Рішення

від 14.09.2015 по справі 910/21612/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.09.2015Справа №910/21612/15

Суддя Господарського суду міста Києва Карабань Я.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Мавібонд СВ»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄВА ОКС»

про стягнення 5 520,00 грн,

За участю представників сторін:

від позивача: Москаленко І.О. (довіреність № 28/07/15 від 28.07.2015);

від відповідача: не з'явились,

ВСТАНОВИВ :

19.08.2015 року до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю «Мавібонд СВ» (далі - позивач) до товариства з обмеженою відповідальністю «ЄВА ОКС» (далі - відповідач) про стягнення заборгованості в розмірі 5 520,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач пояснив, що 07.11.2013 року між ним та відповідачем був укладений договір купівлі-продажу № М1074 (далі - договір), згідно з умовами якого позивач зобов'язувався передати у власність відповідача товар, а відповідач зобов'язувався вказаний товар прийняти та оплатити вчасно і в повному обсязі.

Відповідач товар, переданий позивачем, прийняв, проте оплатив його частково.

Вважаючи, що його права порушені, позивач звернувся до суду, просив стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 5 520,00 грн, з яких: 4 600,00 грн - основний борг та 920,00 грн - штраф.

Провадження у справі № 910/21612/15 порушено ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.08.2015 року, розгляд справи призначено на 14.09.2015 року.

14.09.2015 року в судовому засіданні представник позивача надав пояснення по суті спору, подав клопотання про долучення документів до матеріалів справи.

У судовому засіданні, на підставі ст. 77 ГПК України, були оголошені перерви до 14.09.2015 року до 17:00 та до 14.09.2015 року до 17:40.

Представник відповідача в судове засідання не зявився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвали суду від 21.08.2015 року не виконав.

Ухвала від 21.08.2015 року по даній справі надсилалась, зокрема, відповідачеві за адресою його місцезнаходження, яка відповідає відомостям, внесеним до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, що підтверджується списком згрупованих поштових відправлень № 28 від 25.08.2015 року, копія якого долучена до матеріалів справи. Із вказаного списку вбачається, що відповідачу було направлене рекомендоване поштове відправлення за номером 35297514.

Відповідно до витягу з ресурсу для відстеження пересилання поштових відправлень розміщеного на офіційному веб-сайті Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта» (http://services.ukrposhta.ua/bardcodesingle/), долученого до матеріалів справи, поштове відправлення за номером 35297514 було вручено за довіреністю адресату 31.08.2015 року.

Пунктом 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» роз'яснено, що за змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про те, що відповідач був повідомлений про дату, час і місце розгляду справи належним чином.

Разом з тим, відповідач у судове засідання свого повноважного представника не направив, обґрунтованих письмових пояснень із зазначенням поважних причин неявки його представника в судові засідання суду не надав, правом, наданим ст. 59 ГПК України, не скористався, відзиву на позов від останнього до суду не надійшло, а тому, відповідно до положень ст. 75 ГПК України, справа була розглянута за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 14.09.2015 року судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Вивчивши матеріали справи, повно та всебічно дослідивши обставини справи та докази на їх підтвердження, заслухавши пояснення повноважного представника позивача, судом встановлено наступне.

07.11.2013 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Мавібонд СВ» (далі - позивач, продавець) та товариством з обмеженою відповідальністю «ЄВА ОКС» (далі - відповідач, покупець) був укладений договір купівлі-продажу № М1074 (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1 договору, продавець зобов'язується передати у власність, а покупець прийняти та оплатити товар в строк та на умовах, зазначених у даному договорі.

Згідно з ч. 2.1 договору, загальна вартість товару за договором обумовлюється сумами, зазначеними у видаткових накладних документах на кожну партію товару. Накладна є невід'ємною частиною цього договору.

Пунктом 3.3 договору передбачено, що датою поставки товару вважається дата передачі продавцем товару покупцю, згідно підписаних сторонами накладних. Передача товару проводиться за довіреністю покупця, або за підписом матеріально-відповідальної особи на видатковій накладній, завіреного печаткою покупця про його отримання.

Позивач передав відповідачу товар на загальну суму 5 046,53 грн, що підтверджується видатковими накладними № МА-0015601, № МА-0015602 від 04.12.2013 року, № МА-0016380 від 16.12.2013 року, № МА-0016967 від 23.12.2013 року, № МА-0004049 від 13.03.2014 року, № МА-0004281 від 18.03.2014 року, № МА-0004586 від 24.03.2014 року, № МА-0005127 від 02.04.2014 року (далі - видаткові накладні), копії яких долучені до матеріалів справи.

Відповідач товар за вищевказаними видатковими накладними прийняв, що підтверджується довіреностями, виданими відповідачем особі, уповноваженій на отримання цінностей від позивача, № 794 та № 801 від 03.12.2013 року, копії яких долучені до матеріалів справи, а також підписами уповноваженої особи відповідача та відтисками печатки підприємства відповідача на видаткових накладних. Проте оплатив частково, а саме в розмірі 447,00 грн, що підтверджується банківськими виписками по рахунку позивача від 13.02.2015 року та 05.03.2015 року, копії яких долучені до матеріалів справи.

З метою досудового врегулювання спору, позивач направив на адресу відповідача претензію № 17/03/15 від 17.03.2015 року з вимогою оплатити заборгованість, що підтверджується описом вкладення та фіскальним чеком № 4538 від 27.03.2015 року, копії яких долучені до матеріалів справи. Проте відповіді на зазначену претензію не отримав, відповідач заборгованість не оплатив.

У зв'язку з цим, позивач звернувся до суду, просив стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 5 520,00 грн, з яких: 4 600,00 грн - основний борг та 920,00 грн - штраф.

Відповідно до ч. 1 ст. 264 Господарського кодексу України, матеріально-технічне постачання та збут продукції виробничо-технічного призначення і виробів народного споживання як власного виробництва, так і придбаних у інших суб'єктів господарювання, здійснюються суб'єктами господарювання шляхом поставки, а у випадках, передбачених цим Кодексом, також на основі договорів купівлі-продажу.

Згідно зі ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України встановлено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ч. 7 цієї статті, не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Частиною 1 ст. 202 Господарського кодексу України встановлено, що господарське зобов'язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.

Відповідач документів, які підтверджують оплату заборгованості перед позивачем або спростовують доводи останнього, суду не надав.

Крім того, сторонами була проведена звірка взаємних розрахунків за період з 01.12.2014 року по 31.12.2014 року, за результатами якої був складений відповідний акт (копія долучена до матеріалів справи). Згідно з вказаним актом заборгованість відповідача перед позивачем станом на 31.12.2014 року становила 5 047,42 грн.

Разом з тим, дослідивши первинні бухгалтерські документи суд встановив, що заборгованість відповідача перед позивачем становить 4 599,53 грн (5 046,53 - 447,00).

Враховуючи викладене суд дійшов висновку про те, що вимога позивача щодо стягнення з відповідача основного боргу є обґрунтованою та підлягає задоволенню в розмірі 4 599,53 грн, визначеному судом.

Крім того, позивач просив суд стягнути з відповідача штраф у розмірі 920,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з п. 4.2 договору, покупець зобов'язується оплатити партію доставленого товару протягом 21 (двадцяти одного) календарного дня, від дати доставки товару, вказаної у видатковій накладній.

Положеннями п. 3.3 договору, зокрема, передбачено, що датою поставки товару вважається дата передачі продавцем товару покупцю, згідно підписаних сторонами накладних.

Статтею 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Згідно з ч. 1 ст. 217 Господарського кодексу України, господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки.

Частиною 2 ст. 217 Господарського кодексу України встановлено, що у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ч. 2 цієї статті).

Згідно з п. 7.2 договору, за затримку платежів у відповідності до п. 4.2 даного договору на термін більше ніж 20 днів, покупець сплачує штраф у розмірі 20 (двадцять) відсотків від загальної вартості невиконаного зобов'язання у разі отримання письмової вимоги продавця. Право вимагати сплати штрафу є виключним правом продавця.

Враховуючи положення п. 4.2 договору, суд встановив, що строк виконання відповідачем зобов'язання з оплати за видатковою накладною:

- № МА-0015601 та № МА-0015602 від 04.12.2013 року настав 25.12.2013 року, а прострочення виконання зобов'язання почалось з 26.12.2013 року;

- № МА-0016380 від 16.12.2013 року настав 06.01.2014 року, а прострочення виконання зобов'язання почалось з 07.01.2014 року;

- № МА-0016967 від 23.12.2013 року настав 13.01.2014 року, а прострочення виконання зобов'язання почалось з 14.01.2014 року;

- № МА-0004049 від 13.03.2014 року настав 03.04.2014 року, а прострочення виконання зобов'язання почалось з 04.04.2014 року;

- № МА-0004281 від 18.03.2014 року настав 08.04.2014 року, а прострочення виконання зобов'язання почалось з 09.04.2014 року;

- № МА-0004586 від 24.03.2014 року настав 14.04.2014 року, а прострочення виконання зобов'язання почалось з 15.04.2014 року;

- № МА-0005127 від 02.04.2014 року настав 23.04.2014 року, а прострочення виконання зобов'язання почалось з 24.04.2014 року.

Судом також встановлено, що товар, переданий відповідачу був частково оплачений останнім 13.02.2015 року та 05.03.2015 року.

Враховуючи вищевикладене суд дійшов висновку про те, що відповідачем було допущено порушення строку платежу, встановленого п. 4.2 договору, більше ніж на 20 днів.

Так, враховуючи, що розмір заборгованості відповідача перед позивачем становить 4 599,53 грн, а ставка штрафу визначена сторонами в розмірі 20%, штраф за розрахунком суду складає 919,91 грн.

Відтак, вимога позивача про стягнення з відповідач штрафу є обґрунтованою та підлягає задоволенню в розмірі 919,91 грн, визначеному судом.

Щодо розподілу господарських витрат суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, з огляду на те, що позов підлягає частковому задоволенню, суд вважає за необхідне покласти на відповідача судовий збір у розмірі 1 826,82 грн.

Керуючись статтями 44, 49, статтями 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «ЄВА ОКС» (02099, м. Київ, вул. Бориспільська, буд. 7; ідентифікаційний код 37788539, з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Мавібонд СВ» (01103, м. Київ, вул. Кіквідзе, буд. 11; ідентифікаційний код 35370014, на будь-який його рахунок, виявлений державним виконавцем під час виконання рішення суду) 4 599,53 (чотири тисячі п'ятсот дев'яносто дев'ять грн 53 коп.) основного боргу; 919,91 (дев'ятсот дев'ятнадцять грн 91 коп.) штрафу; 1 826,82 (одну тисячу вісімсот двадцять шість грн 82 коп.) судового збору.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 18 вересня 2015 року.

Cуддя Я.А. Карабань