Ухвала

від 21.09.2015 по справі 916/57/15-г

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

21 вересня 2015 року Справа № 916/57/15-г

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: Губенко Н.М.,

суддів: Барицької Т.Л.,

Картере В.І. (доповідач)

перевіривши касаційну скаргу Управління Держземагентства у Біляївському районі Одеської області

на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 08.07.2015

та на рішення господарського суду Одеської області від 23.03.2015

у справі № 916/57/15-г

за позовом Державного підприємства "Українські спеціальні системи"

до Управління Держземагентства у Біляївському районі Одеської області

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Управління державної казначейської служби України у Біляївському районі Одеської області

про стягнення 82 274,80 грн.

ВСТАНОВИВ:

Управління Держземагентства у Біляївському районі Одеської області звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 08.07.2015 та на рішення господарського суду Одеської області від 23.03.2015 у справі № 916/57/15-г.

Вищий господарський суд України дійшов висновку про необхідність повернення касаційної скарги з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 4 ст. 111 ГПК України до касаційної скарги додаються докази надсилання її копії іншій стороні у справі.

Пунктом 3 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 24.10.2011 № 11 "Про деякі питання практики застосування розділу ХІІ-1 Господарського процесуального кодексу України" роз'яснено, що належним доказом надсилання іншій стороні у справі копії касаційної скарги і доданих до неї документів може вважатися розрахунковий документ встановленої форми, що підтверджує надання послуг поштового звЁязку (оригінал касового чека, розрахункової квитанції, тощо).

Відповідно до ч. 2 ст. 36 ГПК України письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії.

Скаржником не дотримано вказаних вимог, оскільки додані до касаційної скарги ксерокопія фіскального чеку № 4158 від 24.07.2015 та ксерокопія опису вкладення не є належних доказом надсилання її копії позивачу - Державному підприємству "Українські спеціальні системи".

Пунктом 3 ч. 1 ст. 111 3 ГПК України передбачено, що касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом, якщо до скарги не додано доказів надсилання її копії іншій стороні (сторонам) у справі.

Відповідно до ч. 4 ст. 111 ГПК України до касаційної скарги додаються докази сплати судового збору.

Як вбачається з матеріалів касаційної скарги, до неї не додано доказів сплати судового збору, проте наявне клопотання Управління Держземагентства у Біляївському районі Одеської області про відстрочення сплати судового збору до ухвалення судового рішення у справі у зв'язку з тим, що скаржник є державною установою з чітко визначеним кошторисом, яким не передбачено витрат на сплату судового збору.

Відповідно до абзацу 2 п. 3.1. постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" № 7 від 21.02.2013 єдиною підставою для вчинення господарським судом дій, зазначених у статті 8 Закону, є врахування ним майнового стану сторін.

Клопотання про відстрочення (розстрочення) сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати може бути викладене в заяві чи скарзі, які подаються до господарського суду, або окремим документом. Особа, яка заявляє відповідне клопотання, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав сплаті нею судового збору у встановленому порядку і розмірі.

Статтею 129 Конституції України визначено як однією із засад судочинства рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, отже в тому числі й органів державної влади, то самі лише обставини, пов'язані з фінансуванням установи чи організації з державного бюджету України та відсутністю у ньому коштів, не можуть вважатися підставою для звільнення від такої сплати.

Згідно зі ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Водночас, звертаючись до суду касаційної інстанції із клопотанням про відстрочення сплати судового збору, скаржник не навів обґрунтованих підстав та не надав відповідних доказів на підтвердження неможливості сплати ним судового збору; наведені ж скаржником обставини не мають характеру виключних, нічим не підтверджені, з огляду на що, клопотання про відстрочення сплати судового збору задоволенню не підлягає.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст.111 3 ГПК України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом, якщо до скарги не додано документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.

Враховуючи викладене та керуючись п. 3, п. 4 ч. 1 ст. 111 3 ГПК України, Вищий господарський суд України, -

УХВАЛИВ:

Відмовити Управлінню Держземагентства у Біляївському районі Одеської області у задоволенні клопотання про відстрочку сплати судового збору за подання касаційної скарги на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 08.07.2015 та на рішення господарського суду Одеської області від 23.03.2015 у справі № 916/57/15-г.

Касаційну скаргу на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 08.07.2015 та на рішення господарського суду Одеської області від 23.03.2015 у справі № 916/57/15-г повернути Управлінню Держземагентства у Біляївському районі Одеської області.

Головуючий суддя: Н. Губенко Судді: Т. Барицька В. Картере