Рішення

від 15.09.2015 по справі 910/14981/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.09.2015Справа №910/14981/15

За позовом Первинної профспілкової організації підприємства з іноземними інвестиціями у формі Приватного акціонерного товариства «Запорізький залізорудний комбінат»

До Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит»

Про зобов'язання повернути грошові кошти

Суддя Ващенко Т.М.

Представники сторін:

Від позивача: не з'явився

Від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Первинна профспілкова організація підприємства з іноземними інвестиціями у формі Приватного акціонерного товариства «Запорізький залізорудний комбінат» (далі – позивач) звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» (далі – відповідач) про зобов'язання відповідача виконати умови договору та перерахувати грошові кошти в розмірі 425 643,83 грн.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги позивач вказує на невиконання відповідачем умов Договору банківського вкладу «Класичний» № 288 від 29.12.14.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.06.15. порушено провадження у справі № 910/14981/15 та призначено її до розгляду на 13.07.15.

Розпорядженням № 04-23/939 від 10.07.15. було призначено повторний автоматичний розподіл справи, відповідно до якого справу № 910/14981/15 передано на розгляд судді Ващенко Т.М.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.07.15. суддею Ващенко Т.М. прийнято дану справу до свого провадження та призначено її до розгляду на 19.08.15.

За результатами судового засідання 19.08.15. на підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи було відкладено на 03.09.15., про що судом було прийнято відповідну ухвалу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.09.15. розгляд справи було відкладено на 15.09.15.

Позивач в судове засідання 15.09.15. не з'явився, проте 10.09.15. через відділ діловодства суду подав клопотання про розгляд справи без участі повноваженого представника Первинної профспілкової організації підприємства з іноземними інвестиціями у формі Приватного акціонерного товариства «Запорізький залізорудний комбінат» та заяву «про уточнення позовних вимог», відповідно до якої позивач просить суд зобов'язати відповідача виконати п.п. 1.3, 3.1 та 4.2 Договору банківського вкладу «Класичний» № 288 від 29.12.14. та перерахувати грошові кошти в розмірі 425 643,83 грн., з яких 400 000,00 грн. сума вкладу, 25 643,83 грн. сума процентів за користування вкладом, на поточний рахунок позивача № 26005060265526, відкритий у ПАТ «Комерційний банк «Приватбанк», код банку 313399.

Судом встановлено, що матеріально-правова вимога викладена у позові та підстави позову залишились незмінними, а тому розгляд справи здійснюється щодо вимог заявлених у позові з урахуванням уточнень до позовної заяви.

Відповідач в судове засідання 15.09.15. не з'явився, вимоги ухвал суду в даній справі не виконав, письмового відзиву на позов та контррозрахунку ціни позову не надав, заяв чи клопотань не подав і не надіслав, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

Відомості про місцезнаходження відповідача є правомірними, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб і фізичних осіб-підприємців на відповідача, що наданий позивачем, повідомлення про вручення поштових відправлень відповідачу (ухвал суду) наявні в матеріалах справи.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції”).

Зважаючи на те, що неявка представників сторін не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, враховуючи предмет спору, а також доказове наповнення матеріалів справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

При цьому, оскільки суд відкладав розгляд справи, надаючи можливість учасникам судового процесу реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, суд, враховуючи процесуальні строки розгляду спору, встановлені ст. 69 ГПК України, не знаходить підстав для повторного відкладення розгляду справи.

За результатами дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, суд у нарадчій кімнаті, у відповідності до ст. ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ухвалив рішення у справі № 910/14981/15.

В судовому засіданні 15.09.15. судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, –

ВСТАНОВИВ:

29.12.14. між позивачем (клієнт) та Публічним акціонерним товариством “Банк “Фінанси та Кредит” в особі відділення № 20 Філії “Запорізьке РУ” (банк) було укладено договір банківського вкладу “Класичний” № 288 (далі – договір).

Відповідно до п. 1.1. договору клієнт надає банку суму грошових коштів, надалі – вклад, у тимчасове користування на умовах терміновості, платності та зворотності, а банк виплачує клієнту таку суму та проценти, нараховані на неї.

Спір виник внаслідок того, що відповідач в порушення умов договору по закінченню строку розміщення вкладного траншу грошові кошти в розмірі 400 000,00 грн. позивачу не повернув та проценти, які становлять 25 643,83грн., не сплатив.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Згідно з ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до п. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з ст. 1058 Цивільного кодексу України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

Згідно з п. 1.2. договору вклад складається з вкладних траншів, що розміщені клієнтом згідно з умовами цього договору. Вкладний транш є сумою грошових коштів, що переказана клієнтом на вкладний рахунок в порядку та на умовах, передбачених цим договором та додатками, укладеними в рамках цього договору і які є його невід'ємною частиною, надалі - додатки.

Відповідно до п. 1.3. договору цей договір діє до 01.04.15. Внесення коштів на вкладний рахунок відбувається протягом строку дії цього договору.

Відповідно до п. 1.4. договору в додатках, які укладаються між сторонами на підставі цього договору, визначаються зокрема:

1.4.1. номер транзитного рахунку, який відкривається клієнту для розміщення вкладеного траншу;

1.4.2. сума коштів, які перераховуються на вкладений рахунок (сума вкладного траншу);

1.4.3. строк, на який розміщується вкладений транш.

1.4.4. процентна ставка, яка нараховується на вкладний транш.

Згідно з п. 1.5. договору для обліку вкладу банк відкриває клієнту вкладений рахунок № 2610506441201 у Філії “Запорізьке РУ” АТ “Банк “Фінанси та Кредит”.

При настанні строку, вказаного в п. 1.3. цього договору, строк дії договору може бути продовжений за згодою сторін шляхом укладення відповідного договору (п. 3.2. договору).

Згідно з п. 3.3. договору вкладений транш або його частка повертається клієнту достроково тільки за згодою сторін. Дострокове повернення вкладного траншу або його частки тільки на вимогу клієнта не можливе.

Додатком № 288-1 від 29.12.14. до договору, сторони дійшли згоди, що клієнт розміщує кошти в розмірі 400 000,00 грн. на строк до 01.04.15., на які нараховуються проценти виходячи із ставки в розмірі 26% річних.

Відповідно до платіжного доручення № 3663 від 29.12.14. позивач розмістив кошти в розмірі 400 000,00 грн. на вклад за договором.

Матеріали справи свідчать, що позивач звертався до Філії “Запорізьке РУ” Публічного акціонерного товариства “Банк “Фінанси та Кредит” з листом № 10 від 14.05.15. (отриманий відповідачем 15.05.15. за зареєстрований вх. № 4196), в якому вимагав повернути вкладні кошти за договором банківського вкладу «Класичний» № 288 від 29.12.14.

На вказаний лист відповідачем було надано відповідь № 1510 від 27.04.15., в якій останній дякував за співпрацю, пропонував звернутись до банку для подальшого обслуговування, проте не надав відповіді по суті порушеного позивачем питання про неповернення вкладу та процентів за ним.

Згідно з п. 4.2. договору після закінчення строків надання вкладених траншів, що обумовлюються сторонами в додатках та є невід'ємною частиною цього договору, банк зобов'язаний повернути суму вкладних траншів на умовах, зазначених у цьому договорі та у додатках до цього договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 1060 Цивільного кодексу України договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад).

Частиною 2 ст. 1060 Цивільного кодексу України визначено, що за договором банківського вкладу незалежно від його виду банк зобов'язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника, крім вкладів, зроблених юридичними особами на інших умовах повернення, які встановлені договором.

За умовами п. 3.1. договору при закінченні строку розміщення вкладного траншу повернення вкладного траншу здійснюється банком шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок клієнта, що вказаний в розділі 7 цього договору.

Проте, відповідачем не було здійснено перерахування коштів позивача у встановлений строк.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконання з настанням цієї події.

Стаття 610 Цивільного кодексу України визначає що порушенням зобов‘язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов‘язання (неналежне виконання).

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач взяті на себе зобов‘язання за договором не виконав, зокрема повернення вкладного траншу шляхом перерахування на поточний рахунок не здійснив.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з п. 7 ст. 193 Господарського кодексу України не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як визначено абзацом 1 п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про наявність передбачених чинним законодавством правових підстав для стягнення з відповідача суми вкладу в розмірі 400 000,00 грн. та зобов'язання відповідача перерахувати вказані грошові кошти на вказаний позивачем рахунок.

Згідно з п. 1 ст. 1061 Цивільного кодексу України банк виплачує вкладникові проценти на суму вкладу в розмірі, встановленому договором банківського вкладу.

Відповідно до п. 6 ст. 1061 Цивільного кодексу України проценти на банківський вклад виплачуються вкладникові на його вимогу зі спливом кожного кварталу окремо від суми вкладу, а невитребувані у цей строк проценти збільшують суму вкладу, на яку нараховуються проценти, якщо інше не встановлено договором банківського вкладу. У разі повернення вкладу виплачуються усі нараховані до цього моменту проценти.

Згідно з п. 3 ст. 1058 Цивільного кодексу України до відносин банку та вкладника за рахунком, на який внесений вклад, застосовуються положення про договір банківського рахунка (глава 72 цього Кодексу), якщо інше не встановлено цією главою або не випливає із суті договору банківського вкладу.

Відповідно до ст. 1070 Цивільного кодексу України за користування грошовими коштами, що знаходяться на рахунку клієнта, банк сплачує проценти, сума яких зараховується на рахунок, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка або законом.

Сума процентів зараховується на рахунок клієнта у строки, встановлені договором, а якщо такі строки не встановлені договором, - зі спливом кожного кварталу.

Проценти, передбачені частиною першою цієї статті, сплачуються банком у розмірі, встановленому договором, а якщо відповідні умови не встановлені договором, - у розмірі, що звичайно сплачується банком за вкладом на вимогу.

За змістом статті 536 Цивільного кодексу України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір таких процентів визначається договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

З огляду на викладене та те, що банк по закінченню строку користування коштами клієнта (вкладу) мав сплатити останньому нараховані за їх користування проценти, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 25 643,83 грн. (виходячи із процентної ставки визначеної додатком до договору) та зобов'язання відповідача перерахувати вказані грошові кошти на вказаний позивачем рахунок є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно з ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав.

Зважаючи на вищевказане, позовні вимоги Первинної профспілкової організації підприємства з іноземними інвестиціями у формі Приватного акціонерного товариства «Запорізький залізорудний комбінат» є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

При цьому, щодо вимог позивача зазначити в резолютивній частині рішення те, що вказані грошові кошти підлягають перерахуванню впродовж трьох календарних днів з дня набрання рішенням суду законної сили, суд наголошує на тому, що умови і порядок виконання рішень судів регламентуються Законом України «Про виконавче провадження», а тому суд позбавлений можливості зазначати такі відомості в судовому рішенні.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, –

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити.

2. Зобов'язати Публічне акціонерне товариство Банк «Фінанси та Кредит» (04050, м. Київ, вул. Артема, 60; ідентифікаційний код 09807856) виконати п.п. 1.3, 3.1 та 4.2 Договору банківського вкладу «Класичний» № 288 від 29.12.14. та перерахувати грошові кошти в розмірі 425 643 (чотириста двадцять п'ять тисяч шістсот сорок три) грн. 83 коп., з яких 400 000 (чотириста тисяч) грн. 00 коп. сума вкладу, 25 643 (двадцять п'ять тисяч шістсот сорок три) грн. 83 коп. сума процентів за користування вкладом, на поточний рахунок Первинної профспілкової організації підприємства з іноземними інвестиціями у формі Приватного акціонерного товариства «Запорізький залізорудний комбінат» (71674, Запорізька область, Васильківський район, село Мала Білозерка, Веселівське Шосе 7 км; ідентифікаційний код 25890733) № 26005060265526, відкритий у Публічному акціонерному товаристві «Комерційний банк «Приватбанк», код банку 313399.

3. Стягнути з Публічного акціонерного товариства Банк «Фінанси та Кредит» (04050, м. Київ, вул. Артема, 60; ідентифікаційний код 09807856) на користь Первинної профспілкової організації підприємства з іноземними інвестиціями у формі Приватного акціонерного товариства «Запорізький залізорудний комбінат» (71674, Запорізька область, Васильківський район, село Мала Білозерка, Веселівське Шосе 7 км; ідентифікаційний код 25890733) 8 512 (вісім тисяч п'ятсот дванадцять) грн. 88 коп. - витрат по сплаті судового збору.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 18.09.15.

Суддя           Т.М. Ващенко