Ухвала

від 31.08.2009 по справі 5/114/07-ап

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ     УКРАЇНИ

 31 серпня 2009р.                               м.

Дніпропетровськ                 Справа №

5/114/07-АП

Колегія

суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі : головуючий

суддя   Мірошниченко М.В.,

суддя:                    Баранник Н.П.,

суддя:                    Юхименко О.В.

при

секретарі:          Фесовець А.В.

за участю

представників сторін

:

позивача:               ОСОБА_1 дов. № 18-109 від

16.06.2009р.,

                               ОСОБА_2 дов. №

18-40 від 18.09.2008р.

відповідача:          ОСОБА_3 дов. від 26.08.2009р.,

                               ОСОБА_4 дов. від

12.03.2009р.

прокуратури:        Киричок О.В.  посв. № 223

розглянувши

у відкритому судовому засіданні 

апеляційну скаргу   Спеціалізованої  державної податкової інспекції по роботі з

великими платниками податків у м. Запоріжжі, м.Запоріжжя

на

постанову         господарського

суду Запорізької області                         

від              27.06.2008р.

у справі

№   5/114/07-АП

за позовом Відкритого

акціонерного товариства «Запорізький завод феросплавів»,  м.Запоріжжя

до

відповідача Спеціалізованої  державної податкової інспекції по роботі з

великими платниками податків у м. Запоріжжі, м.Запоріжжя

за участю   Прокуратури Запорізької області, м.

Запоріжжя

про   визнання нечинними податкових

повідомлень-рішень

    ВСТАНОВИЛА:

Заявлено

позов Відкритим акціонерним товариством «Запорізький завод феросплавів» про

визнання нечинними податкових повідомлень-рішень Спеціалізованої  державної податкової інспекції по роботі з

великими платниками податків у м. Запоріжжі від 04.06.2007р. №№: 0000320801/0,

0000330801/0,  0000340801/0.

Розглянувши справу по суті спору, постановою господарського суду

Запорізької області від 27.06.2008р. у справі № 5/114/07-АП (суддя Проскуряков

К.В.) адміністративний позов було задоволено: визнано нечинними податкові

повідомлення-рішення відповідача від 04.06.2007року № 0000320801/0 на суму

83864,65 грн., № 0000330801/0 на суму 301629,28грн., № 0000340801/0 на суму

481579,50грн.

Не погодившись із постановою суду першої інстанції, Спеціалізованою  державною податковою інспекцією по роботі з

великими платниками податків у м. Запоріжжі подана апеляційна скарга, в якій

вказані наступні обставини. На підставі договору від 01.09.2005р. № 750 позивач

у 3 - 4 кварталах 2005року придбав у ТОВ «Маштехпром - ХХІ» коксовий горішок на

суму 1840542,71грн. При цьому сума 1284112,43грн. (сума без ПДВ) була

безпідставно віднесена позивачем  до

складу валових витрат. Так, рішенням Орджонікідзевського районного суду м.

Запоріжжя від 03.10.06р. у справі № 2-1360/06 визнанні нечинними : Статут ТОВ

«Маштехпром - ХХІ»  (з 05.05.05р.),

Свідоцтво платника ПДВ; всі первинні бухгалтерські та інші фінансово -

господарські документи, видані від імені підприємства з 05.05.05р. Вказані

обставини у відповідності до п.5.1, п.п.5.3.9 п.5.3  ст. 5 Закону України «Про оподаткування

прибутку підприємств» свідчать, що 

господарська операція не відбулась, а тому позивач витрати не поніс.

Оскільки свідоцтво платника ПДВ ТОВ «Маштехпром - ХХІ» визнано

нечинним  з 05.05.05р., тому податкові

накладні, видані ним після вказаної дати порушують чинне законодавство і у

відповідності до п.п.7.4.5 ст 7 Закону України «Про податок на додану вартість»

витрати по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними, не

включаються до складу податкового кредиту. Податкові накладні, на підставі яких

позивач відніс суми ПДВ до складу податкового кредиту, містять підпис ОСОБА_5 З

зазначеного рішення Орджонікідзевського райсуду м.Запоріжжя випливає, що

ОСОБА_5 не мала наміру здійснювати фінансово-господарську діяльність

підприємства. З висновку спеціаліста від 21.06.2007р. № 268 випливає, що підпис

ОСОБА_5  на податкових накладних, наданих

на дослідження, виконаний з використанням рельєфного кліше у вигляді підпису - факсиміле.

Сама ОСОБА_5 підтвердила про те, що вона документи не підписувала.

У розумінні п.2, 5, 18 Порядку заповнення податкової накладної  (затв. Наказом ДПА України від 30.05.1997р. №

165) податкова накладна вважається недійсною у разі заповнення її іншою особою,

ніж вказаною у пункті 2 даного Порядку.

В поясненнях, наданих до суду апеляційної інстанції 06.05.2008р.

відповідачем вказано на те, що рішенням Жовтневого районного суду м. Запоріжжя

від 14.11.2008р. у справі № 2а-229/08 визнані недійсними з дати реєстрації ( з

05.05.2005р.) установчі документи ТОВ «Маштехпром - ХХІ»: Статут, Свідоцтво про

державну реєстрацію, довідку про включення до державного реєстру підприємств та

організацій, запис про державну реєстрацію підприємства, реєстрацію платника

ПДВ; всі фінансово-господарські документи 

та первинні бухгалтерські документи.

Просить скасувати постанову суду першої інстанції від 27.06.2008р. та

прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Відкрите акціонерне товариство «Запорізький завод феросплавів» у запереченнях

на апеляційну скаргу вказав на законність постанови суду першої інстанції.

Зокрема зазначив, що позивачем для огляду до суду першої інстанції надавались

оригінали усіх первинних документів 

(копії надані до матеріалів справи), які оформлені у повній

відповідності до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову

звітність». Посилання відповідача у апеляційній скарзі на рішення

Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 03.10.2006р. у справі №

2-1360/06 є безпідставним, оскільки вказане рішення було скасоване  ухвалою апеляційного суду Запорізької області

від 27.11.2007року, а справу було передано на новий розгляд до суду першої

інстанції. При новому розгляді справи, ухвалою Орджонікідзевського районного

суду від 07.03.2008р. позовна заява була залишена без розгляду.

Просить постанову суду першої інстанції від 27.06.2008року залишити без

змін.

Представники сторін  в судовому

засіданні 31.08.2009р. підтримали доводи, викладені в апеляційній скарзі та

запереченнях на неї. Представник прокуратури підтримав доводи апеляційної

скарги.

У відповідності до розпорядження голови Дніпропетровського апеляційного

адміністративного суду № 375 від 17.06.2009р. 

апеляційний розгляд справи здійснено колегією суддів у складі: Мірошниченко

М.В. (головуючий суддя), Баранник Н.П. (суддя), Юхименко О.В. (суддя).

Фіксація судового процесу здійснювалась за допомогою технічного

комплексу «Оберіг».

В судовому засіданні 31.08.2009р. колегією суддів було оголошено вступну

та резолютивну частини ухвали суду апеляційної інстанції.

Дослідивши обставини справи та апеляційну скаргу, колегія суддів не

знаходить підстав ля її задоволення.

Як випливає

з матеріалів справи, в період часу з 16.05.2007р. по 21.05.2007р.                      працівниками відповідача

була проведена невиїзна документальна перевірка ВАТ «Запорізький завод

феросплавів» з питань правових відносин з ТОВ «Маштехпром XXI» за 2005 рік.

Перевіркою

було встановлено завищення суми валових витрат за період з 01.09.2005р. по

31.12.2005р. у розмірі 1284 112 грн., у тому числі по періодах: за 3 квартал

2005 року у розмірі 279 548 грн.; за 4 квартал 2005 року у розмірі 1 004 564

грн.; за II півріччя 2005 року у розмірі 1 284 112 грн.

Перевіркою

встановлено, що позивач придбав коксовий горіх у підприємства ТОВ «Маштехпром -

XXI».

Господарські

взаємовідносини між ВАТ «Запорізький завод феросплавів» та ТОВ «Маштехпром

-XXI» здійснювалися на підставі договору поставки № 750 від 01.09.2005р.,   згідно до умов якого ВАТ «Запорізький завод

феросплавів» є Покупцем, а  ТОВ

«Маштехпром - XXI» є Постачальником. Постачальник зобов'язався поставити, а

Покупець прийняти та оплатити товар, зазначений у Специфікаціях. Оплата

здійснюється за фактичну кількість поставленого товару.

На виконання

умов вищезазначеного договору на адресу позивача підприємством ТОВ «Маштехпром

- XXI» було відвантажено коксовий горішок. Перелік первинних документів, за

якими позивач  відніс до складу валових

витрат, витрати по придбанню коксового горішку наведено в додатку 2 до акту

перевірки.

Згідно до

рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя по справі № 2-1360/06

від 03.10.2006 року визнані не чинними: Статут з моменту його державної

реєстрації (з 05.05.2005 року), свідоцтво платника податку на додану вартість

від 16.05.2005 року № 11565665 з моменту його видачі, первинні бухгалтерські та

фінансово-господарські документи, видані та підписані від імені ТОВ «Маштехпром

- XXI» з 05.05.2005 року.

Акт «Про

анулювання реєстрації платника податку на додану вартість» ТОВ «Маштехпром -

XXI» зареєстровано ДПІ у Орджонікідзевському районі м.Запоріжжя за №

292/29/33528671 від 26.03.2007 року.   В акті зазначено, що датою анулювання

реєстрації платника податку на додану вартість є 16.05.2005 року.

Відповідно

до рішення суду по справі № 2-1360/06 від 03.10.2006 року, у квітні 2005 року

до гр. ОСОБА_5 (позивач) підійшли незнайомі особи і запропонували стати

власником ТОВ «Маштехпром - XXI». За це вони пообіцяли влаштувати її на роботу

до новоствореного підприємства ТОВ «Маштехпром - XXI». На їх пропозицію позивач

погодилась, так як мала потребу у грошах, але здійснювати фінансово -

господарську діяльність при цьому не мала наміру. Вона поставила свої підписи в

документах, наданих їй цими особами, сутності яких не розуміла, та надала їм

свій паспорт та ідентифікаційний код.

В момент

реєстрації ТОВ «Маштехпром - XXI», позивач не бажала та не мала наміру

здійснювати фінансово - господарську діяльність, взагалі не бажала, щоб

хто-небудь здійснював таку діяльність від імені належного їй підприємства ТОВ

«Маштехпром - XXI», і нікому цього не доручала. Таким чином, з зазначених

пояснень вбачається, що Рогозинська С.О., як засновник підприємства ніякої

господарської діяльності не здійснювала та не мала за мету її здійснення.

У зв'язку з

цим судом визнано, що первинна бухгалтерська документація, будь-які інші

фінансово-господарські документи, видані від імені ТОВ «Маштехпром - XXI» та

підписані невідомими особами, з моменту реєстрації підприємства не можуть бути

дійсними, як такі, що складені та підписані не уповноваженими на такі дії

особами.

Таким чином,

на думку відповідача, з боку ВАТ «Запорізький завод феросплавів» в порушення

п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»

від 28.12.1994р. було завищено валові витрати за II півріччя 2005 року на суму

1 284 112 грн., за рахунок включення до складу валових, витрат які не

підтверджені відповідними розрахунковими документами та іншими документами.

Перевіркою

визначення суми податку на прибуток встановлено заниження податку на прибуток

за період з 01.07.2005р. по 31.12.2005р. у розмірі 321 053 грн., у тому числі:

за 3 квартал 2005 року у розмірі 69 862 грн., за 2005 рік у розмірі 321 053

грн.

З

урахуванням обставин, встановлених рішенням Орджонікідзевського районного суду

м. Запоріжжя від 03.10.2006р. у справі № 2-1360/06 податковий орган в акті

перевірки зазначив, що ТОВ «Маштехпром - XXI» не здійснювало господарської

діяльності та не мало права на складання податкової накладної. Всі податкові накладні

підписані від імені ТОВ «Маштехпром-XXI» Рогозінською С.О., на підставі яких

ВАТ «Запорізький завод феросплавів» віднесено суми ПДВ до складу податкового

кредиту, підписані особою, яка не належить до кола осіб, наділених правом

складати податкові накладні.

Таким чином,

перевіркою в акті визначено, що в порушення п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону

України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997р., п. 2, п. 18 наказу

ДПА України від 30.05.1997р. № 165 «Про затвердження форми податкової накладної

та порядку її заповнення»  позивачем

завищено суми податкового кредиту у розмірі 256 822,48 гри., у тому числі по

періодах: вересень 2005 року у сумі 55 909,63 грн.; жовтень 2005 року на суму

28 641,04 грн.; листопад 2005 року на суму 71 240,82 грн.; грудень 2005 року на

суму 101 030,99 грн.

За

результатами перевірки складено акт від 21.05.2007р. № 490/08-01/00186542.

На підставі

вказаного акту перевірки було прийняті наступні податкові повідомлення-рішення:

- від

04.06.2007р. № 0000320801/0, яким позивачу зменшено суму бюджетного

відшкодування з податку на додану вартість у сумі 55 909,63 грн.;

- від

04.06.2007р. № 0000330801/0, яким позивачу визначено суму податкового

зобов'язання за платежем податок на додану вартість у сумі 301 369,28 грн. у т.

ч.: за основним платежем 200 912,85 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями

100456,43 грн.;

- від

04.06.2007р. № 0000340801/0, яким позивачу визначено суму податкового

зобов'язання за платежем податок на прибуток у розмірі 481 579,50 грн. у т. ч.:

за основним платежем 321 053 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями

160526,50 грн.

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про

задоволення адміністративного позову.

Відповідно

до п.3.1 ст. 3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»,

об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми

скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом

4.3 цього Закону на: суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5

цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8

і 9 цього Закону.

Валові

витрати виробництва та обігу  - сума

будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній

формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які

придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого

використання у власній господарській діяльності (п. 5.1 ст. 5 вказаного Закону

України).

Згідно з

п.п. 5.2.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», до складу

валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих)

протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням

виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі

витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням

обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Не належать

до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними

розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і

зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно із п.

п. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 вказаного Закону України, датою збільшення валових

витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період,

протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

- або дата

списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів

(робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси

платника податку;

- або дата

оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата

фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Відповідно

до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в

Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських, операцій є

первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської

операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю

та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть

складатися зведені облікові документи.

Підставою

для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які

фіксують факти здійснення господарських операцій.

Згідно із ч.

5 ст. 8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в

Україні», підприємство самостійно: визначає облікову політику підприємства;

обирає форму бухгалтерського обліку як певну систему регістрів обліку, порядку

і способу реєстрації та узагальнення інформації в них з додержанням єдиних

засад, встановлених цим Законом, та з урахування особливостей своєї діяльності

і технологічної обробки облікових даних; розробляє систему і форми

внутрішньогосподарського (управлінського) обліку, звітності і контролю

господарських операцій, визначає права працівників на підписання бухгалтерських

документів.

Первинні та

зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних

носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату

і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст

та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади

осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її

оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати

особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Господарська

операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань,

власному капіталі підприємства.

Первинний

документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та

підтверджує її здійснення (ст. 1 вказаного Закону).

З вище

викладених вимог чинного законодавства України можливо дійти висновку про те, що

єдиною підставою для не включення до складу валових витрат підприємства сум,

сплачених у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем

продукції (робіт, послуг) є відсутність документів, що підтверджують здійснення

господарської операції платником податків.

Позивачем

було надано до  суду першої інстанції для

огляду оригінали первинних бухгалтерських документів, які свідчать про фактичне

здійснення господарської операції між ВАТ «Запорізький завод феросплавів» та

ТОВ «Маштехпром-ХХІ», завірені копії яких залучено до матеріалів справи.

Колегія

суддів зазначає, що висновки податкового органу, викладені в акті перевірки,

ґрунтувались виключно на недійсності всіх первинних бухгалтерських та

фінансово-господарських документів, виданих та підписаних від імені ТОВ

«Маштехпром - XXI» після 05.05.2005р. При цьому відповідач  посилався на рішення Орджонікідзевського

районного суду м. Запоріжжя від 03.10.2006р. у справі № 2-1360/06.

Однак,  ухвалою апеляційного суду Запорізької області

від 27.11.2007р. у справі № 22-2868/07 було скасовано рішення

Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 03.10.2006р., а справу

передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

Вподальшому,

ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 07.03.2008р. у

цивільній справі № 2-38/2008 за позовом ОСОБА_5 до Виконавчого комітету

Запорізької міської ради та до ДПІ у Жовтневому районі м. Запоріжжя про

визнання недійсними установчих документів та первинних документів ТОВ

«Маштехпром XXI» позовна заява була залишена без розгляду.

Таким чином,

вказане рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя не може бути

в розумінні ст. ст. 70, 71 КАС України належним та допустимим доказом порушення

з боку позивача вимог податкового законодавства .

Згідно

довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -

підприємців № 038429 в реєстр 13.06.2007р.   внесено запис про припинення державної

реєстрації юридичної особи ТОВ «Маштехпром XXI» у зв'язку з визнанням його

банкрутством.

Само по собі

визнання підприємства банкрутом та подальше внесення відповідного запису до

Єдиного державного реєстру не свідчить про недійсність первинних бухгалтерських

та інших фінансово - господарських документів, виданих та підписаних від імені

ТОВ «Маштехпром - XXI», а також не свідчить про вчинення господарської

діяльності підприємством з ознаками фіктивності.

Відповідно

до п. 5.11 закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»,

встановлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових

витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не

дозволяється.

Колегія

суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що доводи податкового

органу про безпідставність віднесення до складу валових витрат коштів у сумі

1284112 гри., що призвело до заниження податку на прибуток у сумі 321053 грн.,

є необгрунтованими.

Відповідності

до п. п. 7.4.1. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»,

податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, що були сплачені

(нараховані) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням

товарів (робіт, послуг), вартість яких належить до складу валових витрат

виробництва (обігу) та загальних фондів або нематеріальних активів, що

підлягають амортизації.

Підпунктом 7.5.1

п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що

датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата

здійснення першої з подій:

-    

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в

оплату товарів (робіт, послуг);

-    

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання

платником податку товарів (робіт, послуг).

Законом «Про

податок на додану вартість» визначено дві самостійні підстави для виникнення

права на податковий кредит платника податку: фактична сплата коштів

постачальнику в оплату придбаних товарів (робіт, послуг), в т.ч. і ПДВ чи факт

отримання податкової накладної, що засвідчує придбання платником податку

товарів (робіт, послуг), в якій зазначені суми ПДВ, тобто при нарахуванні

податкового кредиту без фактичної сплати вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно із п.

п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», не

дозволяється включення до податкового кредиту будь - яких витрат по сплаті

податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а

при імпорті (робіт, послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським

документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт

(послуг).

У разі коли

на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми

податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не

підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе

відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством,

нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим

підпунктом документами.

Нормами

вказаного Закону України визначено, що нарахування податкового кредиту

здійснюється лише на підставі податкової накладної, яка сама по собі є єдиною і

достатньою підставою для нарахування податкового кредиту за умови її

відповідності вимогам законодавства та її виписки особою, що має на це право.

Так, п. п.

7.2.3 ст. 7 Закону визначено, що податкова накладна складається у момент

виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал

податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів

(робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно

розрахунковим документом.

Договір від

01.09.2005р. № 750 укладений між ВАТ «Запорізький завод феросплавів» та ТОВ

«Маштехпром-ХХІ» з придбання коксового горішку в судовому порядку недійсним не

визнано, фактично його було виконано.

Досліджені

судом податкові накладні не містять будь-яких недоліків, за наявності яких

підприємство позбавлялось би права на включення до складу податкового кредиту

сум сплаченого податку у зв'язку з придбанням товару.

Окрім цього,

Закон України «Про податок на додану вартість» жодним чином не пов'язує право

платника податку на віднесення сум ПДВ до податкового кредиту із визнанням в

подальшому контрагента банкрутом.

Статтею 2

Закону України «Про податок на додану вартість» визначено, що платником податку

є:

2.1.     Будь-яка особа, яка:

а)     здійснює або планує здійснювати

господарську діяльність та реєструється за своїм

добровільним рішенням як платник

цього податку;

б)     підлягає обов'язковій реєстрації як

платник цього податку;

в)     імпортує товари (супутні послуги) в

обсягах, що підлягають оподаткуванню цим

податком згідно з нормами цієї

статті.

2.2.     Будь-яка особа, яка за своїм добровільним

рішенням зареєструвалася платником податку.

2.3.     Особа підлягає обов'язковій реєстрації як

платник податку у разі:

2.3.1. Коли загальна сума від

здійснення операцій з поставки товарів (послуг), у тому числі з використанням

локальної або глобальної комп'ютерної мережі, що підлягають оподаткуванню

згідно з цим Законом, нарахована (сплачена, надана) такій особі або в рахунок

зобов'язань третім особам, протягом останніх дванадцяти календарних місяців

сукупно перевищує 300 000 гривень (без урахування податку на додану вартість).

Відповідно

до ст. 9 цього ж Закону:

9.2

Будь-якій особі, яка реєструється як платник податку на додану вартість,

присвоюється індивідуальний податковий номер, який використовується для

справляння цього податку.

9.3 Особи,

які підпадають під визначення пункту 2 статті 2 цього Закону, зобов'язані

зареєструватися як платник податку у податковому органі за їх місцезнаходженням

(місцем проживання).     ,;і

Таким чином,

наявність права виписувати податкові накладні пов'язується Законом саме з

особою, яка зареєстрована в якості платника ПДВ (в даному випадку юридичною

особою), а не з посадовою особою такого платника ПДВ, як на тому помилково

наполягає відповідач. З матеріалів справи вбачається, що на момент

здійснення спірних господарських операцій ТОВ 

«Маштехпром - XXI» було зареєстровано в якості платника ПДВ, а тому мало

право виписувати податкові накладні .

Окрім цього,

Законом України «Про податок на додану вартість» не передбачено можливості

анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість з дати її видачі.

Так, пунктом

9.8 ст. 9 цього Закону передбачено, що реєстрація діє до дати її анулювання,

яка відбувається у випадках, якщо:

а)     платник податку, який до місяця, в якому

подається заява про анулювання реєстрації, є зареєстрованим згідно з

положеннями підпункту 2.3.1 пункту 2.3 статті 2 цього Закону більше двадцяти

чотирьох календарних місяців, включаючи місяць реєстрації, та має за останні

дванадцять поточних календарних місяців обсяги оподатковуваних операцій, менші

за визначені зазначеним підпунктом;

б)     ліквідаційна комісія платника податку,

оголошеного банкрутом, закінчує роботу або платник податку ліквідується за

власним бажанням чи за рішенням суду (фізична особа позбувається статусу

суб'єкта господарювання);

в)     особа, зареєстрована як платник податку,

реєструється як платник єдиного податку

або стає суб'єктом інших спрощених

систем оподаткування, які визначають особливий

порядок нарахування чи сплати

податку на додану вартість, відмінний від тих, що

встановлені цим Законом, чи

звільняють таку особу від сплати цього податку за рішенням

суду або з будь-яких інших причин;

г)     зареєстрована як платник податку особа

обирає відповідно до цього Закону спеціальний режим оподаткування за ставками,

іншими, ніж зазначені у статті 6 та статті 8-1 цього Закону;

г) особа, зареєстрована як платник

податку, не надає податковому органу декларації з цього податку протягом

дванадцяти послідовних податкових місяців або подає таку декларацію (податковий

розрахунок), яка (який) свідчить про відсутність оподатковуваних поставок

протягом такого періоду, а також у випадках, визначених законодавством стосовно

порядку реєстрації суб'єктів господарювання.

Анулювання

реєстрації на підставах, визначених у підпункті «а» цього пункту, здійснюється

за заявою платника податку.

Анулювання

реєстрації на підставах, визначених у підпунктах «б» - «ґ» цього пункту,

здійснюється за ініціативою відповідного податкового органу або такої особи.

У разі

анулювання реєстрації платник податку позбавляється права на нарахування

податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування, але у строки, визначені

законом, є зобов'язаним погасити суму податкових зобов'язань або податкового

боргу з цього податку, що виникли до такого анулювання, за їх наявності,

незалежно від того, чи буде така особа залишатися зареєстрованою як платник

цього податку на дату сплати такої суми податку, чи ні.

У разі якщо

за наслідками останнього податкового періоду особа має право на отримання

бюджетного відшкодування, таке відшкодування надається протягом строків,

визначених цим Законом, незалежно від того, чи буде така особа залишатися

зареєстрованою як платник цього податку на дату отримання такого бюджетного

відшкодування, чи ні. Це правило не поширюється на осіб, зазначених у підпункті

«в» цього пункту.

Податковий

орган не може відмовити в анулюванні реєстрації у разі існування підстав,

визначених у підпунктах «а» - «б» цього пункту, та зобов'язаний прийняти

самостійне рішення про анулювання реєстрації на підставах, визначених у

підпунктах «в» - «г» цього пункту.

Рішення про

анулювання реєстрації за заявою платника податку приймається у строки,

визначені цією статтею для податкової реєстрації.

Платник

податку зобов'язаний повернути податковому органу реєстраційне свідоцтво: якщо

анулювання реєстрації здійснюється за ініціативою платника податку, - разом із

наданням заяви про таке анулювання; якщо анулювання реєстрації здійснюється за

ініціативою податкового органу, - протягом двадцяти календарних днів від дня

прийняття рішення про анулювання. У цьому випадку затримка у поверненні такого

свідоцтва прирівнюється до затримки у наданні податкової звітності з цього

податку.

При

анулюванні реєстрації останнім податковим періодом вважається період, який

розпочинається від дня, наступного за останнім днем попереднього податкового

періоду, та закінчується днем такого анулювання.

Платник

податку, в обліку якого на день анулювання реєстрації знаходяться товарні

залишки або основні фонди, стосовно яких був нарахований податковий кредит у

минулих або поточному податкових періодах, зобов'язаний визнати умовний продаж

таких товарів за звичайними цінами та відповідно збільшити суму своїх

податкових зобов'язань за наслідками податкового періоду, протягом якого

відбувається таке анулювання.

Визнання

недійсними установчих документів юридичної особи та подальше анулювання

свідоцтва платника податку на додану вартість саме по собі не тягне за собою

недійсність всіх угод, укладених з моменту державної реєстрації такої особи і

до моменту виключення з державного реєстру, та не позбавляє правового значення

виданих за такими господарськими операціями податкових накладних.

Відповідачем

не спростовані доводи позивача про те, що на момент здійснення господарських

операцій, обґрунтованість віднесення позивачем до податкового кредиту сум

податку на додану вартість, за якими не визнала податкова інспекція, продавець

знаходився в Єдиному державному реєстрі, а також мав свідоцтво про реєстрацію

платником податку на додану вартість.

За таких

обставин покупець (позивач у справі) не може нести відповідальність як за

несплату податку продавцями, так і за можливу недостовірність відомостей про

них, включених до Єдиного державного реєстру, за умови необізнаності покупця

щодо такої.

Таким чином,

колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що доводи

податкового органу про порушення позивачем вимог п. п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7

Закону України «Про податок на додану вартість» та зменшення суми бюджетного

відшкодування, є безпідставними.

Чинним на

момент розгляду справи Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб

та фізичних осіб - підприємців» встановлено, що, якщо відомості, які підлягають

внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі

відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою

особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають

внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до

нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя

особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати

про те, що такі відомості є недостовірними (ч. 1, ч.2 ст. 18 Закону).

Колегією

суддів не приймається до уваги посилання відповідача, надане в поясненнях до

апеляційної скарги відносно рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від

14.11.2008р. у справі № 2а-229/08, яким визнані недійсними з дати реєстрації (

з 05.05.2005р.) установчі документи ТОВ «Маштехпром - ХХІ»: Статут, Свідоцтво

про державну реєстрацію, довідку про включення до державного реєстру

підприємств та організацій, запис про державну реєстрацію підприємства,

реєстрацію платника ПДВ; всі фінансово-господарські документи  та первинні бухгалтерські документи, з

наступних підстав.

По-перше, у

відповідності до ч.2 ст.  71 КАС України

в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності

суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого

рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує

проти адміністративного позову. При цьому, оскаржувані податкові

повідомлення-рішення були видані податковим органом 04.06.2007р., в той час,

коли рішення Жовтневого райсуду м. Запоріжжя прийняте значно пізніше -

14.11.2008р.. Колегія суддів зазначає, що рішення Жовтневого райсуду м.

Запоріжжя від 14.11.2008р. у справі № 2а-229/08 

не може бути доказом правомірності податкових повідомлень - рішень від

04.06.2007р. при розгляді справи № 5/114/07-АП.

По-друге,

згідно до ч.1 ст. 69 КАС України доказами  в адміністративному судочинстві є будь-які

фактичні дані , на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин,

що обґрунтовують  вимоги і заперечення

осіб , які беруть участь у справі. В суді першої інстанції при розгляді

справи № 5/114/07-АП відповідач взагалі не обґрунтовував свої заперечення проти

позову посиланням на рішення Жовтневого райсуду від 14.11.2008р.  у справі № 2а-229/08 . Більше того, постанова

суду першої інстанції у справі № 5/114/07-АП (яка є предметом даного

апеляційного оскарження) була прийнята 

господарським судом Запорізької області 27.06.08р., тобто раніше, аніж

було прийнято рішення Жовтневого районного суду від 14.11.2008р ., що в

свою чергу, унеможливлює застосування останнього у якості доказу у справі.

Крім того, в

розумінні ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові

рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.   Суд апеляційної інстанції може дослідити

нові докази, які не досліджувалися у суді першої інстанції , з власної

ініціативи або за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо визнає

обґрунтованим ненадання їх до суду першої інстанції  або необґрунтованим відхилення їх

судом  першої інстанції . Суд

апеляційної інстанції може дослідити також 

докази, які досліджувалися судом першої інстанції з порушенням вимог

цього Кодексу. До жодної з вказаних підстав, рішення Жовтневого районного

суду м. Запоріжжя у справі № 2а-229/08 від 14.11.2008р. не належить, а тому не

може бути належним та допустимим доказом в суді апеляційної інстанції. Фактично

вказане рішення може бути новою обставиною в іншому судовому процесі.

Фактичні

обставини справи досліджені судом першої інстанції на підставі наданих в судове

засідання сторонами доказів. Порушення або неправильного застосування норм

матеріального і процесуального права не вбачається, підстави для скасування або

зміни постанови господарського суду Запорізької області відсутні.

Керуючись   ст. ст. 195, 198п.1, 200, 205, 206

Кодексу адміністративного судочинства України, колегія  суддів, -                                        

УХВАЛИЛА:

Апеляційну

скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими

платниками податків у м. Запоріжжі, м. Запоріжжя  залишити без задоволення.

Постанову

господарського суду Запорізької області від 27.06.2008р. у справі №   5/114/07-АП 

залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає

законної сили з моменту проголошення, та може бути оскаржена протягом одного

місяця  до адміністративного суду

касаційної інстанції.

Повний текст ухвали виготовлено - 09.09.2009р.

            Головуючий суддя                                                          

М.В. Мірошниченко

                                Суддя                                                           

Н.П. Баранник

                                 Суддя                                                           

О.В. Юхименко