Ухвала

від 16.09.2015 по справі 700/3367/15-ц

ЛИСЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 700/3367/15-ц

Провадження № 2/700/829/15

16 вересня 2015 року Лисянський районний суд Черкаської області в складі:

головуючого-судді: Пічкур С.Д.,

при секретарі: Сіденко Н.П.,

за участю представника позивача: ОСОБА_1,

відповідача: ОСОБА_2, представника відповідача: ОСОБА_3, представника третьої особи: ОСОБА_4, розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Відділу культури Лисянської районної державної адміністрації Черкаської області до ОСОБА_2, Боярської сільської ради, третьої особи без самостійних вимог: Відділ Держгеокадастру у Лисянському районі Черкаської області, про визнання протиправним та скасування рішень сільської ради та державних актів на право приватної власності на земельні ділянки,

встановив:

Відділ культури Лисянської районної державної адміністрації Черкаської області звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, Боярської сільської ради, третьої особи без самостійних вимог: Відділ Держгеокадастру у Лисянському районі Черкаської області в якому просить визнати протиправним та скасувати рішення Боярської сільської ради Лисянського району Черкаської області від 08 квітня 2004 року №12-3 «Про надання земельних ділянок» в частині надання земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 1,8970 га. в с. Боярка Лисянського району Черкаської області громадянину ОСОБА_2, рішення Боярської сільської ради №12-8 від 08.04.2004 року «Про надання земельних ділянок», державних актів серії ЯБ № 272039 від 09.02.2005 року та серії ЯБ №272038 від 09.02.2005 року.

В судовому засіданні представник позивача подала заяву про залишення без розгляду позовних вимог в частині визнання протиправними та скасування рішення Боярської сільської ради №12-8 від 08.04.2004 року «Про надання земельних ділянок» та державного акту серії ЯБ № 272039 від 09.02.2005 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що згідно рішення ОСОБА_5 обласної ради від 27.11.2014 № 35-13/VI В«Про передачу об'єктів незавершеного будівництваВ» було проведено Лисянським відділом Держгеокадастру інвентаризацію земельних ділянок, що знаходяться в адміністративних межах Боярської сільської ради. За результатами інвентаризації було виявлено невідповідність місць розташування земельних ділянок та часткове накладання земельних ділянок з кадастровими номерами 7122880800:01:000:0156 площею 1,8970 га., 7122880800:01:000:0155 площею 0,2500 га. на 7122880800:01:000:0210 площею 1,7125 га. з іншою суміжною земельною ділянкою, що перебуває в приватній власності ОСОБА_2 відповідно державного акта серія ЯБ № 272038 від 09.02.2005 року на право власності на земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства за кадастровим номером 7122880800:01:000:0156 та відповідно державного акта на право власності на земельну ділянку серія ЯБ № 272039 від 09.02.2005 року для будівництва та обслуговування житлового будинку за кадастровим номером 7122880800:01:000:0155.

На підставі рішення Боярської сільської ради від 15.01.2004 № 4 у відділі Держземагенства на ім'я громадянина ОСОБА_2 було зареєстровано державний акт на право власності на земельну ділянку серія ЧР № 119540 від 05.05.2004 року. Цільове призначення земельної ділянки - для ведення особисто селянського господарства площею 0,6602 га.

Крім цього, на громадянина ОСОБА_2 зареєстровано ще державний акт на право власності на земельну ділянку серія ЯБ № 272038 площею 1,8970 га. Підставою видачі вище згаданого державного акта є рішення Боярської сільської ради від 08.04.2004 № 12-3 В«Про надання земельних ділянокВ» . В пункті 1 рішення від 08.04.2004 № 12-3 лише прописано про затвердження технічної документації по підготовці державних актів на право приватної власності на земельні ділянки, а не надання громадянину ОСОБА_6 у приватну власність земельної ділянки площею 1,8970 га.

Також, на протязі 2002-2004 років було виконано за державні кошти комплекс робіт по будівництву фундаментів Музею, оглядової вежі (дзвіниці) В«музейного історико-етнографічного комплексу в с. Порадівка Боярської сільської радиВ» , а також виконані роботи по облаштуванню каскаду водних об'єктів (7 штук) укріплення гідроспоруд на притоці річки Гнилий Тікич на території об'єкту В«музейного історико-етнографічного комплексу в с. Порадівка Боярської сільської радиВ» що межують з будівлями Музею, оглядової вежі (дзвіниці) та будівлею церкви, яка споруджена на честь Святих мучениць Віри, Надії, ОСОБА_6 та матері їх Софії. (довідка додається).

Всупереч діючого законодавства громадянином ОСОБА_2 у 2005 році було приватизовано частину водного об'єкту, що категорично заборонено Конституцією України, Законом України «Про аквакультуру», Земельним та Водним Кодексами України. Приватизація водних об'єктів є підставою для визнання рішень про надання земель, угод щодо надання земельних ділянок, відмови в державній реєстрації земельних ділянок або визнання реєстрації недійсною - це правова позиція, яка висловлена Верховним Судом України в постанові від 21.05.2014 року (справа № 6-16цс14)

З вказаних підстав представник позивача в судовому засіданні просила задовольнити позовні вимоги в частині визнання протиправним та скасувати рішення Боярської сільської ради Лисянського району Черкаської області від 08 квітня 2004 року №12-3 «Про надання земельних ділянок» в частині надання земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 1,8970 га. в с. Боярка Лисянського району Черкаської області громадянину ОСОБА_2, а в іншій частині позовні вимоги залишити без розгляду.

Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги визнав повністю та подав нотаріально посвідчену, письмову заяву про повне визнання позовних вимог. Крім цього зауважив, що згідно договору пожертви від 04.09.2015 року він передав у пожертву спірну земельну ділянку за державним актом серії ЯБ № 272039, Парафії Успення Божої Матері ОСОБА_5 єпархії Української Православної церкви.

Представник Боярської сільської ради в судовому засіданні позовні вимоги визнав повністю погодившись з підставами викладеними у позовній заяві.

Представник третьої особи без самостійних вимог не заперечує проти задоволення позову, вказуючи на неможливість існування двох державних актів на одну й ту ж земельну ділянку.

Вислухавши пояснення сторін та їх представників, вивчивши матеріали справи, суд встановивши обставини справи та відповідні до них правовідносини виходить з наступного.

05 травня 2004 року ОСОБА_2 на підставі рішення Боярської сільської ради № 10-4 від 27 січня 2004 року видано державний акт на право приватної власності на земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства площею 0,6602 га. в с. Боярка Лисянського району Черкаської області, серії ЧР № 119543.

09 лютого 2005 року, знову ОСОБА_2 на підставі рішення Боярської сільської ради № 12-3 від 08 квітня 2004 року видано державний акт на право приватної власності на земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства площею вже 1,8970 га. в с. Боярка Лисянського району Черкаської області, серії ЯБ № 272038, тобто додатково в даному державному акті вказана земельна ділянка площею 1,2368 га. теж для ведення особистого селянського господарства.

Частиною 1 ст. 121 ЗК України визначено, що громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах:

а) для ведення фермерського господарства - в розмірі земельної частки (паю), визначеної для членів сільськогосподарських підприємств, розташованих на території сільської, селищної, міської ради, де знаходиться фермерське господарство. Якщо на території сільської, селищної, міської ради розташовано декілька сільськогосподарських підприємств, розмір земельної частки (паю) визначається як середній по цих підприємствах. У разі відсутності сільськогосподарських підприємств на території відповідної ради розмір земельної частки (паю) визначається як середній по району;

б) для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара;

в) для ведення садівництва - не більше 0,12 гектара;

г) для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) у селах - не більше 0,25 гектара, в селищах - не більше 0,15 гектара, в містах - не більше 0,10 гектара;

ґ) для індивідуального дачного будівництва - не більше 0,10 гектара;

д) для будівництва індивідуальних гаражів - не більше 0,01 гектара.

Згідно ч. 4 ст. 116 ЗК України, передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання.

З вказаних вище державних актів вбачається, що всупереч вказаним нормам ЗК України, відповідач ОСОБА_2 повторно отримав у приватну власність земельну ділянку площею 1,2368 га. для ведення особистого селянського господарства.

Згідно державного акту на право постійного користування земельною ділянкою від 31 травня 2006 року, на підставі рішення Боярської сільської ради №1-10 від 05 квітня 2006 року, Відділу культури і туризму Лисянської районної державної адміністрації передано земельну ділянку площею 3,9404 га. для розміщення історико-етнографічного комплексу.

Відповідно до Плану меж земельної ділянки, земельна ділянка з кадастровим номером 7122880800:01:000:0156, що належить ОСОБА_2 на підставі державного акту серії ЯБ № 272038 частково накладається на земельну ділянку з кадастровим номером 7122880800:01:000:0210, що належить на праві постійного користування позивачу на підставі вказаного державного акту серії ЯЯ №348696.

За таких обставин, право позивача порушується і підлягає захисту. При цьому, не може бути взята до уваги та обставина, що позивач отримав пізніше державний акт на право постійного користування земельною ділянкою ніж ОСОБА_2, оскільки останній від початку не мав прав на повторну, додаткову, приватизацію земельної ділянки площею 1,2368 га.

Крім цього, з самого оскаржуваного рішення від 08 квітня 2004 року №12-3 «Про надання земельних ділянок» вбачається, що даним рішенням лише затверджено технічну документацію по підготовці державних актів на земельні ділянки громадянам в с. Боярка для особистого селянського господарства, тоді як рішення про передачу земельної ділянки у власність саме ОСОБА_2 площею 1,8970 га. не виносилось сесією сільської ради.

Згідно ст. 26 ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні», вирішення відповідно до законодавства питань регулювання земельних відносин, є виключною компетенцією сесії сільської ради.

Згідно ч. 1 ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод , ратифікованого Законом України від 17.07.1997р. № 475/97-ВР кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Рішенням Європейського суду з права людини від 24.06.2003р. №44277/98 "Стретч проти Сполученого Королівства" встановлено, що, оскільки особу позбавили права на його майно лише з тих підстав, що порушення були вчинені з боку публічного органу, а не громадянина, то в такому випадку мало місце "непропорційне втручання у право заявника на мирне володіння своїм майном та, відповідно, відбулось порушення статті 1 Першого протоколу Конвенції".

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до статті 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Згідно ст. 68 Конституції України, кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.

Перший відповідач знаючи про наявність державного акту серії ЧР №119543 на земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства, свідомо не маючи відповідного права, повторно, додатково, приватизував земельну ділянку площею 1,2368 га. Отже, в даному випадку, втручання у володіння майном відповідача ОСОБА_7 є виправданим, з дотриманням справедливого балансу між інтересами суспільства та приватного інтересу відповідача у справі та не порушує статті 1 Першого протоколу Конвенції.

Також, з наданого представником третьої особи Плану меж земельних ділянок вбачається і накладення спірної земельної ділянки на ставок, земельна ділянка під яким не може бути приватизована згідно ст. 84 ЗК України.

Частиною першою статті 155 ЗК України передбачено, що у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Відповідно до частини першої статті 125 , частини першої статті 126 ЗК України (у редакції на час виникнення спірних правовідносин) право власності у першого відповідача на спірну земельну ділянку виникло з моменту отримання ним державного акта та його державної реєстрації.

Висновок про те, що держаний акт на право власності на землю видається на підставі рішення органу місцевого самоврядування, тому вирішення питання про правомірність видачі державного акта безпосередньо залежить від законності рішення органу, на підставі якого такий акт видано, міститься у постановах Верховного Суду України від 18 вересня 2013 року (справа № 6-12цс13) та від 23 жовтня 2013 року (справа № 6-93цс13).

В даному випадку незаконність рішення органу місцевого самоврядування слідує саме з повторного використання першим відповідачем права на безоплатну приватизацію земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, що порушує не тільки вимоги чинного законодавства, а й інтереси Держави як суб'єкта права власності на землю.

Згідно ч. 5 п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України №14 від 18.12.2009 року "Про судове рішення у цивільній справі" у разі визнання відповідачем позову, яке не суперечить закону, не порушує права, свободи та інтереси інших осіб суд у мотивувальній частині рішення може вказати лише про визнання позову та прийняття його судом.

Визнання позову відповідачем в даній справі, не суперечить закону, не порушує права, свободи та інтереси інших осіб, відтак може бути прийняте судом.

Розподіл судових витрат здійснюється згідно ст. 88 ЦПК України.

Виходячи з викладеного, керуючись ст.ст. ст.ст. 2, 3, 6, 7, 8, 10, 18, 57, 88, 157, 158, 159, 174, 179, 196, 207, 208, 209, 213, 214, 215, ЦПК України, суд

вирішив:

Позовні вимоги Відділу культури Лисянської районної державної адміністрації Черкаської області до ОСОБА_2, Боярської сільської ради, третьої особи без самостійних вимог: Відділ Держгеокадастру у Лисянському районі Черкаської області, про визнання недійсними та скасування рішень сільської ради та державних актів на право приватної власності на земельні ділянки задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Боярської сільської ради Лисянського району Черкаської області від 08 квітня 2004 року №12-3 «Про надання земельних ділянок» в частині надання земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 1,8970 га. в с. Боярка Лисянського району Черкаської області громадянину ОСОБА_2.

Визнати протиправним та скасувати державний акт на право приватної власності на земельну ділянку серії ЯБ №272038, площею 1,8970 га. для ведення особистого селянського господарства, що розташована в с. Боярка Лисянського району Черкаської області, виданий Боярською сільською радою Лисянського району Черкаської області 09 лютого 2005 року на ім'я ОСОБА_2.

Позовні вимоги в частині визнання протиправними та скасування рішення Боярської сільської ради №12-8 від 08.04.2004 року «Про надання земельних ділянок» та державного акту серії ЯБ № 272039 від 09.02.2005 року залишити без розгляду.

Стягнути з ОСОБА_2 в користь Відділу культури Лисянської районної державної адміністрації Черкаської області 974 грн. 40 коп. судового збору по справі.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Черкаської області шляхом подання апеляційної скарги через Лисянський районний суд протягом десяти днів з дня його проголошення.

Повний текс рішення виготовлено 18 вересня 2015 року.

Суддя С. Д. Пічкур