексу  України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Під неустойкою, відповідно до статті 549 Цивільного кодексу  України розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Отже, види забезпечення виконання зобов'язань є спеціальними мірами майнового характеру, які стимулюють належне виконання зобов'язання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора, а тому забезпечення виконання зобов'язань будь-яким з видів, передбачених статтею 546 Цивільного кодексу України, також створює зобов'язувальні правовідносини між кредитором та боржником.

Статтею 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.   

Відповідно до частини 1 статті 231 названого Кодексу законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Приписами пункту 6 вказаної статті унормовано, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законодавством або договором.

Договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань регулюються Законом України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” N 543/96-ВР  від 22 листопада 1996 року.  

Статями 1, 3 цього Закону встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином, суд робить висновок, що  відповідно до вимог чинного законодавства сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд, тому встановлена сторонами у договорі відповідальність за прострочення виконання зобов'язання у більшому розмірі не суперечить матеріальному праву.

Положення Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" не встановлюють обмежень щодо визначення розміру пені, а передбачають обмеження розміру пені, що підлягає стягненню.

Відповідно до Постанови НБУ від 21.04.2008 р. N 107 розмір облікової ставки НБУ з 30.04.2008 р. становить 12 %, згідно Листа НБУ від 16.02.2009 р. N 14-011/778-2395 облікова ставка станом на 16.02.2009 р. залишена без змін  - у розмірі 12 %, Постановою НБУ від 12.06.2009 N 343 розмір облікової ставки НБУ з 15.06.2009 р. встановлений у розмірі 11%, з 12.08.2009 р. – 10,25 % (Постанова НБУ від 10.08.2009 N 468).

Відтак, заявлена позивачем сума пені підлягає перерахуванню  із урахуванням встановленої суми заборгованості відповідача та зменшенню:

З 16.08.2008 р. по 18.08.2008 р. – 20000,00 грн.(сума заборгованості у серпні 2008 р.) х 13 дн. (кількість днів прострочення) х 24% (подвійна облікова ставка НБУ) / 365 дн. =  170,96грн.

З 06.10.2008 р. по 06.10.2008 р. – 20000,00 грн. х 1 дн. х 24 % /365 дн. = 13,15 грн.

З 06.11.2008 р. по 12.11.2008 р. – 20000,00 грн. х 7 дн. х 24 % / 365 дн. = 92,05 грн.

З 13.11.2008 р. по 10.12.2008 р. -10000,00 грн. х 28 дн. х 24 % / 365 дн. = 184,11 грн.

З 06.12.2008 р. по 17.12.2008 р. -20000,00 грн. х 12 дн. х 24 % / 365 дн. = 157,81 грн.

З 06.01.2009 р. по 27.03.2009 р. -20000,00 грн. х 81 дн. х 24 % / 365 дн. = 1065,21 грн.

З 28.03.2009 р. по 30.03.2009 р. -12000,00 грн. х 3 дн. х 24 % / 365 дн. = 23,67 грн.

З 06.02.2009 р. по 14.04.2009 р. -20000,00 грн. х 68 дн. х 24 % / 365 дн. = 894,25 грн.

З 06.03.2009 р. по 14.04.2009 р. -20000,00 грн. х 40 дн. х 24 % / 365 дн. = 526,03 грн.

З 06.04.2009 р. по 21.04.2009 р. -20000,00 грн. х 16 дн. х 24 % / 365 дн. = 210,41 грн.

З 06.05.2009 р. по 05.10.2009 р.:

З 06.05.2009 р. по 14.06.2009 р. -20000,00 грн. х 40 дн. х 24 % / 365 дн. = 526,03 грн.

З 15.06.2009 р. по 11.08.2009 р. – 20000,00 грн. х  58 дн. х 22 % / 365 дн. = 699,18 грн.

З 12.08.2009 р. по 05.10.2009 р. – 20000,00 грн. х 55 дн. х 20,5% / 365 дн. = 617,81 грн.

З 06.06.2009 р. по 05.10.2009 р.:

З 06.06.2009 р. по 14.06.2009 р. – 29999,99 грн. х 9 дн. х 24 % / 365 дн. = 177,53 грн.

З 15.06.2009 р. по 11.08.2009 р. – 29999,99 грн. х  58 дн. х 22 % / 365 дн. = 1048,77 грн.

З 12.08.2009 р. по 05.10.2009 р. – 29999,99 грн. х 55 дн. х 20,5% / 365 дн. = 926,71 грн.

З 06.07.2009 р. по 05.10.2009 р.:

З 06.07.2009 р. по 11.08.2009 р. – 50000,00 грн. х  37 дн. х 22 % / 365 дн. = 1115,07 грн.

З 12.08.2009 р. по 05.10.2009 р. – 50000,00 грн. х 55 дн. х 20,5% / 365 дн. = 1544,52 грн.

З 06.08.2009 р. по 05.10.2009 р.:

З 06.08.2009 р. по 11.08.2009 р. – 50000,00 грн. х  6 дн. х 22 % / 365 дн. = 180,82 грн.

З 12.08.2009 р. по 05.10.2009 р. – 50000,00 грн. х 55 дн. х 20,5% / 365 дн. = 1544,52 грн.

За такими обставинами матеріалами справи підтверджено та підлягає стягненню з відповідача сума пені у розмірі 11547,65 грн.

В частині стягнення 184132,35 грн. пені у задоволенні позову відмовлено.

Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

Крім того, як вбачається із платіжного доручення № 129 від 17.08.2009 р., позивачем була сплачена сума витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 315,00 грн.

Постановою Кабінету Міністрів України від 5 серпня 2009 р. N 825  «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 21 грудня 2005 р. N 1258 »  внесені зміни до розмірів витрат з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів, пов'язаних з розглядом цивільних та господарських справ, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 грудня 2005 р. N 1258 "Про затвердження Порядку оплати витрат з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів, пов'язаних з розглядом цивільних та господарських справ, та їх розмірів". Відповідно до зазначеної постанови, з 13.08.2009 р. розмір витрат з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів, пов'язаних з розглядом господарських справ визначений за ставкою 236,00 грн.

Враховуючи, що позивач звернувся з позовом до суду 21.08.2009 р., сума витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу  у розмірі 79,00 грн. зайве сплачена позивачем платіжним дорученням № 129 від 17.08.2009 р. підлягає поверненню з Державного бюджету м. Сімферополя на користь Товариства з обмеженою відповідальністю    "Шарк 2000".

У судовому засіданні були оголошені вступна та резолютивна частини рішення згідно зі статтею 85 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складений та підписаний у відповідності до вимог статті 84 Господарського процесуального кодексу України  19.10.2009 р.

         З урахуванням викладеного, керуючись статями 33, 34, 49, 75, 82-85  Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю  "Вітмет" (95034,  АР Крим,                 м. Сімферополь,  вул.  Репіна, 122, ідентифікаційний код 24029801) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю    "Шарк 2000" ( 95017, АР Крим, м. Сімферополь,  вул. Київська, 75/1; ідентифікаційний код 30825757) 149999,99 грн. заборгованості з орендної плати, 11547,65 грн. пені, 1615,48 грн. державного мита та 109,97 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          В частині стягнення 1000,11 грн. заборгованості з орендної плати та 184132,35 грн. пені  у задоволенні позову відмовити.

4.          Повернути з Державного бюджету м. Сімферополя (Одержувач – 22050000 Державний бюджет м. Сімферополя, р/р 31218259700002 у УДК в м. Сімферополь ГУ ДКУ в АР Крим, ЗКПО 34740405, МФО 824026)  на користь Приватного підприємства "Баядєра" (84646,  м. Горлівка, Донецька область, вул. Озеряновська, 2,  поштова адреса:95047, АР Крим,  м. Сімферополь, вул. Хімічеська,3/10,  ідентифікаційний код 13491057) 79,00 грн. зайве сплачених витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у Господарському суду АР Крим платіжним дорученням № 129 від 17.08.2009 р.

     Видати накази після набуття судовим рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Колосова Г.Г.