Рішення

від 17.09.2015 по справі 905/990/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м.Харків, пр.Леніна, 5

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

17.09.2015 Справа № 905/990/15

Господарський суд Донецькоїобласті у складісудді ОСОБА_1

при секретарі судового засідання Сватіковій Д.А.

за позовом: Публічного акціонерного товариства В«ДіамантбанкВ» , м. Київ

до відповідача 1: Публічного акціонерного товариства В« 1-й Донецький авторемонтний заводВ» , м. Донецьк

до відповідача 2: Товариства з обмеженою відповідальністю В«ДСК В«ПівнічнийВ» , м. Донецьк

про стягнення 12 761 390,54 грн.

Представники сторін

від позивача: ОСОБА_2- за довіреністю, ОСОБА_3 - за довіреністю

від відповідача 1: не з'явились

від відповідача 2: не з'явились

Суть спору : Позивач, Публічне акціонерне товариство В«ДіамантбанкВ» , м. Київ звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідачів, Публічного акціонерного товариства В« 1-й Донецький авторемонтний заводВ» , м. Донецьк та Товариства з обмеженою відповідальністю В«ДСК В«ПівнічнийВ» , м. Донецьк про солідарне стягнення 12761390,54 грн., в тому числі заборгованість по кредиту в розмірі 6418998,20 грн., заборгованість зі сплати процентів за користування кредитними коштами у сумі 1015257,35 грн., заборгованість зі сплати пені у сумі 1610007,21 грн., заборгованість зі сплати штрафу у сумі 3717127,78 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідачами не виконуються зобов'язання за договором кредитної лінії №611 від 05.12.2013р. та договором поруки №611/2 від 05.12.2013р.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 20.07.2015р. порушено провадження по справі №905/990/15.

Позивач в судових засіданнях наполягав на задоволенні позовних вимог.

Відповідачі своїх представників в судові засідання не направили, про причини неявки суду не повідомили, хоча про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, виходячи з наступного:

Відповідно до витягів з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців відповідачі зареєстровані за адресою: 83050, м. Донецьк, пр. Ватутіна, буд. 2. Аналогічні відомості щодо місцезнаходження відповідачів містяться у позовній заяві.

У відповідності до листа Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта» відділення поштового зв'язку з 27 листопада 2014р. призупинили приймання та пересилання поштових відправлень на адресу населених пунктів Донецької та Луганської областей, у т.ч. м. Донецьк, у зв'язку з чим ухвали суду були розміщені на сторінці господарського суду Донецької області (у розділі "Новини та події суду") офіційного веб-порталу "Судова влада в Україні" в мережі Інтернет, відповідно до Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 01.12.2014р. № 01-06/2052/14, про що свідчать відповідні копії витягів з сайту.

При цьому, судом здійснено повідомлення відповідачів про час та місце розгляду справи шляхом надсилання телефонограм №210 та №211 від 22.07.2015 року, які наявні в матеріалах справи. Однак, телефони відповідачів за даними номерами, не працюють. Будь-які інші засоби зв'язку з відповідачами у господарського суду Донецької області відсутні.

Все вказане вище свідчить про те, що господарським судом було вжито всіх можливих та залежних від суду заходів для повідомлення відповідачів про наявність в провадженні суду даної справи, про день, місце та час судового засідання.

Оскільки у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору та сторонами не надано доказів в підтвердження поважності причин неявки представників відповідачів в судові засідання, справа розглядається відповідно до ст.75 ГПК України без явки відповідачів за наявними в ній матеріалами.

Розгляд справи відкладався на підставі ст.77 Господарського процесуального кодексу України та продовжувався на підставі ст.69 Господарського процесуального кодексу України.

Перед початком розгляду справи по суті представників позивача було ознайомлено з правами та обов'язками відповідно до ст.ст. 20, 22 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача, господарський суд встановив, що 05.12.2013р. між Публічним акціонерним товариством В«ДіамантбанкВ» , м. Київ (позивач, кредитодавець) та Публічним акціонерним товариством В« 1-й Донецький авторемонтний заводВ» , м. Донецьк (позичальник, відповідач 1) укладено договір кредитної лінії №611 (кредитний договір), за умовами якого кредитодавець з 05 грудня 2013 року по 04 грудня 2014 року включно відкриває позичальнику відновлювану кредитну лінію у розмірі 6418998,20 гривень (п 1.1 кредитного договору в редакції додаткової угоди №7 від 13.11.2014 року)

За своєю правовою природою договір №611 від 05.12.2013р., є кредитним договором, згідно якого, за приписами ст. 1054 Цивільного Кодексу України, банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 Цивільного кодексу України, якщо інше не встановлено параграфом 2 і не випливає із суті кредитного договору.

Ціль кредитування - поповнення обігових коштів (пункт 1.4. кредитного договору).

Надання кредиту банком позичальнику підтверджується матеріалами справи, а саме меморіальними ордерами №TR.601955.40401.930 від 12.12.2013р., №TR.601955.28807.930 від 25.12.2013р., №TR.601955.24502.1254 від 30.12.2013р., банківськими виписками та не заперечується відповідачами.

Згідно п. 1.2 кредитного договору кредитні кошти надаються позичальнику в межах відкритої згідно цього договору кредитної лінії зі сплатою позичальником процентів за користування кредитом у розмірі 23% річних.

Проценти за користування кредитом сплачуються позичальником щомісячно протягом строку дії цього договору не пізніше останнього робочого дня поточного місяця, що нараховані по 24 число такого місяця включно, у визначеному згідно умов цього договору розмірі, та в останній день періоду, зазначеного в п. 1.1 цього договору, - шляхом безготівково перерахування грошових коштів (п. 3.2.2 кредитного договору).

Позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на банківський рахунок позикодавця (ч. 3 ст. 1049 Цивільного кодексу України).

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики (ст. 1048 Цивільного кодексу України).

Позивачем надані банківські виписки, які підтверджують заборгованість позичальника перед позивачем станом на 02.06.2015р. по кредиту в розмірі 6418998,20 грн., по процентам за користування кредитом в розмірі 1015257,35 грн.

Відповідач 1 не надав суду доказів належного виконання зобов'язань у визначені строки, заявлені позовні вимоги не спростував.

Позивачем заявлені вимоги щодо стягнення пені в розмірі 1610007,21 грн. та штрафу в розмірі 3717127,78 грн. за період з 03.12.2014р. по 02.06.2015р.

Відповідно до п. 5.1 кредитного договору, за несвоєчасне повернення фактично отриманих позичальником кредитних коштів в межах відкритої згідно цього договору кредитної лінії та /або за несвоєчасну сплату процентів за користування ними та/або за несвоєчасне погашення комісії (й) за цим договором, позичальник сплачує кредитодавцю пеню у розмірі діючої на період виникнення прострочення подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожний день прострочення, яка (пеня) нараховується до дати повного погашення заборгованості за кредитом та процентами відповідно, а також штраф у розмірі 50% від суми невиконаного (неналежно виконаного) зобов'язання. При цьому при розрахунку пені приймається: рік, рівний 360 дням - у розрахунку пені в іноземній валюті.

Статтею 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

Указом Президента України від 14 квітня 2014 року № 405/2014 «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» запроваджено антитерористичну операцію на території України.

Законом України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» визначений період проведення антитерористичної операції - час між датою набрання чинності зазначеним Указом Президента України та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України. На час розгляду справи антитерористична операція триває.

Згідно зі ст. 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» на час проведення антитерористичної операції забороняється нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитними договорами та договорами позики з 14 квітня 2014 року громадянам України, які зареєстровані та постійно проживають або переселилися у період з 14 квітня 2014 року з населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, а також юридичним особам та фізичним особам - підприємцям, що провадять (провадили) свою господарську діяльність на території населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція.

У відповідності до ч. 5 ст. 11 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» на Кабінет Міністрів України покладено обов'язок у 10-денний строк з дня опублікування вказаного Закону затвердити перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014, у період з 14 квітня 2014 року до її закінчення.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України № 1053-р від 30.10.2014р. був затверджений перелік населених пунктів, до якого включено м. Донецьк, де проводять свою господарську діяльність відповідачи, що підтверджується даними з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

05.11.2014р. Кабінетом Міністрів України прийнято нове розпорядження № 1079-р, яким зупинено дію розпорядження КМУ від 30.10.2014р. № 1053-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція».

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 26.01.2015р. у справі №826/18327/14 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Тар Альянс» до Кабінету Міністрів України визнано нечинним розпорядження Кабінету Міністрів України № 1079-р від 05.11.2014р. «Про зупинення дії розпорядження Кабінету Міністрів України» від 30.10.2014р. № 1053-р». Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 02.04.2015р. постанова Окружного адміністративного суду м.Києва від 26.01.2015р. у зазначеній адміністративній справі залишена без змін.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України К/800/19383/15 від 28.07.2015р. постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 26.01.2015р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 02.04.2015р. скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Таким чином, на дату винесення рішення дія розпорядження Кабінету Міністрів України від 30.10.2014р. № 1053-р зупинена на підставі розпорядження Кабінету Міністрів України №1079-р від 05.11.2014р., однак вона не скасована і не визнана незаконною.

Одночасно, відповідно до ст. 1 Закону України "Про боротьбу з тероризмом" антитерористична операція включає комплекс скоординованих спеціальних заходів, спрямованих на попередження, запобігання та припинення терористичної діяльності, звільнення заручників, забезпечення безпеки населення, знешкодження терористів, мінімізацію наслідків терористичної діяльності. Райони проведення антитерористичної операції визначаються у тому числі керівництвом антитерористичної операції.

Керівником Антитерористичного центру при СБУ виданий Наказ від 07.10.2014р. №33/6/а "Про визначення районів проведення антитерористичної операції та термінів її проведення", відповідно до якого районами проведення АТО визначені Донецька та Луганська області з терміном дії з 07.04.2014 року.

Таким чином, проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей з 07.04.2014р. визначено компетентним органом у сфері боротьби з тероризмом. Одночасно, проведення антитерористичної операції на території м. Донецька є загальновідомим фактом.

Розпорядженням КМУ України від 7 листопада 2014 року № 1085-р затверджено перелік населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження та перелік населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення. До переліку пунктів, на території в яких органі влади тимчасово не здійснюють свої повноваження увійшло місто Донецьк.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України. Тобто, в силу ст. 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» суб'єкт господарювання, який проводив та/або проводить свою господарську діяльність на території, де проводилась або проводиться антитерористична операція, звільняється від відповідальності на період проведення антитерористичної операції за порушення зобов'язань, визначених законом.

На підставі вищевикладеного, враховуючи приписи Закону України «Про боротьбу з тероризмом», прийнятий на його виконання та виконання рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" наказ керівника Антитерористичного центру при СБУ від 07.10.2014 № 33/6/а "Про визначення районів проведення антитерористичної операції та термінів її проведення", Розпорядження КМУ України від 7 листопада 2014 року № 1085-р "Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження», а також усвідомлюючи загальновідомий факт місцезнаходження відповідача в зоні активних бойових дій, суд застосовує до правовідносин між сторонами ст. 2 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" та відмовляє в задоволені вимог щодо стягнення пені та штрафу, нарахованих в період проведення антитерористичної операції.

05.12.2013 р. у забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між Публічним акціонерним товариством В«ДіамантбанкВ» , м. Київ та Товариством з обмеженою відповідальністю В«ДСК В«ПівнічнийВ» , м. Донецьк (відповідач2, поручитель) укладено договір поруки №611/2 (договір поруки).

Пунктом 1.1 договору поруки передбачено, що поручитель, Товариство з обмеженою відповідальністю В«ДСК В«ПівнічнийВ» , поручається перед кредитором за належне виконання Публічним акціонерним товариством В« 1-й Донецький авторемонтний заводВ» (боржник), взятих на себе зобов'язань, що витікають з договору кредитної лінії №611 від 05 грудня 2013р.

Поручитель відповідає перед кредитором у повному обсязі. Боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, що означає нічим не обумовлене і абсолютне право кредитора вимагати виконання зобов'язань, вказаних у п.1.1 цього договору повністю (чи у будь-якій його частині) як від боржника та поручителя разом, так і від кожного окремо (п. 1.2 договорів поруки).

Відповідальність поручителя виникає як у випадку невиконання боржником будь-якої частини зобов'язання, так і при невиконанні боржником зобов'язання в цілому (п. 1.3 договорів поруки).

Відповідно до п.п. 2.1, 2.2, 2.3, 2.4 договору поруки кредитор набуває право вимагати від поручителя виконання зобов'язань, що витікають із кредитного договору при умові, якщо в установлений кредитним договором строк виконання боржником зобов'язання в цілому чи в будь-якій їх частині не будуть виконані, а також при умові обов'язкового направлення поручителю повідомлення з вимогою виконати зобов'язання боржника в цілому (або в тій чи іншій їх частині). Поручитель зобов'язаний виконати взяті на себе зобов'язання по цьому договору, не пізніше 3(трьох) банківських днів з моменту отримання повідомлення від кредитора про невиконання боржником зобов'язань і необхідність їх виконання поручителем. У повідомленні повинно бути визначено розмір невиконаних боржником зобов'язань, а також розрахунок суми штрафних санкцій, в разі їх наявності, що необхідно сплатити. Повідомлення, що направляється кредитором поручителю, повинно бути здійснено у письмовій формі і буде вважатись поданим належним чином, якщо воно надіслано рекомендованим чи цінним листом (за адресою, що вказана у Договорі) чи надано особисто поручителю.

Внаслідок порушення позичальником грошових зобов'язань за кредитним договором, позивач звернувся до поручителя з вимогою від 29.05.2015р. №45/100 про погашення заборгованості за договором кредитної лінії №611 від 05.12.2013р. В матеріалах справи наявні докази направлення вимоги від 29.05.2015р. поручителю.

Відповідно до ст. 553 Цивільного кодексу України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Відповідно до ст. 554 Цивільного кодексу України, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Згідно приписів ст. 543 Цивільного кодексу України, у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Солідарні боржники залишаються зобов'язаними доти, доки їхній обов'язок не буде виконаний у повному обсязі.

За загальними правилами судового процесу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підстави своїх вимог або заперечень (стаття 33 Господарського процесуального кодексу України).

Оскільки відповідачами до прийняття судового рішення не надано доказів погашення заборгованості за кредитом та відсотками за кредитним договором та договором поруки, суд робить висновок, що сплату цих сум заборгованості не здійснено до теперішнього часу, у зв'язку з чим суд вважає вимоги позивача про солідарне стягнення заборгованості за кредитом в розмірі 6418998,20 грн., за процентами за користування кредитом в розмірі 1015257,35 грн. обґрунтованими, підтвердженими доданими матеріалами і розрахунками та такими, що підлягають задоволенню, при цьому суд відмовляє в задоволенні позовних вимог щодо стягнення пені в розмірі 1610007,21 грн. та штрафу в розмірі 3717127,78 грн. за період проведення антитерористичної операції - з 03.12.2014р. по 02.06.2015р., тобто в повному обсязі.

Судовий збір підлягає віднесенню на сторони пропорційно задоволеним вимогам на підставі ст.49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 43, 32, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Публічного акціонерного товариства В«ДіамантбанкВ» , м. Київ до Публічного акціонерного товариства В« 1-й Донецький авторемонтний заводВ» , м. Донецьк та Товариства з обмеженою відповідальністю В«ДСК В«ПівнічнийВ» , м. Донецьк задовольнити частково.

Стягнути солідарно з Публічного акціонерного товариства В« 1-й Донецький авторемонтний заводВ» , м. Донецьк (83050, м. Донецьк, пр. Ватутіна, буд. 2, ЄДРПОУ 05482437) та з Товариства з обмеженою відповідальністю В«ДСК В«ПівнічнийВ» , м. Донецьк (83050, м. Донецьк, пр. Ватутіна, буд. 2, ЄДРПОУ 34500552) на користь Публічного акціонерного товариства В«ДіамантбанкВ» , м. Київ (04070, м. Київ, Контрактова площа, 10-А, ЄДРПОУ 23362711) заборгованість за кредитом у сумі 6418998,20грн., заборгованість зі сплати процентів за користування кредитними коштами у сумі 1015257,35грн. судовий збір в розмірі 42573,37грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

У судовому засіданні 17.09.2015р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення, повний текст рішення буде складено та підписано 21.09.2015р.

Суддя Г.Є. Курило

Повний текст рішення підписано 21.09.2015р.