Постанова

від 21.09.2015 по справі 826/11319/15

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

21 вересня 2015 року 13:15 справа №826/11319/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., за участю секретаря Калужського Д.О., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Медіа-Актівіті" доДержавної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві проскасування податкових повідомлень-рішень ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Медіа-Актівіті" (далі по тексту - позивач, ТОВ "Медіа-Актівіті") звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративними позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (далі по тексту - відповідач, ДПІ у Печерському районі), в якому просить скасувати податкові повідомлення-рішення від 15 грудня 2014 року №174426552208 та №174526552208.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 червня 2015 року відкрито провадження у справі №826/11319/15, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

В судовому засіданні 10 вересня 2015 року представник позивача позовні вимоги підтримав, представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечив; за спільним клопотанням сторін на підставі частини четвертої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України суд ухвалив перейти до розгляду справи в письмовому провадженні.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до податкового повідомлення-рішення ДПІ у Печерському районі 15 грудня 2014 року №174426552208 згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, пунктом 123.1 статті 123 Податкового кодексу України за порушення підпунктів статті 134, підпункту 138.1.1 пункту 138.1, пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України ТОВ "Медіа-Актівіті" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на 2 709 661,00 грн., у тому числі за основним платежем на 2 709 661,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 0,00 грн.

Відповідно до податкового повідомлення-рішення ДПІ у Оболонському районі 15 грудня 2014 року 174526552208 згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, пунктом 123.1 статті 123 Податкового кодексу України, за порушення пункту 185.1 статті 185, пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України ТОВ "Медіа-Актівіті" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 2 264 664,00 грн., у тому числі за основним платежем на 1 811 731,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 452 933,00грн.

Зазначені податкові повідомлення-рішення прийняті на підставі акта від 19 листопада 2014 року №1100/26-55-22-08/32110561 "Про результати документальної позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Медіа-Актівіті" з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських відносин з ТОВ "Рекламна Агенція "Жорсонк" за період з 01.01.2011 рок по 31.12.2012 року" (далі по тексту - акт перевірки).

У висновку акта перевірки встановлено порушення позивачем статті 134, підпункту 138.1.1 пункту 138.1, пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток за 2011, 2012 роки, пункту 185.1 статті 185, пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість за вересень, жовтень, листопад, грудень 2011 року, січень-квітень 2012 року.

Вказані в акті перевірки порушення обґрунтовані безпідставним віднесенням до складу витрат та податку на додану вартість відповідних сум вартості приданих товарів/послуг по відносинам із ТОВ "Рекламна Агенція "Жорсонк", у зв'язку із не наданням позивачем до перевірки відповідних первинних та інших підтверджуючих документів та не підтвердженням реальності господарських операцій, що базується на отриманій податковій інформації про відсутність у ТОВ "Рекламна Агенція "Жорсонк" необхідних засобів для здійснення господарської діяльності.

Позивач вважає протиправними податкові повідомлення-рішення, оскільки господарські операції є реальними, підтверджені первинними документами і податковими накладними; станом на момент перевірки документи по відносинам із ТОВ "Рекламна Агенція "Жорсонк" вилучені правоохоронними органами.

Крім того, на думку позивача, ДПІ у Печерському районі не мала права приймати податкові повідомлення-рішення до набрання законної сили обвинувальним вироком, винесеним судом за результатами розгляду кримінального провадження, в рамках якого ініційовано проведення перевірки.

Відповідач у письмовому запереченні проти позову повністю дотримав висновки акта перевірки.

Окружний адміністративний суд міста Києва, вирішуючи спір по суті позовних вимог, виходить із наступних міркувань.

Згідно позиції Вищого адміністративного суду України при розгляді справ даної категорії судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Таким чином, в межах даного спору слід встановити факт здійснення (реальність) господарських операцій між ТОВ "Медіа-Актівіті" та його контрагентом - ТОВ "Рекламна Агенція "Жорсонк"; мету придбання та обставини використання придбаних товарів/послуг у власній господарській діяльності позивача, встановити спеціальну податкову правосуб'єктність учасників господарської операції (зокрема, чи були платниками податку на додану вартість).

Підпункт 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначає витрати як суму будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно з підпунктом 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України визначено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

За правилами пункту 138.5 статті 138 Податкового кодексу України інші витрати визнаються витратами того звітного періоду, в якому вони були здійснені, згідно з правилами ведення бухгалтерського обліку.

Згідно з пунктом 138.6 статті 138 Податкового кодексу України собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу.

Наведені правові норми свідчать, що визначальною умовою правомірності формування витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, є їх здійснення для провадження господарської діяльності платника податку, та підтвердження первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку.

Разом з тим, суд звертає увагу, що в матеріалах справи не міститься первинних та інших підтверджуючих документів по відносинам позивача з ТОВ "Рекламна Агенція "Жорсонк", відповідно, встановити зміст та сутність господарських операцій, здійснених у межах спірних правовідносин, суд не має можливості.

Досліджуючи питання пов'язаності придбаних позивачем товарів та послуг з його господарською діяльністю, суд зазначає про наступне.

Відповідно до визначення частини першої статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Підпункт 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначає господарську діяльність як діяльність особи, що пов'язану з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямовану на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

В адміністративному позові зазначено, що ТОВ "Рекламна Агенція "Жорсонк" надавало послуги з медіа-консалтингу та розробки медіа-планів рекламної компанії ТМ "Знаменівська", ТМ "ППБ", ТМ "Щедро Майонез", ТМ "Щедро Кетчуп", послуги з розміщення в метро рекламної компанії ТМ "Простоквашино, ТМ "ППБ", ТМ "Гербіон", ТМ "Сєптолєте", ТМ "Фітовал".

Разом з тим, позивачем не вказано, яким чином вказані послуги з медіа-консалтингу та розробки медіа-планів рекламної компанії стосуються господарської діяльності ТОВ "Медіа-Актівіті" та не надано доказів, які б підтверджували реальність здійснених операцій та факт використання в господарській діяльності позивача придбаних послуг.

Суд звертає увагу, що матеріали справи не містять доказів, які б підтверджували: фактичне надання ТОВ "Рекламна Агенція "Жорсонк" послуг з медіа-консалтингу та розробки медіа-планів рекламної компанії; належності вказаних вище торгових марок позивачу чи придбання ним таких послуг на замовлення третіх осіб.

Враховуючи викладене, судом не встановлено, а позивачем не доведено, що здійснені ним господарські операції з ТОВ "Рекламна Агенція "Жорсонк" носять реальний характер, а придбані послуги використані в межах господарської діяльності або придбавались з такою метою.

Таким чином, висновки акта перевірки про порушення позивачем норм Податкового кодексу України в частині заниження податку на прибуток є обґрунтованими та не спростовуються матеріалами справи.

В частині висновків акта перевірки щодо неправомірного формування податкового кредиту з податку на додану вартість Окружний адміністративний суд міста Києва звертає увагу на наступне.

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пункт 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Згідно з пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

З аналізу зазначених норм вбачається, що визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є наявність належним чином оформлених податкових накладених та придбання товарів/послуг з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Суд звертає увагу, що в матеріалах справи відсутні податкові накладні на поставку ТОВ "Рекламна Агенція "Жорсонк" послуг з медіа-консалтингу та розробки медіа-планів рекламної компанії.

Крім того, як зазначено вище при розгляді питання правомірності формування витрат, судом не встановлено факту використання в межах господарської діяльності позивача послуг, придбаних у ТОВ "Рекламна Агенція "Жорсонк", що виключає можливість формування податкового кредиту з податку на додану вартість по вказаним операціям.

З огляду на зазначене, висновки акта перевірки про порушення позивачем норм Податкового кодексу України в частині заниження податку на додану вартість є обґрунтованими, а тому зменшення розміру від'ємного значення з податку на додану вартість є правомірним.

Досліджуючи питання надання ТОВ "Медіа-Актівіті" до перевірки документів, що підтверджують показники, відображені у податковій звітності, суд виходить з наступного.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

У випадках, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України, платники податків мають право вносити відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 цього Кодексу.

Пункт 44.3 статті 44 Податкового кодексу України встановлює, що платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.

У разі ліквідації платника податків документи, визначені у пункті 44.1 цієї статті, за період діяльності платника податків не менш як 1095 днів, що передували даті ліквідації платника податків, в установленому законодавством порядку передаються до архіву.

Відповідно до пункту 44.4 статті 44 Податкового кодексу України якщо документи, визначені у пункті 44.1 цієї статті, пов'язані з предметом перевірки, проведенням процедури адміністративного оскарження прийнятого за її результатами податкового повідомлення-рішення або судового розгляду, такі документи повинні зберігатися до закінчення перевірки та передбаченого законом строку оскарження прийнятих за її результатами рішень та/або вирішення справи судом, але не менше строків, передбачених пунктом 44.3 цієї статті.

Згідно з пунктом 44.6 статті 44 Податкового кодексу України у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Відповідно до пункту 85.2 статті 85 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки.

Пункт 85.9 85.2 статті 85 Податкового кодексу України передбачає, що у разі коли до початку або під час проведення перевірки оригінали первинних документів, облікових та інших регістрів, фінансової та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів, а також виконання вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, були вилучені правоохоронними та іншими органами, зазначені органи зобов'язані надати для проведення перевірки контролюючому органу копії зазначених документів або забезпечити доступ до перевірки таких документів.

Такі копії, засвідчені печаткою та підписами посадових (службових) осіб правоохоронних та інших органів, якими було здійснено вилучення оригіналів документів, або яким було забезпечено доступ до перевірки вилучених документів, повинні бути надані протягом трьох робочих днів з дня отримання письмового запиту контролюючого органу.

У разі якщо документи, зазначені в абзаці першому цього пункту, було вилучено правоохоронними та іншими органами, терміни проведення такої перевірки, у тому числі розпочатої, переносяться до дати отримання вказаних копій документів або забезпечення доступу до них.

З наведених норм Податкового кодексу України слідує, що у разі виїмки документів, що підтверджують показники, відображені платником податків у податковій звітності, або іншого вилучення правоохоронними органами, не вважається, що такі документи були відсутні у платника податків під час складення такої податкової звітності; а контролюючий орган зобов'язаний перенести термін проведення перевірки до дати отримання від правоохоронних органів відповідних копій документів або забезпечення доступу до них.

Як зазначає позивач, ним не надавались до перевірки документи по відносинам із ТОВ "Рекламна Агенція "Жорсонк" з підстав їх вилучення правоохоронним органами.

Суд встановив, що оригінали первинних документів ТОВ "Медіа-Актівіті" по відносинам із ТОВ "Рекламна Агенція "Жорсонк", у тому числі договори з додатками до них, рахунки, акти приймання-передачі наданих послуг, податкові накладні, передані позивачем на вимогу старшого слідчого з особливо важливих справ ВКР СУ ФР Головного управління Міндоходів в Автономній республіці Крим майора податкової міліції Самородова М.В. від 23 січня 2014 року №199/10/09, що зафіксовано в акті прийому-передачі від 24 січня 2014 року.

При цьому, оскільки Податковий кодекс України не встановлює вичерпного переліку способів вилучення первинних документів правоохоронними органами, на думку суду, надання первинних документів на запит слідчого вважається іншим вилученням правоохоронними органами в контексті пункту 44.6 статті 44 Податкового кодексу України, що у свою чергу є підставою для перенесення термінів відповідної перевірки.

У той же час, ДПІ у Печерському районі не вжито заходів з перенесення термінів перевірки ТОВ "Медіа-Актівіті" до отримання копій документів по взаємовідносинам із ТОВ "Рекламна Агенція "Жорсонк" або забезпечення доступу до них.

Утім, зазначені дії відповідача не є предметом спірних правовідносин та не впливають на правомірність висновків акта перевірки, оскільки позивачем не вживалося спроб надання з метою надання документів по відносинам із ТОВ "Рекламна Агенція "Жорсонк" до суду та не зазначалось про неможливість надання таких документів самостійно.

Таким чином, позовні вимоги ТОВ "Медіа-Актівіті" про скасування податкових повідомлень-рішень від 15 грудня 2014 року №174426552208 та №174526552208 документально не підтверджуються.

При цьому суд не приймає до уваги посилання позивача про неможливість прийняття відповідачем податкових повідомлень-рішень до набрання законної сили обвинувальним вироком, винесеним судом за результатами розгляду кримінального провадження, в рамках якого ініційовано проведення перевірки.

Відповідно до пункту 86.9 статті 86 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень) у разі якщо грошове зобов'язання розраховується контролюючим органом за результатами перевірки, проведеної з обставин, визначених підпунктом 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу, щодо кримінального провадження, у якому розслідується кримінальне правопорушення стосовно посадової особи (посадових осіб) платника податків (юридичної особи) або фізичної особи - підприємця, що перевіряється, предметом якого є податки та/або збори, податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки приймається таким контролюючим органом протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання цим контролюючим органом відповідного судового рішення (обвинувальний вирок, ухвала про закриття кримінального провадження за нереабілітуючими підставами), що набрало законної сили.

Матеріали такої перевірки разом з висновками контролюючого органу передаються органу, що призначив перевірку.

Отже на момент прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень Податковий кодекс України надав право приймати податкове повідомлення-рішення за результатами перевірки, проведеної з обставин, визначених підпунктом 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу, після отримання відповідного судового рішення (обвинувальний вирок, ухвала про закриття кримінального провадження за нереабілітуючими підставами), що набрало законної сили, однак лише щодо кримінального провадження, у якому розслідується кримінальне правопорушення стосовно посадової особи (посадових осіб) платника податків (юридичної особи) або фізичної особи - підприємця, що перевіряється, предметом якого є податки та/або збори.

Суд встановив, що перевірку ТОВ "Медіа-Актівіті" проведено на підставі постанови прокурора прокуратури Подільського району міста Києва Боршуляк О.І. від 04 вересня 2014 року про проведення документальної виїзної перевірки відповідно до 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України.

Проте, суд зауважує, що позивачем не надано доказів, які б підтверджували, що у перевірку ТОВ "Медіа-Актівіті" проведено у межах кримінального провадження, у кому розслідується кримінальне правопорушення стосовно посадової особи ТОВ "Медіа-Актівіті" щодо ухилення від сплати податків або іншого правопорушення, пов'язаного із сплатою податків і зборів.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що дії відповідача з прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень повністю узгоджуються із нормами пункту 86.9 статті 86 Податкового кодексу України.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, ДПІ у Печерському районі доведено правомірність та обґрунтованість прийняття спірних податкових повідомлень-рішень з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ТОВ "Медіа-Актівіті" задоволенню не підлягає.

Частина третя статті 4 Закону України "Про судовий збір" (в редакції, чинній на момент звернення позивача до суду) встановлювала, що під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

Матеріали справи підтверджують, що позивач сплатив судовий збір у розмірі 487,20 грн.

Відповідно до частин першої, третьої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Таким чином, решта суми судового збору за подання адміністративного позову майнового характеру, а саме 4 384,80 грн. (4 872,00 грн. - 487,20 грн.) має бути стягнута на користь Державного бюджету України з позивача.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. В задоволенні адміністративного позову Товариству з обмеженою відповідальністю "Медіа-Актівіті" відмовити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Медіа-Актівіті" (код ЄДРПОУ 32110561; 08132, м. Вишневе, вул. Святошинська, буд. 41, офіс 12) на користь Державного бюджету України (отримувач УДСКУ у Печерському районі, код 38004897, банк отримувача ГУ ДКСУ у м. Києві, код банку 820019, рахунок 31218206784007) 90 відсотків суми судового збору за подання адміністративного позову у розмірі 4 384,80 грн. (чотири тисячі триста вісімдесят чотири гривні вісімдесят копійок).

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.А. Кузьменко