Рішення

від 07.09.2015 по справі 910/17007/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.09.2015Справа №910/17007/15

Суддя Господарського суду міста Києва Карабань Я.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Державного підприємства «Дніпропетровське обласне підприємство по племінній справі у тваринництві «Облплемпідприємство»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Триумф-Трейд»

про стягнення 46 991,39 грн,

За участю представників сторін:

від позивача: Корой В.Л. (в.о. директора згідно виписки з ЄДРЮОФОП від 03.02.2015 року);

від відповідача: не з'явились

ВСТАНОВИВ :

02.07.2015 року до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява державного підприємства «Дніпропетровське обласне підприємство по племінній справі у тваринництві «Облплемпідприємство» (далі - позивач) до товариства з обмеженою відповідальністю «Триумф-Трейд» (далі - відповідач) про стягнення заборгованості в розмірі 46 991,39 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач пояснив, що 01.08.2012 року між ним та відповідачем був укладений договір зберігання № 0108-01 (далі - договір), згідно з умовами якого позивач зобов'язувався прийняти на зберігання майно, передане йому відповідачем, а відповідач зобов'язувався оплатити послуги зі зберігання, надані позивачем вчасно та в повному обсязі.

Відповідач послуги, надані йому позивачем, оплатив частково.

Вважаючи, що його права порушені, позивач звернувся до суду, просив стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 46 991,39 грн, з яких: 30 000,00 грн - основний борг, 1 432,60 грн - три проценти річних, сума, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції, - 15 558,79 грн.

Провадження у справі № 910/17007/15 порушено ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.07.2015 року, розгляд справи призначено на 22.07.2015 року.

22.07.2015 року через загальний відділ діловодства суду від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, яке судом було задоволено.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, подав клопотання про долучення документів до матеріалів справи, яке судом було задоволено.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, вимоги ухвали від 03.07.2015 року не виконав.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.07.2015 року на підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи відкладено на 12.08.2015 року.

11.08.2015 року через загальний відділ діловодства суду від представника позивача надійшли документи, витребувані ухвалою суду від 22.07.2015 року.

12.08.2015 року в судовому засіданні представник позивача надав пояснення по суті спору.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвал від 03.07.2015 року та 22.07.2015 року не виконав.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.08.2015 року на підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи відкладено на 25.08.2015 року.

25.08.2015 року через загальний відділ діловодства суду від представника відповідача надійшли письмові пояснення, які за своїм змістом є відзивом на позовну заяву. Відповідач вважав позов необґрунтованим та безпідставним, просив суд розглянути справу за відсутності його представника, у задоволенні позову відмовити.

У судовому засідання представник позивача проти розгляду справи за відсутності представника відповідача не заперечував, подав клопотання про долучення документів до матеріалів справи, яке судом було задоволено. Крім того представник позивача заявив клопотання про продовження строку розгляду спору, яке також було задоволено судом, на підставі ст. 69 ГПК України.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.08.2015 року на підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи відкладено на 07.09.2015 року.

07.09.2015 року представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі. Представник відповідача в судове засідання не з'явився.

В судовому засіданні 07.09.2015 року судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Вивчивши матеріали справи, повно та всебічно дослідивши обставини справи та докази на їх підтвердження, заслухавши пояснення повноважного представника позивача, судом встановлено наступне.

01.08.2012 року між державним підприємством «Дніпропетровське обласне підприємство по племінній справі у тваринництві «Облплемпідприємство» (далі - позивач, зберігач) та товариством з обмеженою відповідальністю «Триумф-Трейд» (далі - відповідач, поклажодавец) був укладений договір зберігання № 0108-01 (далі - договір).

За цим договором зберігач зобов'язується зберігати майно, яке передане йому поклажодавцем, і повернути його поклажодавцю у схоронності (п. 1.1 договору).

Відповідно до п. 1.2 договору, передача майна на зберігання здійснюється за актами про передачу майна на зберігання, які після підписання стають невід'ємною частиною цього договору.

Згідно з п. 2.1 договору, оформлення передачі майна на зберігання здійснюється шляхом підписання акту про передачу майна на зберігання. Сторони домовилися, що наявність на акті про передачу майна печатки та/або штампу підприємства свідчить про те, що підпис на документі здійснено уповноваженою особою і такий документ має юридичну силу.

Позивач прийняв на зберігання майно, передане відповідачем, а саме: труба ДУ 800 демонтаж колектор, загальною кількістю 121 шт., що підтверджується актом про передачу майна на зберігання від 10.08.2012 року, копія якого долучена до матеріалів справи.

Частина майна, у кількості 119 шт., прийнятого позивачем на зберігання, була повернута ним відповідачу, що підтверджується актами про повернення майна № 01, № 02, № 03, № 03/4, № 04, № 05, № 06 від 12.09.2013 року, № 01, № 02, № 03, від 13.09.2013 року та актом про повернення майна від 14.09.2013 року.

Відповідно до п. 4.5 договору, поклажодавець сплачує зберігачу грошові кошти у розмірі 3 000,00 грн (три тисячі 00 коп.), з урахуванням ПДВ, за кожний повний місяць, протягом якого здійснюється зберігання майна. За неповний місяць плата за зберігання розраховується пропорційно до кількості днів, протягом яких здійснюється зберігання майна. Щомісячна плата за зберігання майна здійснюється поклажодавцем до 7 числа кожного наступного за звітним місяця на підставі актів про надання послуг по зберіганню майна.

Відповідач послуги зі зберігання майна, надані йому позивачем протягом періоду з серпня 2012 року по вересень 2013 року, оплатив частково, а саме в розмірі 9 000,00 грн, що підтверджується банківськими виписками по рахунку позивача від 25.09.2012 року, 11.10.2012 року, 13.03.2013 року, копії яких долучені до матеріалів справи.

Крім того, як вбачається з гарантійного листа № 1309-01 від 13.09.2013 року, копія якого долучена до матеріалів справи, відповідач визнав, що внаслідок неналежного виконання ним зобов'язань, взятих на себе згідно з умовами договору зберігання № 0108-01 від 01.08.2012 року, у відповідача виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 30 000,00 грн. Відповідач зобов'язувався сплатити вказану заборгованість до 30.09.2013 року, проте зазначеного не виконав, доказів протилежного суду не надав.

Вважаючи, що його права порушені, позивач звернувся до суду, просив стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 46 991,39 грн, з яких: 30 000,00 грн - основний борг, 1 432,60 грн - три проценти річних, сума, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції, - 15 558,79 грн.

25.08.2015 року від представника відповідача надійшов відзив, в якому відповідач зазначив, що розглядав гарантійний лист, як документ, яким пропонував позивачу внести зміни до умов договору, а саме змінити строк виконання зобов'язання з оплати послуг наданих позивачем. Проте сторони в порядку встановленому ст. ст. 181, 188 Господарського кодексу України, згоди щодо зміни умов договору не дійшли.

Крім того, відповідач зазначив, що ним було передано на зберігання позивачу труби ДУ 800 демонтаж колектор у кількості 121 шт., а отримано від позивача труби ДУ 800 демонтаж колектор у кількості 119 шт., решту у кількості 2 труби ДУ 800 демонтаж колектор, позивач повертати відповідачу відмовляється. Тому, як зазначає відповідач, ним на підставі п. 6.4 договору було призупинено виконання своїх грошових зобов'язань перед позивачем.

Суд зазначає, що предметом розгляду даного спору є стягнення заборгованості з оплати послуг зберігання за той період, коли на зберіганні у позивача перебували труби ДУ 800 демонтаж колектор у кількості саме 121 шт.

Відповідач документів, які підтверджують направлення претензій позивачу з приводу неналежного виконання ним зобов'язань, взятих на себе згідно з умовами договору зберігання № 0108-01 від 01.08.2012 року, до моменту звернення позивача до суду із даним позовом, суду не надав.

Крім того, в актах про повернення майна, долучених до матеріалів справи, відмітки відповідача про наявність будь-яких претензій або зауважень щодо якості наданих позивачем послуг, відсутні.

До того ж відповідач визнав наявність заборгованості перед позивачем у розмірі 30 000,00 грн, про що зазначив у гарантійному листі № 1309-01 від 13.09.2013 року.

Окрім того, предметом розгляду в даному спорі є порушення умов договору зберігання № 0108-01 від 01.08.2012 року саме відповідачем, наявність або відсутність порушень умов вказаного договору з боку позивача судом в межах справи № 910/17007/15 не досліджується. Суд роз'яснює відповідачу, що у випадку, коли відповідач вважає, що позивач не виконав або виконав неналежним чином зобов'язання взяті на себе згідно з умовами договору зберігання № 0108-01 від 01.08.2012 року, відповідач може звернутись за захистом своїх порушених прав до суду.

Враховуючи вищевикладене доводи відповідача судом до уваги не беруться.

Відповідно до ч. 1 ст. 936 Цивільного кодексу України, за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України встановлено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ч. 7 цієї статті, не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Частиною 1 ст. 202 Господарського кодексу України встановлено, що господарське зобов'язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.

Відповідач документів, які підтверджують оплату ним заборгованості перед позивачем або спростовують доводи останнього, суду не надав.

Так, суд дійшов висновку про те, що вимога позивача про стягнення з відповідача основного боргу в розмірі 30 000,00 грн є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Крім того, позивач просив суд стягнути з відповідача три проценти річних у розмірі 1 432,60 грн та суму, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції, у розмірі 15 558,79 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Положеннями п. 4.5 договору передбачено, щомісячна плата за зберігання майна здійснюється поклажодавцем до 7 числа кожного наступного за звітним місяця на підставі актів про надання послуг по зберіганню майна.

Статтею 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України).

Судом встановлено, що відповідач не приступив до виконання зобов'язання з оплати наданих позивачем послуг у строк встановлений договором.

Разом з тим, суд зазначає, що положеннями ст. 188 Господарського кодексу України встановлений, зокрема, порядок зміни умов господарського договору.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 188 Господарського кодексу України, зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Згідно з ч. 2 цієї статті, сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.

Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду (ч. 3 ст. 188 Господарського кодексу України).

Сторони документів, які підтверджують погодження ними змін умов договору зберігання № 0108-01 від 01.08.2012 року, здійснене з дотриманням вимог ст. 188 Господарського кодексу України, суду не надали.

Відтак, строк виконання зобов'язання з оплати послуг зберігання, передбачений п. 4.5 договору, сторонами змінений не був.

З розрахунку позовних вимог, наданого позивачем, вбачається, що датою початку нарахування трьох процентів річних та суми, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції, позивач визначив - 01.10.2013 року. Тобто дату, наступну за датою (30.09.2013 року), яку відповідач самостійно визначив у гарантійному листі № 1309-01 від 13.09.2013 року, як кінцевий строк виконання грошових зобов'язань перед позивачем.

З огляду на те, що умови договору щодо строку оплати наданих позивачем послуг зберігання, сторонами змінені не були, здійснення нарахування трьох процентів річних та суми, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції, починаючи з 01.10.2013 року є невірним.

Позивач актів про надання послуг по зберіганню майна, передбачених п. 4.5 договору, до матеріалів справи не долучив, пояснивши вказане тим, що зазначені акти були передані на підпис керівнику підприємства відповідача особисто, проте примірники позивача не були йому повернуті. Клопотань про витребування доказів, в порядку ст. 38 Господарського процесуального кодексу України, позивач не заявляв.

Крім того, у письмових поясненнях, поданих представником позивача 25.08.2015 року, останній зазначив, що сума основного боргу в розмірі 30 000,00 грн є загальною сумою заборгованості за 10 місяців періоду дії договору.

Суд зазначає, що за відсутності чітко визначеного позивачем періоду, за який стягується основний борг, а також за відсутності актів про надання послуг по зберіганню майна, суд не має можливості перевірити вірність розрахунків трьох процентів річних та суми, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції, наданих позивачем, а також їх відповідність вимогам чинного законодавства та умовам договору.

У зв'язку з цим, вимоги позивача про стягнення з відповідача 1 432,60 грн трьох процентів річних та суму, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції, у розмірі 15 558,79 грн задоволенню не підлягають.

Щодо розподілу господарських витрат суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, з огляду на те, що позов підлягає частковому задоволенню, суд вважає за необхідне покласти на відповідача судовий збір у розмірі 1 166,38 грн.

Керуючись статтями 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Триумф-Трейд» (01054, м. Київ, вул. Ярославів Вал, буд. 13/2, літ. Б; ідентифікаційний код 36049370, з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду) на користь державного підприємства «Дніпропетровське обласне підприємство по племінній справі у тваринництві «Облплемпідприємство» (52052, Дніпропетровська обл., Дніпропетровський район, селище Горького; ідентифікаційний код 00693138, на будь-який його рахунок, виявлений державним виконавцем під час виконання рішення суду) 30 000,00 грн (тридцять тисяч грн 00 коп.) основного боргу; 1 166,38 грн (одну тисячу сто шістдесят шість грн 38 коп.) судового збору.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 14 вересня 2015 року.

Cуддя Я.А. Карабань