9/106-09
КИЇВСЬКИЙ МІЖОБЛАСНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
01033, м.Київ, вул.Жилянська 58-б тел. 284-37-31
Іменем України
П О С Т А Н О В А
29.09.09 р. № 9/106-09
Київський міжобласний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
Головуючий суддяЧорногуз М.Г. (доповідач по справі),
СуддіАгрикова О.В.
Мазур Л.М.
секретар судового засідання: Данчук В.В.,
В судове засідання з'явились представники сторін:
від прокуратури: Іванишин О.Є. –старший помічник міжрайонного природоохоронного прокурора Київської області, посвідчення № 60
від позивача-1: Карнаух О.В. –представник за довіреністю № 1291/02-13 від 9.04.2009 року
від позивача-2: Шевель С.М. –представник за довіреністю № 103 від 19.01.2009 року
від відповідача: Грибець В.А. –представник за довіреністю № 1520/22 від 18.12.2008 року
розглянувши апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Державна енергогенеруюча компанія «Центренерго»в особі Трипільської теплової електричної станції,
на рішення господарського суду Київської області від 13 серпня 2009 року,
у справі № 9/106-09 (суддя Сокуренко Л.В.),
за позовом Міжрайонного природоохоронного прокурора Київської області, м. Київ,
в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції в Київській області, м. Київ,
Української міської ради Обухівського району Київської області, м. Українка, Київська область,
до Відкритого акціонерного товариства «Державна енергогенеруюча компанія «Центренерго», м. Київ,
в особі Трипільської теплової електричної станції, м. Українка, Київська область,
про стягнення 12 131 грн. 70 коп.,
в с т а н о в и в :
Міжрайонний природоохоронний прокурор Київської області звернувся до господарського суду Київської області в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції в Київській області та Української міської ради Обухівського району Київської області з позовною заявою до Відкритого акціонерного товариства «Державна енергогенеруюча компанія «Центренерго» в особі Трипільської теплової електричної станції про стягнення шкоди, заподіяної внаслідок видобування підземних водних ресурсів без спеціального дозволу (а.с. 3-6).
Рішенням господарського суду Київської області від 13 серпня 2009 року по справі № 9/106-09 позов задоволено повністю, присуджено до стягнення з ВАТ «Державна енергогенеруюча компанія «Центренерго»в особі Трипільської теплової електричної станції на рахунок спеціального фонду Української міської ради Обухівського району Київської області 12 131 грн. 70 коп. збитків, а також присуджено до стягнення з відповідача в доход Державного бюджету України 121 грн. 31 коп. державного мита та 312 грн. 50 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу (а.с. 130-139).
Не погоджуючись із вказаним рішенням місцевого господарського суду, відповідач звернувся до Київського міжобласного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Київської області від 13 серпня 2009 року у справі № 9/106-09 та припинити провадження у справі.
Апеляційна скарга мотивована тим, що порушення відбулись не з вини скаржника, а з вини Державного управління охорони навколишнього природного середовища в Київській області, яке своєчасно не розглянуло документи щодо надання дозволу.
Ухвалою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 8 вересня 2009 року апеляційна скарга була прийнята до провадження та призначено розгляд справи у судовому засіданні за участю представників учасників апеляційного провадження.
Прокурор, в судовому засіданні 29 вересня 2009 року, подав відзив на апеляційну скаргу, в якій зазначив, що оскаржуване рішення суду першої інстанції законне та обґрунтоване та просив апеляційний господарський суд відмовити відповідачу в задоволенні апеляційної скарги, а рішення господарського суду Київської області від 13.08.2009 року по справі № 9/106-09 залишити без змін.
Представник скаржника в судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу та просив скасувати рішення господарського суду Київської області від 13 серпня 2009 року та припинити провадження у справі. При цьому представник відповідача посилався на порушення строків видачі дозволу Державним управлінням охорони навколишнього природного середовища в Київській області.
Прокурор та представники позивачів заперечиили проти доводів та вимог апеляційної скарги та просив залишити апеляційну скаргу відповідача без задоволення, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду –без змін.
За згодою присутніх представників сторін та прокурора та у відповідності до ч. 2 ст. 85 ГПК України, в судовому засіданні 29 вересня 2009 року, було оголошено вступну та резолютивну частини постанови Київського міжобласного апеляційного господарського суду.
Згідно з частиною першою статті 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених розділом XII ГПК.
У відповідності до вимог ч. 2 ст. 101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку фактичних обставин даної господарської справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права встановила наступне.
26 лютого 2009 року Міжрайонна природоохоронна прокуратура Київської області звернулась до Державної екологічної інспекції в Київській області з поданням про усунення порушень вимог законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, в якому зазначено: «в ході перевірок встановлено, що державним управлінням охорони навколишнього природного середовища в Київській області Трипільській тепловій електричній станції ВАТ «ДЕК «Центренерго»надано дозволи на спеціальне водокористування: листом від 22.06.06 № 05-09/10092 з терміном дії з 01.01.06 до 1.01.09 та листом від 24.02.06 № 05-09/10091 з терміном дії з 01.01.06 до 01.01.09, спеціальне водокористування підприємством з 01.01.09 не отримано.»(а.с. 74)
Згідно ст. 10 Водного кодексу України до відання сільських, селищних, міських рад у галузі регулювання водних відносин на їх території належить здійснення заходів щодо раціонального використання і охорони вод та відтворення водних ресурсів, контроль за використанням і охороною вод та відтворенням водних ресурсів.
Крім того, згідно статті 13 Водного кодексу України до органів, що здійснюють державне управління в галузі використання і охорони вод та відтворення водних ресурсів є спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів.
Статтею 15 Водного кодексу України передбачено, що до компетенції спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів в галузі управління і контролю за використанням і охороною вод та відтворенням водних ресурсів належить: здійснення державного контролю за використанням та охороною вод; видача дозволів на спеціальне водокористування в разі використання води з водних об'єктів загальнодержавного значення; прийняття у встановленому порядку рішень про обмеження, тимчасову заборону(зупинення) діяльності підприємств, установ, організацій і об'єктів в разі порушення ними вимог водного законодавства.
Згідно п.п. 1,3,4 «Положення про державну екологічну інспекцію в областях, місті Києві та Севастополі», затвердженого наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 19.12.06 за № 548 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13.02.07 за № 120/13387, державна екологічна інспекція в областях є спеціальним підрозділом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України і в межах своїх повноважень забезпечує реалізацію державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення та охорони природних ресурсів на відповідній території.
На виконання вищезазначеного подання прокуратури Державною екологічною інспекцією в Київській області проведено перевірки ДКП «Новосілки»та Трипільської теплової електричної станції ВАТ «ДЕК «Центренерго»та встановлено, що останніми здійснюється водокористування із підземних артезіанських свердловин без дозволу на спеціальне водокористування, за що директора ДКП «Новосілки» Губенка В.І. та відповідальну особу Трипільської ТЕС Токарєва І.Ю. притягнуто до адміністративної відповідальності(а.с. 8).
Вказаним підприємствам надано приписи про надання інформації про об'єми використаної води на час відсутності дозволів для нарахування збитків спричинених державі.
Відповідно до статті 44 Водного кодексу України здійснення спеціального водокористування можливе лише за наявності відповідного дозволу.
Спеціальне водокористування є платним, видача дозволу здійснюється за клопотанням водокористувача з обґрунтуванням потреби у воді, погодженим з державними органами водного господарства, - в разі використання поверхневих вод, державними органами геології - в разі використання підземних вод та державними органами охорони здоров'я - в разі використання водних об'єктів, віднесених до категорії лікувальних. У дозволі на спеціальне водокористування встановлюються ліміт забору води, ліміт використання води та ліміт скидання забруднюючих речовин (ст. 49 Водного кодексу України).
Строки спеціального водокористування встановлюються органами, які видали дозвіл на спеціальне водокористування. Продовження строків спеціального водокористування за клопотанням заінтересованих водокористувачів здійснюється державними органами, що видали дозвіл на спеціальне водокористування (ст. 50 Водного кодексу України).
Трипільській тепловій електричній станції ВАТ «ДЕК «Центренерго»було видано дозвіл на спеціальне водокористування з терміном дії з 1 січня 2006 року до 1 січня 2009 року (а.с. 33-34).
Згідно зі ст. 110 Водного кодексу України порушення водного законодавства тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно з законодавством України. При цьому, відповідальність за порушення водного законодавства несуть особи, винні, зокрема, у недотриманні умов дозволу або порушенні правил спеціального водокористування.
Відповідно до статті 111 Водного кодексу України підприємства, установи, організації і громадяни України, а також іноземні юридичні і фізичні особи та особи без громадянства зобов'язані відшкодувати збитки, завдані ними внаслідок порушень водного законодавства, в розмірах і порядку, встановлених законодавством України. Відшкодування збитків, завданих внаслідок порушень водного законодавства, не звільняє винних від збору за спеціальне водокористування. Притягнення винних у порушенні водного законодавства до відповідальності не звільняє їх від обов'язку відшкодування збитків, завданих ними внаслідок порушення водного законодавства.
Згідно ст. 68 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації юридичними та фізичними особами, в тому числі іноземними, як правило, в повному обсязі, без застосування норм зниження розміру стягнення і незалежно від плати за забруднення навколишнього природного середовища та погіршення якості природних ресурсів
Відповідно до п. 4.2 Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, Затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України від 18 травня 1995 р. N 37, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 1 червня 1995 р. за N 162/698, Із змінами і доповненнями, внесеними наказами Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України від 26 жовтня 1995 року N 116, від 30 січня 1996 року N 8, наказом Міністерства екології та природних ресурсів України від 31 січня 2002 року N 48, яка діяла на час здійснення правопорушення ( надалі –Методика): «Відповідальність юридичних і фізичних осіб настає внаслідок порушення ними встановлених умов водокористування, а саме: самовільного водоспоживання, тобто забору води з поверхневих чи підземних джерел без дозволу на спец водокористування...»
На виконання припису від 26 березня 2009 року відповідач направив Державній екологічній інспекції в Київській області лист № 04-1444 від 7 квітня 2009 року з якого випливає, що обсяги забраної та використаної на власні потреби підземної води за період з 1.01.2009 року по 17.02.2009 року складають 17257 м куб. (а.с. 78).
Колегія суддів Київського міжобласного апеляційного господарського суду приходить до висновку, що відповідач визнав використання підземної води в обсягу 17257 м куб. за відсутності відповідного дозволу.
Державною екологічною інспекцією, відповідно до статті 110 Водного кодексу України, та Методики, нарахована шкода, спричинена відповідачем державі шляхом самовільного водоспоживання, тобто забору води з водного об'єкту без дозволу на спеціальне водокористування на загальну суму 12 131 грн. 70 коп.
Державна екологічна інспекція в Київській області направила Трипільській ТЕС ВАТ «ДЕК «Центренерго»претензію від 7 квітня 2009 року за № 42, якою просила відшкодувати заподіяні державі збитки в сумі 12 131 грн. 70 коп. (а.с. 41).
Відповідно до статті 69 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», шкода, заподіяна внаслідок порушення природоохоронного законодавства, підлягає компенсації, як правило, в повному обсязі без застосування норм зниження розміру стягнення. Шкода відшкодовується у розмірах, які визначаються на підставі затверджених у встановленому порядку такс і методик обрахування розмірів шкоди, що діють на час вчинення порушення.
Таким чином, відповідно до розрахунку розміру збитків, незаконними діями відповідача державі завдано шкоду, яка становить 12 131 грн. 70 коп.
Згідно із ст.ст. 47, 68 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища»шкода, завдана порушенням природоохоронного законодавства підлягає стягненню та зарахуванню на спеціальні рахунки місцевого бюджету, в даному випадку до місцевого фонду охорони навколишнього природного середовища.
Відповідно до статті 16 Закону України “Про охорону навколишнього природного середовища” спеціально уповноваженими державними органами управління в галузі охорони навколишнього природного середовища і використання природних ресурсів у республіці є спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів, його органи на місцях та інші державні органи, до компетенції яких законодавством України та Автономної Республіки Крим віднесено здійснення зазначених функцій.
До компетенції спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів і його органів на місцях згідно зі статтею 20 Закону України “Про охорону навколишнього природного середовища” належить, зокрема, право звертатися до суду із позовами про відшкодування збитків і втрат, заподіяних в результаті порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища.
Відповідно до п. 1.6 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 27.06.2001 р. № 02-5/744 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із застосуванням законодавства про охорону навколишнього природного середовища», вирішуючи спір про відшкодування шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу, господарському суду слід виходити з презумпції вини правопорушника (ст. 1166 ЦК України).
У відповідь на претензію № 42 від 7 квітня 2009 року, відповідач направив відзив від 29 квітня 2009 року за № 10/1774, в якому зазначив: «недотримання строків Держуправлінням, передбачених п. 4 Порядку погодження та видачі дозволів на спеціальне водокористування, призвело до того, що дозвіл промисловому майданчику Трипільської ТЕС був наданий тільки з 18.02.2009р.»(а.с. 43-44).
У відповідності з пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статтею 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Щодо посилання скаржника на те, що зазначені порушення відбулись не по його вині, а з вини Державного управління охорони навколишнього природного середовища в Київській області, яке своєчасно не розглянуло документи відповідача про надання дозволу, колегія суддів апеляційного господарського суду наголошує, що в разі затягування строків Державним управлінням охорони навколишнього природного середовища в Київській області щодо розгляду документів для надання дозволу на спеціальне водокористування, відповідач мав право оскаржити бездіяльність управління у суді адміністративного судочинства, проте, ніяких дій з зазначеного приводу відповідачем не вчинено.
Слід також наголосити, що законодавство України не містить норм, які дозволяють користуватись водним об'єктом без дозволу за умови подання до управління необхідних документів для отримання дозволу на спеціальне водокористування; з закінченням дії дозволу на спеціальне водокористування відповідач повинен був припинити забір води з водного об'єкту до отримання дозволу на спеціальне водокористування.
Тому, вказані дії Державного управління охорони навколишнього природного середовища в Київській області не знімають вини за порушення законодавства з відповідача.
Таким чином, судова колегія апеляційної інстанції прийшла до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, правомірними та підлягають задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України від 29 грудня 1976 року за № 11 ( зі змінами, внесеними постановами від 24 квітня 1980 року за № 4, від 25 грудня 1992 року за № 13, від 25 травня 1998 року № 15) “Про судове рішення”, обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що місцевий господарський суд виконавши всі вимоги процесуального закону, перевіривши обставини, вирішив спір у відповідності з нормами процесуального та матеріального права. Тому рішення господарського суду Київської області від 13 серпня 2009 року по справі № 9/106-09 підлягає залишенню без змін.
Апеляційна скарга Відкритого акціонерного товариства «Державна енергогенеруюча компанія «Центренерго»в особі Трипільської теплової електричної станції на рішення господарського суду Київської області від 13 серпня 2009 року задоволенню не підлягає.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 99, 101, п. 1 ч.1 ст. 103, ст. 105 ГПК України, Київський міжобласний апеляційний господарський суд –
п о с т а н о в и в :
1. Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Державна енергогенеруюча компанія «Центренерго»в особі Трипільської теплової електричної станції на рішення господарського суду Київської області від 13 серпня 2009 року у справі № 9/106-09 залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду Київської області від 13 серпня 2009 року по справі № 9/106-09 залишити без змін.
3. Справу № 9/106-09 повернути до господарського суду Київської області.
Постанова апеляційного господарського суду набирає законної сили з дня її прийняття.
Постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у порядку, передбаченому ст. 109 ГПК України.
Головуючий суддяМ.Г. Чорногуз
СуддіО.В. Агрикова
Л.М. Мазур
Дата відправки 01.10.09
Суд | Київський міжобласний апеляційний господарський суд |
Дата ухвалення рішення | 29.09.2009 |
Оприлюднено | 23.10.2009 |
Номер документу | 5086684 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Київський міжобласний апеляційний господарський суд
Чорногуз М.Г.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні