Постанова

від 17.12.2010 по справі 10791/10/2070

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м.Харків

17 грудня 2010 р. № 2-а- 10791/10/2070

Харківський окружний адміністративний суд

у складі: головуючого судді - Ізовітової - Вакім О.В.,

при секретарі судового засідання - Шевчук А.В., Підгорному М.І.,

за участі: представників позивача - ОСОБА_1, ОСОБА_2,

представника відповідача -ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 до Лозівської об'єднаної державної податкової інспекції у Харківської області про скасування податкових повідомлень - рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач - ОСОБА_4 - звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просить суд скасувати податкове повідомлення - рішення Лозівської об'єднаної державної податкової інспекції у Харківській області №0001131700/0 від 12 серпня 2010 року, щодо донарахування податкового зобов'язання з податку на додану вартість, на суму 1325194,50 грн. та податкове повідомлення - рішення №0001211700/0 від 12 серпня 2010 року, щодо донарахування податку на дохід від підприємницької діяльності на суму 521348,12 грн.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив, що у перевіряємому періоді він здійснював діяльність із заготівлі молока у населення, на умовах укладених договорів доручення - №01.01.07/ФИЗ від 01.01.2007 року та №01/01-08/1 від 01.01.2008 року з Довірителем - ЗАТ "Лозівський молочний завод".

За умовами вказаних договорів Повірений за винагороду, від імені та за рахунок Довірителя зобов'язаний здійснювати юридичні дії, пов'язані із заготівлею у населення молока цільного (Товар) у формі підписання відповідних угод з постачальниками (фізичними особами), а також виконувати роботи з прийманням вказаного Товару та наступною передачею його Довірителю.

Умовами укладених договорів доручення визначено, що Довіритель зобов'язаний сплатити Повіреному винагороду у розмірі 0,20 (0,25) грн. за 1 кг. молока цільного в перекладі на базисну жирність, від загальної маси Товару, отриманого Довірителем за угодами, укладеними Повіреним.

При укладенні відповідних угод з постачальниками Повірений зобов'язаний діяти від імені, за рахунок та в інтересах Довірителя, як комерційний представник останнього. У власному обліку в якості виручки (доходу) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) позивачем вказувалися лише суми винагороди, фактично отриманої від Довірителя за надання посередницьких послуг. Інші грошові суми, які позивач отримував від Довірителя для розрахунків з населенням за заготовлене молоко, не обліковувались в книзі обліку доходів та витрат позивача, до складу винагороди за договорами доручення не включались та в податковій звітності не відображались.

Пунктом 2.1.8 договорів доручення визначено обов'язок Повіреного провести відповідні розрахунки з постачальниками за поставлений Товар, для чого, відповідно до п.3.1.1 договорів Довіритель зобов'язується передати у розпорядження Повіреного необхідні кошти. Отже, сума грошових коштів, віднесена відповідачем до складу виручки від реалізації товарів, внаслідок чого і було встановлено перевищення 500-тисячного ліміту, фактично і була одержана позивачем у межах вищезазначених договорів доручення.

Позивач вказує, що у разі надходження на розрахунковий рахунок (або отримання під звіт готівки) платника єдиного податку коштів згідно договору доручення, до обсягу виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) включається лише сума коштів, яку суб'єкт одержав як винагороду (плату) за виконані ним зобов'язання.

При цьому, готівкові кошти, отримані за перевіряємий період ФО-П ОСОБА_4 під звіт з каси довірителя - ЗАТ "Лозівський молочний завод" - для виконання зобов'язань по закупівлі молока у фізичних осіб за договорами доручення не є його доходом і відповідно не повинні включатися до складу виручки від реалізації та відповідно оподатковуватись єдиним податком, оскільки фактично є витратами Довірителя, понесеними у зв'язку з придбанням сировини (молока) у населення.

Оскільки позивач перебував на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності, вважає визначення зобов'язання з податку на додану вартість протиправним.

Представники позивача в судовому засіданні вимоги позову підтримали у повному обсязі та просили позов задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача - Лозівської об'єднаної податкової інспекції у Харківській області - у судовому засіданні проти позову заперечувала, вказала про необґрунтованість позовних вимог та просила суд відмовити у задоволенні позовних вимог позивача.

В обґрунтування поданих заперечень вказала, що в ході документальної невиїзної перевірки ФО-П ОСОБА_4 встановлено порушення платником податків п.п. 4.2.8 п.4.2 ст.4, п.п.8.1.3 п.8.1 ст.8, п.19.1 ст.19 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" від 22.05.2003 року № 889-ІV (зі змінами та доповненнями) та розділу IV ст.13 Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян" №13-92 від 26.12.1992 року (із змінами і доповненнями), яке призвело до заниження суми податкового зобов'язання податку з доходів фізичних осіб від підприємницької діяльності на суму 521348,12 грн.

В ході перевірки обсягів виручки від реалізації товарів (робіт, послуг), зазначених в звітах платника єдиного податку, з виручкою, яка проходила по видаткових касових ордерах згідно даних журналів-ордерів по бух. рахунках 37.7.9 "Розрахунки по закупівлі молока у населення" та 37.7.7 "Розрахунки по договорам доручення", інших первинних документів встановлено, що платником податку було отримано в І кварталі 2007 року (наростаючим підсумком) дохід в сумі 722 272,39 грн., що перевищує визначений ст.1 Указу Президента України від 03.07.1998 року №727/98 "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" граничний рівень допустимої виручки на спрощеній системі оподаткування 500,00 тис. гривень.

ФОП ОСОБА_4 відображено у звітності тільки суми отриманих винагород за договором доручення і не відображено фактичний обсяг грошових коштів отриманих на розрахунковий рахунок та з каси підприємства ЗАТ "Лозівський молочний завод".

Відповідач зазначає, що сума, фактично отримана платником єдиного податку на розрахунковий рахунок або (та) в касу, за здійснення операцій з продажу товарів, вважається виручкою від реалізації (товарів, робіт, послуг) і згідно з положенням Указу не повинна перевищувати протягом календарного року 500 тис. грн.

Лозівська ОДПІ зазначає, що кошти в межах договорів доручення укладених між Позивачем (повіреним) та ЗАТ "Лозівський молочний завод" (довіритель) були отримані не під звіт, що свідчило б про те, що кошти були йому передані для виплати постачальникам молока, а сплачені для виконання договорів доручення. Отримавши для виплати постачальникам молока готівку, позивач повинен був оприбуткувати їх в Книзі доходів та витрат, а після виплати їх постачальникам відобразити ці операції в вказаній Книзі. Перевіркою встановлено порушення, а саме: не відображення позивачем в Звітах платника єдиного податку та Книзі обліку доходів та витрат коштів, отриманих від ЗАТ "Лозівський молочний завод" на закупівлю молока у населення за період за період І - ІІІ квартал 2007р. - 2 723 302,84 грн., І-ІІІ квартал 2008р. - 1 910 902,75 грн. Вважає, що всього за період І квартал 2007р.- ІІІ квартал 2008р. включно позивачем отримано дохід у розмірі 4 634 205,59 грн.

Також відповідач зазначив, що платники єдиного податку - фізичні особи, на яких поширюється дія Указу Президента України від 03.07.1998 року №727/98 "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва", у разі перевищення граничної межі отриманої виручки (500,00 тис. грн.), повинні перейти на загальну систему оподаткування з подальшою обов'язковою реєстрацією платником ПДВ.

Враховуючи, що ФОП ОСОБА_4 перевищено граничний обсяг виручки в І кварталі 2007 року, він повинен був до 20.04.2007 року надіслати до Лозівської ОДПІ заяву про реєстрацію платника податку на додану вартість та відповідно до п.п. 7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону України від 03.04.1997р. № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" з отриманої виручки від реалізації товарів робіт послуг починаючи з 01.04.2007 року по 30.09.2008 року нарахувати та сплатити до бюджету податок на додану вартість в сумі (3703220,28 * 20% ) = 883463 грн.

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши подані сторонами документи, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.

Судом встановлено, що Лозівською об'єднаною державною податковою інспекцією у Харківській області, згідно із п.1 ст.11 Закону України від 4 грудня 1990 року №509-ХІІ "Про державну податкову службу в Україні", проведено документальну невиїзну перевірку фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ЗАТ "Лозівський молочний завод" (код ЄДРПОУ 00447310) за період з 26.12.2006 року по 30.09.2008 року, за результатами якої складено акт №612/17-213/НОМЕР_1 від 30.07.2010р. (т.3 а.с.224 - 227, т.15 а.с.78-87).

Відповідно до висновків акту перевірки встановлено наступні порушення, які є предметом оскарження по даній адміністративній справі:

- п.п. 4.2.8 п. 4.2 ст.4, п.п. 8.1.3 п.8.1 ст.8, п.19.1 ст.19 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" від 22.05.2003 року № 889-ІV (зі змінами та доповненнями) та розділу IV ст.13 Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян" №13-92 від 26.12.1992 року (із змінами і доповненнями), в результаті чого занижено суму податкового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб від підприємницької діяльності на суму 521348,12 грн.

- п.4.1 ст.4, п.п.7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997р. (зі змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податкове зобов'язання з ПДВ за 2007р. та 1-3 кв. 2008р. на суму 883463 грн.

Не погодившись з висновками акту перевірки, позивачем подано заперечення б/н від 09.08.2010р., за результатами розгляду яких відповідачем листом №7472/17-224 від 12.08.2010р. надано відповідь про залишення без змін висновків, викладених в акті перевірки (т.т.3 а.с. 234-240).

На підставі встановлених в акті перевірки порушень Лозівською ОДПІ прийняті наступні рішення:

- податкове повідомлення - рішення №0001211700/0 від 12.08.2010р. про донарахування податкового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб від підприємницької діяльності на загальну суму 521348,12 грн., в т.ч. за основним платежем 521348,12 грн. (т.3 а.с.223);

- податкове повідомлення - рішення №0001131700/0 від 12.08.2010р. про донарахування податкового зобов'язання по податку на додану вартість на загальну суму 1 325 194,50 грн., в тому числі за основним платежем - 883 463,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 441 731,50 грн. (т.3 а.с.222).

Не погодившись із здійсненими донарахуваннями позивач звернувся до суду з позовом про скасування податкових повідомлень - рішень, винесених Лозівською ОДПІ у Харківській області.

Судом встановлено, що відповідно до Свідоцтва про державну реєстрацію Виконавчим комітетом Лозівської міської ради зареєстровано фізичну особу - підприємця ОСОБА_4, про що зроблено запис про державну реєстрацію №2 476 000 0000 003220 від 21.12.2006 року (т.3 а.с. 221).

У перевіряємому періоді фізична особа - підприємець ОСОБА_4 був платником єдиного податку та здійснював діяльність за спрощеною системою оподаткування, обліку та звітності, про що зазначено в пункті 2.4.1 акту перевірки №612/17-213/НОМЕР_1 від 30.07.2010р.

Фактично у перевіряємому періоді ФОП ОСОБА_4 здійснював закупівлю молока коров'ячого у населення згідно договору доручення з ЗАТ "Лозівський молочний завод" (код ЄДРПОУ 30447310, м. Лозова) №01.01.07/ФИЗ від 01.01.2007 року (строк дії з 01.01.2007р. по 31.12.2007р.), №01/01-08/1 від 01.01.2008 року (строк дії з 01.01.2008р. по 31.12.2008р.) та додаткової угоди від 10.07.2008р. до договору доручення №01/01-08/1 (т.3 а.с.241 - 243).

В акті перевірки зазначено, що в порушення абз.5 п.1 Указу Президента №727 03.07.1998р "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звіт звітності суб'єктів малого підприємництва" зі змінами та доповненнями та абз.5 ч.6 ст.128 Господарського Кодексу України, ст.3 Порядку ведення обліку доходів та витрат, затвердженого Наказом ДПА України №490 від 16.10.2003р., зареєстрований в Мінюсті 29.10.2003р. №988/8309, ФО-П ОСОБА_4 в перевіряємому періоді не враховано кошти, отримані на закупівлю молока від населення, а враховані тільки суми винагороди за договорами доручення, внаслідок чого перевіркою встановлене перевищення 500 тис. грн. - граничного обсягу виручки від реалізації для фізичних осіб-підприємців - платників єдиного податку на загальну суму 4634205,59 грн., у т.ч. за 2007р. на суму - 2 723 302,84 грн., за 1-3 кв. 2008р. на суму -1 910 902,75 грн. Перевіркою не встановлено використання отриманих коштів від ЗАТ "Лозівський молочний завод" для закупівлі молока по цільовому призначенню.

Суд не погоджується з такими висновками виходячи з наступного.

Відповідно до умов договорів доручення, укладених між ФО-П ОСОБА_4 (Повірений) та ЗАТ "Лозівський молочний завод" (Довіритель), Повірений за винагороду зобов'язується від імені і за рахунок Довірителя здійснювати юридичні дії, пов'язані з закупівлею у населення молока цільного коров'ячого за ціною, не нижче узгодженої Сторонами в додатку до цього Договору.

Довіритель зобов`язується сплатити Повіреному винагороду у розмірі 0,25 (0,20) грн. за 1 кг. молока цільного коров`ячого в перекладі на базисну жирність від загальної маси Товару, отриманого Довірителем за угодами, укладеними Повіреним.

При укладенні відповідних угод з постачальниками Повірений зобов'язаний діяти від імені, за рахунок та в інтересах Довірителя як комерційний представник останнього.

Як встановлено судом та не заперечується сторонами по справі, у власному обліку в якості виручки (доходу) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) позивач відображав лише суми винагороди, фактично отриманої від довірителя за надання посередницьких послуг. Інші грошові суми, які позивач отримував від довірителя для розрахунків з населенням за заготовлене молоко, не обліковувались в книзі обліку доходів та витрат позивача, до складу винагороди за договорами доручення не включались та в звітності не відображались.

Пунктом 2.1.8 зазначених договорів доручення визначено обов`язок Повіреного провести відповідні розрахунки з постачальниками за поставлений Товар, для чого, відповідно до п.3.1.1 договорів, Довіритель зобов`язаний передати у розпорядження Повіреного необхідні кошти.

Суд зазначає, що згідно зі ст.1 Указу Президента "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів підприємницької діяльності" №727/98 від 03.07.98р. спрощена система застосовується для фізичних осіб, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в трудових відносинах з якими, включаючи членів їх сімей, протягом року знаходиться не більш 10 осіб та обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 500 тис. грн. Виручкою від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) вважається сума, фактично отримана суб'єктом підприємницької діяльності на розрахунковий рахунок або (та) в касу за здійснення операцій з продажу продукції (товарів, робіт, послуг).

Відповідно до ст.2 цього Указу суб'єкти малого підприємництва - фізичні особи мають право самостійно обрати спосіб оподаткування доходів за єдиним податком шляхом отримання свідоцтва про сплату єдиного податку.

Як вбачається з матеріалів справи, сума грошових коштів, яка віднесена перевіряючими до складу виручки від реалізації товарів, внаслідок чого і було встановлено перевищення граничного обсягу виручки, була одержана позивачем у рамках договорів доручення №01.01.07/ФИЗ від 01.01.2007 року та №01/01-08/1 від 01.01.2008 року, укладених із ЗАТ "Лозівський молочний завод" в особі директора ОСОБА_5 При цьому позивач виступав у даному договорі Повіреним та відповідно до умов договорів здійснював заготівлю молока від імені та за рахунок Довірителя - ЗАТ "Лозівський молочний завод".

За своїм змістом та юридичною силою договори, які укладені позивачем з ЗАТ "Лозівський молочний завод" у спірних правовідносинах, є договорами доручення, а не комісії, як помилково зазначено в пункті 2 листа Лозівської ОДПІ вих.№7472/17-224 від 12.08.2010 року та письмових запереченнях відповідача.

Суд зазначає, що відповідно до ст.1000 Цивільного кодексу України за договором доручення одна сторона (повірений) зобов'язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки довірителя.

Статтею 1002 Цивільного кодексу України передбачено право повіреного на плату за виконання свого обов'язку за договором доручення, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо в договорі доручення не визначено розміру плати повіреному або порядок її виплати, вона виплачується після виконання доручення відповідно до звичайних цін на такі послуги.

Як вбачається з пунктів 1.3 (1.4) договорів доручення, винагорода Повіреному виплачується у фіксованому розмірі (0,20 грн. та 0,25 грн. відповідно за 1 кг. молока) в залежності від кількості заготовленого товару, тобто, вираховується окремо від коштів, що надаються Довірителем для проведення розрахунків з постачальниками.

Згідно з абзацем 5 статті 1 Указу Президента №727/98, виручкою від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) вважається сума, фактично одержана суб'єктом підприємницької діяльності на розрахунковий рахунок або в касу за здійснення операцій з продажу продукції (товарів, робіт, послуг).

Договір доручення відноситься до договорів про надання послуг, тобто повірений надає послугу і отримує за це відповідну плату, тому повірений продає не товар, а свою послугу. Таким чином, обсяг виручки фізичної особи - суб'єкта підприємницької діяльності, який є платником єдиного податку згідно Указу здійснює діяльність згідно з договорами доручення і виступає в цьому договорі Повіреним, складається з сум винагороди, одержаної таким Повіреним згідно договору доручення.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.1007 Цивільного кодексу України, довіритель зобов`язаний, якщо інше не встановлено договором, забезпечити повіреного засобами, необхідними для виконання доручення.

Суд вважає за необхідне відмітити, що кошти, необхідні для виконання позивачем своїх обов`язків за договором доручення, передавались йому саме у розпорядження, і тільки після надання накопичувальних відомостей (тобто, плану використання цих коштів), а не для використання на власний розсуд і не є власністю позивача. Таким чином, кошти, отримані позивачем від ЗАТ "Лозівський молочний завод" для розрахунків з постачальниками, є саме засобами, необхідними для виконання доручення.

Судом взято до уваги, що діяльність позивача полягала у виконанні умов договорів доручення на відплатній основі у вигляді отриманої винагороди, розмір якої у повному обсязі позивач відобразив у обов'язковій звітності. Судом встановлено, що розмір отриманої позивачем плати з зазначених вище підстав не перевищував 500000,00 грн. на календарний рік.

Посилання податкового органу в акті перевірки на той факт, що в ході перевірки не встановлено використання ФО-П ОСОБА_4 отриманих коштів від ЗАТ "Лозівський молочний завод" для закупівлі молока по цільовому призначенню суд вважає безпідставним, оскільки зазначені грошові кошти, після отримання товару (молока) від третіх осіб - постачальників у повному обсязі сплачено позивачем на користь останніх, що підтверджується наданими до матеріалів справи копіями розрахунково-платіжних відомостей.

За таких обставин суд не вбачає підстав для включення до складу виручки позивача коштів, отриманих від ЗАТ "Лозівський молочний завод" для розрахунків з постачальниками.

Посилання відповідача на порушення ст.3 Порядку ведення Книги обліку доходів та витрат суд вважає безпідставним, оскільки у відповідності до Наказу ДПА України "Про затвердження форми обліку доходів та визначення суми загального річного оподатковуваного доходу", зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.10.2003 року за №988/8309, платник податків після отримання відповідних сум доходів, сплати (перерахування) податку, а також понесених витрат, які пов'язані з отриманням доходів, здійснює відповідні записи в графах Книги обліку доходів та витрат.

Статтею 13 Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян" №13-42 від 26.12.1992р. передбачено, що оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий доход, тобто різниця між валовим доходом (виручки у грошовій та натуральній формі) і документально підтвердженими витратами, безпосередньо пов'язаними з одержанням доходу.

Підпунктом 1.2 ст.1 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" №889-ІV від 22.05.2003р. визначено, що доходом є сума будь-яких коштів, вартість матеріального і нематеріального майна, інших активів, що мають вартість, у тому числі цінних паперів або деривативів, одержаних платником податку у власність або нарахованих пункту 4.2 статті 4 цього Закону, протягом відповідного звітного податкового періоду з різних джерел як на території України, так і за її межами.

З огляду на вищезазначене, кошти, отримані позивачем від Довірителя протягом 2007р. на придбання молока у сумі 2724481,90 грн., та протягом 2008 року у сумі 1620828,07 грн. - це транзитні кошти, які надходили позивачу для виконання зобов'язань по договору доручення, укладеному із ЗАТ "Лозівський молочний завод", та є саме засобами, необхідними для виконання доручення.

Таким чином, у справі, що розглядається, під виручкою слід розуміти лише ті суми грошових коштів, які отримані позивачем від здійснення господарської діяльності у власність, а саме - суми винагороди: у 2007р. - 499570,95 грн.; у 2008р. - 290074,68 грн. З огляду на викладене, висновок відповідача про перевищення позивачем у І кварталі 2007 року обсягу виручки встановленого законодавцем у розмірі 500000,00 грн. на календарний рік, є помилковим та необґрунтованим.

Відповідно до статті 6 Указу №727/98 суб'єкт малого підприємництва, який сплачує єдиний податок, не є платником окремих видів податків і зборів (обов'язкових платежів), зокрема, податку на доходи фізичних осіб (для фізичних осіб - суб'єктів малого підприємництва).

В зв'язку з вищенаведеним, твердження відповідача про порушення позивачем ст.1 Указу Президента України від 03.07.1998р. №727/98 ст.ст.13, 14 Декрету КМУ "Про прибутковий податок з громадян" є необґрунтованими, а податкове повідомлення - рішення №0001211700/0 від 12.08.2010р. про донарахування податкового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб від підприємницької діяльності на загальну суму 521348,12 грн., є таким, що підлягає скасуванню.

В частині винесення податкового повідомлення - рішення №0001131700/0 від 12.08.2010р. про донарахування податкового зобов'язання по податку на додану вартість на загальну суму 1 325 194,50 грн., суд зазначає наступне.

В акті перевірки зазначено, що згідно з пп..2.3.1 п.2.3 ст.2, п.9.3 ст.9 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997року позивач був зобов'язаний зареєструватися платником ПДВ з квітня 2007р., оскільки обсяг його виручки за січень-березень 2007 року склала більше 300 тис. грн., чим порушено п.п. "б" п.2.1, п.п.2.3.1 п.2.3 ст.2, п.9.3, п.п. "а" п.9.6 ст.9 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997р. (зі змінами та доповненнями), також п.2 Постанови КМУ від 16.03.00р. №507 "Про роз'яснення Указу Президента України від 03.07.1998р. №727".

Судом встановлено, що позивач правомірно перебував у 2007-2008р.р. на спрощеній системі оподаткування на підставі виданих Лозівською ОДПІ свідоцтв про сплату єдиного податку, а тому в нього не виникло обов'язку з 01.04.2007р. перейти на загальну систему оподаткування, оскільки з підстав, зазначених вище, позивачем не допущено перевищення обсягу виручки, встановленого законодавцем, у розмірі 500000,00 грн. на календарний рік.

Положеннями статті 3 Закону України "Про податок на додану вартість" передбачено, що об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України.

Під поставкою товарів згідно з п.1.4 ст.1 Закону України "Про податок на додану вартість" слід розуміти будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання.

Відповідно до пункту 6 Указу №727/98 суб`єкт малого підприємництва, який сплачує єдиний податок, не є платником податку на додану вартість, крім випадку, коли юридична особа обрала спосіб оподаткування доходів за єдиним податком за ставкою 6 відсотків.

Виходячи з цього, суд вважає, що відповідач помилково дійшов висновку про порушення позивачем вимог п.п. "б" п.2.1, п.п.2.3.1 п.2.3 ст.2, п.9.3, п.п. "а" п. 9.6 ст.9 Закону України "Про податок на додану вартість" і не врахував під час визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість посередницького характеру господарських операцій позивача, що має наслідком хибний висновок про необхідність нарахування та сплати податку на додану вартість за перевіряємий період.

Відповідно до ч.3 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно ч.2 ст. 71 КАС України, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень покладається саме на відповідачів.

Підсумовуючи викладене, суд вважає, що вимоги позивача правомірні, обґрунтовані і підлягають задоволенню в повному обсязі, а заперечення відповідача суд відхиляє як нормативно не обґрунтовані та такі, що суперечать фактичним обставинам справи.

Відповідно до ст. 94 КАС України, враховуючи, що рішення приймається на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд дійшов висновку про необхідність стягнення сплаченого державного мита з держбюджету на користь позивача.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 8 - 14, 17, 71, 86, 94, 159, 160 - 163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 до Лозівської об'єднаної державної податкової інспекції у Харківської області про скасування податкових повідомлень - рішень - задовольнити в повному обсязі.

Скасувати податкові повідомлення-рішення Лозівської об'єднаної державної податкової інспекції у Харківській області №0001131700/0 від 12 серпня 2010 року про донарахування податкового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 1325194,50 грн. та №0001211700/0 від 12 серпня 2010 року про донарахування податку на дохід від підприємницької діяльності на суму 521 348,12 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 (місце проживання: 64603, Харківська область, м.Лозова, с.Домаха, б.45, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) судовий збір в розмірі 3,40 грн. (три гривні 40 коп.).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків для подачі апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлений 22.12.2010 року.

Суддя Ізовітова-Вакім О.В.