Ухвала

від 05.10.2009 по справі 02-7/2048-3/381/08-ап

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

Іменем

УКРАЇНИ

05 жовтня

2009 року                                          

Справа № 02-7/2048 - 3/381/08-АП

Дніпропетровський

апеляційний адміністративний суд у складі колегії

головуючий

суддя       Юхименко О.В.,

суддя                              Баранник Н.П.,

суддя                              Мірошниченко М.В.,

при

секретарі              Красота А.О.,

розглянувши

у відкритому судовому засіданні   

апеляційну

скаргу        Суб'єкта підприємницької діяльності -

                                       Фізичної

особиОСОБА_1,

на

постанову                господарського суду Запорізької

області,

у справі                         № 02-7/2048 - 3/381/08-АП

за позовом                       Суб'єкта підприємницької діяльності

-

                                       Фізичної

особиОСОБА_1,

АДРЕСА_1;

до

відповідача             Державної

податкової інспекції

                                       у

Хортицькому районі м. Запоріжжя,

вул.

Гудименка, 10-А, м. Запоріжжя, 69114;

про                                   скасування актів, -

встановив:  Суб'єктом підприємницької діяльності -

Фізичною особою ОСОБА_1 подано позов до Державної податкової інспекції у

Хортицькому районі м. Запоріжжя про визнання протиправними та скасування

податкових повідомлень-рішень від 15.09.2006р. № 0000571720/0 та №

0000581720/0.

Господарський

суд Запорізької області (суддя Соловйов В.М.) своєю постановою від 24.11.2008р.

у позові відмовив.

Постанова

суду мотивована наступним:

податкові

накладні, складені не зареєстрованими в якості платника ПДВ суб'єктами, рівно

як і за відсутності сплати податку на додану вартість до державного бюджету

контрагентами позивача, не можуть бути підставою для формування податкового

кредиту;

витрати,

здійснені за господарськими операціями з суб'єктом, діяльність якого

здійснювалась поза межами правової відповідальності, не можна вважати

підтвердженими документально.

Не

погоджуючись з прийнятим у справі судовим актом, у поданій апеляційній скарзі

Суб'єкт підприємницької діяльності - Фізична особаОСОБА_1, Позивач, вказує на

невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального

права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Визнання в

судовому порядку недійсними з моменту реєстрації Установчих документів

платників податків та Свідоцтв про реєстрацію в якості платників ПДВ

постачальників Позивача, не є підставою для визнання вчинених ними юридично

значимих дій недійсними. Будь-яких відомостей про ліквідацію або виключення з

Єдиного державного реєстру контрагентів Позивача немає.

Позивач мав

в наявності первинні документи, що підтверджують обсяги задекларованого

податку. Згідно з отриманими податковими накладними мав законні підстави для

включення певних сум до складу податкового кредиту.

Просить

постанову господарського суду Запорізької області скасувати та ухвалити нове

рішення. Позов задовольнити.

Державна

податкова інспекція у Хортицькому районі м. Запоріжжя, Відповідач, скаргу не

оспорив. Заперечень на апеляційну скаргу не надав. Процесуальним правом на

участь представника в судовому засіданні не скористався.

Судовий

розгляд адміністративної справи здійснювався з повним фіксуванням судового

засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу «Камертон».

Сутність

спору:  Як встановлено судом першої інстанції,

стосовно чого спір між сторонами відсутній, з 14.08.2006р. по 05.09.2006р.,

уповноваженим фахівцем держподаткінспекції проведена планова виїзна

документальна перевірка Приватного підприємця ОСОБА_1 ідентифікаційний код

НОМЕР_1 з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з

01.04.2003р. по 31.03.2006р.

За

результатами перевірки складений Акт № 130/172/ 2584809632.

Перевіркою

встановлено порушення статті 13 Декрету Кабінету Міністрів України «Про

прибутковий податок з громадян» від 26 грудня 1992 року N 13-92 , в результаті

чого підприємцем занижено суму податку з доходу фізичних осіб від здійснення

підприємницької діяльності у розмірі 67.765,98 грн., в тому числі у 2004р. на

суму 8.248,76 грн., у 2005р. на суму 58.517,22 грн. - як зазначено в пп. 3.1.2

акту перевірки, встановлено завищення загальної суми витрат за 2004 рік у

розмірі 63.452,00 грн. (без урахування ПДВ), за 2005р. у розмірі 446.596,42

грн. (без урахування ПДВ), по взаємовідносинам з Приватним підприємством

«К-Імпекс», м. Дніпропетровськ.

Перевіркою

встановлено також порушення пп. 7.2.1 п. 7.2, пп. 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.7.1 п.

7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 3 квітня 1997

року N 168/97-ВР (168/97-ВР), в результаті чого занижено податок на додану

вартість у розмірі 111.182,00 грн., в тому числі за IV квартал 2004 року -

12.690,00 грн., за квітень 2005 року - 8.424,00 грн., за липень 2005 року -

18.833,00 грн., за серпень 2005 року - 24.277,00 грн., за жовтень 2005 року -

17.280,00 грн., за листопад  2005 року -

14.905,00 грн., за грудень 2005 року - 5.600,00 грн.

Як зазначено

в 3.1.4 акту перевірки, до перевірки надано податкові накладні отримані від

Приватного підприємства «К-Імпекс»:

№ 100 від

04.10.2004р. на суму ПДВ - 12.690,00 грн.,  

№ 42 від

01.07.2005р. на суму ПДВ - 18.833,00 грн.,

№ 54 від

06.08.2005р.  на суму ПДВ - 24.277,00

грн.,

№ 80 від

17.10.2005р. на суму ПДВ - 9.447,00 грн.,

№ 93 від

20.10.2005р. на суму ПДВ - 7.833,00 грн.,  

№ 112 від

11.11.2005р. на суму ПДВ - 14.905,00 грн.,

№ 120 від

01.12.2005р. на суму ПДВ -5.600,00 грн.  

ПП

«К-Імпекс» знято з обліку 21.06.2004р. на підставі рішення господарського суду

Дніпропетровської області від 18.05.2004р. у справі № 2/750 про скасування

державної реєстрації.

Свідоцтво

платника ПДВ, видане 11.04.2002р., анульовано 18.05.2004р.

Крім того,

до перевірки надано податкову накладну № 48 від 11.08.2004р. на суму ПДВ

9.173,33, отриману від Приватного підприємства «Постач-Сервіс».

Згідно

відповіді ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська, податкові зобов'язання

ПП «Постач-Сервіс» (код за ЄДРПОУ 32887265) за серпень 2004 року складають 0,00

грн. З жовтня 2005 року підприємство звітувало про відсутність діяльності, а з

лютого 2006 року не звітує взагалі.

Свідоцтво

платника ПДВ ПП «Постач-Сервіс» анульовано 11.07.2007р., державну реєстрацію

скасовано 08.07.2008р.  

На підставі

Акту перевірки, керівником Державної податкової інспекції у Хортицькому районі

м. Запоріжжя 15.09.2006р. прийняті податкові повідомлення-рішення №№

0000571720/0та 0000581720/0.

Згідно з пп.

4.2.2 б) п. 4.2 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань

платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21

грудня 2000 року N 2181-III (2181-14), 

Приватному підприємцю ОСОБА_1визначено суму податкового зобов'язання за

платежем 11010200, податок з доходів фізичних осіб від здійснення

підприємницької діяльності, у розмірі 66.765,98 грн.

Згідно з пп.

4.2.2 б) п. 4.2 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань

платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21

грудня 2000 року N 2181-III (2181-14), 

відповідно до пп. 7.2.1 п. 7.2, пп. 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7

Закону України «Про податок на додану вартість» від 3 квітня 1997 року N

168/97-ВР (168/97-ВР), на підставі пп. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України

«Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та

державними цільовими фондами» (2181-14), 

Приватному підприємцю ОСОБА_1визначено суму податкового зобов'язання за

платежем 3014010100, податок на додану вартість, у розмірі 166.733,00 грн. В їх

числі 111.182,00 грн. основного платежу та 55.591,00 грн. штрафних (фінансових)

санкцій.

Визнання

протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень було предметом

судового позову.

Колегія

суддів, заслухавши представника Позивача, проаналізувавши на підставі фактичних

обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і

процесуального права при винесені оскарженої постанови, знаходить апеляційну

скаргу такою, що не підлягає задоволенню.

За позицією

заявника апеляційної скарги, єдиною підставою для н е включення до складу податкового

кредиту сум сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів

(послуг), є відсутність податкових накладних як таких. Виключення з податкового

кредиту сум податку, підтверджених податковими накладними з підстав виключення

з кола платників податку постачальників товарів (робіт, послуг), є

протиправним.

Крім того,

до цього часу юридичні особи, по взаємовідносинам з якими Відповідачем зменшено

суму податкового кредиту, та, відповідно, не підтверджено суми витрат, не

ліквідовані та не виключені з Єдиного державного реєстру.

Така позиція

заявника видається колегії суддів помилковою в силу наступного.

З огляду на

приписи п. 1.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 3 квітня

1997 року N 168/97-ВР (168/97-ВР), податковий кредит - сума, на яку платник

податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена

згідно з цим Законом.

Так,

податкова накладна, у відповідності із Законом (168/97-ВР) є звітним податковим

документом і одночасно розрахунковим документом. Колегія суддів погоджується з

твердженнями Позивача відносно вимог до формування даних податкової

звітності  - не дозволяється включення до

податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені

податковими накладними.

Водночас:

право на

нарахування податку та складання податкових накладних, пп. 7.2.4 Закону  (168/97-ВР), надається виключно особам,

зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього

Закону;

податкова

накладна, пп. 7.2.3 Закону  (168/97-ВР),

складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця.

Датою

виникнення податкових зобов'язань, у відповідності з пп. 7.3.1 Закону

(168/97-ВР), вважається або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на

банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що

підлягають продажу, а у разі продажу товарів (робіт, послуг) за готівкові

грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при

відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що

обслуговує платника податку; або дата зарахування коштів від покупця на

банківський  рахунок платника податку як

оплата товарів, або дата відвантаження товарів.

Відповідно,

сума податку, що підлягає сплаті до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається

як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та

сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

І, на

кінець, податковим зобов'язанням, згідно з п. 1.2 Закону  України «Про порядок погашення зобов'язань

платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21

грудня 2000 року N 2181-III (2181-14), є зобов'язання платника податків

сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів.

Отже, чинним

законодавством встановлений певний взаємозв'язок між надходженням до бюджету

податку на додану вартість та кореспондуючим відшкодуванням такого податку

платнику.

За загальним

правилом несплата ПДВ продавцем і його постачальниками самі по собі не є

підставою для зменшення податкового кредиту або відмови у відшкодуванні

зазначеного податку покупцю.

Разом з тим,

змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з'ясування всіх обставин у

справі є принципами адміністративного судочинства.

Отож, суд

зобов'язаний при вирішенні справи з'ясувати обставини справи і оцінити їх в

сукупності.

Водночас, і

як достеменно встановлено судом першої інстанції, рішенням господарського суду

Дніпропетровської області від 18.05.2004р. у справі № 2/750 скасовано державну

реєстрацію ПП «К-Імпекс». ПП «К-Імпекс» знято з обліку 21.06.2004р. на підставі

рішення господарського суду Дніпропетровської області від 18.05.2004р. у справі

№ 2/750 про скасування державної реєстрації.

З огляду на

викладене, здійснення діяльності контрагентом поза межами правової

відповідальності, та, відповідно, несплата податків, є фактами

встановленими.    

Загальне

визначення терміну «документ» - це передбачена законом матеріальна форма

одержання, зберігання, використання i поширення інформації шляхом фіксації її

на папері або на іншому носієві.

Податкові

накладні, про що зазначено вище, Законом (168/97-ВР) визначено як звітний

податковий i одночасно розрахунковий документ.

Таким чином,

йдеться про документ, що фіксує, відповідно до податкового законодавства,

наявність певних юридичних фактів i надає платнику податку повноваження на

вчинення певних дій (включення витрат на сплату ПДВ до податкового кредиту з

правом наступного відшкодування).

У судових

справах податкова накладна також є письмовим доказом.

На відміну

від письмових договорів розрахункові та платіжні документи оформляють

результати та процес виконання цих угод однією чи обома сторонами.

Отже,

відповідні норми Цивільного та Господарського кодексів, у яких йдеться про

визнання недійсними правочинів (договорів), до подібних документів не можуть

застосовуватися. Визнання таких документів недійсними можливо лише за умов i в

порядку, визначених іншими нормативно-правовими актами.

Порядок

заповнення податкової накладної, затверджений наказом ДПА України від 30.05.97

р. № 165, визначає додаткові вимоги, яких немає у Законі (168/97-ВР). Законом

не передбачено i самої можливості визнавати податкові накладні недійсними

(фіктивними).

Поняття

фіктивної накладної було визначено ст. 15 Указу Президента України «Про деякі

зміни в оподаткуванні» від 07.08.98 р. № 857/98 (зі змінами та доповненнями).

Пунктом 5

Порядку фактично встановлюється адміністративний (позасудовий) порядок визнання

податкових накладних недійсними (фіктивними).

При

буквальному тлумаченні п. 5 Порядку можна дійти висновку, що такі повноваження

мають відповідні податкові органи під час здійснення перевірок платників.

Підставою для встановлення фіктивності є відсутність будь-яких відповідних

повноважень у особи, яка видає певні податкові документи. Застосовано до

розглянутого випадку, Свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ, видане

11.04.2002р., було анульовано 18.05.2004р.

Це позбавляє

такі підприємства права видавати податкові накладні згідно із Законом

(168/97-ВР), а вже видані податкові накладні набувають статусу фіктивних i

позбавляють покупця права на податковий кредит.

За обставин,

наведених вище, слід погодитись з судом першої інстанції про недійсність

податкових накладних внаслідок відсутності факту реєстрації як платника ПДВ

особи, що виписала таку накладну; та відсутності з боку покупця дій,

спрямованих на перевірку того, чи зареєстрований контрагент як платник ПДВ.

Слід

вказати, що за змістом пп. 7.7.5 ст. 7 Закону (168/97-ВР), суми податку на

додану вартість зараховуються до Державного бюджету України та використовуються

у першу чергу для бюджетного відшкодування податку на додану вартість згідно з

цим Законом.

Тобто,

законодавцем чітко передбачено, що однією з обов'язкових підстав для

відшкодування ПДВ з бюджету, є сплата цих сум до Державного бюджету України.

Висновок про

те, що відшкодуванню підлягають лише суми, які були сплачені до бюджету,

випливає з самої суті поняття податку, його основної функції - формування

доходів Державного бюджету України (п. 19 ст. 1, ст. 9 Бюджетного кодексу України).

А також з

поняття платника податку, як особи, яка згідно до Закону України «Про податок

на додану вартість» зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету

податку, що сплачується покупцем.

Податкові

зобов'язання ПП «Постач-Сервіс» за серпень 2004 року складають 0,00 грн. З

жовтня 2005 року підприємство звітувало про відсутність діяльності, не звітує з

лютого 2006 року. Свідоцтво платника ПДВ ПП «Постач-Сервіс» анульовано

11.07.2007р., державну реєстрацію скасовано 08.07.2008р. Документи підприємства

вилучені Генеральною прокуратурою України.  

В спірному

випадку відсутність сплати податку до державного бюджету контрагентами позивача

також є доведеною та сумніву не викликає.

У

відповідності зі статтею 13 розділу IV Декрету Кабінету Міністрів України «Про

прибутковий податок з громадян» від 26 грудня 1992 року N 13-92 згідно з цим

розділом Декрету оподаткуванню підлягають доходи громадян, одержані протягом

календарного року від здійснення підприємницької діяльності без створення

юридичної особи, а також інші доходи громадян, не передбачені як об'єкти

оподаткування у розділах II та III цього Декрету.

Оподатковуваним

доходом вважається сукупний чистий доход, тобто різниця між валовим доходом

(виручки у грошовій та натуральній формі) i документально підтвердженими

витратами , безпосередньо пов'язаними з одержанням доходу.

До складу

витрат, безпосередньо пов'язаних з одержанням доходів, належать витрати, які

включаються до складу валових витрат виробництва (обігу) або підлягають

амортизації згідно з Законом України «Про оподаткування прибутку

підприємств». 

Відповідно

до вимог пп. 5.3.9 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від

28 грудня 1994 року N 334/94-ВР, в редакції Закону N 283/97-ВР від 22.05.97р.

(334/94-ВР) не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не

підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами,

обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення

податкового обліку.

З огляду і

на викладене вище, колегія суддів погоджується з висновком  господарського суду про те, що Трофимець С.В.

завищив загальну суму витрат, оскільки ці витрати здійснено за операціями з ПП

«К-Імпекс», отже не підтверджено документально.

Посилання

позивача на те, що станом на 01.07.2008р. Підприємства «Постач-Сервіс» і

«К-Імпекс» знаходяться в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій

України, не спростовують висновки суду, оскільки вирішальним в даному випадку є

не факт знаходження (відсутності) цих підприємств у ЄДРПОУ, а встановлений

господарським судом Запорізької області факт відсутності виникнення податкових

зобов'язань продавця та несплата цих сум до Державного бюджету України.

В межах

апеляційної скарги підстави для скасування або зміни рішення місцевого

господарського суду відсутні.  

Керуючись

ст. 195, п.  1  ч. 

1  ст. 198, ст. 200 Кодексу

адміністративного судочинства України, Дніпропетровський апеляційний

адміністративний суд, -

У

Х В А Л И В

Апеляційну

скаргу Суб'єкта підприємницької діяльності - Фізичної особи ОСОБА_1 залишити

без задоволення.

Постанову

господарського суду Запорізької області від 24.11.2008р. у справі                        № 02-7/2048 -

3/381/08-АП - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної

інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення.

Касаційна скарга подається

протягом одного місяця з дня складення судового рішення у повному обсязі.

Ухвалу складено у повному

обсязі 15.10.2009р.

                                     Головуючий

суддя                                      О.В.Юхименко

                                     Суддя                                                           

Н.П.Баранник

                                     Суддя                                                           

М.В.Мірошниченко