Ухвала

від 18.05.2010 по справі 6/106д/10

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

УХВАЛА

про відкладення розгляду справи

18.05.10 Справа № 6/106д/10

Суддя Місюра Л.С.

За позовом Бердянської міської ради м. Бердянськ, Запорізька область

До Відкритого акціонерного товариства „Бердянський райагропромпостачВ» м. Бердянськ Запорізька область

Третя особа , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:

Бердянський районний відділ Запорізької філії ДП „Центр ДЗК при Держкомземі УкраїниВ» м. Бердянськ, Запорізька область

Про зобов'язання укласти додаткову угоду до договору оренди землі та зобов'язання зареєструвати додаткову угоду до договору оренди землі

Суддя Місюра Л.С.

За участю представників :

Від позивача: не з'явився

Від відповідача: ОСОБА_1, дов. б/н від 16.04.2010 р., ОСОБА_2, дов.

б/н від 17.05.2010 р.

Від третьої особи: не з'явився

Розглянувши матеріали справи за позовом Бердянської міської ради м. Бердянськ, Запорізька область до ВАТ „Бердянський райагропромпостачВ» м. Бердянськ Запорізька область, третя особа , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Бердянський районний відділ Запорізької філії ДП „Центр ДЗК при Держкомземі УкраїниВ» м. Бердянськ, Запорізька область про зобов'язання укласти додаткову угоду до договору оренди землі та зобов'язання зареєструвати додаткову угоду до договору оренди землі, суддя

В С Т А Н О В И В:

Позивач в позовній заяві просить: 1) зобов'язати Відкрите акціонерне товариство "Бердянський райагропромпостач" укласти додаткову угоду до договору оренди землі укладеного між Бердянською міською радою та ЗАТ „Приазовкурорт" від 01.08.2007р., зареєстрованого у державному реєстрі земель 11.09.2007р. за № 040726500329 в наступній редакції: „Орендодавець (уповноважена ним особа): Бердянська міська рада (м. Бердянськ , пл. І Бердянської ради, 2) в особі міського голови ОСОБА_3, діючого на підставі ст.ст. 33, 42 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні", ст. З Статуту територіальної громади м. Бердянськ, з одного боку, та Орендар: Відкрите акціонерне товариство „Бердянський райагропромпостач" (Мелітопольське шосе, 84/1) в особі голови правління гр. ОСОБА_4, що діє на підставі Статуту підприємства, код ЄДРПОУ 00904167, свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи зареєстрованого за № 10791200000000134 від 16.07.1996р., з другого боку, уклали цю додаткову угоду про таке.

На підставі абзаців першого, третього п.п.5 п.2 Розділу І Закону України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 03.06.2008 р. № 309-УІ, ч.4,5 ст.21 Закону України „Про оренду землі" внести у Договір оренди земельної ділянки від 01.08.2007р., зареєстрованого у державному реєстрі земель 11.09.2007р. за № 040726500329 наступні зміни:

1) В пункті 9 Договору „Орендна плата" замість слів „у розмірі 1%

(один відсоток) від її нормативної грошової оцінки" читати: „у розмірі 3%

(три відсотки) від її нормативної грошової оцінки" і далі читати за текстом.

2) Доповнити розділ „Інші права та обов'язки сторін" Договору наступним пунктом: ,.Розмір річної орендної плати за земельну ділянку є несталим. У разі зміни річної орендної плати за земельну ділянку відповідно до вимог чинного законодавства, розмір орендної плати земельної ділянки змінюватиметься без внесення змін та доповнень до цього Договору."

Умови цієї додаткової угоди, у відповідності до ст. 631 Цивільного кодексу України, застосовуються до відносин між Сторонами за Договором з 01.01.2008 р.

Ця додаткова угода про зміни до Договору оренди земельної ділянки від 01.08.2007р., зареєстрованого у державному реєстрі земель 11.09.2007р. за № 040726500329 є невід'ємною частиною цього договору.

Ця додаткова угода складена в трьох примірниках, що мають однакову юридичну силу і видаються сторонам."

Позивач просить зобов'язати відкрите акціонерне товариство "Бердянський райагропромпостач" зареєструвати додаткову угоду до договору оренди землі укладеного між Бердянською міською радою та ВАТ „Бердянський райагропромпостач" від 01.08.2007р., зареєстрованого у державному реєстрі земель 11.09.2007р. за № 040726500329 у Бердянському районному відділі Запорізької філії ДП „Центр ДЗК при Держкомземі України".

Відповідач позовні вимоги не визнає, свої заперечення мотивує тим, що 01.08.2007р. між Бердянською міською радою (орендодавець) та ВАТ «Бердянський райагропромпостач»(орендар) було укладено договір оренди землі, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 11.09.2007р. за № 040726500329. Відповідно до п. 1 договору, орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне володіння і користування земельну ділянку для розміщення та обслуговування дитячого дошкільного закладу, яка знаходиться у місті Бердянськ, Запорізької області, вул. Піонерська, 164. Відповідно до п. 3 договору в оренду передається земельна ділянка загальною площею 1,214 га. Згідно із п. 2 договору земельна ділянка надається на підставі п. 2.1 рішення двадцять п'ятої сесії V скликання Бердянської міської ради від 26 липня 2007 р. №15 «Про передачу в оренду земельних ділянок». Договір укладено строком до 24.01.2056 р. (п. 8 договору). Відповідно до п. 9 договору та ч. 1 ст. 7 Закону України «Про плату за землю»річна орендна плата становить 1 % (один відсоток) від її грошової оцінки та вноситься орендарем у грошовій формі. Листом від 04.11.2009 р. № 05-5513/40 за підписом заступника міського голови ОСОБА_5 відповідачу ОСОБА_6 комітетом Бердянської міської ради (який не є стороною по договору оренди) було запропоновано укласти додану до листа додаткову угоду про внесення змін до договору оренди земельної ділянки, вже датовану 20.10.2009р. та не підписаною міським головою. У самій додатковій угоді позивач зазначав, що вона укладається на підставі абзаців першого, третього п.п. 5 п.2 Розділу І Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України»від 03.06.2008р. № 309-VI, ч. 4, 5 ст. 21 Закону України «Про оренду землі». Зміст проекту додаткової угоди був аналогічний змісту, відображеному у позовній заяві. Листом від 13.11.2009 р. № 630/07 відповідач відмовився від укладання зазначеної додаткової угоди як такої, що суперечить діючому законодавству України, та запропонована неуповноваженою особою. Згідно ч. 1 ст. 651 Цивільного кодексу України, ст. 188 Господарського кодексу України, ч. 1 ст. 30 Закону України «Про оренду землі»та п. 32 договору оренди землі зміна договору допускається виключно за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Згідно ч. 2 ст. 21 Закону України «Про оренду землі»розмір, форма та строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди. Аналогічний порядок передбачений також ст. 19 Закону України «Про плату за землю». Укладеним договором оренди землі не передбачено право орендодавця в односторонньому порядку змінювати умови договору. Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України»від 03.06.2008р. № 309-VI (на який посилається позивач) або яким-небудь іншим законом також не передбачене таке право. Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України»від 03.06.2008р. № 309-VI, на який посилається позивач як на підставу збільшення, вступив в силу з моменту його офіційного опублікування, тобто з 04.06.2008р. («Голос України», 2008, 06, 04.06.2008 N 105; «Урядовий кур'єр», 2008, 06, 04.06.2008 N 101). Позивач пропонує зміни в проектах додаткових угод з 01.01.2008 року. Згідно ст. 5 Цивільного кодексу України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі , крім випадків, коли він пом'якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Згідно ст. 58 Конституції України встановлює, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи. Згідно Рішення Конституційного Суду від 09.02.1999р. № 1-рп/99 «У справі по конституційному зверненню Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів і інших нормативно-правових актів) роз'яснено, що надання зворотної дії в часі таким нормативно-правовим актам може бути передбачено шляхом прямої вказівки про це в законі або іншому нормативно-правовому акті. У самому Законі № 309- VI нема прямої вказівки про зворотну дію його положень у часі. Вищенаведені положення законів дають підстави стверджувати, що зміна ставки орендної плати, яка затверджена Законом № 309- VI, не може бути підставою для зміни умов укладених між нами договорів на той строк, на який по взаємній згоді був установлений конкретний розмір орендної плати. Зміни умов укладених договорів оренди землі можливо лише при наявності згоди обох сторін по договору. Відповідно до ст. 1 Закону України «Про оренду землі»оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності. Статтею 13 цього ж закону передбачено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства. Таким чином, правовідносини щодо оренди землі полягають у оплатному користуванні земельною ділянкою на умовах, передбачених договором. Такі правовідносини, а, отже, і зобов'язання щодо оплатної передачі та зобов'язання щодо користування і сплати орендної плати виникають між орендодавцем і орендарем одночасно в момент укладання договору оренди. У даному випадку остаточні правовідносини оренди виникли між позивачем і відповідачем у 2007 році, тому на них, а тим більше з 01.01.2008 як того вимагає позивач, не можливо поширити дію Закону України від 03.06.2008 № 309-VI з огляду на наведені приписи Конституції України. Відтак, положення Закону України від 03.06.2008 № 309-VI щодо внесення змін до частин четвертої та п'ятої статті 21 Закону України «Про оренду землі»можуть і повинні бути застосовані до орендних відносин, які виникають після набрання ним чинності, тобто до договорів (і, відповідно, розмірів орендної плати), які укладаються після набрання чинності зазначеним законом. Щодо договорів, укладених до внесення у законодавство відповідних змін, то така зміна можлива лише на умовах та з підстав, передбачених договором, або якщо законом прямо встановлена відповідна умова, при настанні якої орендна плата підлягає перегляду. Укладений між позивачем і відповідачем договір оренди землі містить пункт 12, який передбачає підстави перегляду розміру орендної плати, зокрема: зміни умов господарювання, передбачених договором; зміни розмірів земельного податку, підвищення цін, тарифів, в тому числі внаслідок інфляції; погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря, що підтверджено документами; в інших випадках передбачених законом. Отже, умовою перегляду розміру орендної плати сторони визначили саме зміну розміру земельного податку, але ж ніяк не зміну граничного розміру мінімальної ставки орендної плати, як було запроваджено Законом України від 03.06.2008р. № 309-VI. Після набрання чинності Законом України від 03.06.2008р. № 309-VI середня ставка земельного податку, що встановлена ч. 1 ст. 7 Закону України «Про плату за землю»(1 %) залишилася незмінною, що виключає наявність підстав для збільшення розміру орендної плати згідно з п. 12 договору оренди. Порядок зміни орендної плати встановлений статтею 23 Закону України «Про оренду землі», яка передбачає, що орендна плата за земельні ділянки, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, переглядається за згодою сторін. Наведений перелік підстав для зміни узгодженого сторонами розміру орендної плати є вичерпним і не містить у собі такої підстави для зміни розміру орендної плати, як зміна встановлених статтею 21 цього закону граничних розмірів орендної плати. Враховуючи відсутність у Законі України від 03.06.2008р. № 309-VI вимог щодо приведення умов раніше укладених договорів оренди землі (в частині розміру орендної плати) у відповідність з цим Законом та в силу вимог ст. 58 Конституції України норма, ч. ч. 4, 5 ст. 21 Закону України «Про оренду землі»(в редакції Закону України від 03.06.2008р. № 309-VI) не має зворотної дії до спірних орендних правовідносин, оскільки стосується договорів оренди землі, укладених після набрання ним чинності. Аналогічної позиції неодноразово дотримується і Вищий господарський суд України, який у подібних спорах відмовив у підвищенні ставки орендної плати саме з тих же підстав, які зазначені відповідачем у цьому відзиві, наприклад: Постанова ВГСУ від 08.12.2009р. по справі № 13/175-09; Постанова ВГСУ від 16.12.2009р. по справі № 4/188-09;

- Постанова ВГСУ від 16.12.2009р. по справі № 3/183-09; Постанова ВГСУ від 22.12.2009р. по справі № 2-1/10068-2008; Постанова ВГСУ від 18.03.2010р. по справі № 41/28пд; Постанова ВГСУ від 18.03.2010р. по справі № 41/38пд. Згідно положень ч. 2 ст. 652 ЦК України встановлено наступний порядок зміни договору за рішенням суду у зв'язку з істотною зміною обставин. Так, якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: 1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; 2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; 3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; 4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона. Тобто, законом встановлено, що договір може бути змінений за рішенням суду виключно з підстав передбачених частиною четвертою наведеної статті, за наявності одночасно всіх чотирьох умов, визначених цією статтею. Втім, позивачем у позові не визначені ні такі умови, ані докази їх існування. Таким чином, ні умовами укладеного між сторонами договору оренди землі, ані приписами діючого законодавства не передбачено таких підстав для зміни розміру орендної плати за землю, на яких наполягає позивач. Позивачем не додержана процедура внесення змін до договору. Порядок зміни та розірвання господарських договорів передбачений ст. 188 ГК України. Відповідно до її положень зміна договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. По-перше, пропозицію про внесення змін до договору оренди надіслав ОСОБА_6 комітет Бердянської міської ради, а не орендодавець -сторона по договору. По-друге, лист підписаний не уповноваженою особою -заступником міського голови (доказів його уповноваження на підписання таких листів додано не було). Втретє, додаткова угода до договору оренди землі вже була датована 20.10.2009р. та не підписана з боку Бердянської міської ради, тобто тим самим вже порушено порядок укладання додаткових угод. Відповідач також не погоджується з запропонованою редакцією Бердянської міської ради і в частині доповнення розділу «Інші права та обов'язки сторін»пунктом щодо порядку зміни орендної плати без внесення змін та доповнень до договору, тобто фактично в односторонньому порядку. Відповідач вважає редакцію Бердянської міської ради протизаконною, такою, яка порушує вимоги ч. 1 ст. 651 Цивільного кодексу України, ст.ст. 21, 30 Закону України «Про оренду землі», ст. 19 Закону України «Про плату за землю». Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Згідно з ч. 1 ст. 13, ч.1, 2 ст. 14 Цивільного кодексу України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. Цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї. До речі, умови щодо автоматичної зміни орендної плати без додаткового укладення угоди до договору Закон України від 04.06.2008р. № 309- VI (і ніякий інший закон) не містить, тому у порядку ст. 652 ЦКУ у суда нема законодавчо визначених підстав вносити зміни в договір оренди землі з зазначеною умовою. Відповідач також не погоджується з запропонованою редакцією Бердянської міської ради додаткової угоди і в частині застосування її умов з 01.01.2008р. По-перше, як вже зазначалося вище, Закон України від 04.06.2008р. № 309- VI в силу ст. 58 Конституції України зворотної дії в часі не має. По-друге, відповідно до ст. 18 Закону України «Про оренду землі», ст. ст. 640, 654 ЦК України, п. 17 постанови Кабінету Міністрів України № 2073 від 25.12.98р. договір оренди набуває чинності після його державної реєстрації. У разі внесення змін до договору оренди він підлягає перереєстрації. Згідно ст. 6 ЦК України сторони в договорі не можуть відступати від положень актів цивільного законодавства, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або суті відносин між сторонами. Згідно ст. 654 ЦК України зміна договору вчиняється в такій самій формі, що й сам договір, якщо інше не встановлено договором або Законом. При зміні договорів, що підлягають обов'язковій державній реєстрації, відповідні дані щодо їх зміни повинні бути внесені до державного реєстру і набувають чинності тільки після такої державної реєстрації. Втретє, згідно з ч. 3 ст. 653 ЦКУ якщо договір змінюється у судовому порядку, зобов'язання змінюється з моменту набрання рішенням суду про зміну договору законної сили. Таким чином, позиція позивача в проекті додаткової угоди про те, що її умови застосовуються до відносин між сторонами з 01.01.2008р. не відповідає чинному законодавству. І взагалі, з невідомих причин позивач надіслав відповідачу свою пропозицію про внесення змін до договору оренди землі тільки 04.11.2009р., тобто після спливу майже півтора роки з дня набрання чинності Закону від 04.06.2008р. № 309-VI, при цьому позивач чомусь вважає, що господарська діяльність відповідача в умовах фінансової кризи дозволить сплачувати більшу орендну плату за попередні два роки. Позивач просить суд зобов'язати відповідача укласти та зареєструвати додаткову угоду до договору оренди землі. Своїм листом від 01.01.2010р. Вищий господарський суд України «Узагальнення судової практики розгляду господарськими судами справ по спорах, пов'язаних з земельними правовідносинами»(пункт в ) зазначив, що у вирішенні спору про внесення змін до договору зацікавлена сторона повинна ставити перед судом питання про внесення змін до договору, а не про зобов'язання відповідача внести такі зміни. Оскільки відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦКУ договір є домовленістю двох або більше сторін, зобов'язання в судовому порядку другої сторони за договором внести до нього зміни позбавлено правового сенсу і не сприяє реальному захисту прав та охоронюваних законом інтересів. Щодо вимоги позивача про зобов'язання відповідача зареєструвати додаткову угоду до договору, то позивачем не зазначено у чому саме полягає порушення його прав для заявлення такої вимоги та не надано доказів ухилення відповідача від реєстрації додаткової угоди до договору оренди землі, оскільки така вимога є передчасно заявленою, т.я. у Бердянському районному відділі Запорізької філії ДП «Центр ДЗК при Держкомземі України»до вирішення питання про укладання додаткової угоди до договору оренди землі взагалі відсутні правові підставі для реєстрації додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки. Посилання позивача на п. 5 рішення Бердянської міської ради від 11.12.2008р. № 9 «Про затвердження Переліку розмірів орендної плати за землю в м. Бердянськ»також не повинно бути прийнято судом до уваги, тому що враховуючи відсутність у Законі України від 03.06.2008р. № 309-VI вимог щодо приведення умов раніше укладених договорів оренди землі (в частині розміру орендної плати) у відповідність з цим Законом та в силу вимог ст. 58 Конституції України норма, ч. ч. 4, 5 ст. 21 Закону України «Про оренду землі»(в редакції Закону України від 03.06.2008р. № 309-VI) не має зворотної дії до спірних орендних правовідносин, оскільки стосується договорів оренди землі, укладених після набрання ним чинності, цей пункт рішення Бердянської міської ради прийнятий з порушенням норм діючого законодавства. В п. 3 постанови Пленуму Верховного суду України від 01.11.1996 р. № 9 «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя»судам надано право на підставі ст. 144 Конституції України визнавати такими, що не відповідають законам України рішення органів місцевого самоврядування (яким є п. 5 рішення Бердянської міської ради від 11.12.2008р. № 9 «Про затвердження Переліку розмірів орендної плати за землю в м. Бердянськ»). Згідно ст. 4 ГПК України господарський суд не застосовує акти державних та інших органів, якщо ці акти не відповідають законодавству України. Посилання позивача у позовній заяві на ч. 3 ст. 290 Господарського кодексу України не може бути прийнято судом до уваги, тому що згідно Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України»від 11.06.2009р. № 1509-VI ст. 290 Господарського кодексу України виключено. Просить в позовній заяві Бердянської міської ради повністю відмовити.

У зв'язку з неявкою позивача та третьої особи, розгляд справи був відкладений в межах строку, передбаченого ст. 69 ГПК України, до 18.05.2010 р.

18.05.2010 р. розгляд справи продовжений.

Позивач, третя особа, сповіщені про місце, день та час розгляду справи в порядку, передбаченому Господарським процесуальним кодексом України (далі -ГПК України), в судове засідання вдруге не з'явилися.

До початку судового засідання від позивача надійшла повторна телеграма про відкладення розгляду справи, при цьому зазначено, що уточнення позовних вимог направлено поштою, однак на час розгляду справи заяви про уточнення позовних вимог від позивача до господарського суду не надходило.

Клопотання про повторне відкладення розгляду спору судом задовольняється, однак, суд вважає за необхідне зазначити позивачу наступне: неможливість прибуття в судове засідання представника не є підставою для невиконання ухвал господарського суду від 07.04.2010 р. та 28.04.2010 р. щодо надання витребуваних судом документів, необхідних для розгляду справи.

Суд вважає за необхідне вказати сторонам , що згідно пункту 2 статті 22 ГПК України, сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Як вбачається з обставин справи, позивач недобросовісно користується належними йому процесуальними правами, а саме не з'являється в судове засідання на виклик суду та затягує розгляд справи.

Невиправдане затягування судового процесу порушує права інших учасників судового процесу та суперечить вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку .

Пунктом 3 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2010 року В«Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинствіВ» передбачено, що неподання або несвоєчасне подання стороною у справі доказів з неповажних причин, спрямоване на затягування судового процесу, може розцінюватися господарським судом як зловживання процесуальними правами.

Відповідні дії або бездіяльність з урахуванням конкретних обставин справи може тягти за собою, зокрема, такі наслідки:

- покладення на особу, що припустилася зловживання, державного мита незалежно від результатів вирішення спору (частина друга статті 49 ГПК);

- стягнення штрафу з винної сторони в доход Державного бюджету України (пункт 5 статті 83 ГПК);

- винесення у встановленому порядку окремих ухвал (статті 90 ГПК).

Суд нагадує позивачу, що крім прав, сторони ще мають і обов'язки .

Своїми ухвалами від 07.04.2010 року та 28.04.2010 р. господарський суд Запорізької області зобов'язав позивача надати ряд документів та забезпечити явку представника позивача в судове засідання, однак останній проігнорував вимогу суду.

За таких обставин, суд попереджає позивача, що у разі невиконання вимог суду, до останнього судом будуть застосовані відповідні міри.

Третя особа надала суду письмові пояснення наступного змісту: 24.09.2007р. між позивачем та відповідачем було укладено договір оренди землі, що знаходиться у м.Бердянськ по вул. Гагаріна, 7-а, площею 0,1217га. Договір був зареєстрований у Бердянському районному відділі ЗРФ ДП «Центр ДЗК», про що було здійснено відмітку у книзі записів реєстрації договорів оренди землі за реєстраційним №040826500051 від 11.02.2008р. Стосовно надання суду вказаного договору оренди землі від 01.08.2007р., то третій примірник договору оренди землі був передані за актом приймання-передавання до територіального органу земельних ресурсів. У разі надання до Бердянського районного відділу ЗРФ ДП «Центр ДЗК»додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки від 29.09.2007р., зареєстрованого за № 040826500051 від 11.02.2008р., у випадку його відповідності усім вимогам ст.15 ЗУ «Про оренду землі»та проходження передбаченої "Тимчасовим порядком ведення державного реєстру земель" процедури реєстрації - у Бердянського районного відділу ЗРФ ДП «Центр ДЗК»не буде законних підстав у відмові в реєстрації додаткової угоди та вона буде відповідним чином зареєстрована. Відомості стосовно того хто є власником земельної ділянки площею 1,214га по вул. Піонерській, 164 в м. Бердянськ, Запорізької області в базі даних автоматизованої системи ДЗК не містяться (база даних автоматизованої системи ведення державного земельного кадастру формується з січня 2003 року у заявному порядку).

У зв'язку з повторною неявкою представника позивача та третьої особи, ненаданням витребуваних судом документів, розгляд справи слід відкласти в межах строку передбаченого ст. 69 ГПК України .

Керуючись ст. ст.22, 77, 86 ГПК України, суддя

У Х В А Л И В :

Розгляд справи відкласти до 01.06.2010 р. на 15 год. 10 хв.

Позивачу виконати вимоги та надати всі документи, витребувані попередніми ухвалами суду, письмово пояснити суду причини невиконання ухвал суду від 07.04.2010 р. та 28.04.2010 р., а саме непредставлення витребуваних судом документів; в разі уточнення позовних вимог -своєчасно направити (вручити) цю заяву відповідачу та третій особі ; надати суду докази своєчасного направлення (вручення); належним чином засвідчені читаємі копії витребуваних документів та документів, -надати до матеріалів справи, оригінали -суду для огляду. Забезпечити явку уповноваженого представника.

Відповідачу виконати вимоги та надати всі документи, витребувані попередніми ухвалами, належним чином засвідчені читаємі копії витребуваних документів та документів, -надати до матеріалів справи, оригінали -суду для огляду. Забезпечити явку уповноваженого представника.

Третій особі виконати вимоги та надати всі документи, витребувані попередніми ухвалами суду, письмово пояснити суду причини неявки у судове засідання 18.05.2010 року із дорученням документів, що підтверджують причину неявки, належним чином засвідчені читаємі копії витребуваних документів та документів, -надати до матеріалів справи, оригінали -суду для огляду. Забезпечити явку уповноваженого представника.

Витребувані судом документи надати до 28.05.2010 р.

Суд вважає за необхідне попередити сторін, що за невиконання вимог суду, у тому числі у випадку неявки представника, у відповідності з ст. 83 ГПК України, суд має право стягнути в доход Державного бюджету України із сторони, яка ухиляється від вчинення дій, покладених судом штраф у розмірі до 1 700 грн.

Суддя Л.С. Місюра