Рішення

від 15.09.2015 по справі 906/1266/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "15" вересня 2015 р. Справа № 906/1266/15

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Вельмакіної Т.М.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 - дов. №1072 від 02.07.2014;

від відповідача: ОСОБА_2 - дов. б/н від 19.02.2014,

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Приватного акціонерного товариства "Українська гірничо-металургійна компанія"

до Публічного акціонерного товариства "Коростенська райагропромтехніка"

про стягнення 54384,76 грн.

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 54384,76грн. заборгованості.

Представник позивача в судовому засіданні надала заяву про уточнення позовних вимог від 10.09.2015, згідно якої позивач просить стягнути з відповідача 31471,88грн. заборгованості. Пояснила, що вказаною заявою зменшено позовні вимоги до 31471,88грн. Повідомила, що 10.09.2015 відповідачем здійснено додаткову оплату в розмірі 5000,00грн. Подала клопотання, яке було задоволено судом, про долучення до матеріалів справи документів (а.с. 66-148).

Згідно п. 3.11. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", ГПК, зокрема статтею 22 цього Кодексу, не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про "доповнення" або "уточнення" позовних вимог, або заявлення "додаткових" позовних вимог і т.п. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як: - подання іншого (ще одного) позову, чи - збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи - об'єднання позовних вимог, чи - зміну предмета або підстав позову.

Зважаючи на прохальну частину поданої заяви та пояснення представника позивача, остання розцінена судом як заява про зменшення позовних вимог.

Згідно ч. 4 ст. 22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Враховуючи, що зменшення розміру позовних вимог не суперечить чинному законодавству та не порушує чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси, суд приймає заяву позивача від 10.09.2015 до розгляду. Спір вирішується з урахуванням вказаної заяви.

При цьому суд враховує, що згідно п. 3.10 постанови Пленуму Вищого господарського суду № 18, ... у разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір, - з обов'язковим зазначенням про це як у вступній, так і в описовій частині рішення. За абз. 4 п. 4.6 цієї ж постанови, зменшення позивачем суми позову, не є відмовою від позову. В такому випадку припинення провадження в частині зменшення відповідної суми не здійснюється, - про таке зменшення зазначається в описовій частині судового рішення, а предметом спору стає вимога про стягнення суми в зменшеному розмірі.

Представник відповідача повідомив, що відповідачем 14.09.2015 сплачено ще 10000,00грн., що не було враховано позивачем.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані до справи документи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

05.03.2014 між Приватним акціонерним товариством "Українська гірничо-металургійна компанія" (постачальник/позивач) та Публічним акціонерним товариством "Коростенська райагропромтехніка" (покупець/відповідач) укладено договір поставки №16-Пр-М (далі - Договір; а.с. 36-41), відповідно до п. 1.1. якого постачальник зобов'язується поставити, а покупець прийняти та оплатити на умовах, викладених в Договорі, металопродукцію, іменовану в подальшому за текстом "продукція". Сортамент, кількість, якість, ціна, порядок і строки оплати продукції та порядок і строки (періоди, дати) її поставки, в тому числі дати самовивозу продукції погоджуються сторонами в специфікації (специфікаціях), які оформлюються у вигляді додатків до цього договору та є його невід'ємною частиною. В специфікації (ях) також визначається сторонами норма, що становить партію поставки.

Як вказує позивач у позовній заяві, на виконання даного договору АТ "УГМК" поставило АТ "Коростенська Райагропромтехніка", відповідно до видаткової накладної №Жт000001593 від 07.03.2014, металеву продукцію вартістю 54384,76грн.

24.07.2015 позивачем направлено відповідачу вимогу про сплату заборгованості, що підтверджується фіскальним чеком та описом вкладення (а.с. 46-48).

Оскільки відповідач у повному обсязі договірні зобов'язання не виконав, за даними позивача, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог та додатково здійснених проплат, заборгованість відповідача на дату вирішення спору складає 16471,88грн.

Представник відповідача в судовому засіданні суму основної заборгованості у вказаному позивачем розмірі підтвердив.

Оцінивши в сукупності матеріали справи, проаналізувавши вимоги чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, врахувавши пояснення представника позивача, господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог, враховуючи наступне.

Згідно зі ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст.11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти.

За ст.ст. 6, 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як вбачається з матеріалів справи, позовні вимоги ґрунтуються на укладеному між сторонами Договорі поставки №16-Пр-М від 05.03.2014 (а.с. 36-41).

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Так, матеріалами справи підтверджено, що за видатковою накладною №Жт000001593 від 07.03.2014 (а.с. 42) та довіреністю (а.с. 43-44), на виконання вказаного Договору, позивачем поставлено, а відповідачем отримано товар на суму 54384,76грн.

При цьому, з наданих сторонами рахунків, видаткових накладних, банківських виписок, платіжних доручень, довіреностей та актів звірки вбачається, що саме по вказаній накладній відповідачем не проведено розрахунки у повному обсязі.

За змістом положень ст. 193 ГК України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч.ч. 1,2 ст.692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно п. 6.1. Договору, розрахунки по даному договору здійснюються покупцем шляхом 100 % попередньої оплати продукції в національній валюті України (гривня) в безготівковій грошовій формі на поточний рахунок постачальника.

Відповідно до ст. 693 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до ст. 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення ст. 538 цього Кодексу.

Згідно ст. 538 ЦК України, виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання. При зустрічному виконанні зобов'язання сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту. Сторона, яка наперед знає, що вона не зможе виконати свого обов'язку, повинна своєчасно повідомити про це другу сторону. Якщо зустрічне виконання обов'язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов'язку, друга сторона повинна виконати свій обов'язок.

Оскільки продавець скористався своїм законним правом у зустрічному зобов’язанні, то на підставі ст. 538 ЦК України, у відповідача виник обов'язок проведення розрахунків за поставку товару по вищевказаній накладній з 07.03.2014, що також узгоджується з приписами ст. 692 ЦК України.

Аналогічна правова позиція викладена в Інформаційному листі Вищого господарського суду України від 27.01.2015 №01-06/114/15 та постанові Вищого господарського суду України від 07.10.2014 у справі №904/4451/13.

Натомість, з матеріалів справи вбачається та підтверджено представниками сторін в судовому засіданні, що на дату вирішення спору, заборгованість відповідача за Договором склала 16472,00грн.

Враховуючи, що згідно заяви про зменшення позовних вимог розмір заявленої до стягнення заборгованості було визначено у розмірі 31471,88грн., з яких 15000,00грн. відповідач сплатив після порушення провадження у даній справі, в частині стягнення 15000,00грн. основного боргу провадження у справі підлягає припиненню за відсутністю предмета спору.

Відповідно до п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Відповідно до статей 33 та 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести належними та допустимими у справі доказами ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність або відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін.

Так, позивач довів суду обґрунтованість заявлених позовних вимог належними та допустимими доказами. Відповідач позов за підставами пред'явлення та предметом не оспорив.

Отже, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню на суму 16471,88грн. Провадження у справі в частині стягнення 15000,00грн. основного боргу підлягає припиненню на підставі п.1-1 ч.1 ст. 80 ГПК України.

Судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 32-34, 49, п.1-1 ч.1 ст. 80, 82-85 ГПК України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Українська гірничо-металургійна компанія" (01013, м. Київ, вул. Баренбойма, буд. 1, ід. код 25412086)

на користь Публічного акціонерного товариства "Коростенська райагропромтехніка" (11508, Житомирська обл., м. Коростень, вул. Чапаєва, буд. 3, ід. код 05519267)

- 16471,88грн. основного боргу;

- 1827,00грн. судового збору.

3. Припинити провадження у справі, на підставі п.1-1 ч.1 ст. 80 ГПК України, в частині стягнення 15000,00грн. основного боргу.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 21.09.15

Суддя Вельмакіна Т.М.

1- до справи