Рішення

від 14.09.2015 по справі 910/18432/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.09.2015Справа №910/18432/15

За позовомКомунального підприємства з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення «Спецжитлофонд» доТовариства з обмеженою відповідальністю «Алєф-Бейс» про 29452 грн. 50 коп.

Суддя Отрош І.М.

Представники сторін:

від позивача: Калінчук В.В. - представник за довіреністю № 056/24-93 від 14.01.2015

від відповідача: не з'явились.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

17.07.2015 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Комунального підприємства з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення «Спецжитлофонд» з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю «Алєф-Бейс» про стягнення 29452 грн. 50 коп., з яких 9817 грн. 50 коп. заборгованості зі сплати орендних платежів та 19635 грн. 00 коп. неустойки.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач в порушення норм чинного законодавства України та укладеного між сторонами Договору № 4095 оренди житлового приміщення від 01.03.2006 та додаткових угод до нього, не здійснив оплату за фактичне користування об'єктом оренди (орендні платежі) за період з 01.04.2014 по 30.06.2015 (після закінчення дії договору оренди), внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість у розмірі 9817 грн. 50 коп. Крім того, позивачем було нараховано та заявлено до стягнення з відповідача неустойку, відповідно до ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України, за період з 01.04.2014 по 30.06.2015 у розмірі 19635 грн. 00 коп.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.07.2015 порушено провадження у справі № 910/18432/15, розгляд справи призначено на 10.08.2015.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.08.2015, відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи відкладено на 14.09.2015.

У судовому засіданні 14.09.2015 представник позивача надав усні пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання 14.09.2015 не з'явився, вимоги ухвали суду не виконав, клопотань про відкладення розгляду справи не подавав, про час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином за адресою, яка вказана в спеціальному витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців № 20916906 від 23.07.2015, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією реєстру поштових відправлень суду та витягом з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, з урахуванням Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України від 28.11.2013 № 958.

Відповідно до абзацу 3 пункту 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», за змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

Зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, необхідних для повного та об'єктивного вирішення справи, розгляд справи відбувається з урахуванням положень статті 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.

У судовому засіданні 14.09.2015 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши надані суду докази, суд

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Київської міської ради від 01.03.2001 № 217/1194 «Про створення комунального підприємства з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення «Спецжитлофонд», шляхом реорганізації Дирекції по утриманню та експлуатації житлових будинків маневреного фонду КП «Київжитлоспецексплуатація» було створено Комунальне підприємство з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення «Спецжитлофонд».

Згідно з розпорядженням Київської міської державної адміністрації № 2419 від 12.11.2001 «Про будинки комунального підприємства з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення «Спецжитлофонд» будинок № 10 по вул. Борщагівській закріплено за Комунальним підприємством з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення «Спецжитлофонд» на праві повного господарського відання (Додаток № 1 до розпорядження).

01.03.2006 між Комунальним підприємством з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення «Спецжитлофонд» (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Алєф-Бейс» (орендар) укладено Договір № 4095 оренди житлового приміщення, відповідно до умов якого орендодавець надає, а орендар на визначений у п. 5.1 термін, приймає в орендне користування житлове приміщення з характеристикою, викладеною у п. 1.2, оплатою, визначеною розділом 2.

Відповідно до п. 1.2 Договору, житловим приміщенням є квартира № 85 у будинку № 10 на вул. Борщагівська, житловою площею 39,5 кв.м., загальною площею 57,5 кв.м.

Згідно з п. 2.1 Договору, за користування орендованим приміщенням орендар сплачує орендодавцю орендні платежі згідно з умовами цього Договору.

Відповідно до п. 2.2 Договору, на підставі рішення Київради від 27.05.2004 № 262/1472 «Про орендне користування житловими приміщеннями комунального підприємства «Спецжитлофонд», договором встановлюється плата за оренду житлового приміщення, яку сплачує орендар у сумі 5,28 грн. на місяць за 1 кв.м. загальної площі, що складає 303,60 грн., у тому числі ПДВ 50,60 грн.

Відповідно до п. 2.3 Договору, орендні платежі сплачуються орендарем орендодавцю щомісячно до 10 числа поточного місяця. За несвоєчасне внесення орендних платежів орендар сплачує орендодавцю пеню із розрахунку 1% від несплаченої суми за кожен прострочений день.

Згідно з п. 2.8 Договору, орендні платежі сплачуються орендарем по день фактичної передачі орендодавцю житлового приміщення за актом прийому-передачі.

Відповідно до п. 5.1 Договору, його термін дії встановлено з 01.03.2006 по 01.09.2006.

Згідно з п. 5.3 Договору, після закінчення терміну дії договору або у випадку відмови орендаря від оренди житлового приміщення, воно передається орендодавцю за актом прийому-передачі.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором оренди комунального майна.

Відповідно до норм частини 1 та 2 статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Згідно з п. 3 ст. 18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Згідно з частиною 3 статті 283 Господарського кодексу України об'єктом оренди можуть бути: державні та комунальні підприємства або їх структурні підрозділи як цілісні майнові комплекси, тобто господарські об'єкти із завершеним циклом виробництва продукції (робіт, послуг), відокремленою земельною ділянкою, на якій розміщений об'єкт, та автономними інженерними комунікаціями і системою енергопостачання; нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення); інше окреме індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення, що належить суб'єктам господарювання.

До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (частина 6 статті 283 Господарського кодексу України).

Згідно з частиною 2 статті 762 Цивільного кодексу України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Відповідно до статті 3 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" відносини щодо оренди майна, що перебуває у комунальній власності регулюються договором оренди, цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Судом встановлено, що за актом прийому-передачі житлового приміщення позивач передав, а відповідач прийняв у користування об'єкт оренди - квартиру № 85, житловою площею 39,5 кв.м., загальною площею 57,5 кв.м., по вул. Борщагівська, 10.

Додатковими угодами № 1 від 02.09.2006, № 2 від 23.10.2006, № 3 від 01.10.2007, № 4 від 28.11.2007 та № 5 від 14.08.2008 сторонами було продовжено строк дії договору по 31.12.2008.

Відповідно до частини 1 статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ч. 4 ст. 284 Господарського кодексу України, строк договору оренди визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії договору він вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Відповідно до п. 2 ст. 26 Закону України «Про оренду державного та комунального майна, договір оренди припиняється в разі: закінчення строку, на який його було укладено; приватизації об'єкта оренди орендарем (за участю орендаря); банкрутства орендаря; загибелі об'єкта оренди; ліквідації юридичної особи, яка була орендарем або орендодавцем.

Відповідно до ст. 764 Цивільного кодексу України якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 10.04.2012 у справі № 5011- 18/2581-2012, встановлено, що договір, за відсутності заяви однієї із сторін про припинення дії договору, було пролонговано по 30.06.2011; орендодавець листом № 044/24-2853 від 06.07.2011 повідомив орендаря про припинення дії договору та вимагав звільнити приміщення. Отже, Договір № 4095 оренди житлового приміщення, від 01.03.2006 є припиненим з 30.06.2011.

Крім того, рішенням Господарського суду міста Києва від 14.11.2013 у справі № 910/20788/13 за позовом Комунального підприємства з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення «Спецжитлофонд» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Алєф-Бейс» про стягнення заборгованості, встановлені наступні факти: обов'язок відповідача сплачувати орендну плату по день фактичної передачі орендодавцю житлового приміщення за актом прийому-передачі; обов'язок відповідача сплачувати неустойку у розмірі подвійної орендної плати. За даним рішенням було стягнуто з відповідача орендну плату та неустойку за період до 31.07.2013 .

Згідно з ч. 3 ст. 35 Господарського кодексу України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Пунктом 2.6 постанови пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2013 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» не потребують доказування преюдиціальні факти, тобто встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) у процесі розгляду іншої справи, в якій беруть участь ті самі сторони, в тому числі і в тих випадках, коли в іншому спорі сторони мали інший процесуальний статус (наприклад, позивач у даній справі був відповідачем в іншій, а відповідач у даній справі - позивачем в іншій).

Отже, факти, встановлені у рішенні Господарського суду міста Києва від 14.11.2013 у справі № 910/20788/13, мають преюдиціальне значення, та повторного доведення не потребують.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 01.10.2014 у справі № 910/14722/14 за позовом Комунального підприємства з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення «Спецжитлофонд» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Алєф-Бейс» про стягнення 15708 грн. 00 коп. позовні вимоги задоволено повністю; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Алєф-Бейс» на користь Комунального підприємства з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення «Спецжитлофонд» заборгованість зі сплати орендних платежів за фактичне користування об'єктом оренди у розмірі 5236 грн. 00 коп. та неустойку у розмірі 10472 грн. 00 коп. за період з 01.08.2013 по 31.03.2014.

Звертаючись з даним позовом до суду позивач просить стягнути з відповідача заборгованість зі сплати орендної плати за фактичне користування об'єктом оренди у розмірі 9817 грн. 50 коп. та неустойку у розмірі 19635 грн. 00 коп. за період з 01.04.2014 по 30.06.2015.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до п. 3.2.5 Договору орендар зобов'язаний звільнити житлове приміщення, яке надано в оренду, після закінчення терміну його дії або в разі його розірвання.

Частиною 2 ст. 795 Цивільного кодексу України встановлено, що повернення наймачем предмета договору найму оформлюється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється.

Суд наголошує на тому, що доказів повернення позивачеві орендованих житлових приміщень орендодавцю за актом приймання-передачі відповідачем не подано.

При цьому, позивачем долучено до позовної заяви копію акту про обстеження житлового приміщення від 18.06.2015 про те, що відповідач об'єкт оренди після закінчення дії Договору № 4095 оренди житлового приміщення від 01.03.2006 не повернув та фактично станом на 18.06.2015 його використовує.

Відповідно до ч. 3 статті 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» строки внесення орендної плати визначаються у договорі.

У відповідності до п. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України з наймача справляється плата, за користування майном, розмір, якої встановлюється договором оренди.

Згідно з п. 2.2 Договору плата за оренду житлового приміщення встановлена з розрахунку 5,28 грн. на місяць за 1 кв. м. загальної площі, що складає 303,60 грн.

Додатковою угодою № 2 від 23.10.2006 внесено зміни до п. 2.2 договору та встановлено розмір орендної плати в сумі 632,50 грн., а Додатковою угодою № 3 від 01.10.2007 внесено зміни до п. 2.2 договору та встановлено розмір орендної плати в сумі 654,50 грн.

За умовами п. 5.3 Договору після закінчення терміну дії договору або у випадку відмови орендаря від оренди житлового приміщення, воно (житлове приміщення) передається орендодавцю за актом прийому-передачі.

Згідно з п. 2.8 Договору орендні платежі сплачуються орендарем по день фактичної передачі орендодавцю житлового приміщення за актом прийому-передачі.

Статтею 14 Цивільного кодексу України передбачено, що цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Отже, зобов'язання орендаря по сплаті орендних платежів припиняються лише по поверненню орендованого приміщення за актом приймання-передачі.

Пункт 5 статті 762 Цивільного кодексу України визначає, що плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

З огляду на те, що відповідачем не надано суду доказів звільнення об'єкта оренди станом на дату розгляду справи у суді, суд вважає обґрунтованими вимоги позивача щодо стягнення з відповідача орендної плати за фактичне користування об'єктом оренди за період з 01.04.2014 по 30.06.2015.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок орендної плати, нарахованої за фактичне користування відповідачем об'єктом оренди за період з 01.04.2014 по 30.06.2015, відповідно до розміру орендної плати, встановленої п. 2.2 Договору (в редакції Додаткової угоди № 3 від 01.10.2007), суд дійшов висновку в його обґрунтованості.

Наявність та обсяг заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю «Алєф-Бейс» у розмірі 9817 грн. 50 коп. підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, та відповідачем не були спростовані, зокрема відповідачем не надано суду доказів сплати грошових коштів у розмірі 9817 грн. 50 коп., у зв'язку з чим позовні вимоги Комунального підприємства з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення «Спецжитлофонд» в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Алєф-Бейс» суми основного боргу у розмірі 9817 грн. 50 коп. за період з 01.04.2014 по 30.06.2015 є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному розмірі.

Крім того, позивачем було нараховано та заявлено до стягнення з відповідача неустойку, відповідно до ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України, за період з 01.04.2014 по 30.06.2015 у розмірі 19635 грн. 00 коп.

Відповідно до статті 785 Цивільного кодексу України, у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Відповідно до п. 3.2.5 Договору, орендар зобов'язується звільнити житлове приміщення, яке надано в оренду, після закінчення обумовленого цим Договором терміну його дії, або в разі його розірвання у порядку, визначеному п.п. 5.4, 5.5 цього Договору. Невиконання цього дає орендодавцю право вимагати від орендаря сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування житловим приміщенням за кожний місяць прострочення.

З огляду на вищевикладене, враховуючи, що відповідачем не надано суду доказів повернення об'єкта оренди після закінчення строку дії Договору, суд вважає обґрунтованими вимоги позивача про стягнення з відповідача неустойки у розмірі 19635 грн. 00 коп. за період з 01.04.2014 по 30.06.2015.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок неустойки, суд дійшов висновку в його обґрунтованості, у зв'язку з чим позовні вимоги Комунального підприємства з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення «Спецжитлофонд» в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Алєф-Бейс» неустойки у розмірі 19635 грн. 00 коп. за період з 01.04.2014 по 30.06.2015 підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно з частиною 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. 43, ч. 1 ст. 49, ст. 75, ст.ст. 82, 82-1, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Алєф-Бейс» (04073, м. Київ, вул. Фрунзе, буд. 127; ідентифікаційний код: 31140176) на користь Комунального підприємства з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення «Спецжитлофонд» (04071, м. Київ, вул. Оболонська, буд. 34; ідентифікаційний код: 31454734) основний борг у розмірі 9817 (дев'ять тисяч вісімсот сімнадцять) грн. 50 коп., неустойку у розмірі 19635 (дев'ятнадцять тисяч шістсот тридцять п'ять) грн. 00 коп. та судовий збір у розмірі 1827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 5 статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду шляхом подання, протягом 10 днів з дня складання повного рішення, апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва.

Повне рішення складено: 21.09.2015

Суддя І.М. Отрош