Рішення

від 17.09.2015 по справі 666/3002/15-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №666/3002/15-ц Головуючий в І інстанції Стамбула М.І.

Провадження №22-ц/791/2527/15 Доповідач: Стародубець М.П.

Категорія

РІ Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

2015 року вересня місяця « 17» дня колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Херсонської області в складі:

Головуючого:Стародубця М.П., Суддів:Воронцової Л.П., Іванової І.П., при секретарі:Яковенку В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Херсоні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Дніпровського районного суду м.Херсона від 12 серпня 2015 року в справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6 про стягнення боргу за договором позики,

В С Т А Н О В И Л А:

В травні 2015 року ОСОБА_5 звернувся до суду з вказаним вище позовом, зазначаючи, що 20 лютого 2012 року між ним та відповідачем був укладений письмовий договір позики, за яким він передав останньому 15000 доларів США, про що останній написав розписку.

Оскільки позичальник повернув йому 12600 доларів США, а решту 2400 доларів США на його письмову вимогу повернути відмовляється, просив суд стягнути з ОСОБА_6 грошову суму еквівалентну зазначеній грошовій сумі за курсом Національного банку України, яка на час подання позову складала 50499,08 грн. та понесені ним судові витрати.

Рішенням від 12 серпня 2016 року суд відмовив у задоволенні позову.

В апеляційній скарзі ОСОБА_5 просить рішення суду скасувати і ухвалити нове, яким задовольнити його позовні вимоги в повному об'ємі, посилаючись на те, що суд першої інстанції дав неправильну оцінку зібраним у справі доказам, неправильно витлумачив норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини та постановив у зв'язку з цим помилкове рішення.

У письмових запереченнях на апеляційну скаргу ОСОБА_6 її доводи не визнає, вважає їх безпідставними, тому просить скаргу відхилити, а рішення суду, як законне й обґрунтоване, залишити без змін.

Заслухавши доповідача, і осіб, які з'явилися у судове засідання, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах, визначених ст. 303 ЦПК України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що надана позивачем ОСОБА_5 розписка за змістом та правовими ознаками не підтверджує укладення між сторонами договору позики та факту отримання відповідачем зазначеній в ній грошової суми.

Однак, з такими висновками суду погодитись не можна, оскільки до них суд дійшов з порушенням норм матеріального та процесуального права, при невідповідності висновків суду обставинам справи та недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими.

Судом встановлено й підтверджується матеріалами справи, що 20 лютого 2012 року ОСОБА_6 власноручно в присутності свідків ОСОБА_7, ОСОБА_8 написав розписку, за текстом якої він за згодою дружини ОСОБА_9, із зазначенням її паспортних даних та ідентифікаційного коду, цього ж дня отримав грошові кошти в сумі 15000 доларів США номіналом по 100 доларів США в кількості 150 купюр від ОСОБА_5 із зазначенням дати народження, паспортних даних й місця проживання останнього. У приписі цієї розписки окремо зазначив, що грошові кошти отримав в повному об'ємі, перебуваючи у здоровому розумі та ясній пам'яті.

Факти отримання грошових коштів й видачі ОСОБА_6 цієї розписки, оригінал якої надав суду позивач, сторони визнають і їх не оспорюють.

За твердженням позивача в період 2012-2015 років відповідач повернув йому 12600 доларів США, решту суми повернути відмовляється.

16 березня 2015 року ОСОБА_5 направив на адресу ОСОБА_6 рекомендованою кореспонденцією письмову вимогу про повернення решти суми позики, переданої за розпискою від 20 лютого 2012 року, в розмірі 2400 доларів США, отримати яку за інформацією кур'єрської служби доставки 20 березня 2015 року адресат-одержувач відмовився /а.с. 7-8/.

Наведені вище факти, обставини, досліджені апеляційним судом докази у справі, у тому числі покази свідка ОСОБА_8 - очевидця написання розписки, й пояснення представників сторін, дають суду підстави дійти висновку про укладення між сторонами договору позики грошових коштів в сумі 15000 доларів США без визначення строку та порядку їх повернення, що підтверджується борговим документом у вигляді зазначеної раніше розписки. Цей письмовий документ підтверджує факт отримання боржником грошових коштів, їх суму, валюту й кількість певних купюр, наявність обов'язкового реквізиту у вигляді власноручного підпису боржника та факультативного - вказівки про свідків.

Оскільки у розписці не встановлений строк повернення позики, позикодавець пред'явив позичальнику вимогу про повернення боргу в порядку, визначеному ч.2 ст. 1049 ЦК України.

Знаходження боргового документа у позикодавця без будь-якого в ньому припису про повернення всієї зазначеної в ньому грошової суми підтверджує доводи позивача, що вони йому не повернуті. Останній визнає факт повернення позичальником частки позики в сумі 12600 доларів США.

Належних й допустимих доказів про повернення решти суми боргу у визначеній в позові сумі відповідачем не надано, що дає підстави для його задоволення в повному об'ємі.

Доводи відповідача та його представника про те, що отримані за розпискою грошові кошти передані йому позивачем у виконання інших зобов'язань по придбанню для ОСОБА_5 певного обладнання не знайшли свого підтвердження в суді апеляційної інстанції.

У борговому документі не зазначено, що грошові кошти отримані саме з цією метою, а їх отримувачем не надано будь-якого письмового договору чи документа про його придбання у третьої особи та передачі кредитору, а також виконання свого обов'язку перед зазначеним ним набувачем й звітності про витрачання грошей та виконання ним доручення чи послуг.

Доведення цих обставин показами допитаних місцевим судом свідків, а також безвалютність позики без підтвердження укладення договору позики під впливом обману або внаслідок протиправних дій позикодавця чи інших заінтересованих осіб за законом є недопустимим.

Допитаний зазначений в розписці свідок ОСОБА_8, покази якого суд оцінює у сукупності з іншими наявними у матеріалах справи доказами, підтвердив факт, що відповідач отримував від позивача грошові кошти для власних потреб на умовах позики.

Отже, суд першої інстанції належно не визначився з характером спірних правовідносин та правовими нормами, які підлягають застосуванню, поверхово та односторонньо дослідив обставини справи і ухвалив у зв'язку з цим помилкове рішення через неправильне тлумачення й застосування норм матеріального і процесуального права, що відповідно до положень ст. 309 ЦПК України є підставою для його скасування та ухвалення нового рішення про задоволення позову.

За договором позика отримана в доларах США. Позивач наполягає на стягненні з боржника грошової суми в національній валюті України, еквівалент якої за офіційним курсом Національного банку України станом на 17 вересня 2015 року за 100 доларів США складає 2182,2599 грн., а загальна сума боргу у зв'язку з цим відповідно 52368 грн. (21,82х2400=52368).

За наслідками вирішення спору з відповідача підлягають стягненню понесені позивачем судові витрати по сплаті судового збору при подачі позову до суду першої інстанції в сумі 505 грн. та апеляційної скарги в сумі 252,50 грн.

На підставі ст.ст. 1046-1047, 1049, 1051 ЦК України, керуючись ст.ст. 303, 307,309 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И ЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 задовольнити.

Рішення Дніпровського районного суду м.Херсона від 12 серпня 2015 року скасувати і ухвалити нове.

Позов ОСОБА_5 задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_5 борг за договором позики в сумі 52378 грн. та 757,50 грн. судових витрат, а всього 53135,50 грн.

Рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили негайно після його проголошення і може бути оскаржене протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий:

Судді: