Рішення від 15.11.2012 по справі 2608/18217/12

ун. № 2608/18217/12

пр. № 2/2608/7468/12

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 листопада 2012 року

Святошинський районний суд м. Києва в складі: головуючого судді - Макаренко В.В.,

при секретарі - Кузьменко М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом торгівельно-комерційного підприємства «Либідь» у формі товариства з обмеженою відповідальністю до ОСОБА_1 про розірвання договору та стягнення боргу, -

в с т а н о в и в :

ТКП «Либідь» у формі ТОВ звернулося до Святошинського районного суду міста Києва з позовом про розірвання з ОСОБА_1 договору про здійснення реконструкції нежитлової будівлі від 23 вересня 2011 року та стягнення з відповідачки 180 000,00грн. боргу по договору про здійснення реконструкції нежитлової будівлі від 23 вересня 2011 року.

14 листопада 2012 року представником позивача через канцелярію суду подано заяву про збільшення позовних вимог, якою просить розірвати з ОСОБА_1 договір про здійснення реконструкції нежитлової будівлі від 16 вересня 2011 року та додаткову угоду від 18 січня 2012 року до вказаного договору, стягнути з відповідачки 180 000,00грн. боргу по договору про здійснення реконструкції нежитлової будівлі від 16 вересня 2011 року, визнати право власності за позивачем на нежитлову-офісну будівлю по вул. Хорива, 3, Літ. «А» , загальною площею 1 129,7 кв.м та визнати право власності за позивачем на нежитлову-офісну будівлю по вул. Верхній Вал, 18, Літ. «А» , загальною площею 1 520,2 кв.м.

Позовні вимоги обґрунтовує, тим, що підприємство є власником нежилого будинку по вул. Хорива, 3 (Літ. А) в м. Києві загальною площею 775,9 кв.м та власником нежилого будинку по вул. Верхній Вал, 18 (Літ. А) в м. Києві загальною площею 675,9 кв.м, право власності в установленому законом порядку зареєстроване, також зазначає, що є користувачем земельних ділянок на яких розташовані будинки, сплачує земельний податок. З метою укладення договору оренди вказаних приміщень, 16 вересня 2011 року між ОСОБА_1 - замовник, та ТКП «Либідь» у формі ТОВ - забудовник, укладено договір про здійснення реконструкції нежилого будинку по вул. Хорива, 3 (Літ. А) в м. Києві загальною площею 775,9 кв.м та 18 січня 2012 року укладено додаткового угоду до договору, якою внесено зміни до основного договору, а саме предметом договору стало - здійснення реконструкції об'єкту нежилих будівель по вул. Хорива, 3 (Літ. А) та по вул. Верхній Вал, 18 (Літ. А) в м. Києві, реконструкція та внутрішнє оздоблення яких є предметом цього договору. Відповідачка зобов'язувалась оплатити реконструкцію, проте взятих на себе зобов'язань не виконала в повному обсязі, лише здійснила часткову оплату у розмірі 20 000,00грн., на неодноразові звернення, щодо здійснення повної оплати реконструкції об'єктів будівництва, позивачка від відповіді ухиляється, оплату не здійснює, в зв'язку з чим позивач вважає, що відповідачкою не виконуються зобов'язання, що стало причиною звернення до суду, крім того в результаті здійснення реконструкції, згідно умов договору замовником є відповідачка, але право власності відповідачкою не визнається, в зв'язку з чим підприємство вважає, що його право власності порушено, тому просить позов задовольнити.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав, посилаючись на обставини викладені в заяві. Представник відповідача проти позову заперечував в частині стягнення з відповідача грошової суми в розмірі 180 000,00 грн., зокрема зазначив, що відповідачка вже оплатила частину суми передбачену договором у вигляді авансу в розмірі 20 000,00грн. і в позасудовому порядку сторони дійшли згоди, що вказана сума є достатньою компенсацією за здійснену реконструкцію будівель, а заявлена сума до стягнення є безпідставною, оскільки на даний час договір оренди з позивачем не укладений та на даний час сторони не мають наміру його укладати, оскільки у позивача відсутні правовстановлюючі документи на реконструйовані будівлі і у відповідачки не має коштів.

Заслухавши пояснення сторін, досліджуючи надані докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч. 2 ст. 628 ЦК України сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Судом встановлено, що 16 вересня 2011 року між ОСОБА_1 (замовник) та ТКП «Либідь» у формі ТОВ (забудовник) укладено договір про здійснення реконструкції нежитлової будівлі (надалі за текстом - Договір), предметом якого є реконструкція об'єкта з необхідними інженерними мережами на земельній ділянці згідно з проектною документацією та забудовник виконає за цим договором функції замовника в межах повноважень, визначених законодавством та цим договором, вартість будівництва складає 200 000,00грн. (а.с. 9-12), 18 січня 2011 року сторони підписали додаткову угоду до договору від 16 вересня 2011 року, згідно якої об'єктом є нежилі будівлі по вулиці Хорива, 3 (Літ. А) та по вулиці Верхній Вал, 18 (Літ. А) в м. Києві (а.с. 115).

Відповідно до 3.4 Договору встановлено, що замовник проводить фінансування будівництва наступним графіком: протягом 10 календарних днів після підписання договору сплачує 10% від вартості будівництва; решта 90% від вартості будівництва сплачуються рівними частками протягом 11 місяців, суд звертає увагу на наступне.

Згідно п. 4.1.1 Договору замовник після прийняття об'єкту має право укласти договір оренди на умовах, що визначені договором.

Суд досліджуючи вказаний договір дійшов висновку, що договір є змішаним, оскільки він містить елементи різних договорів, тобто, даний договір містить елементи договору будівельного підряду та оренди.

Враховуючи, що укладений договір містить також ознаки договору будівельного підряду, слід зазначити наступне.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 875 ЦК України за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.

Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов'язаних з місцезнаходженням об'єкта.

Статтею 876 ЦК України встановлено, що власником об'єкта будівництва або результату інших будівельних робіт є замовник, якщо інше не передбачено договором.

Відповідно до ч. 4 ст.879 ЦК України оплата робіт провадиться після прийняття замовником збудованого об'єкта (виконаних робіт), якщо інший порядок розрахунків не встановлений за погодженням сторін.

Відповідно до ч. 3 ст. 10 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» фінансування робіт з планування окремих земельних ділянок, на яких їх власники або користувачі мають намір здійснити нове будівництво, реконструкцію, реставрацію, капітальний ремонт об'єктів будівництва (далі - будівництво), здійснюється за рахунок коштів таких осіб або інших джерел, не заборонених законом.

Згідно пояснень сторін, замовником сплачено 20 000,00грн., а забудовником отримано вказану суму коштів, що складає 10% від вартості реконструкції будівель, тобто проведено часткову оплату.

Отже, в судовому засіданні достовірно встановлено, що відповідач порушив свої зобов'язання, оскільки представник відповідача, вказував на те, що фінансування об'єкту не здійснювалось за браком коштів.

Тому у відповідності ч.1 ст. 61 ЦПК України обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.

Враховуючи, зміст п. 2.2 Договору, в якому передбачено, що фінансування всіх заходів та робіт з завершення Будівництва об'єкта, в т.ч. внутрішнього оздоблення, та забезпечення виконання цих заходів та робіт у відповідності до умов договору, покладається на забудовника, зважаючи, що зі змісту договору забудовник виконує функції замовника та право власності на об'єкт реконструкції після закінчення реконструкції не переходить до замовника, виходячи із змісту вказаних правових норм та договору - суд дійшов висновку, що право власності на реконструйовані об'єкти будівництва не переходить до відповідача.

Разом з тим, зважаючи, що право власності оспорюється відповідачем, внаслідок реконструкції будівель, яка здійснена згідно умов договору про укладення договору оренди після завершення реконструкції, суд вказує на наступне.

Згідно з ч.1 ст.759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ч.1 ст.761 ЦК України право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права.

Суд дослідивши докази встановив, що нежила будівля по вулиці Хорива, 3 (Літ. А) в м. Києві належить на праві власності ТКП «Либідь» у формі ТОВ, що підтверджується: договором купівлі-продажу нежилого будинку комунальної власності від 12 червня 2000 року № 697 укладеного між регіональним відділенням Фонду державного майна України по м. Києву та ТКП «Либідь» у формі ТОВ, предметом якого - продавець продав, а покупець купив нежилий будинок в цілому загальною площею 775,9 кв.м, який знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Хорива, 3, літера «А», договір належним чином зареєстрований в установленому законом порядку (а.с. 15-17), актом прийому - передачі нежилого будинку комунальної власності від 14 червня 1999 року № 747 (а.с. 18), реєстраційним посвідченням Київського міського бюро технічної інвентаризації виданого 29 червня 2000 року (а.с. 13), свідоцтвом про власність на нежилий будинок від 10 липня 2000 року № 657 (а.с. 14), так само нежила будівля по вулиці Верхній Вал, 18 (Літ. А) в м. Києві належить на праві власності ТКП «Либідь» у формі ТОВ, що підтверджується: договором купівлі-продажу приміщення від 13 лютого 1996 року укладеного між представництвом Фонду державного майна України в Подільському районі м. Києва та ТКП «Либідь» у формі ТОВ, предметом якого - продавець зобов'язується передати у власність покупця приміщення загальною площею 221,9 кв.м, реєстраційне посвідчення № 1005-П від 29 січня 1996 року, яке знаходиться за адресою: 254070, м. Київ, вул. Верхній Вал, 18, а покупець зобов'язується прийняти вказане приміщення і сплатити ціну відповідно до умов, що визначені в цьому договорі, договір належним чином зареєстрований в установленому законом порядку (а.с. 104-107), актом прийняття - передачі від 23 лютого 1996 року № 10, (а.с. 103), реєстраційним посвідченням на домоволодіння, яке належить державним, кооперативним і громадським установам, підприємствам і організаціям Київського міського бюро технічної інвентаризації виданого 28 лютого 1996 року (а.с. 102), свідоцтвом про власність на приміщення від 23 лютого 1996 року № 51 (а.с. 101), одночасно, право власності ТКП «Либідь» у формі ТОВ на нежилу будівлю по вулиці Верхній Вал, 18 (Літ. А) в м. Києві, підтверджують наступні документи, а саме: договір купівлі-продажу приміщення від 07 червня 1996 року укладеного між представництвом Фонду державного майна України в Подільському районі м. Києва та ТКП «Либідь» у формі ТОВ, предметом якого - продавець зобов'язується передати у власність покупця приміщення загальною площею 454,00 кв.м, реєстраційне посвідчення № 1005-П від 05 червня 1996 року, яке знаходиться за адресою: 254070, м. Київ, вул. Верхній Вал, 18, а покупець зобов'язується прийняти вказане приміщення і сплатити ціну відповідно до умов, що визначені в цьому договорі, договір належним чином зареєстрований в установленому законом порядку (а.с. 111-114), актом прийняття - передачі від 14 червня 1996 року № 23 (а.с. 109), реєстраційним посвідченням на домоволодіння, яке належить державним, кооперативним і громадським установам, підприємствам і організаціям Київського міського бюро технічної інвентаризації виданого 19 червня 1996 року (а.с. 110), свідоцтвом про власність на приміщення від 14 червня 1996 року № 84 (а.с. 108). За земельні ділянки на яких розташовані вказані будівлі позивачем сплачується помісячно податок на землю, що підтверджується платіжними дорученнями (а.с. 26-48).

Відповідно до ч.1 ст.328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Зі змісту ч. 1 ст. 36 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» право на виконання підготовчих робіт (якщо вони не були виконані раніше згідно з повідомленням або зареєстрованою декларацією про початок виконання підготовчих робіт) і будівельних робіт на об'єктах, що належать до I - III категорій складності, підключення об'єкта будівництва до інженерних мереж та споруд надається замовнику та генеральному підряднику чи підряднику (у разі якщо будівельні роботи виконуються без залучення субпідрядників) після реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт.

Згідно ч. 1 ст. 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, що належать до I - III категорій складності, та об'єктів, будівництво яких здійснювалося на підставі будівельного паспорта, здійснюється шляхом реєстрації відповідною інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю на безоплатній основі поданої замовником декларації про готовність об'єкта до експлуатації.

Форма декларації про готовність об'єкта до експлуатації, порядок її подання і реєстрації визначаються Кабінетом Міністрів України.

Позивачем виконано вимоги вказаних норм закону, в зв'язку з чим суду надано декларацію про початок виконання будівельних робіт зареєстровану 03 вересня 2012 року в інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві, а саме реконструкція нежитлових офісних приміщень по вул. Хорива, 3, Літ. А в Подільському районі м. Києва (а.с.83-86) та декларацію про початок виконання будівельних робіт зареєстровану 10 вересня 2012 року в інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві, а саме реконструкція нежитлових офісних приміщень по вул. Верхній Вал, 18, Літ. А в Подільському районі м. Києва (а.с.79-82).

Також, вказані об'єкти нежитлові приміщення введено в експлуатацію, згідно декларації про готовність об'єкта до експлуатації видану 28 вересня 2012 року № КВ 14312175244 інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві, а саме реконструкція нежитлових офісних приміщень по вул. Хорива, 3, Літ. А в Подільському районі м. Києва, код об'єкта -1230.1, категорія складності - ІІІ (а.с. 87-93), так само видано декларацію про готовність об'єкта до експлуатації виданої 28 вересня 2012 року № КВ 14312175245 інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві, а саме реконструкція нежитлових офісних приміщень по вул. Верхній Вал, 18, Літ. А в Подільському районі м. Києва, код об'єкта -1230.1, категорія складності - ІІІ (а.с. 94-100), які видані ТКП «Либідь» у формі ТОВ.

Крім того, на вказані будівлі Київським міським бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна 30 серпня 2008 року складено технічний паспорт на нежитловий будинок за адресою: м. Київ, вулиця Хорива, 3, Літ. «А», (а.с. 49-57) та 01 жовтня 2012 року складено технічний паспорт на нежитловий будинок за адресою: м. Київ, вулиця Верхній Вал, 18, Літ. «А» (а.с. 58-70).

Статтею 321 ЦК України встановлено, що право власності є непорушним, власник не може бути позбавлений чи обмежений у здійсненні права власності, крім випадків, передбачених законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 328 ЦК України право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно з ч. 5 ст. 376 ЦК України на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.

Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності

На виконання Закону «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 22.06.2011 № 703 «Про затвердження Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень і Порядку надання витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно», яка набрала чинності з 01.01.2012, пункти 25, 26 якого передбачають, що проведення державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно заінтересованою особою є правонабувач (правонабувачі), сторона (сторони) правочину, відповідно до якого виникло право власності та інше речове право, для проведення державної реєстрації права власності на нерухоме майно необхідними документами є документи, що підтверджують виникнення, перехід або припинення права власності на нерухоме майно.

У відповідності до ч. 1 ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України визнання права власності на майно є одним із способів захисту права власності. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Підсумовуючи викладене, враховуючи, що користувачем земельних ділянок та власником об'єктів реконструкції за адресами: м. Київ, вулиця Хорива, 3, та м. Київ, вул. Верхній Вал, 18, є ТКП «Либідь» у формі ТОВ, зважаючи, що об'єкти реконструкції належать на праві власності позивачу, зважаючи, що об'єкти реконструкції зазнали певних змін та потребують державної реєстрації, в зв'язку з чим позивачем введені в експлуатацію в установленому законом порядку за адресами по вулиця Хорива, 3, та по вул. Верхній Вал, 18, в м. Києві, а Київським міським бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна проведено технічну інвентаризацію вказаних будівель, з огляду на те, що відповідачем оспорюється право власності на будівлі, та враховуючи, що відповідачем порушено умови договору реконструкції, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині визнання права власності та розірвання договору про реконструкцію є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Проте, позовні вимоги в частині стягнення боргу за договором реконструкціє є безпідставними з наступних підстав.

Так, відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 653 ЦК України у разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

Сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов'язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, в разі припинення основного зобов'язання припиняється й додаткове, тобто розриваючи договір на здійснення реконструкції припиняються й зобов'язання позивача, щодо стягнення заборгованості за оспорюваним договором.

З огляду на викладене, суд вважає за необхідне відмовити в задоволенні позову в частині стягнення боргу з відповідачки у розмірі 180 000, 00 грн.

За вказаних обставин, суд вважає, що вимога, щодо стягнення боргу є безпідставною, а позовні вимоги в частині визнання права власності та розірвання договору підлягають задоволенню, як такі знайшли своє підтвердження викладеними обставинами, що підтверджуються належними доказами.

Керуючись ст.ст. 10, 36, 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», ст. ст. 15, 16, 321, 328, 376, 392, 526, 626, 628, 638, 653, 759, 761, 876, 879 ЦК України, ст.ст. 3, 10, 30, 57, 59, 60, 61, 212-215 ЦПК України суд, ,-

в и р і ш и в :

Позов торгівельно-комерційного підприємства «Либідь» у формі товариства з обмеженою відповідальністю задовольнити частково.

Договір про здійснення реконструкції нежитлової будівлі від 16 вересня 2012 року та додаткову угоду від 18 січня 2012 року до договору про здійснення реконструкції нежитлової будівлі від 16 вересня 2012 року укладених між торгівельно-комерційним підприємством «Либідь» у формі товариства з обмеженою відповідальністю (04071, м. Київ, вул. Верхній Вал, 18, код ЄДРПОУ 22957553) та ОСОБА_1 - розірвати.

Визнати за торгівельно-комерційним підприємством «Либідь» у формі товариства з обмеженою відповідальністю (04071, м. Київ, вул. Верхній Вал, 18, код ЄДРПОУ 22957553) право власності - на нежитлову-офісну будівлю по вулиці Хорива, 3, Літ. «А», загальною площею 1 129,7 кв.м.

Визнати за торгівельно-комерційним підприємством «Либідь» у формі товариства з обмеженою відповідальністю (04071, м. Київ, вул. Верхній Вал, 18, код ЄДРПОУ 22957553) право власності - на нежитлову-офісну будівлю по вулиці Верхній Вал, 18, Літ. «А», загальною площею 1 520,2 кв.м.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва шляхом подання через Святошинський районний суд м. Києва апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення, а у разі, якщо рішення було проголошено без участі особи, яка його оскаржує, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення зазначених вище строків або після розгляду справи в апеляційному порядку Апеляційним судом м. Києва, якщо воно не буде скасоване.

СУДДЯ: