Постанова

від 10.09.2009 по справі 10/298(2а-4718/07)

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа:  № 10/298(2а-4718/07)                                       Головуючий у І інстанції: Ковзель

П.О.

Суддя-доповідач: Ізмайлова Т.Л.

ПОСТАНОВА

І М Е Н

Е М  У К Р А Ї Н И

10 вересня  2009 року                                                                                                                       м.

Київ

Колегія

суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

             головуючого судді                                                     

Ізмайлової Т.Л.

             суддів                                                                          

Романчук О.М., Шостака  О.О.

             при секретарі                                                              

Горяіновій Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві

апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в

Деснянському районі м. Києва на постанову Окружного

адміністративного суду м. Києва від 18.04.2008 року у справі за позовом ОСОБА_1

до Управління Пенсійного фонду України в Деснянському районі м. Києва про

зобов'язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_1. звернулась до Окружного адміністративного суду м. Києва із

адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України у Деснянському

районі м. Києва про визнання неправомірними дій, зобов'язання вчинити певні

дії.

Постановою Окружного адміністративного суд м. Києва від 18.04.2008 року,

позов задоволено частково: зобов'язано відповідача перерахувати та виплатити

ОСОБА_1. пенсію по інвалідності  у

розмірі відшкодування фактичних збитків, виходячи із розміру середньої

заробітної плати за період з 01.05.1986 року по 31.07.1986 рік із врахуванням

другої групи інвалідності з причин профзахворювання, пов'язаного з роботою по

ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, та втрати працездатності в

розмірі 80 %  за період 24.10.1991 року

по 31.10.2006 року, а також стягнути з відповідача на користь позивачки

моральну шкоду в розмірі  5000 гривень.

             Не погоджуючись з вищезазначеною

постановою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій

просить апеляційну інстанцію скасувати незаконну, на його думку, постанову суду

першої інстанції та постановити нову, якою відмовити в задоволенні позовних

вимог. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається

на незаконність, необ'єктивність та необґрунтованість оскаржуваних рішень,

порушення судом норм матеріального та процесуального права, що є безумовною

підставою для скасування судового рішення.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи

апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає  задоволенню, а рішення суду першої інстанції

скасуванню, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, ОСОБА_1. з 06.08.1985 року працювала

оператором 3 розряду в Прип`ятському 

комбінаті спецбудконструкцій 

Управління будівництва Чорнобильської АЕС, що підтверджується записом у

трудовій книжці.

18.10.1991 року позивачці встановлена друга група інвалідності  безстроково з причини профзахворювання,

пов'язаного з роботою з ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи.

23.10.1991 року Управлінням праці та соціального захисту населення у

Ватутінському районі м. Києва, гр. ОСОБА_1. було призначено пенсію по

інвалідності, яка настала внаслідок Чорнобильської катастрофи на підставі заяви

і поданих документів, а саме довідки за формою № 122, та довідки № 03-2554 від

20.11.1991 року про заробітну плату за період з 01.02.1988 року по 31.04.1988

року.

Згідно атестату № 740 від 15.11.1995 року пенсійну справу ОСОБА_1. 01.12.1995

року було знято з обліку в Управлінні праці та соціально захисту населення у

Ватутінському районі м. Києва та передано 

до Управління праці та соціального захисту населення м. Славутич у

зв'язку зі зміною  місця проживання.

Згідно матеріалів пенсійної справи, лише 01.04.2005 року позивачку було

поставлено на облік в Управління Пенсійного фонду України в Деснянському районі

м. Києва.

30.10.2006 року позивачка звернулась до відповідача з заявою про

перерахунок пенсії по заробітній платі відповідно до довідки № 608 від

19.10.2006 року, виданої ВАТ «Київенергобуд», яке є правонаступником Управління

будівництва Чорнобильської АЕС. Відповідачем було проведено перерахунок пенсії

на підставі наданих документів з 01.11.2006 року.

Позивачка вважає, що належний перерахунок пенсії зроблений лише з

01.11.2006 року. За минулі роки перерахунок не здійснено, що є порушенням ч. 2

ст. 87 Закону України «Про пенсійне забезпечення», саме тому  вона звернулась з відповідним позовом до суду

за захистом свого порушеного права та інтересу.

Задовольняючи позов в повному обсязі, суд першої інстанції виходив з того,

що позивачка має право на перерахунок пенсії по інвалідності  у розмірі відшкодування фактичних збитків,

виходячи із розміру  середньої заробітної

плати  за період з 01.05.1986 року по

31.07.1986 року із врахуванням другої групи інвалідності з причин

профзахворювання, пов'язаного з роботою по ліквідації наслідків Чорнобильської

катастрофи та втрати працездатності в розмірі 80 % за період з 24.10.1991 року

по 31.10.2006 року.

 Колегія суддів не може погодитись з

такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Згідно

ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали

внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачено, що порядок обчислення пенсії

по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у

зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначається

Кабінетом Міністрів України.

   Відповідно до п. 1 Порядку обчислення пенсій

по інвалідності, що настала  внаслідок

каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв'язку з втратою годувальника внаслідок

Чорнобильської катастрофи, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України

від 30.05.1997 року № 523, пенсії по інвалідності, що настала внаслідок

каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку втратою годувальника внаслідок

Чорнобильської катастрофи відповідно до статей 54 та 57 Закону України «Про

статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської

катастрофи» можуть призначатися  за

бажанням громадянина із заробітку, одержаного за роботу  в зоні відчуження в 1986-1990 роках, у

розмірі відшкодування фактичних збитків, який визначається згідно з

законодавством.

Згідно

ст. 57 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали

внаслідок Чорнобильської катастрофи» якщо особа, яка звернулася за пенсією,

пропрацювала на територіях радіоактивного забруднення менше місяця,-

середньомісячний заробіток визначається за цей календарний місяць з додаванням

до заробітку на основній роботі.   ст. 24

Закону України  від 13.12.1991 року

№1977-Х11 «Про наукову і науково-технічну діяльність» (далі - Закон №1977),

пенсії науковим (науково-педагогічним) працівникам призначаються при досягненні

пенсійного віку, зокрема, чоловікам у віці 60 років, та  за наявності стажу роботи не менше 25 років,

у тому числі стажу наукової роботи  не

менше 20 років.

Колегія суддів не може погодитися з 

висновками суду першої інстанції, з огляду на те, що позивачка

30.11.2006 вперше звернулась з заявою про перерахунок пенсії по інвалідності

внаслідок Чорнобильської катастрофи по заробітній платі  за період з 01 травня 1986 року по 01 липня

1986 року та надано довідку за зазначений період № 608 від 19.10.2006 року.

Відповідно до наданих документів перерахунок пенсії було здійснено з 01.11.2006

року. До 30.11.2006 року позивачка не зверталась з заявами про перерахунок їй

пенсії по довідці про заробітну плату за 1988 рік, тому підстав для перерахунку

пенсії за минулий період з врахуванням заробітної плати за 1986 рік у

відповідача не було.

Крім того, відповідно до ст. 99 КАС України адміністративний позов може бути

подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим

Кодексом або іншими законами.

              У ч. 2 ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено

річний строк для звернення до адміністративного суду, що пов'язане зі

специфікою правовідносин, а також має сприяти наданню доказів, підвищує їхню

достовірність і тим самим сприяє встановлено істини у конкретній

адміністративній справі.

           За

частиною 1 ст. 100 КАС України, пропущення строку звернення до

адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного

позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.

             Тобто, внаслідок пропущення строків

звернення до адміністративного суду для позивача наступають негативні юридичні

наслідки.

При розгляді справи судом першої інстанції відповідачем

було заявлено клопотання про застосування наслідків порушення строків звернення

до адміністративного суду. Проте, Окружний адміністративний суд м. Києва  прийшов до висновку, що пропущений строк

підлягає поновленню, оскільки суми пенсії не одержані з вини  органу, що призначає  або виплачує пенсію, виплачуються за минулий

час без обмеження будь-яким строком.

 Апеляційна

інстанція не може погодитись з такими доводами суду першої інстанції, оскільки

позивачка вперше звернулась з заявою про перерахунок пенсії лише в 2006 році і

їй відповідно з 01.11.2006 року було здійснено перерахунок пенсії, а тому

підстав для перерахунку пенсії за минулий період у відповідача не було.

Таким чином, апеляційна інстанція не може прийняти

правову позицію суду першої інстанції про поновлення пропущеного строку

позовної давності, а тому рішення суду підлягає скасуванню з постановленням

нового про відмову в задоволенні позову.

Згідно зі ст. 198 ч.1 п. 4 та ст. 202 КАС України суд апеляційної інстанції

скасовує постанову суду першої інстанції та приймає нове рішення, якщо

встановить порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело

до неправильного вирішення справи або питання.         

Враховуючи

вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга управління Пенсійного фонду України в Деснянському районі

м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 18.04.2008

року у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в

Деснянському районі м. Києва про зобов'язання вчинити певні дії, необхідно

задовольнити, а постанову суду першої інстанції - скасувати та постановити

нову.

На

підставі викладеного, керуючись ст.ст. 196, 198, 202, 205 та 207 КАС України,

колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну

скаргу Управління Пенсійного фонду України у

Деснянському районі м. Києва - задовольнити .

Постанову

Окружного адміністративного суду м. Києва від 18.04.2008 року скасувати та

постановити нову, якою в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1

до Управління Пенсійного фонду України в Деснянському районі м. Києва про

зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.

Постанова

набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом

одного місяця шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду

України.

   Головуючий суддя                                                                     

   Судді                                                                                                

Повний текст постанови виготовлено та підписано

15.09.2009 року.