Рішення

від 16.09.2015 по справі 910/18675/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.09.2015Справа № 910/18675/15

За позовом Житлово-будівельного кооперативу «Молодіжний-20»

до Публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал»

про стягнення 53 097, 68 грн.

Суддя Пригунова А.Б.

Представники:

від позивача: Кравець Д.М.

від відповідача: Плясун О.І.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Житлово-будівельний кооператив «Молодіжний-20» звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» про стягнення безпідставно одержаних коштів у розмірі 53 097, 68 грн. Позовні вимоги обґрунтовані перерахуванням позивачем на користь Публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» грошових коштів у якості оплати постачання води для підігріву з посиланням на договір № 9749/4-14-с від 04.12.2001 р., в той час як умовами вказаного договору не врегульовані відносини щодо постачання питної води для підігріву.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.07.2015 р. порушено провадження у справі № 910/18675/15 та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 10.08.2015 р. за участю представників сторін, яких зобов'язано надати суду певні документи.

10.08.2015 р. через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від Публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» надійшла заява про застосування позовної давності у даній справі, яка обґрунтована тим, що вимоги позивача про стягнення грошових коштів за період з 01.04.2012 р. до 31.07.2012 р. у розмірі 8 128, 32 грн. заявлені після спливу встановленої Цивільним кодексом України позовної давності, що є підставою для відмови у позові

Відповідач подав відзив на позовну заяву, у якому проти позову заперечив, мотивуючи своє заперечення тим, що правовідносини, що є предметом спору у даній справі мають договірний характер, що виключає можливість застосування положень ст. 1212 Цивільного кодексу України та саме Житлово-будівельний кооператив «Молодіжний-20» у дислокації до договору № 9749/4-14-с від 04.12.2001 р. визначив Публічне акціонерне товариство «Акціонерна компанія «Київводоканал» отримувачем коштів за постачання води для підігріву.

Крім того, відповідач стверджує, що у Житлово-будівельного кооперативу «Молодіжний-20» не виникло право на звернення до суду, оскільки останнім не надано доказів звернення членів кооперативу до позивача з претензіями про здійснення перерахунку або стягнення кошів та відсутній будь-який інший механізм щодо зобов'язання повернення на рахунки членів кооперативу коштів за надані послуги з водопостачання і водовідведення, у зв'язку з чим існує імовірність використання позивачем коштів, що є предметом у даній справі, на власний розсуд.

Серед іншого відповідач стверджує, що постановою Вищого господарського суду України від 20.12.2005 р. та ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.02.2006 р. у справі № 6/321-23/415 встановлено, що Публічне акціонерне товариство «Акціонерна компанія «Київводоканал» є постачальником питної води для потреб гарячого водопостачання та власником коштів, які надходять від населення за спожиті послуги з гарячого водопостачання та вказані відомості мають преюдиціальний характер відповідно до ст. 35 Господарського процесуального кодексу України та не підлягають доказуванню.

Також, за твердженням відповідача, кошти, що є предметом розгляду у даній справі сплачені населенням саме за спожиті послуги з постачання питної води для підігріву, а не за постачання теплової енергії, а відтак - відповідач вважає незаконними доводи позивача щодо сплати послуг за постачання води для підігріву Публічному акціонерному товариству «Київенерго».

Розгляд справи переносився в порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

14.09.2015 р. через відділ діловодства Господарського суду міста Києва Публічне акціонерне товариство «Акціонерна компанія «Київводоканал» подало клопотання в порядку ст. 38 про витребування у Комунального підприємства «Головний інформаційно-обчислювальний центр» та Житлово-будівельного кооперативу «Молодіжний-20» копії всіх договорів на обробку, розчеплення та перерахування платежів населення, укладених між Житлово-будівельним кооперативом «Молодіжний-20» та Комунальним підприємством «Головний інформаційно-обчислювальний центр» та додатків до них, в тому числі і дислокацій будинків та відомостей про реквізити підприємств - виробників комунальних послуг.

Розглянувши у даному судовому засіданні вищевказані клопотання відповідача, суд відмовив у їх задоволенні, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 38 Господарського процесуального кодексу України сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів. У клопотанні повинно бути зазначено: який доказ витребовується; обставини, що перешкоджають його наданню; підстави, з яких випливає, що цей доказ має підприємство чи організація; обставини, які може підтвердити цей доказ.

Проаналізувавши зміст заявлених позовних вимог, дослідивши наявні у справі документи, суд відзначає, що підставою позову у даній справі є відсутність саме в договорі № 9749/4-14-с від 04.12.2001 р. умов щодо постачання води для підігріву та оплати відповідних послуг, у зв'язку з чим суд не вбачає необхідності у витребуванні договорів, укладених між Житлово-будівельним кооперативом «Молодіжний-20» та Комунальним підприємством «Головний інформаційно-обчислювальний центр».

Крім того, відповідачем не вказано реквізитів договорів (дата укладення, номер договору), що підлягають витребуванню, у зв'язку з чим вказана заява не відповідає вимогам ст. 38 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами, оригінали яких оглянуто у судовому засіданні.

У судовому засіданні 16.09.2015 р. на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

04.12.2001 р між Житлово-будівельним кооперативом «Молодіжний-20» та Публічним акціонерним товариством «Акціонерна компанія «Київводоканал» укладено договір на послуги водопостачання та водовідведення № 9749/4-14-с, за умовами якого відповідач зобов'язався надавати позивачу послуги з постачання питної води та приймання каналізаційних стоків, а позивач - розрахуватись за вищевказані послуги на умовах, визначених договором та Правилами користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах та селищах України, затвердженими наказом Держжитлокомунгоспу України № 65 від 01.07.1994 р.

Обґрунтовуючи заявлені вимоги, позивач стверджує що договір № 9749/4-14-с від 04.12.2001 р. не регулює відносини постачання питної води для виготовлення гарячої, у зв'язку з чим Публічним акціонерним товариством «Акціонерна компанія «Київводоканал» безпідставно одержані кошти у розмірі 53 097, 68 грн., сплачені позивачем у якості оплати саме послуг з постачання води для підігріву, та мають бути повернуті відповідно до ст 1212 Цивільного кодексу України.

Нормативно обґрунтовуючи позов, позивач посилається на приписи ст.ст. 13, 26 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», яким передбачено такі послуги як централізоване постачання холодної води, централізоване постачання гарячої води та водовідведення, що є істотними у мовами договору про надання житлово-комунальних послуг.

Також в обґрунтування позову позивач зазначає, що наказ Держжитлокомунгоспу України № 65 від 01.07.1994 р., яким були затверджені Правила користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах та селищах України витратив чинність відповідно до наказу Міністерства з питань житлово-комунального господарства України № 190 від 27.06.2008 р. «Про затвердження Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України».

Варто відзначити, що факт зарахування коштів у розмірі 53 097, 68 грн. на рахунок Публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» у якості оплати постачання холодної води для підігріву підтверджується довідкою Комунального підприємства «Головний інформаційно-обчислювальний центр» та відповідачем не заперечується.

В той же час, відповідач стверджує про безпідставність вимог про їх повернення та мотивує свої заперечення неможливістю застосування до спірних відносин положень ст. 1212 Цивільного кодексу України, оскільки спірні грошові кошти сплачені на підставі договору № 9749/4-14-с від 04.12.2001 р.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд відзначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються, зокрема, на комунальні послуги (централізоване постачання холодної води, централізоване постачання гарячої води, водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо).

Згідно з ч. 1 ст. 16 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» порядок надання житлово-комунальних послуг, їх якісні та кількісні показники мають відповідати умовам договору та вимогам законодавства.

При цьому, відповідно до ст. 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

Частино 1 статті 26 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» до істотних умов договору на надання житлово-комунальних послуг віднесено, зокрема, вичерпний перелік житлово-комунальних послуг, тарифи та їх складові на кожну з цих послуг, загальна вартість послуг.

Правові, економічні та організаційні засади функціонування системи питного водопостачання, спрямовані на гарантоване забезпечення населення якісною та безпечною для здоров'я людини питною водою регулюються Законом України «Про питну воду та питне водопостачання».

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про питну воду та питне водопостачання» законодавство у сфері питної води та питного водопостачання складається з Водного кодексу України, Кодексу України про надра, законів України "Про охорону навколишнього природного середовища", "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення", цього Закону та інших нормативно-правових актів, що регулюють відносини у цій сфері.

Відповідно до наведених норм, до нормативно-правових актів, що регулюють правовідносини у сфері питної води та питного водопостачання та підлягають застосуванню до спірних правовідносин належать, зокрема, Правила користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджені наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України № 190 від 27.06. 2008 р.

У відповідності до п. 3.13 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України № 190 від 27.06. 2008 р. суб'єкти господарювання, у яких теплові пункти (котельні) перебувають на балансі або яким вони передані в управління, повне господарське відання, користування, концесію, здійснюють розрахунки з виробником на основі укладених договорів за весь обсяг питної води, яка відпущена з систем водопостачання і використана на потреби гарячого водопостачання та інші потреби, а також розраховуються за власний обсяг водовідведення. Обсяг питної води, поданої до теплових пунктів (котелень), фіксується засобами обліку, які встановлені на межі балансової належності. Обсяг гарячого водопостачання, переданий споживачам виконавцем послуг з постачання гарячої води, ураховується в загальному обсязі стічних вод споживачів і оплачується ним за договором з виробником на підставі показів засобів обліку або в порядку, обумовленому договором.

Слід відзначити, що норми чинного законодавства України, що регулюють відносини у сфері питного водопостачання, не виділяють окремо послуги щодо постачання гарячої води, однак визначають, що енерговиробник та/або енергопостачальник виробляє та постачає гарячу воду.

Аналогічні висновки викладені також у постановах Вищого господарського суду України № 7/313-64/61 від 01.11.2012 р., № 35/106 від 30.11.2011 р. та № 22/183-54/160-2012 від 07.02.2013 р.

Відтак, Публічне акціонерне товариство «Акціонерна компанія «Київводоканал» в силу наведених обставин, не є виконавцем послуг з постачання води для виготовлення гарячої.

Проаналізувавши умови договору № 9749/4-14-с від 04.12.2001 р., а також приймаючи до уваги приписи вищенаведених норм законодавства України, суд дійшов висновку, що договором № 9749/4-14-с від 04.12.2001 р. не передбачено обов'язку відповідача з постачання води для підігріву та, відповідно, не визначений обов'язок позивача з оплати таких послуг.

Аналогічні висновки щодо відсутності у договорі зобов'язань з постачання питної води для виготовлення гарячої викладені також у рішенні Господарського суду міста Києва від 23.04.2015 р. у справі № 910/26614/14 за позовом Публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» до Житлово-будівельного кооперативу «Молодіжний-20» про стягнення 50 742, 18 грн.

Слід відзначити, що в межах справи № 910/26614/14 вирішувався спір щодо стягнення з Житлово-будівельного кооперативу «Молодіжний-20» заборгованості у розмірі 50 742, 18 грн. за договором № 9749/4-14-с від 04.12.2001 р. та судом відмовлено у задоволені вимог в частині стягнення вартості послуг з постачання води для підігріву, оскільки відносини щодо надання такої послуги не врегульовані вказаним договором.

Рішення Господарського суду міста Києва від 23.04.2015 р. у справі № 910/26614/14 набрало законної сили 08.05.2015 р. та сторонами не оскаржувалось.

За змістом ч. 3 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Відповідно до ч. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Тож, приймаючи до уваги вищенаведені обставини, суд дійшов висновку про безпідставність зарахування Публічним акціонерним товариством «Акціонерна компанія «Київводоканал» грошових коштів у розмірі 53 097, 68 грн., перерахованих Житлово-будівельним кооперативом «Молодіжний-20», у якості оплати послуг постачання води для підігріву.

При цьому, відсутність у договорі № 9749/4-14-с від 04.12.2001 р. умов щодо постачання відповідачем холодної води для підігріву спростовує доводи відповідача щодо договірного характеру правовідносин сторін та, відповідно, сплати грошових коштів у якості оплати зазначених послуг за вказаним договором.

Змістом норм ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно без достатньої правової підстави, зобов'язана його повернути і в тому разі, коли таке набуття було результатом поведінки потерпілого.

Таким чином, перерахування грошових коштів на користь Публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» за послуги, які не передбачені договором № 9749/4-14-с від 04.12.2001 р., самим позивачем, не позбавляє відповідача обов'язку повернути їх, оскільки, як встановлено вище Публічне акціонерне товариство «Акціонерна компанія «Київводоканал» не є виконавцем послуг з постачання води для підігріву та не має підстав для отримання їх вартості.

Згідно зі ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За приписами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Тож, приймаючи до уваги, що за приписами ст.ст. 4-3, 33, 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, суть якого полягає у обґрунтуванні сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, своїх вимог і заперечень поданими суду доказами, які господарський суд оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, виходячи із встановлених обставин, що наведені вище, суд дійшов висновку про обґрунтованість доводів позивача про повернення Публічним акціонерним товариством «Акціонерна компанія «Київводоканал» безпідставно одержаних коштів.

У відповідності до ст.ст. 256, 257 Цивільного кодексу України визначений строк межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу, який становить три роки.

Виходячи зі змісту позову, Житлово-будівельним кооперативом «Молодіжний-20» заявлено вимоги про стягнення безпідставно набутих грошових коштів за період з квітня 2012 року до квітня 2015 р.

Відповідно до ч. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Відтак, враховуючи приписи ст. 257 Цивільного кодексу України вимоги про стягнення безпідставно набутих грошових коштів за період з квітня до червня 2012 року фактично заявлені позивачем після спливу встановленого наведеною нормою трирічного строку, приймаючи до уваги заяву відповідача про застосування наслідків спливу позовної давності, суд відмовляє у задоволенні позову в частині стягнення безпідставно набутих грошових коштів за вищевказаний період, що становить 6 166, 29 грн.

За таких обставин, суд визнає обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню вимоги позивача в частині стягнення 46 931, 39 грн.

В той же час, суд вважає за необхідне спростувати доводи відповідача стосовно відсутності у Житлово-будівельного кооперативу «Молодіжний-20» право на звернення до суду та відсутності механізму повернення на рахунки членів кооперативу коштів, зазначивши, що мешканці будинку не є прямими платниками послуг безпосередньо Публічному акціонерному товариству «Акціонерна компанія «Київводоканал» та, відповідно, не можуть звертатись до останнього з позовними вимогами щодо повернення коштів, крім того, відповідно до розпорядження Київської міської державної адміністрації № 80 від 27.01.1997 р. Комунальне підприємство «Головний інформаційно-обчислювальний центр» забезпечує щоденне розщеплення платежів за житлово-комунальні послуги від населення та перерахування розподілених сум на розрахункові рахунки підприємств-постачальників житлово-комунальних послуг та надає житлово-експлуатаційним організаціям та підприємствам-постачальникам житлово-комунальних послуг щоденну зведену інформацію про сплату платежів населенням по кожному особистому рахунку.

Тобто, надмірно сплачені кошти мешканцям будинку можуть бути повернуті в такий же спосіб, в який вони були перераховані.

Аналогічні висновки викладені також у постанові Вищого господарського суду України від 16.03.2015 р. у справі № 5011-72/6007-2012.

Що ж до тверджень відповідача, що Публічне акціонерне товариство «Акціонерна компанія «Київводоканал» є власником коштів, сплачених за постачання води для підігріву, суд відзначає, що за змістом ст. 1212 Цивільного кодексу України набуття у власність грошових коштів без достатніх правових підстав, у будь-якому випадку тягне наслідком повернення таких коштів.

Відповідно до ч. 4 ст. 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» виконавцем послуг з централізованого опалення та послуг з централізованого постачання гарячої води для об'єктів усіх форм власності є суб'єкт господарювання з постачання теплової енергії (теплопостачальна організація). Виконавцем послуг з централізованого постачання холодної води та послуг з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем) для об'єктів усіх форм власності є суб'єкт господарювання, що провадить господарську діяльність з централізованого водопостачання та водовідведення.

Тобто, виходячи з аналізу вищенаведених норм постачання гарячої води може здійснюватись лише енергопостачальним підприємством, яке для цього здійснює підігрів питної води.

Тож, приймаючи до уваги вищенаведене, з огляду на приписи Закону України «Про житлово-комунальні послуги» та Закону України «Про питну воду та питне водопостачання» виконавцем послуг з централізованого постачання гарячої води є саме Публічне акціонерне товариство «Київенерго».

Відносно посилань відповідача на постанову Вищого господарського суду України від 20.12.2005 р. та ухвалу Господарського суду міста Києва від 24.02.2006 р. у справі № 6/321-23/415, якими встановлено, що Публічне акціонерне товариство «Акціонерна компанія «Київводоканал» є постачальником питної води для потреб гарячого водопостачання, суд відзначає, що в межах справи № 6/321-23/415 розглядався спір між Публічним акціонерним товариством «Київенерго» та Комунальним підприємством «Головний інформаційно-обчислювальний центр» з приводу правомірності розщеплення останнім коштів, що надходять від населення та, приймаючи рішення Вищий господарський суд України виходив із відсутності договорів між Публічним акціонерним товариством «Київенерго» та житлово-експлуатаційними організаціями щодо гарячого водопостачання, а також з посиланням на Правила користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах та селищах України, що затверджені наказом Держжитлокомунгоспу України № 65 від 01.07.1994 р.

В той же час, відносини щодо централізованого гарячого водопостачання врегульовані договором між Публічним акціонерним товариством «Київенерго» та Житлово-будівельним кооперативом «Молодіжний-20» № 7560252 від 01.11.1998 р. та, як зазначалось вище, Правила користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах та селищах України, затверджені наказом Держжитлокомунгоспу України № 65 від 01.07.1994 р. витратили чинність відповідно до наказу Міністерства з питань житлово-комунального господарства України № 190 від 27.06.2008 р. «Про затвердження Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України», а відтак - посилання відповідача на вказані судові документи в обґрунтування своїх заперечень, суд визнає необґрунтованим та не приймає до уваги при розгляді даного спору по суті.

Підсумовуючи вищенаведене, виходячи із заявлених позивачем вимог та наявних у справі доказів, приймаючи до уваги встановлені судом обставини, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов та Житлово-будівельного кооперативу «Молодіжний-20» задовольнити частково.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" (01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, 1-а, код ЄДРПОУ 03327664), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, на користь Житлово-будівельного кооперативу «Молодіжний-20» (02095, м. Київ, вул. Срібнокільська, Ѕ, код ЄДРПОУ 22883543) безпідставно одержані кошти у сумі 46 931, 39 (сорок шість тисяч дев'ятсот тридцять одна грн. 39 коп.0) та 1 827, 00 (одна тисяча вісімсот двадцять сім грн. 00 коп.) грн. - судового збору

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. В іншій частині у задоволенні позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено: 21.09.2015 р.

Суддя Пригунова А.Б.