Рішення
від 15.09.2015 по справі 910/12612/15
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.09.2015Справа №910/12612/15

За позовом Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Експобанк"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "СОНЕТ-СПОРТ"

про звернення стягнення на предмет іпотеки на суму 5 484 501,06 грн.

та

за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СОНЕТ-СПОРТ"

до Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Експобанк"

про визнання кредитного договору недійсним

Суддя Головатюк Л.Д.

Представники :

від позивача: Янко І. О. (за довіреністю)

від відповідача: Масленнікова Т. М. (за довіреністю)

Відповідно до ст. 85 ГПК України в судовому засіданні 15.09.2015 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою про звернення стягнення на предмет іпотеки, у зв'язку з неналежним виконанням умов договору кредитної лінії № 23/2005 від 21.12.2005, згідно якого виникла заборгованість у сумі 5 484 501, 06 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.05.2015 порушено провадження у справі № 910/12612/15 та призначено до розгляду на 09.06.2015.

09.06.2015 в судовому засіданні оголошено перерву на 23.06.2015, а 23.06.2015 - на 25.06.2015 для подання додаткових доказів по справі.

23.06.2015 через відділ канцелярії Господарського суду міста Києва відповідачем по справі подано зустрічну позовну заяву про визнання кредитного договору недійсним, відповідно до якої позивач за зустрічним позовом просить суд визнати недійсним договір кредитної лінії № 23/2005 від 21.12.2005 укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "СОНЕТ-СПОРТ" та Публічним акціонерним товариством "Комерційний банк "Експобанк".

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.06.2015 прийнято до спільного розгляду з первісним позовом зустрічну позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "СОНЕТ-СПОРТ" про визнання кредитного договору недійсним, розгляд справи відкладено на 09.07.2015.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.07.2015 судом в порядку ст. 77 ГПК України відкладено розгляд справи на 21.07.2015 та зобов'язано позивача за первісним позовом надати суду докази у справі визначені в ухвалі.

20.07.2015 через відділ канцелярії Господарського суду міста Києва від позивача за первісним позовом надійшла заява про збільшення позовних вимог, відповідно до якої останній просить суд звернути стягнення на предмет іпотеки - нежилу будівлю - ремонтно-будівельний столярний цех (літ. XXV), загальною площею 2 098, 20 кв. м., що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Червоноткацька, 76 шляхом визнання за Публічним акціонерним товариством "Комерційний банк "Експобанк" (01054, м. Київ, вул. Дмитрівська, буд. 18/24; ідентифікаційний код 09322299) права власності на нього, у зв'язку з неналежним виконанням умов договору кредитної лінії № 23/2005 від 21.12.2005, згідно якого виникла заборгованість у сумі 5 841 784, 35 грн., з яких 3 334 249, 41 грн. сума заборгованості за кредитом, 404 919, 34 грн. сума заборгованості за простроченими відсотками, 1 205 719, 40 грн. сума пені за простроченим кредитом, 146 862, 45 грн. сума пені за простроченими відсотками, 666 849, 88 грн. сума штрафу за простроченим кредитом, 83 183, 87 грн. сума штрафу за простроченими відсотками.

В судовому засіданні 21.07.2015 судом оголошувалась перерва до 28.07.2015, а в судовому засіданні 28.07.2015 - до 04.08.2015. Подана позивачем за первісним позовом заява про збільшення позовних вимог була прийнята судом до розгляду в порядку ст. 22 ГПК України.

31.07.2015 через відділ канцелярії Господарського суду міста Києва позивачем за первісним позовом подана заява про уточнення позовних вимог, відповідно до якої останній просить суд звернути стягнення на предмет іпотеки - нежилу будівлю - ремонтно-будівельний столярний цех (літ. XXV), загальною площею 2 098, 20 кв. м., що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Червоноткацька, 76 шляхом визнання за Публічним акціонерним товариством "Комерційний банк "Експобанк" (01054, м. Київ, вул. Дмитрівська, буд. 18/24; ідентифікаційний код 09322299) права власності на нього, у зв'язку з неналежним виконанням умов договору кредитної лінії № 23/2005 від 21.12.2005, згідно якого виникла заборгованість станом на 15.07.2015 у сумі 5 841 430, 26 грн., з яких 3 334 249, 41 грн. сума заборгованості за кредитом, 404 919, 34 грн. сума заборгованості за простроченими відсотками, 1 205 719, 40 грн. сума пені за простроченим кредитом, 146 508, 37 грн. сума пені за простроченими відсотками, 666 849, 88 грн. сума штрафу за простроченим кредитом, 83 183, 87 грн. сума штрафу за простроченими відсотками.

04.08.2015 представниками сторін подане через відділ канцелярії Господарського суду міста Києва спільне клопотання про продовження строків розгляду спору на 15 днів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.08.2015 суд продовжив строк розгляду справи на п'ятнадцять днів та відклав розгляд справи на 14.09.2015. Подана позивачем за первісним позовом заява про уточнена позовних вимог була розцінена судом, як заява про зменшення позовних вимог та прийнята до розгляду в порядку ст. 22 ГПК України. В подальшому розгляд позовних вимог здійснюється з врахуванням заяви про зменшення позовних вимог.

В судовому засіданні 14.09.2015 судом в порядку ст. 77 ГПК України оголошувалась перерва до 15.09.2015.

В судове засідання 15.09.2015 представники сторін з'явились.

Представником позивача за первісним позовом в судовому засіданні подано письмові пояснення щодо розрахунку нарахування та сплати процентів за договором кредиту.

Представником відповідача за первісним позовом в судовому засіданні подано клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи, відповідно до якого він просить суд витребувати у відповідача оригінал протоколу № 4 зборів засновників ТОВ "Сонет - Спорт" від 14.10.2005 та призначити за рахунок останнього по даній справі судову - почеркознавчу експертизу, на вирішення якої поставити питання:

- чи підпис Голови зборів в оригіналі протоколу № 4 зборів засновників ТОВ "Сонет - Спорт" від 14.10.2015 виконаний ОСОБА_3 чи іншою особою?

- чи підпис секретаря зборів в оригіналі протоколу № 4 зборів засновників ТОВ "Сонет - Спорт" від 14.10.2015 виконаний ОСОБА_4 чи іншою особою?

Також, в судовому засіданні 15.09.2015 представником відповідача за первісним позовом було підтримано клопотання про призначення судово - економічної експертизи (подане суду 23.06.2015), відповідно до якого він просить суд призначити у справі судово - економічну експертизу з питань відповідності здійсненого позивачем за первісним позовом розрахунку заборгованості за кредитним договором умовам кредитного договору.

Представник позивача за первісним позовом висловив заперечення проти задоволення клопотання про призначення судово - економічної експертизи.

Розглянувши в судовому засіданні зазначене клопотання, суд відмовив в його задоволенні, як необґрунтованому з нижчевикладених підстав.

Як зазначається в п. 2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 23 березня 2012 року N 4 "Про деякі питання практики призначення судової експертизи", судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування. Якщо наявні у справі докази є взаємно суперечливими, їх оцінку в разі необхідності може бути здійснено господарським судом з призначенням відповідної судової експертизи.

При цьому, відповідно до статті 1 Закону України "Про судову експертизу" судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні, зокрема, суду. Водночас і згідно з частиною першою статті 41 ГПК експертиза призначається для з'ясування питань, що потребують спеціальних знань. Із сукупності наведених норм матеріального і процесуального права вбачається, що неприпустимо ставити перед судовими експертами правові питання, вирішення яких чинним законодавством віднесено до компетенції суду, зокрема, про відповідність окремих нормативних актів вимогам закону, про правову оцінку дій сторін тощо.

Питання щодо правомірності та відповідності нарахування процентів та комісії умовам кредитного договору відноситься до компетенції суду, і не може бути поставлено експерту. Питання щодо визначення правильності нарахування процентів (суми заборгованості), враховуючи що матеріали справи не містять суперечливих доказів, а позивачем за первісним позовом надано в матеріали справи банківські виписки, також може бути вирішено судом самостійно.

Таким чином, наразі відсутня дійсна потреба у спеціальних знаннях для встановлення розміру заборгованості відповідача за первісним позовом перед позивачем за первісним позовом, відповідно у суду відсутні підстави для призначення у справі судової експертизи.

В судовому засіданні відповідачем за первісним позовом було, також, підтримано клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи (подане суду 25.06.2015). Позивач за первісним позовом проти задоволення вказаного клопотання заперечив.

Клопотання відповідача за первісним позовом про призначення судової почеркознавчої експертизи мотивоване відсутністю у відповідача за первісним позовом додаткових угод до кредитного договору № 12 від 11.09.2006, № 13 від 20.09.2006, № 15 від 16.10.2006, № 26 від 05.02.2007, № 34 від 28.03.2007, № 36 від 18.04.2007, № 48 від 13.06.2007, № 63 від 14.11.2007, № 105 від 31.08.2012, і як наслідок неможливістю встановити дійсність підпису відповідача за первісним позовом на вказаних додаткових угодах.

Враховуючи, що додатковою угодою № 122 від 19.12.2013 до договору кредиту № 23/2005 від 21.12.2005 сторонами було викладено кредитній договір в новій редакції, укладання якої не заперечується відповідачем за первісним позовом, судом клопотання відповідача за первісним позовом про призначення судової почеркознавчої експертизи розцінено, як зловживання з боку відповідача за первісним позовом його процесуальними правами та відмовлено в її задоволенні.

Подане відповідачем за первісним позовом 15.09.2015 клопотання про призначення почеркознавчої експертизи мотивовано тим, що зазначені в протоколі № 4 зборів засновників ТОВ "Сонет - Спорт" від 14.10.2005 особи (Голова зборів - ОСОБА_3 та Секретар зборів - ОСОБА_4) ніколи не підписували вищезазначений протокол.

Враховуючи, що із матеріалів справи вбачається, що кредитний договір № 23/2005 від 21.12.2005 виконувався, як з боку позивача за первісним позовом так і з боку відповідача за первісним позовом, що свідчить про його схвалення сторонами. Враховуючи приписи ст. 241 ЦК України, згідно яких правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки особи, у разі наступного схвалення правочину особою, яку представляють та приймаючи до уваги схвалення правочину - кредитного договору № 23/2005 від 21.12.2005 відповідачем за первісним позовом, шляхом його виконання, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні клопотання про призначення почеркознавчої експертизи від 15.09.2015, в зв'язку з тим, що в матеріалах справи наявні докази, які можуть замінити висновок експерта, а матеріали справи не містять суперечливих доказів.

Представники сторін в засіданні надали суду усні пояснення по суті справи, в яких позивач за первісним позовом свої первісні позовні вимоги підтримав в повному обсязі з врахуванням поданої заяви про зменьшення позовних вимог та заперечив проти задоволення зустрічних позовних вимог, представник відповідача за первісним позовом проти задоволення первісних позовних вимог заперечив та підтримав в повному обсязі зустрічні позовні вимоги.

Первісні позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням з боку відповідача за первісним позовом його зобов'язань за договором кредиту № 23/2005 від 21.12.2005, як позичальника та невиконанням відповідачем за первісним позовом його зобов'язань за іпотечним договором від 21.12.2005 за № у.1784, як іпотекодавцем, що дає позивачу за первісним позовом право на звернення стягнення на предмет іпотеки - нежилу будівлю - ремонтно-будівельний столярний цех (літ. XXV), загальною площею 2 098, 20 кв. м., що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Червоноткацька, 76.

Відповідач за первісним позовом проти задоволення первісних позовних вимог заперечує з підстав: не обґрунтованості та недоведеності розрахунку заборгованості здійсненого позивачем за первісним позовом; не спів розмірністю суми заборгованості із вартістю предмета іпотеки; неправомірністю одночасного стягнення штрафу та пені за порушення умов договору; недійсності кредитного договору, оскільки такий був укладений з перевищенням повноважень директора.

Зустрічні позовні вимоги мотивовані укладенням договору кредиту № 23/2005 від 21.12.2005 директором позивача за зустрічним позовом з перевищенням його повноважень щодо прийняття рішення на його укладання.

Відповідач за зустрічним позовом проти задоволення зустрічних позовних вимог заперечує з тих підстав, що загальними зборами позивача за зустрічним позовом 14.10.2005, рішення яких оформлені протоколом № 4 від 14.10.2005 розглядалося питання щодо необхідності клопотання перед відповідачем за зустрічним позовом про відкриття кредитної лінії з лімітом кредитування в сумі 1 500 000, грн. та питання щодо надання директору товариства Процевському Г. В. повноважень на укладання та підписання від імені позивача за зустрічним позовом договору кредитної лінії, договору іпотеки, тощо. На підтвердження вказаного відповідачем за зустрічним позовом надано в матеріали справи копію протоколу № 4 зборів засновників Товариства з обмеженою відповідальністю "СОНЕТ-СПОРТ" від 14.10.2005.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

У судовому засіданні складено протокол згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вислухавши думку представників сторін, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

21.12.2005 Публічним акціонерним товариством "Комерційний банк "Експобанк", як банком, яке є повним правонаступником Товариства з обмеженою відповідальністю КБ "Експобанк", та Товариством з обмеженою відповідальністю "СОНЕТ-СПОРТ", як позичальником було укладено договір кредитної лінії № 23/2005 (далі за текстом - договір кредиту) у пунктах 1.1., 1.2. якого передбачено, що банк відкриває позичальнику кредитну лінію і надає йому кредити, заборгованість за якими в сумі не перевищує 10 000, 00 грн. з подальшим збільшенням ліміту кредитної лінії до 1 500 000, 00 грн. Строк дії кредитної лінії з 21 грудня 2005 року до 19 грудня 2008 року.

Від позичальника договір кредиту був підписаний його директором Процевським Г. В., якому повноваження на укладання договору кредиту з банком були надані рішенням зборів засновників, що відбулися 14.10.2005 і оформлені протоколом № 4, копія якого міститься в матеріалах справи.

Відповідно до п. 1.5. договору кредиту, банк надає позичальнику кредити в межах кредитної лінії на умовах їхньої забезпеченості, цільового використання, строковості, повернення та платності.

Відповідно до п. 1.4. договору кредиту, строки користування, суми і процентні ставки по кредитах обумовлюються в додаткових угодах, що є невід'ємними частинами договору.

Додаткові угоди до договору кредиту сторонами укладалися неодноразово.

22 квітня 2008 року між банком та позичальником було укладено додаткову угоду № 67 до договору кредиту. Відповідно до п. 1 додаткової угоди № 67 було продовжено строк дії кредитної лінії з 21 грудня 2005 року до 18 грудня 2013 року. Також у п. 2 сторони домовилися про установлення позичальнику по договору кредиту процентної ставки у розмірі 19 % річних з 01 квітня 2008 року.

19 грудня 2008 року між банком та позичальником було укладено додаткову угоду № 69 до договору кредиту, відповідно до п. 1 якої сторони домовилися п. 1.1. договору кредиту викласти в наступній редакції: "1.1. Банк відкриває позичальнику кредитну лінію і надає йому кредити, загальний розмір яких не перевищує 3 246 187 гривень 00 копійок. Пунктом 2 додаткової угоди № 69 до договору кредиту встановлено кінцевий строк погашення усіх траншів по договору кредиту загальною сумою 3 246 187 гривень 00 копійок до 18 грудня 2009 року.

18 грудня 2009 року було укладено додаткову угоду № 72, згідно умов якої з 18 грудня 2009 року кредитна лінія не поновлювальна, тобто після часткового або повного повернення кредиту подальше його надання не здійснюється. Встановлено кінцевий строк погашення усіх траншів по договору кредиту загальною сумою 3 226 187 гривень 00 копійок до 18 грудня 2010 року.

17 червня 2010 року між банком та позичальником було укладено угоду до договору кредитної лінії № 23/2005, якою сторони дійшли згоди змінити договір кредиту і викласти його в новій редакції. Зокрема, п. 1.1., 1.2., 1.3 договору кредиту: "1.1. Банк надає позичальнику кредит в сумі 3 201 187 гривень 00 копійок. 1.2. Строк користування кредитами встановлюється до 19 грудня 2013 року включно. 1.3. Процентна ставка за користування кредитами встановлюється у розмірі 21, 5 % річних".

У зв'язку з реструктуризацією заборгованості позичальника, 31 серпня 2012 року сторони уклали додаткову угоду № 105 у якій домовилися викласти договір кредиту у новій редакції, зокрема, згідно п. 1.1., 1.2., 1.3. Банк зобов'язується надати позичальнику на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового використання грошові кошти в сумі 3 410 000 гривень строком користування з 21 грудня 2005 року по 19 грудня 2013 року з процентною ставкою у розмірі 21,5 процентів річних, а позичальник зобов'язується прийняти, належним чином використовувати і повернути банку кредит в порядку, строки та на умовах, визначених договором кредиту.

19 грудня 2013 року сторони дійшли згоди внести зміни до договору кредиту та викласти його у новій, остаточній редакції.

Так, згідно п. 1.1., 1.2., 1.3. договору кредиту, банк за наявності вільних грошових коштів, надає позичальнику кредит в розмірі 3 410 000 гривень 00 копійок одноразово в повному обсязі протягом одного банківського дня з дати отримання письмової заявки позичальника на отримання кредитних коштів. Кредит надається на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового використання, а позичальник зобов'язується прийняти, використовувати відповідно до цільового призначення і повернути банку кредит та сплатити проценти/комісії за користування грошовими коштами та інші платежі в порядку, строки та на умовах, визначених договором. Процентна ставка за користування кредитними коштами встановлюється у розмірі 20% річних. В разі порушення позичальником будь-якого грошового зобов'язання за договором кредиту, позичальник сплачує банку проценти за користування кредитом у розмірі 40% річних від суми залишку непогашеної заборгованості протягом 90 календарних днів, починаючи з першого дня такого порушення до дня належного виконання порушених грошових зобов'язань або до спливу 90 днів з моменту такого порушення (в залежності від того, яка обставина настане раніше).

У разі непогашення позичальником простроченої заборгованості протягом 90 днів починаючи з першого дня прострочення, кінцевим строком погашення усіх кредитних коштів, процентів/комісій, неустойки та інших належних платежів за договором є 90 - й день прострочення будь - якого з грошових зобов'язань за договором.

Починаючи з 91-го календарного дня з моменту порушення грошових зобов'язань позичальником проценти за користування кредитом не нараховуються та не сплачуються, а банк починає нарахування позичальнику штрафних санкцій на умовах та в порядку, передбачених п. 5.1. договору.

У п. 1.4. договору кредиту сторони погодили, що кінцевим терміном повернення усіх кредитних коштів, процентів/комісії, неустойки та інших належних платежів за договором кредиту є 15 грудня 2017 року із настанням якого будь-яка заборгованість позичальника перед банком повинна бути повністю погашена.

Повернення кредиту (основної позичкової заборгованості) здійснюється позичальником відповідно до графіку погашення заборгованості, що міститься в додатку 1 до договору. Додатком 1 до договору кредиту сторонами були визначені щомісячні суми сплати кредиту починаючи з 15.01.2014 до 15.12.2017.

В п. 1.7. договору кредиту позичальник гарантував, що для укладання договору є всі належні повноваження керівника та дозволи інших органів управління позичальника.

Пунктом 2.6. договору кредиту сторонами погоджено, що проценти за користування кредитом сплачуються позичальником щомісячно не пізніше останнього банківського дня поточного місяця та разом з повним поверненням кредиту.

Відповідно до п. 2.9., 4.1.2. договору кредиту, банк має право вимагати від позичальника достроково повернути кредитні кошти, проценти/комісії за користування кредитом інші належні платежі у повному обсязі, звернути стягнення на забезпечення у разі порушення позичальником термінів повернення кредиту та/або порушення термінів сплати процентів/комісій за користування кредитом.

Згідно п. 3.2. договору кредиту забезпеченням зобов'язань позичальника за договором є іпотека нежилої будівлі - ремонтно-будівельного столярного цеху (літ. XXV), загальною площею 2 098, 20 кв. м., що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Червоноткацька, 76, оціночною вартістю 6 172 000, 00 грн.

Відповідно до п. 5.1. договору кредиту, у разі порушення позичальником терміну повернення кредиту та/або терміну сплати процентів за користування кредитом, терміну сплати комісії за розрахунково-касове обслуговування, а також інших платежів, що належать до сплати позичальником за договором, позичальник сплачує банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня, від суми простроченої заборгованості за кредитом та/або процентами за кожен день прострочення та штраф у розмірі 20 % від загальної суми простроченої заборгованості на день її виникнення. Застосування штрафу та пені до позичальника здійснюється починаючи з 91-го дня прострочення виконання позичальником будь-якого з грошових зобов'язань за договором.

Відповідно до п. 5.5. договору кредиту, нарахування неустойки згідно п. 5.1. договору здійснюється протягом 5 років, починаючи з першого дня застосування неустойки до позичальника.

Відповідно до п. 5.6. договору кредиту, у випадку порушення позичальником терміну платежів по будь-якому із грошових зобов'язань, передбачених договором, більше ніж на 120 днів, що спричинило звернення банку до судових органів, позичальник сплачує банку штраф у розмірі 5 % від суми встановленого у п.1.1. договору розміру кредиту.

Отримання кредитів відповідачем за первісним позовом підтверджується підписаними сторонами додатковими угодами до договору кредиту, копії яких наявні в матеріалах справи та випискою по особовому рахунку за період з 21.12.2005 по 31.03.2011 щодо видачі коштів.

З боку відповідача за первісним позовом було допущено порушення умов договору кредиту в частині повернення кредиту та сплати процентів/комісій. Так, в останнє відповідачем за первісним позовом було здійснено черговий щомісячний платіж по поверненню кредиту згідно графіку погодженого сторонами в додатку 1 до договору кредиту 15.04.2014 в сумі 19 863, 89 грн. (платіж за квітень). Відсотки за квітень 2014 були погашені 23.06.2014, відсотки за травень 2014 були погашені лише частково на суму 24 149, 56 грн. 04.07.2014, 15.08.2014, 18.08.2014 та 12.09.2014 було здійснено часткове погашення відсотків за червень 2014 на суми 18 069, 28 грн., 19 994, 00 грн. та 11 000, 00 грн., в подальшому оплати за договором кредиту відповідачем за первісним позовом не здійснювалися, і доказів іншого матеріали справи не містять.

За розрахунком позивача за первісним позовом станом на 15.07.2015 заборгованість відповідача за первісним позовом за договором кредиту складається з: суми заборгованості за кредитом в розмірі 3 334 249, 41 грн.; суми заборгованості за простроченими відсотками в розмірі 404 919, 34 грн.; суми пені за простроченим кредитом в розмірі 1 205 719,40 грн.; суми пені за простроченими відсотками в розмірі 146 508, 37 грн.; суми штрафу за простроченим кредитом в розмірі 666 849,88 грн.; суми штрафу за простроченими відсотками у розмірі 83 183,87 грн.

Загальна сума заборгованості відповідача за первісним позовом станом на 15.07.2015 складає 5 841 430, 26 грн.

Відповідачем за первісним позовом контр розрахунок заборгованості за договором кредиту в матеріали справи наданий не був, як і докази, які б спростовували або б ставили під сумнів розрахунок зроблений позивачем за первісним позовом.

З метою забезпечення виконання зобов'язань за договором кредиту, 21.12.2005 між позивачем за первісним позовом, як іпотекодержателем та відповідачем за первісним позовом, як іпотекодавцем було укладено іпотечний договір, що посвідчений приватним нотаріусом Київського нотаріального округу Звєрьковою Н. В. за реєстровим № у 1784 (надалі за текстом - іпотечний договір).

Відповідно до п. 1.2., 1.2.1. іпотечного договору, іпотекодавець передає іпотекодержателю в іпотеку нежилу будівлю - ремонтно-будівельний столярний цех (літ.ХХУ) загальною площею 2098,20 кв. м., що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Червоноткацька, 76 (надалі за текстом - предмет іпотеки).

Предмет іпотеки передається в іпотеку разом з усіма його при надежностями, у тому числі такими, що не можуть бути відокремлені від предмету іпотеки без його пошкодження або зниження його вартості, системи опалення, газо- та/або енергопостачання, водопроводу та каналізації, заповнення дверних та/або віконних пройм.

30 грудня 2013 року сторони уклали договір про внесення змін до іпотечного договору, що посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Звєрьковою Н.В. та зареєстровано за реєстровим № 4300. Згідно якого сторони дійшли згоди внести зміни до іпотечного договору шляхом викладення пункту 1.1. у наступній редакції: "1.1. За умовами договору кредиту іпотекодавець зокрема, зобов'язаний повернути іпотекодержателю кредит в розмірі 3 410 000 гривень 00 коп. у строк до 15 грудня 2017 року, сплачувати нараховані проценти за користування кредитом у розмірі, що встановлений договором кредиту, неустойку у розмірі та у випадках, передбачених договором кредиту і цим договором, а також інші витрати на здійснення забезпеченої іпотекою вимоги".

Пунктом 4.3. іпотечного договору передбачено, що за рішенням та на розсуд іпотекодержателя, задоволення вимог іпотекодержателя може здійснюватися шляхом позасудового врегулювання заборгованості за договором кредиту (це застереження є договором про задоволення вимог іпотекодержателя) і у випадку набуття права звернення стягнення на предмет іпотеки іпотекодержатель може прийняти рішення про передачу йому права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання договору кредиту.

В пункті 4.5. іпотечного договору зазначено, що у випадку застосування позасудового врегулювання ціна продажу предмета іпотеки встановлюється на підставі оцінки відповідно до ринкових цін, що діють на момент продажу.

Відповідно до п. 4.6. іпотечного договору за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання.

Предмет іпотеки належить іпотекодавцю на праві власності на підставі Свідоцтва про право власності на нерухоме майно серії САК № 545788, виданого Середою Марією Сергіївною - державним реєстратором Реєстраційної служби Головного управління юстиції в м. Києві, 30 грудня 2013 року за № 15696647 та Витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, сформованого Середою Марією Сергіївною - державним реєстратором Реєстраційної служби Головного управління юстиції в м. Києві, 30 грудня 2013 року за № 15697057.

Право власності на предмет іпотеки зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, номер запису про право власності: 4137191, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 259632580000.

Іпотека, також, зареєстрована в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, номер запису про іпотеку: 4137217.

У зв'язку з порушенням відповідачем за первісним позовом умов договору кредиту, позивачем за первісним позовом надсилалися на адресу відповідача за первісним позовом повідомлення про заборгованість за договором кредиту (Вих. № 1701/1448 від 16.04.2014, Вих. № 1701/1649 від 06.05.2014) та вимога про усунення порушення відповідно до ч. 1 ст. 35 Закону України "Про іпотеку" (Вих. № 1701/3389 від 05.09.2014), які залишені ним без задоволення. Доказів іншого матеріали справи не містять.

Відповідно до звіту про оцінку майна, складеного 05.01.2015 суб'єктом оціночної діяльності - ТОВ "Експертна компанія "Професіонал" (сертифікат суб'єкта оціночної діяльності Фонду державного майна України на виконання експертних оцінок майна та майнових прав № 14108/12 від 24.12.2012 року), вартість предмету іпотеки за іпотечним договором (ремонтно-будівельного столярного цеху (літ.ХХV), що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Червоноткацька, 76, загальною площею 2 145,9 кв. м.) станом на 05.01.2015 становить 3 530 974,00 грн.

Спір у справі за первісним позовом виник у зв'язку із неналежним, на думку позивача за первісним позовом, виконанням позичальником грошового зобов'язання за договором кредиту по поверненню кредитних коштів, сплаті відсотків за користування ними та нарахованої за прострочення виконання грошового зобов'язання пені, у зв'язку з чим позивач за первісним позовом вказує на існування правових підстав для звернення в рахунок погашення такої заборгованості стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором шляхом визнання за банком права власності на предмет іпотеки, що станом на сьогоднішній день належить відповідачу за первісним позовом.

Спір у справі за зустрічним позовом виник у зв'язку з недійсністю, на думку позивача за зустрічним позовом договору кредиту, у зв'язку з тим, що договір був укладений директором позичальника (позивача за зустрічним позовом) з перевищенням його повноважень щодо прийняття рішення на його укладення.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що первісні позовні вимоги піддягають задоволенню повністю з врахуванням заяви про зменшення позовних вимог, а зустрічні позовні вимоги задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно із п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

В даному випадку спірні правовідносин між сторонами виникли на підставі Договорів кредиту та Іпотечних договорів, а тому вони підпадають під правове регулювання в т.ч. § 6 Глави 49, Глави 71 Цивільного кодексу України та Закону України "Про іпотеку".

Вказані договори є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно із ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ч. 2 ст. 345 Господарського кодексу України кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.

Матеріалами справи підтверджується належне виконання позивачем за первісним позовом своїх зобов'язань за договором кредиту та надання позичальнику кредитних коштів на загальну суму 3 410 000, 00 грн., користування ними останнім у період з моменту видачі та по сьогоднішній день, а також, здійснення часткового повернення їх позичальником у загальному розмірі 75 750, 59 грн., із останнім здійсненим платежем в рахунок погашення наведеного зобов'язання - 15.04.2014.

За змістом ст. 1056 1 Цивільного кодексу України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено банком в односторонньому порядку. Умова договору щодо права банку змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.

Враховуючи підтвердження матеріалами справи користування позичальником кредитним коштами у період дії договору кредиту (з моменту їх видачі по сьогоднішній день) та приймаючи до уваги, що позичальником було допущено порушення грошового зобов'язання за договором кредиту, то позивачем правомірно було обраховано суму процентів за користування такими коштами згідно встановлених в договорі кредиту ставок з урахуванням здійснення позичальником часткового повернення кредитних коштів та порушенням ним умов договору кредиту, заборгованість з оплати яких, враховуючи суми сплати, станом на 15.07.2015 становить 404 919, 34 грн.

Також, враховуючи вищезазначене, на підставі п. п. 5.1., 5.5. договору кредиту позивачем за первісним позовом були правомірно нараховані 1 205 719, 40 грн. пені за прострочення сплати кредиту за період прострочення з 01.09.2014 по 14.07.2015 та 146 508, 37 грн. пені за прострочення сплати відсотків за період прострочення з 01.09.2014 по 14.07.2015.

Нарахування позивачем за первісним позовом 666 849, 88 грн. штрафу в розмірі 20 % від суми заборгованості на день її виникнення за прострочення сплати кредиту та 83 183, 87 грн. штрафу в розмірі 20 % від суми заборгованості на день її виникнення за прострочення сплати процентів, теж відповідає положенням п. 5.1. договору кредиту і відповідно є правомірним.

Доводи відповідача за первісним позовом щодо неправомірності одночасного нарахування пені та штрафу за порушення грошового зобов'язання за договором кредиту відхиляються судом, оскільки сплата пені та штрафу за порушення грошового зобов'язання не призводить до подвійної відповідальності.

Вказана позиція суду підтверджується викладеним в п. 2.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" від 17 грудня 2013 року N 14, згідно якого пеня, за визначенням частини третьої статті 549 ЦК України, - це вид неустойки, що забезпечує виконання грошового зобов'язання і обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання.

Застосування іншого виду неустойки - штрафу до грошового зобов'язання законом не передбачено, що, втім, не виключає можливості його встановлення в укладеному сторонами договорі (наприклад, за необґрунтовану відмову від переказу коштів за розрахунковими документами отримувача коштів), притому і як самостійний захід відповідальності, і як такий, що застосовується поряд з пенею. В останньому випадку не йдеться про притягнення до відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення двічі, тому що відповідальність настає лише один раз - у вигляді сплати неустойки, яка включає у себе і пеню, і штраф як лише форми її сплати.

Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За приписами ст. 1052 Цивільного кодексу України у разі невиконання позичальником обов'язків, встановлених договором позики, щодо забезпечення повернення позики, а також у разі втрати забезпечення виконання зобов'язання або погіршення його умов за обставин, за які позикодавець не несе відповідальності, позикодавець має право вимагати від позичальника дострокового повернення позики та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно погоджених сторонами умов договору кредиту банк має право вимагати від позичальника достроково повернути кредитні кошти, проценти/комісії за користування кредитом інші належні платежі у повному обсязі, звернути стягнення на забезпечення у разі порушення позичальником термінів повернення кредиту та/або порушення термінів сплати процентів/комісій за користування кредитом (п. 2.9., 4.1.2. договору кредиту). При цьому, починаючи з 91-го календарного дня з моменту порушення грошових зобов'язань позичальником проценти за користування кредитом не нараховуються та не сплачуються, а банк починає нарахування позичальнику штрафних санкцій на умовах та в порядку, передбачених п. 5.1. договору (п. 1.3 договору кредиту).

Тобто, сторонами в силу положень ст. 6, 626 Цивільного кодексу України було погоджено в умовах договору кредиту виникнення у позичальника обов'язку з повернення всієї суми кредиту, який кореспондується з правом банку вимагати її повернення, у випадку невиконання позичальником у встановлені строки грошового зобов'язання щодо повернення кредитних коштів (згідно графіку) чи сплаті процентів за користування таким коштами.

Матеріалами справи підтверджується неналежне виконання відповідачем за первісним позовом грошового зобов'язання по поверненню кредитних коштів та сплаті процентів за користування ними, у зв'язку з чим в силу положень ст. 1052 Цивільного кодексу України та п.п. 4.1.2 договору кредиту у останнього виникло зобов'язання по достроковому поверненню всієї суми кредитних коштів, яке згідно положень ст. 530 Цивільного кодексу України на момент звернення з позовом до суду настало.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу країни суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Матеріалами справи підтверджується наявність у позичальника станом на 15.07.2015 (дата, станом на яку позивачем здійснюється розрахунок заборгованості) грошового зобов'язання по поверненню на користь позивача кредитних коштів у загальному розмірі 3 334 249, 41 грн., сплаті процентів за користування ними у загальному розмірі 404 919, 34 грн., сплаті пені за прострочення сплати кредиту у розмірі 1 205 719, 40 грн., сплаті пені за прострочення сплати процентів в розмірі 146 508, 37 грн., сплаті штрафу за прострочення сплати кредиту в розмірі 666 849, 88 грн. та сплаті штрафу за прострочення сплати відсотків в розмірі 83 183, 87 грн. на підставі договору кредиту.

Доказів на спростування викладеного відповідачем за первісним позовом не надано.

Частиною 1 ст. 546 Цивільного кодексу України встановлено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

У відповідності до ст. 572 Цивільного кодексу України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Згідно із ч. 1 ст. 575 Цивільного кодексу України іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Положеннями ч. 1 ст. 574 Цивільного кодексу України встановлено, що застава виникає на підставі договору, закону або рішення суду.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про іпотеку" іпотека вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Із матеріалів справи вбачається, що з метою забезпечення виконання взятих на себе за договором кредиту зобов'язань (в т.ч. з дострокового повернення всієї суми кредитних коштів) між банком та позичальником було укладено іпотечний договір.

Відповідно до ст. 33 Закону України "Про іпотеку" у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням, зокрема, шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Як встановлено судом, згідно п. 4.6. іпотечного договору за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання.

Згідно п. 4.2. іпотечного договору звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на розсуд іпотекодержателя, відповідно договору або законодавства України за виконавчим написом нотаріуса, рішенням суду або шляхом позасудового врегулювання через продаж від власного імені предмету іпотеки чи передачі іпотекодержателю предмету іпотеки у власність.

У відповідності до частин 1, 2 ст. 35 Закону України "Про іпотеку" у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавцю, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документів зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцяти денний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Положення частини першої цієї статті не є перешкодою для реалізації права іпотекодержателя звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду у встановленому законом порядку.

Матеріалами справи (лист вих. № 1701/3389 від 05.09.2014) підтверджується звернення банку до позичальника - іпотекодавця з вимогою про усунення порушень, що полягали в неналежному виконанні останнім умов договору кредиту щодо сплати заборгованості по поверненню кредитних коштів та сплаті нарахованих за користування ними процентів, протягом тридцятиденного строку та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором у разі невиконання цих вимог.

Частиною 3 ст. 33 Закону України "Про іпотеку" встановлено, що звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

За змістом ст. 36 Закону України "Про іпотеку" сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання у порядку, встановленому ст. 37 цього Закону.

Частиною 1 ст. 37 Закону України "Про іпотеку" встановлено, що іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, який передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання, є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки.

Тобто, передбачений наведеними нормами договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору, повинні відповідати загальним положенням про договір, установленим розділом II книги п'ятої Цивільного кодексу України. При дотриманні цих умов іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки з дотриманням умов звернення стягнення та порядку реалізації, передбачених Законом України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрації обтяжень".

Таким чином, у разі встановлення такого способу звернення стягнення у відповідному договорі іпотекодержатель на підставі ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України має право вимагати застосування його судом.

Вказаний висновок міститься в постанові Верховного Суду України від 26.12.2011 р. у справі №3-139гс11, а тому в силу ст. 111-18 Господарського процесуального кодексу України є обов'язковим для врахування судами при вирішенні подібних спорів.

Як вже зазначалося судом, згідно положень іпотечного договору за рішенням і на розсуд іпотекодержателя, задоволення вимог іпотекодержателя може здійснюватися шляхом позасудового врегулювання заборгованості за договором кредиту (це застереження є договором про задоволення вимог іпотекодержателя), що полягає, зокрема, у зверненні стягнення на предмет іпотеки шляхом прийняття рішення іпотекодержателем про передачу йому права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання договору кредиту (п. 4.3. договору кредиту).

Із змісту ч. 3 ст. 37 Закону України "Про іпотеку" іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб'єктом оціночної діяльності.

Відповідно до звіту про оцінку майна, складеного 05.01.2015 суб'єктом оціночної діяльності - ТОВ "Експертна компанія "Професіонал" (сертифікат суб'єкта оціночної діяльності Фонду державного майна України на виконання експертних оцінок майна та майнових прав № 14108/12 від 24.12.2012 року), вартість предмету іпотеки за іпотечним договором (ремонтно-будівельного столярного цеху (літ. ХХV), що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Червоноткацька, 76, загальною площею 2 145,9 кв. м.) станом на 05.01.2015 становить 3 530 974, 00 грн., що не перевищує встановленої судом заборгованості позичальника перед банком за договором кредиту. Тобто, в будь-якому випадку вартість спірного майна не покриває суми заборгованості (по поверненню кредитних коштів та сплаті процентів за користування кредитом) за договором кредиту, що спростовує доводи відповідача за первісним позовом щодо не співмірності суми заборгованості із вартістю предмета іпотеки.

Таким чином, вимоги банку про звернення в рахунок погашення заборгованості відповідача за первісним позовом за договором кредиту стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором, а саме, нежилу будівлю - ремонтно-будівельний столярний цех (літ. XXV), загальною площею 2 098, 20 кв. м., що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Червоноткацька, 76. та належить відповідачу за первісним позовом, ринкова вартість якої станом на момент прийняття рішення у справі становить 3 530 974,00 грн., шляхом визнання права власності на таке майна за банком є правомірними та обґрунтованими.

При цьому доводи відповідача за первісним позовом стосовно недійсності договору кредиту, у зв'язку з укладенням його директором позичальника з перевищенням повноважень відхиляються судом, як такі що спростовані матеріалами справи.

Зокрема, в матеріалах справи наявна копія протоколу № 4 зборів засновників Товариства з обмеженою відповідальністю "СОНЕТ-СПОРТ" від 14.10.2005, із якої вбачається що на зборах 14.10.2005 учасники, що володіють 100 % голосів вирішили клопотати перед позивачем за первісним позовом щодо відкриття кредитної лінії з лімітом кредитування в сумі 1 500 000, 00 грн. терміном на 3 роки, для забезпечення виконання кредитних зобов'язань надати в іпотеку будівлю, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Червоноткацька, 76 і належить на праві власності товариству та надати директору товариства Процевському Г. В. повноважень на укладання та підписання від імені Товариства з обмеженою відповідальністю "СОНЕТ-СПОРТ" договору кредитної лінії, договору іпотеки, тощо.

За таких обставин первісні позовні вимоги з врахуванням заяви про зменшення позовних вимог задовольняються судом в повному обсязі.

Щодо зустрічних позовних вимог суд зазначає таке.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ст. 626 Цивільного кодексу України).

У відповідності до ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Під час вирішення даної справи суд виходить з того, що угода може бути визнана недійсною лише з підстав і з наслідками, передбаченими законом.

Підставою недійсності правочину згідно ст. 215 Цивільного кодексу України, на яку посилається позивач, є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Статтею 203 Цивільного кодексу України визначаються загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину. Так, виходячи із вимог частини першої вказаної статті правочин не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Згідно Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 року "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними".

Правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом. Відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 ЦК України, саме на момент вчинення правочину.

Згідно з ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 ЦК України правочин є чинним за умови дотримання його сторонами наступних вимог: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства (ч. 1); особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності (ч. 2); волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі (ч. 3); правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (ч. 5); правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей (ч. 6).

Згідно із ст. 4, 10 та 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу України, іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України та Цивільного кодексу України, міжнародним договорам, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актам Президента України, постановам Кабінету Міністрів України, актам інших органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, а також моральним засадам суспільства.

Зміст правочину не повинен суперечити положенням також інших, крім актів цивільного законодавства, нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до Конституції України.

Відповідно до положень 8.7. статуту позивача за зустрічним позовом (в редакції, що діяла на момент укладання договору кредиту) директор товариства самостійно укладає угоди, контракти, в тому числі зовнішньоекономічні на суму що не перевищує 10 000, 00 грн. а угоди та контракти на суму понад 10 000, 00 грн. укладає тільки за рішенням зборів учасників товариства.

І матеріалами справи підтверджено, що на момент укладання договору кредиту директор Товариства з обмеженою відповідальністю "СОНЕТ-СПОРТ" Процевський Г. В. мав необхідні повноваження, надані йому рішенням загальних зборів, для укладання такого договору, що спростовує відповідні твердження позивача за зустрічним позовом.

Крім того, відповідно до положень ст. 241 ЦК України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки особи, у разі наступного схвалення правочину особою, яку представляють.

В пункті 3.4. Постанови Пленуму Вищого Господарського суду України "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними " від 29 травня 2013 року N 11, зазначено, також, що наступне схвалення юридичною особою правочину, вчиненого від її імені представником, з перевищенням повноважень, унеможливлює визнання такого правочину недійсним (стаття 241 ЦК України). Настання передбачених цією статтею наслідків ставиться в залежність від того, чи було в подальшому схвалено правочин особою, від імені якої його вчинено; тому господарський суд повинен у розгляді відповідної справи з'ясовувати пов'язані з цим обставини. Доказами такого схвалення можуть бути відповідне письмове звернення уповноваженого органу (посадової особи) такої юридичної особи до другої сторони правочину чи до її представника (лист, телефонограма, телеграма, телетайпограма тощо) або вчинення зазначеним органом (посадовою особою) дій, які свідчать про схвалення правочину (прийняття його виконання, здійснення платежу другій стороні, підписання товаророзпорядчих документів і т. ін.). Наведене стосується й тих випадків, коли правочин вчинений не представником юридичної особи з перевищенням повноважень, а особою, яка взагалі не мала повноважень щодо вчинення даного правочину.

Як встановлено судом, до договору кредиту сторонами неодноразово вносилися зміни, і позивачем за зустрічним договором договір кредиту виконувався, що свідчить про його схвалення останнім.

Відповідно до вимог ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна із сторін повинна довести в суді ті обставини, на які вони посилаються, як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Всупереч вимогам, встановленим ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, позивач за зустрічним позовом, звертаючись з позовом, не довів наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання правочину недійсним.

З урахуванням викладених вище обставин, зустрічні позовні вимоги про визнання недійсним договору кредитної лінії №23/2005 від 21.12.2005 є необґрунтованими і не підлягають задоволенню.

Стосовно поданої відповідачем за зустрічним позовом заяви про застосування строків позовної давності, суд зазначає, що згідно п. 11 Постанови Пленуму Верховного суду України "Про судове рішення у цивільній справі" № 14 від 18.12.2009 встановивши, що строк для звернення з позовом пропущено без поважної причини, суд у рішенні зазначає про відмову в позові з цих підстав, крім випадків, коли позов не доведено, що є самостійною підставою для цього.

За результатами розгляду зустрічної позовної заяви по справі суд дійшов висновку, що заявлені позивачем за зустрічним позовом позовні вимоги ним не доведені та не обґрунтовані, що є самостійною підставою для відмови у зустрічному позові.

Розподіляючи судові витрати, суд керується положеннями Господарського процесуального кодексу України, а також приписами постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики розділу VI Господарського процесуального кодексу України" № 7 від 21.02.2013, якими передбачено, що у випадках коли позивач звільнений від сплати судового збору у разі задоволення позову повністю або частково судовий збір стягується з відповідача (повністю або пропорційно задоволеним вимогам) в дохід Державного бюджету України, якщо відповідач не звільнений від сплати цього збору (п. 4.5.). Оскільки, позовні вимоги підлягають задоволенню, а позивач - Публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "Експобанк" звільнений від сплати судового збору на підставі п. 22 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір", тому судовий збір у розмірі підлягає стягненню з відповідача.

Пунктом 6 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 31.03.2012 "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин" визначено, що вимога заставодержателя про звернення стягнення на предмет застави, пред'явлена до звернення до суду з вимогою про виконання основного зобов'язання, оплачується судовими збором як вимога майнового характеру. При цьому ціна позову визначається розміром виконання, на яке претендує заставодержатель за рахунок заставленого майна.

Судом вище встановлено, що загальна вартість предмета іпотеки складає 3 530 974, 00 грн. без ПДВ.

Так, згідно ч.1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" від 08.07.2011, судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Підпунктом 1 пункту 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" визначено, що ставки судового збору за подання до господарського суду встановлюються у таких розмірах: за подання позовної зави майнового характеру - 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат.

З системного аналізу викладеного, суд дійшов висновку, що судовий збір за розгляд первісних позовних вимог підлягає стягненню з відповідача за первісним позовом у дохід Державного бюджету України у розмірі 70 619, 48 грн.

Відповідно до ст. 49 ГПК України витрати по оплаті судового збору за розгляд зустрічної позовної заяви, з огляду на відмову у задоволенні зустрічних позовних вимог, покладаються судом на позивача за зустрічним позовом.

Керуючись ст.ст. 33, 32, 43, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Первісні позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Експобанк" з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог задовольнити в повному обсязі.

2. У рахунок погашення заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю "СОНЕТ-СПОРТ" (02094, м. Київ, вул. Червоноткацька, буд. 76; ідентифікаційний код 33595879) за договором кредиту № 23/2005 від 21.12.2005, що становить станом на 15.07.2015 5 841 430 (п'ять мільйонів вісімсот сорок одну тисячу чотириста тридцять) гривень 26 копійок та складається з:

суми заборгованості за кредитом - 3 334 249 (три мільйони триста тридцять чотири тисячі двісті сорок дев'ять) гривень 41 копійка;

суми заборгованості за простроченими відсотками - 404 919 (чотириста чотири тисячі дев'ятсот дев'ятнадцять) гривень 34 копійки;

суми пені за простроченим кредитом - 1 205 719 (один мільйон двісті п'ять тисяч сімсот дев'ятнадцять) гривень 40 копійок;

суми пені за простроченими відсотками - 146 508 (сто сорок шість тисяч п'ятсот вісім) гривні 37 копійок;

суми штрафу за простроченим кредитом - 666 849 (шістсот шістдесят шість тисяч вісімсот сорок дев'ять) гривень 88 копійок;

суми штрафу за простроченими відсотками - 83 183 (вісімдесят три тисячі сто вісімдесят три) гривні 87 копійок звернути стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором від 21.12.2005 з метою задоволення вимог Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Експобанк" (01054, м. Київ, вул. Дмитрівська, буд. 18/24; ідентифікаційний код 09322299) на предмет іпотеки, який належить Товариству з обмеженою відповідальністю "СОНЕТ-СПОРТ" (02094, м. Київ, вул. Червоноткацька, буд. 76; ідентифікаційний код 33595879), а саме: нежилу будівлю - ремонтно-будівельний столярний цех (літ. XXV), загальною площею 2 098, 20 кв. м., що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Червоноткацька, 76 шляхом визнання за Публічним акціонерним товариством "Комерційний банк "Експобанк" (01054, м. Київ, вул. Дмитрівська, буд. 18/24; ідентифікаційний код 09322299) права власності на нежилу будівлю - ремонтно-будівельний столярний цех (літ. XXV), загальною площею 2 098, 20 кв. м., що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Червоноткацька, 76 за вартістю, згідно висновку про вартість майна станом на 05.01.2015 в розмірі 3 530 974 (трьох мільйонів п'ятсот тридцяти тисяч дев'ятсот сімдесят чотирьох) гривень 00 копійок без ПДВ.

3. Визнати за Публічним акціонерним товариством "Комерційний банк "Експобанк" (01054, м. Київ, вул. Дмитрівська, буд. 18/24; ідентифікаційний код 09322299) право власності на нежилу будівлю - ремонтно-будівельний столярний цех (літ. XXV), загальною площею 2 098, 20 кв. м., що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Червоноткацька, 76 за вартістю, згідно висновку про вартість майна станом на 05.01.2015 в розмірі 3 530 974 (трьох мільйонів п'ятсот тридцяти тисяч дев'ятсот сімдесят чотирьох) гривень 00 копійок без ПДВ.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "СОНЕТ-СПОРТ" (02094, м. Київ, вул. Червоноткацька, буд. 76; ідентифікаційний код 33595879) в дохід Державного бюджету України (р/р 31215206783001, Одержувач: Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві, Банк одержувача: Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві, МФО 820019, ідентифікаційний код 37993783, код платежу: 22030001) судовий збір у розмірі 70 619 (семи десяти тисяч шістсот дев'ятнадцяти) гривень 48 копійок.

5. В задоволенні зустрічних позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "СОНЕТ-СПОРТ" відмовити повністю.

6. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

7. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

8. Копію рішення розіслати сторонам.

Повне рішення складено - 21.09.2015.

Суддя Л. Д. Головатюк

Дата ухвалення рішення15.09.2015
Оприлюднено25.09.2015

Судовий реєстр по справі —910/12612/15

Ухвала від 11.12.2015

Господарське

Київський апеляційний господарський суд

Отрюх Б.В.

Ухвала від 16.11.2015

Господарське

Київський апеляційний господарський суд

Отрюх Б.В.

Ухвала від 15.10.2015

Господарське

Київський апеляційний господарський суд

Отрюх Б.В.

Рішення від 15.09.2015

Господарське

Господарський суд міста Києва

Головатюк Л.Д.

Ухвала від 04.08.2015

Господарське

Господарський суд міста Києва

Головатюк Л.Д.

Ухвала від 09.07.2015

Господарське

Господарський суд міста Києва

Головатюк Л.Д.

Ухвала від 25.06.2015

Господарське

Господарський суд міста Києва

Головатюк Л.Д.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмТелеграмВайберВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовахліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні