Постанова

від 17.09.2015 по справі 816/2296/15

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2015 року м. ПолтаваСправа № 816/2296/15

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Гіглави О.В.,

за участю:

секретаря судового засідання - Дубінчина О.М.,

представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Приватного підприємства "Желдорсервіс" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області про визнання неправомірним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

23 червня 2015 року ПП "Желдорсервіс" звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кременчуцької ОДПІ про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 15 січня 2015 року №0000112202/44.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що відповідачем безпідставно ставиться йому у вину неправомірне формування податкового кредиту протягом періоду, охопленого перевіркою, за господарськими операціями з ТОВ "Крафт компані Плюс" та ПП "ВРГ і К" (далі за текстом - контрагенти позивача). Вказував, що господарські операції із вказаними суб’єктами господарювання мали реальний характер та в повному обсязі відображені в бухгалтерському та податковому обліках підприємства, а за їх наслідками позивачем правомірно сформовано податковий кредит відповідного податкового періоду.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти позову, просив відмовити у його задоволенні. Дії контролюючого органу вважає правомірними, а спірне податкове повідомлення-рішення таким, що відповідає чинному законодавству, внаслідок того, що Кременчуцькою ОДПІ в ході проведення перевірки встановлено факт порушення позивачем податкового законодавства, зокрема, правила формування податкового кредиту.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши та дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступне.

ПП "Желдорсервіс" (ідентифікаційний код 30613858) 20 жовтня 1999 року зареєстроване у якості суб’єкта господарювання, позивач перебуває на податковому обліку в Кременчуцькій ОДПІ та є платником ПДВ (а.с. 9-13).

У період з 21 листопада 2014 року по 27 листопада 2014 року відповідачем проведено документальну виїзну позапланову перевірку ПП "Желдорсервіс" з питань взаємовідносин з ТОВ "Крафт Компані Плюс" (код 39034770) за період серпень 2014 року, ПП "ВРГ і К" (код 32502909) за серпень 2012 року.

За результатами перевірки складено акт від 28 листопада 2014 року № 2725/16-03-22-02-12/30613858 (а.с.17-32), у якому зафіксовано порушення позивачем вимог пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 201.1 та 201.6 статті 201 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено податок на додану вартість, який підлягає сплаті до бюджету на суму 12412,20 грн., у тому числі: за серпень 2012 року - 6562,50 грн., за серпень 2014 року на 5850,00 грн.

На підставі вказаного акту перевірки контролюючим органом винесено податкове повідомлення-рішення від 15 січня 2015 року № 0000112202/44, яким позивачу збільшено суму грошового зобов’язання з податку на додану вартість на 12412,50 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 6206,25 грн. (а.с.16).

Не погоджуючись з правомірністю висновків акта перевірки та обґрунтованістю спірного податкового повідомлення-рішення, ПП "Желдорсервіс" подав заперечення до акта перевірки (а.с. 33-36), а податкове повідомлення-рішення оскаржив в адміністративному порядку (а.с. 37-41, 45-48).

За наслідками процедури адміністративного оскарження податкового повідомлення-рішення від 15 січня 2015 року № 0000112202/44 вищі контролюючі органи залишили скарги позивача без задоволення, а спірне податкове повідомлення-рішення - без змін (а.с. 41-44, 49-51).

Позивач, вважаючи висновки, викладені в акті перевірки від 28 листопада 2014 року № 2725/16-03-22-02-12/30613858, упередженими та такими, що не відповідають фактичним обставинам, не погоджуючись із правомірністю прийняття спірного податкового повідомлення-рішення від 15 січня 2015 року № 0000112202/44, оскаржив останнє до суду.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Надаючи правову оцінку спірному податковому повідомленню-рішенню від 15 січня 2015 року № 0000112202/44, суд виходить з наступного.

Матеріалами справи підтверджено, що спірне донарахування грошового зобов'язання зі сплати ПДВ контролюючим органом здійснено на підставі висновку щодо відсутності реальності господарських операцій між позивачем та його контрагентами - ТОВ "Крафт Компані Плюс" та ПП "ВРГ і К", які є фактично безтоварними, а також пов'язується з порушенням позивачем податкового законодавства.

Детально вивчивши та проаналізувавши наявні в матеріалах справи первинні документи, надані сторонами на підтвердження своїх доводів, суд погоджується з висновками контролюючого органу з огляду на наступне.

Порядок та правила формування податкового кредиту визначені статтею 198 Податкового кодексу України.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України ) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 статті 198 вказаного Кодексу визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (пункт 201.7 статті 201 Податкового кодексу України).

Згідно пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкова накладна, відповідно до абзацу першого пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Виходячи з викладеного, податковий кредит для цілей визначення об’єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображатимуть реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

За відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку, відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Як визначено частиною першою статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (в редакції, чинній на момент виникнення та реалізації спірних відносин), підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

В силу статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Таким чином, про реальність вчинення платником податків господарських операцій та, як наслідок, правомірність формування останнім податкового кредиту з ПДВ свідчать наявність руху активів у процесі здійснення господарської операції та зв’язок між фактом придбання товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку.

При цьому, наведені обставини мають бути підтверджені належним чином складеними та своєчасно оформленими первинними документами бухгалтерського обліку, на підставі яких платник податку формує дані податкового обліку.

Згідно статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

З наведених законодавчих положень випливає, що обов'язковою умовою виникнення у платника права на податковий кредит є реальне здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях, а також оформлення зазначених операцій необхідними документами первинного обліку (зокрема, податковими накладними).

При цьому як відомості, що містяться у податкових накладних, так і дані первинних документів, що складаються при здійсненні господарської операції та подаються платником до контролюючого органу, мають відповідати установленим вимогам та містить достовірну інформацію про обставини, з якими законодавство пов'язує реалізацію права платника на податкову вигоду.

Відмова в отриманні податкової вигоди за наявності у документах платника недостовірних та суперечливих відомостей є податковим ризиком. З метою підтвердження обґрунтованості заявлених податкових вигод має бути встановлений їх об'єктивний предметний зв'язок з фактами та результатами реальної підприємницької або іншої економічної діяльності, що слугує підставою для висновку про достовірність первинних документів, у тому числі й відносно учасників та умов господарських операцій.

Слід також зазначити, що обов'язок підтвердження правомірності та обґрунтованості витрат (у тому числі і по сплаті ПДВ) первинними документами покладається на платника, оскільки саме він виступає суб'єктом, що використовує включену постачальником до ціни товару суму ПДВ при обчисленні суми податку, яка підлягає перерахуванню до бюджету, а також зменшує об'єкт оподаткування податку на прибуток за фактом понесення витрат.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні".

Як встановлено судом, позивачем внаслідок пред'явлення відрахувань при обчисленні податку на додану вартість шляхом відображення в податковому обліку господарських операцій з ТОВ "Крафт Компані Плюс" отримано необґрунтовану податкову вигоду з огляду на наступне.

Між позивачем /Замовник/ та ТОВ "Крафт Компані Плюс" /Виконавець/ укладено договір про надання послуг щодо організації перевезення вантажів залізничним транспортом від 26 червня 2014 року № 2606-14 (а.с.62-64), за умовами якого Виконавець зобов'язується від свого імені, за дорученням та за рахунок Замовника, за винагороду, виконати або організувати виконання визначених цим договором комплекс послуг, пов'язаних з організацією перевезень вантажів Замовника залізничним транспортом з пункту відправлення до пункту призначення, обумовлених Сторонами письмово.

Додатком до зазначеного договору (а.с. 65) визначено вид вантажу, дату його відправлення, пункт призначення та вартість послуг Виконавця за серпень 2014 року.

Матеріалами справи підтверджено, що за результатами надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом, контрагентом позивача складено податкову накладну від 29 серпня 2014 року № 239 (а.с. 66), сума ПДВ за якою віднесена ПП "Желдорсервіс" до складу свого податкового кредиту за відповідний податковий період.

31 серпня 2014 року Сторонами підписано акт приймання-передачі послуг до договору про надання послуг щодо організації перевезення вантажів залізничним транспортом від 26 червня 2014 року № 2606-14 за серпень 2014 року, яким підтверджено факт належного виконання Сторонами взятих на себе зобов'язань за договором та додатком до нього (а.с. 65 (зворот)).

Дослідивши зазначений документ, суд вважає його неналежним доказом фактичного здійснення господарських операцій між Сторонами, оскільки зі змісту акта приймання-передачі послуг до договору про надання послуг щодо організації перевезення вантажів залізничним транспортом від 26 червня 2014 року № 2606-14 за серпень 2014 року неможливо встановити характер, вид та зміст виконаних робіт/наданих послуг, що у свою чергу виключає можливість підтвердити факт зв'язку отриманих платником податків послуг з його господарською діяльністю.

Крім того, зі змісту залізничних накладних, складених з метою документального оформлення перевезення вантажів (а.с. 72-87), слідує, що контрагент позивача протягом серпня 2014 року не мав відношення до здійснення зазначених перевезень, що підтверджується відсутністю відомостей в залізничних накладних щодо ТОВ "Крафт Компані Плюс". Так, зміст зазначених документів свідчить про те, що відправником вантажу є ПП "Желдорсервіс", отримувачем - ОАО "Белшина", власниками вагонів - ТОВ "Карбонтранссервіс", ОАО "КЗТУ", тобто ТОВ "Крафт Компані Плюс" у зазначених правовідносинах не значився жодною зі сторін, які беруть учать у здійсненні перевезень.

Разом з тим, матеріалами справи підтверджено, що позивач в повному обсязі оплатив послуги ТОВ "Крафт Компані Плюс", що підтверджується копією виписки банківської установи по рахунку ПП "Желдорсервіс" (а.с. 67).

Вивчивши ділову репутацію контрагента позивача ТОВ "Крафт Компані Плюс" судом встановлено наступне.

Основним видом господарської діяльності ТОВ "Крафт Компані Плюс" (ідентифікаційний код 39034770) є діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту (а.с.161-163). Такий вид діяльності як надання транспортних послуг згідно відомостей ЄРД товариством не здійснюється.

За висновками довідки ДПІ у Вишгородському районі Київської області ДПС від 02 жовтня 2014 року № 163/10-08-22-01/39034770 "Про результати проведення зустрічної звірки ТОВ "Крафт Компані Плюс" щодо підтвердження господарських відносин з 24 грудня 2013 року по 31 серпня 2014 року" (а.с. 114-117) господарські операції між ТОВ "Крафт Компані Плюс" та контрагентами-постачальниками та покупцями не підтверджуються виходячи з врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень, засобів для транспортування та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення господарських операцій у зазначених обсягах, що свідчить про відсутність необхідних умов для реального настання результатів відповідної господарської діяльності, що в свою чергу порушують вимоги статті 185 Податкового кодексу України в частині оподаткування податковим на додану вартість безтоварних операцій по ланцюгу постачання.

Беручи до уваги, що згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с. 9-11) позивач уповноважений здійснювати, зокрема, такі види діяльності, як 49.20 "Вантажний залізничний транспорт", 52.29 "Інша допоміжна діяльність у сфері транспорту" та зважаючи на встановлені обставини укладення між позивачем та ТОВ "Кременчуцький завод технічного вуглецю" договору про надання залізничних послуг №001-13 від 01.02.2013 (а.с. 68-71), предметом якого є надання Виконавцем (ПП "Желдорсервіс") Замовнику (ТОВ "Кременчуцький завод технічного вуглецю") залізничних послуг, яким не передбачено можливості залучення Виконавцем для їх надання третіх осіб, суд доходить висновку про відсутність у позивача видимих розумних економічних та організаційно-адміністративних причин для укладання договору про надання послуг по організації перевезень вантажів залізничним транспортом з посередником ТОВ "Крафт Компані Плюс".

Контролюючий орган пов'язує неправомірність отримання позивачем податкової вигоди також з відображенням останнім в своєму податковому обліку господарських операцій з ТОВ "ВРГ і К".

Аналізуючи господарські правовідносини позивача з ПП "ВРГ і К", судом встановлено наступне.

13 серпня 2012 року між позивачем (Покупець) та ПП "ВРГ і К" (Продавець) укладено договір про надання послуг б/н (а.с. 88) за умовами якого Продавець зобов'язується надати Покупцю автопослуги, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити зазначені послуги на умовах даного договору.

Так, на підставі виставлених ПП "ВРГ і К" рахунків-фактур (а.с. 89, 90) позивач оплатив автопослуги контрагента шляхом перерахування коштів на рахунок в банківській установі, що підтверджується відповідною випискою з розрахункового рахунку ПП "Желдорсервіс" (а.с. 93-94).

Матеріалами справи підтверджено, що за результатами надання автопослуг, контрагентом позивача складено податкові накладні від 20 серпня 2012 року № 30 (а.с. 92) та від 27 серпня 2012 року № 54 (а.с. 92 (зворот)), сума ПДВ за якими віднесена ПП "Желдорсервіс" до складу свого податкового кредиту за відповідний податковий період.

20 серпня 2012 року Сторонами підписано акт приймання-передачі робіт (надання послуг) № ОУ-0000030 (а.с. 90 (зворот)) на суму 26250,00 грн (з ПДВ). Доповненням до зазначеного акта (а.с. 91) передбачено, що автопослуги з перевезення щебеню 20х40 за маршрутом с. Суботці, вул. Кар'єрна, 1 - с. Шарівка, вул. Леніна, 2 здійснювались автомобілями НОМЕР_1, НОМЕР_2 та DAF ВІ 6412 ВА, причеп ВІ 4315 ХТ, шляхом здійснення 14 поїздок.

27 серпня 2012 року Сторонами підписано акт приймання-передачі робіт (надання послуг) № ОУ-0000033 (а.с. 89 (зворот)) на суму 13125,00 грн (з ПДВ). Доповненням до зазначеного акта (а.с. 91 (зворот)) передбачено, що автопослуги з перевезення щебеню 20х40 за маршрутом с. Суботці, вул. Кар'єрна, 1 - с. Шарівка, вул. Леніна, 2 здійснювались автомобілями НОМЕР_1, НОМЕР_2 та DAF ВІ 6412 ВА, причеп ВІ 4315 ХТ, шляхом здійснення 7 поїздок.

Дослідивши зазначені документи, суд вважає їх неналежними доказами фактичного здійснення господарських операцій між Сторонами, оскільки зі змісту зазначених актів приймання-передачі робіт (надання послуг) неможливо встановити змісту наданих послуг через відсутність обґрунтованого розрахунку вартості таких послуг, що в свою чергу виключає можливість підтвердити факт зв'язку отриманих платником податків послуг з його господарською діяльністю.

Крім того, аналіз наявних в матеріалах справи товарно-транспортних накладних (а.с. 182-191), складених з метою оформлення перевезень вантажів, дає підстави для висновку про передчасність підписання Сторонами актів приймання-передачі робіт (надання послуг), оскільки згідно товарно-транспортних накладних перевезення ПП "ВРГ і К" здійснювались з 21 серпня 2012 року по 23 серпня 2012 року, в той час коли відповідний акт приймання-передачі робіт (надання послуг) оформлено 20 серпня 2012 року, а також 28-30 серпня 2012 року, при тому що акт приймання-передачі робіт (надання послуг) складено 27 серпня 2012 року.

Вивчивши ділову репутацію контрагента позивача ПП "ВРГ і К", судом встановлено наступне.

За висновками акта Знам'янської ОДПІ від 26 липня 2013 року № 201/22/32502902 "Про результати позапланової документальної перевірки ПП "ВРГ і К" з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість та правомірності декларування валових витрат з податку на прибуток за період з 01 жовтня 2010 року по 31 грудня 2010 року щодо взаємовідносин з ПП "Алтіма", з 01 липня 2012 року по 30 вересня 212 року щодо взаємовідносин з ТОВ "Снаб Трейд" та ТоВ "Акорд Агро", з 01 квітня 2013 року по 31 травня 2013 року щодо взаємовідносин з ТОВ "ОСОБА_3 Інвестмент" (а.с. 118-122) встановлено, зокрема, завищення податкових зобов'язань між ПП "ВРГ і К" та ПП "Желдорсервіс" внаслідок непідтвердження правомірності господарських операцій між вказаними суб'єктами господарювання (безтоварні операції).

Беручи до уваги викладене, а також зважаючи на ненадання позивачем до перевірки товарно-транспортних накладних, які за приписами пункту 44.6 статті 44 Податкового кодексу України вважаються такими, що були відсутні у такого платника податків на час складення податкової звітності, суд приходить до висновку про відсутність у позивача належних доказів на підтвердження правомірності здійснення господарських операцій з ПП "ВРГ і К".

Відтак, позивачем не надано належних доказів реальності виконання умов договорів, укладених з ТОВ Крафт Компані Плюс" та ПП "ВРГ і К", не доведено економічного обґрунтування доцільності залучення зазначених суб'єктів господарювання для здійснення робіт/надання послуг, що з огляду на відсутність належного документального підтвердження факту реальності здійснення ними господарських операцій ставить під сумнів правомірність відображення в бухгалтерському обліку ПП "Желдорсервіс" господарських операцій з ТОВ "Крафт Компані Плюс" та ПП "ВРГ і К", а також виключає можливість визнання правомірним сформованого за наслідками таких операцій податкового кредиту позивача у відповідних податкових періодах.

Суд, оцінивши з дотриманням положень статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України надані позивачем на підтвердження реальності господарських операцій з контрагентами, первинні документи (договори, банківські виписки, податкові та видаткові накладні, рахунки, платіжні доручення та товарно-транспортні накладні), дійшов висновку про те, що вони не дають можливості встановити реальність здійснення операцій, а свідчать про те, що господарські операції з контрагентами оформлялись лише документально.

Крім того, суд звертає увагу на те, що господарські операції, здійснені на виконання правочинів, є самостійним поняттям, відмінним від правочинів або господарських зобов'язань, а дотримання норм цивільного чи господарського права не означають автоматично реальності вчинення господарської операції.

Зважаючи на наявність недоліків первинних документів у їх сукупності, наявність ряду ознак фіктивності господарської діяльності контрагентів позивача, суд дійшов висновку про непідтвердження здійснення між ПП "Желдорсервіс" та ТОВ "Крафт Компані Плюс", ПП "ВРГ і К" господарських операцій.

Доводи позивача щодо наявності належним чином оформлених податкових накладних, які є підставою для віднесення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту, є доречними, проте суд зазначає, що підставою для зменшення платником об'єкта оподаткування (податкових зобов'язань) з податку на додану вартість на суму податку на додану вартість є факт реального постачання товарів та безпосередній зв'язок витрат на оплату цих товарів з господарською діяльністю платника податків, що передбачає використання у власній господарській діяльності придбаних товарів (послуг) або ж призначення останніх для такого використання.

Таким чином, наявність податкових накладних за відсутності здійснення господарської операції позбавляє покупця права на формування податкового кредиту.

Суд зауважує, що визначальним у питанні правомірності декларування платником податку податкового кредиту зі сплати ПДВ є встановлення реальності (товарності) господарських правовідносин, а також подальшого використання товару у власній господарській діяльності, що в ході розгляду даної справи судом не знайшло свого підтвердження.

Податковий кредит може сформуватися платником податків лише за реально проведеною господарською операцією, тобто за господарською операцією, яка спричинила зміни у структурі та стані активів і зобов'язань суб'єкта господарювання, за умови, що проведення господарської операції підтверджується також і іншими документами, складання яких передбачено законодавством та є загальноприйнятим за звичаями ділового обороту.

При цьому, суд акцентує увагу на тому, що право платника податку на відображення у податковому обліку господарських операцій виникає у разі реальності задекларованих господарських операцій, наявності ділової мети у розглядуваних операціях, добросовісності платника податку та дотримання учасниками господарської операції норм податкового законодавства щодо змісту та наслідків для податкового обліку відповідної операції. Порушення вимог податкового законодавства на будь-якому з наведених етапів є достатнім для висновку про невідповідність фактичних і задекларованих платником податку наслідків господарських операцій для податкового обліку.

На підставі наведеного, суд констатує правомірність доводів Кременчуцької ОДПІ про порушення позивачем вимог пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, внаслідок чого платником податків занижено зобов’язання зі сплати ПДВ на 12412,50 грн.

Поряд з цим слід зазначити, що у податкових правовідносинах є неприпустимою ситуація, яка дозволяла б недобросовісним платникам за допомогою інструментів, що використовуються у цивільно-правових відносинах, створювати ситуацію формальної наявності права на отримання податкової вигоди (у тому числі шляхом формування податкового кредиту та зменшення оподатковуваного доходу на суму витрат).

Таким чином, відповідач правомірно збільшив суму грошового зобов’язання позивача зі сплати ПДВ на 12412,50 грн.

Досліджуючи питання застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 50 відсотків від суми нарахованого грошового зобов'язання, суд виходить з наступного.

Відповідно до підпункту 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Згідно з пунктом 123.1 статті 123 Податкового кодексу України у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

При повторному протягом 1095 днів визначенні контролюючим органом суми податкового зобов'язання з цього податку, зменшення суми бюджетного відшкодування - тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Спірним податковим повідомленням-рішенням від 15 січня 2015 року №0000112202/44 до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 6206,25 грн, що складає 50% від суми визначеного основного податкового зобов'язання (а.с. 16).

Правомірність застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 50 відсотків від суми нарахованого податкового зобов'язання Кременчуцька ОДПІ обґрунтовує повторним протягом 1095 днів визначенням контролюючим органом суми податкового зобов'язання з ПДВ в розмірі 6206,25 грн. При цьому, повторність визначення протягом 1095 днів суми податкового зобов'язання з ПДВ підтверджується податковим повідомленням-рішенням від 26 листопада 2014 року № 0006702203/2688, винесеного на підставі висновків акта перевірки ПП "Желдорсервіс" від 06 листопада 2014 року № 2574/16-03-22-03-08/30613858 (а.с 123).

Вказане податкове повідомлення-рішення оскаржене позивачем в судовому порядку, проте за результатами судового розгляду постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 23 квітня 2015 року у справі № 816/691/15-а у задоволенні адміністративного позову ПП "Желдорсервіс" до Кременчуцької ОДПІ про визнання неправомірним та скасування податкового повідомлення рішення № 0006702203/2688 від 26 листопада 2014 відмовлено (а.с. 124-128). 23 травня 2015 року зазначена постанова набрала законної сили, що підтверджується відповідною відміткою суду на копії судового рішення.

Відтак, застосування контролюючим органом до позивача штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) в розмірі 6206,25 грн є обґрунтованим.

Відповідно до частини першої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, обов'язок доведення обставин, які стали підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення покладено на контролюючий орган.

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі "Компанія "Вестберґа таксі Актіеболаґ" та Вуліч проти Швеції" Суд визначив, що "…адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління".

Відповідач у справі, як суб'єкт владних повноважень, виконав покладений на нього обов'язок щодо доказування наявності в діях позивача ознак неправомірності, а відтак і правомірності прийнятого ним оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Таким чином, суд перевіривши матеріали справи, оцінивши надані докази, дійшов висновку, що позовні вимоги необґрунтовані, матеріалами справи не підтверджені та задоволенню не підлягають.

Частиною третьою статті 4 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

При зверненні до суду з позовом позивач сплатив 10% суми судового збору, що становить 182,70 грн, таким чином, з позивача належить стягнути решту 90% суми судового збору, тобто 1644,30 грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Стягнути з Приватного підприємства "Желдорсервіс" (ідентифікаційний код юридичної особи 30613858) до Державного бюджету України судовий збір в сумі 1644 (одна тисяча шістсот сорок чотири) гривні 30 (тридцять) копійок.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним надісланням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складено 21 вересня 2015 року.

Суддя О.В. Гіглава