Рішення

від 14.09.2015 по справі 910/21918/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.09.2015Справа №910/21918/15

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Інженерно-виробничий центр «Європрилад» ДоТовариства з обмеженою відповідальністю «Євротерм технолоджі» Простягнення 25 000,00 грн. Суддя Спичак О.М.

Без виклику представників сторін:

від позивача: Любінець І.О. - дов. № б/н від 08.06.2015 року;

від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Інженерно-виробничий центр «Європрилад» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Євротерм технолоджі» про стягнення 25 000,00 грн.

Ухвалою суду від 28.08.2015 року було порушено провадження у справі та призначено її розгляд на 14.09.2015 року.

Представник позивача 10.09.2015 р. через канцелярію суду подав клопотання про долучення доказів до матеріалів справи, яке судом розглянуто та задоволено, а в судовому засіданні 14.09.2015 року надав усні пояснення по суті спору відповідно до яких просив суд задовольнити позов у повному обсязі.

14.09.2015 року представник відповідача в судове засідання не з'явився, вимоги ухвали про порушення провадження у справі не виконав, про причину неявки суд не повідомив, про час та дату проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

Згідно з абзацом 4 пункту 2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-08/140 від 15.03.2010 року «Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві» особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Відповідно до положень статті 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 14.09.2015 року на підставі ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання усної домовленості про придбання продукції, Товариством з обмеженою відповідальністю «Євротерм технолоджі» (відповідач) було виставлено Товариству з обмеженою відповідальністю «Інженерно-виробничий центр «Європрилад» (позивач) рахунок-фактуру № 763 від 24.11.2014 р. на оплату товару, а саме - котел EUROTERM200.

Відповідно до виставленого рахунку позивач перерахував на рахунок відповідача грошові кошти у розмірі 100 000,00 грн., що засвідчується платіжним дорученням № 6589 від 08.12.2014 року.

У зв'язку з тим, що відповідач не встигав виконати замовлення щодо поставки котла до кінця 2014 р., 22.12.2014 р. позивач на адресу відповідача надіслав вимогу про повернення суми попередньої оплати у розмірі 100 000,00 грн.

30.12.2014 р. позивачем повторно на адресу відповідача було направлено листа про повернення суми попередньої оплати у розмірі 100 000,00 грн.

У відповідь на зазначений лист відповідачем на рахунок позивача були повернуті кошти у розмірі 75 000,00 грн., що підтверджується підписаним сторонами актом звірки взаєморозрахунків від 30.04.2015 р. та платіжним дорученням № 2949 від 23.12.2014 р. про повернення 55 000,00 грн., платіжним дорученням № 3146 від 13.02.2015 про повернення 10 000,00 грн. та платіжним доручення № 3320 від 31.03.2015 р. про повернення 10 000,00 грн.

Інша частина коштів у розмірі 25 000,00 грн. відповідачем позивачу залишилась неповернутою.

15.06.2015 р. позивач звернувся до відповідача з претензією про повернення залишку коштів. Разом з тим, відповідач на претензію не відповів, кошти не повернув.

Враховуючи наведене, позивач просить господарський суд стягнути з відповідача 25 000,00 грн., які були перераховані за поставку котла на підставі рахунку-фактури № 763 від 24.11.2014 р.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню повністю з наступних підстав.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконану роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно до ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини; створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; інші юридичні факти.

Статтею 207 Цивільного кодексу України визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою(ч.2 ст. 207).

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 527 Цивільного кодексу України визначено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Статтею 663 Цивільного кодексу України встановлено, що продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього кодексу.

Частиною другою статті 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Частиною 2 статті 693 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

З матеріалів справи вбачається, що позивач відповідно до виставленого рахунку перерахував на рахунок відповідача грошові кошти у розмірі 100 000,00 грн., що засвідчується платіжним дорученням № 3589 від 08.12.2014 року, проте відповідач після отримання вказаних коштів у обумовлені сторонами строки не здійснив поставку вказаного товару.

15.06.2015 р. позивач на адресу відповідача надіслав вимогу про повернення у семиденний термін суми попередньої оплати у розмірі 25 000,00 грн.

Оскільки вимога позивача була направлена 17.08.2013 р. та отримана відповідачем 23.06.2015 р., то враховуючи вимоги статті 530 Цивільного кодексу України та час поштового обігу, остання мала бути виконана у строк до 30.06.2015 р.

Разом з тим, відповідачем не було виконано вимоги претензії та не повернуто суми попередньої оплати.

Враховуючи вищезазначене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення суми попередньої оплати нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню повністю у розмірі 25 000,00 грн.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись, ст.ст. 32, 33, 49, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Євротерм технолоджі» (місцезнаходження : 04071, м. Київ, вул. Щекавицька, 37/48, офіс 1; фактичне місцезнаходження: 08131, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Софіївська Борщагівка, вул. Горького, 1, код ЄДРПОУ 38669447) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Інженерно-виробничий центр «Європрилад» (місцезнаходження: 76010, м. Івано-Франківськ, вул. Ленкавського, 22, код ЄДРПОУ 24688544) 25 500 (двадцять п'ять тисяч п'ятсот) грн. 00 коп. суми попередньої оплати та 1 827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено

21.09.2015 року

Суддя О.М. Спичак