Рішення

від 18.09.2015 по справі 911/3850/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 235-23-25

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" вересня 2015 р. Справа № 911/3850/15

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КАПРОД»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгова компанія «Агрохімічні технології»

про стягнення 31 305,46 грн

Суддя Горбасенко П.В.

За участю представників:

від позивача ОСОБА_1 (дов. б/н від 25.08.2015);

від відповідача ОСОБА_2 (дов. б/н від 22.07.2015).

Обставини справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю «КАПРОД» (далі - позивач) звернулося з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгова компанія «Агрохімічні технології» (далі - відповідач) про стягнення 31 305,46 грн заборгованості, з яких: 26 128,60 грн інфляційних втрат та 5 176,86 грн 3 % річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем грошових зобов'язань за договором про надання послуг № 2 від 21.10.2013.

Ухвалою господарського суду Київської області від 31.08.2015 порушено провадження у справі № 911/3850/15, розгляд справи призначено на 18.09.2015.

18.09.2015 до канцелярії господарського суду Київської області від представника позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог від 18.09.2015 (вх. № 22071/15), згідно якої останній, на підставі ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, зменшив розмір позовних вимог та просив суд стягнути з відповідача 5 176,86 грн 3 % річних. Вказана заява прийнята судом.

Абзацами четвертим та п'ятим пункту 4.6. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанціїВ» № 18 від 26.12.2011р. передбачено, що у зменшення позивачем суми позову, в тому числі й з підстав необґрунтованості первісного розрахунку ціни позову, не є відмовою від позову. В такому випадку припинення провадження в частині зменшення відповідної суми не здійснюється, - про таке зменшення зазначається в описовій частині судового рішення, а предметом спору залишається вимога про стягнення суми в зменшеному розмірі. Зменшення розміру позовних вимог згідно з пунктом 1 частини першої статті 7 Закону України „Про судовий збірВ» є підставою для повернення відповідної суми судового збору; що ж до інших судових витрат, то в такому разі вони у відповідній частині покладаються на позивача. Якщо ж таке зменшення пов'язане з частковим визнанням та задоволенням позову відповідачем після подання позову, то судові витрати у відповідній частині з урахуванням припису частини другої статті 49 ГПК покладаються на відповідача.

18.09.2015 до канцелярії господарського суду Київської області від представника відповідача надійшла заява про визнання позовних вимог (позову) від 17.09.2015 (вх. № 22039/15 від 18.09.2015), згідно якої останній визнав зменшені позовні вимоги у повному обсязі.

У судовому засіданні 18.09.2015 представник позивача підтримав позов повністю з урахуванням зменшених позовних вимог, представник відповідача визнав позов у повному обсязі з урахуванням зменшених позовних вимог.

Заяв чи клопотань про застосування позовної давності до вимог позивача відповідачем не заявлено.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази, оцінивши їх в сукупності та заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

21.10.2013 між Товариством з обмеженою відповідальністю «КАПРОД» (Виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Торгова компанія «Агрохімічні технології» (Замовник) укладено договір про надання послуг № 2, за умовами якого виконавець зобов'язався надати, згідно умов договору, послуги по стягуванню боргів, а саме по основному позасудовому стягненню дебіторської заборгованості замовника з його боржників (покупців за договорами купівлі-продажу та/або продавцем товару), а замовник - прийняти та оплатити їх.

Згідно п.п. 3.1., 3.2. договору замовник замовляє послуги шляхом підписання з виконавцем замовлення передбаченого Додатком № 1 до договору для проведення заходів основного позасудового стягнення заборгованості, згідно п. 2.1. договору. В строк до 31.12.2013 виконавець зобов'язаний вжити всі можливі заходи щодо стягнення заборгованості (перерахування заборгованих коштів на рахунок замовника його боржниками), відповідно до умов договору.

Відповідно до п. 3.7. договору послуги за договором надаються з 01.11.2013 по 31.12.2013, і відповідно оплачуються згідно актів наданих послуг за листопад та грудень 2013 року. Проте виконавець має право почати надавати послуги і з моменту укладання договору, однак оплата послуг їх строк відбуватиметься на умовах договору.

Результатом послуг, наданих виконавцем за договором, є повне або часткове погашення боржником заборгованості перед замовником. Вартість послуг виконавця по стягненню заборгованості в межах основного позасудового стягнення становить 12 % від суми сплаченої дебіторської заборгованості боржників замовника, які передані на виконання виконавцю. Вартість послуги (вищевказані 12 %) містить в собі, в тому числі і ПДВ 20 %. Винагорода виконавцю нараховується в кінці місця погашення дебіторської заборгованості або з 30.12.2013, документально підтверджується актом (актами) наданих послуг. Оплата за надані послуги має відбутись в строк до 31.01.2014 (п.п. 4.1., 4.2., 4.3., 4.4. договору).

Згідно п. 6.2. договору замовник зобов'язаний своєчасно здійснювати розрахунки за надані послуги в порядку, передбаченому договором.

07.04.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю «КАПРОД» (Сторона 1) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Торгова компанія «Агрохімічні технології» (Сторона 2) укладено додатковий договір, за умовами якого сторони домовились, що платіж здійснений стороною 2 в сумі 929 420 грн згідно платіжного доручення від 07.04.2014 за № 270 на користь ТОВ «КАПРОД» є таким, що здійснений за двома договорами, а саме: сума в розмірі 883 600 грн є сплаченою за договором про надання послуг № 2 від 21.10.2013 і сума - 45 820 грн за договором купівлі-продажу № 7 від 02.12.2013 і призначення платежу має вважатись наступне: «оплата 883 600 грн за договором про надання послуг № 2 від 21.10.2013 і 45 820 грн за договором купівлі-продажу № 7 від 02.12.2013, ПДВ - 20 % 154 903,33 грн.».

Суд встановив, що позивачем, на виконання договору про надання послуг № 2 від 21.10.2013 надано відповідачу послуги, а відповідачем прийнято від позивача послуги загальною вартістю 1 614 900 грн, що підтверджується підписаними та скріпленими печатками обох сторін актами здачі-прийняття робіт (надання послуг), а також звітами щодо надання послуг за договором (а.с. 16-19).

Відповідач, за отримані від позивача послуги, в порушення п. 4.4. договору, розрахувався повністю з простроченням термінів оплати, встановлених п. 4.4. договору, що підтверджується платіжними дорученнями (а.с. 20-21, 24) та не спростовано відповідачем, внаслідок чого борг відповідача перед позивачем на момент судового розгляду справи за надані згідно договору про надання послуг № 2 від 21.10.2013 послуги відсутній.

Предметом позову, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог (а.с. 56), є вимога про стягнення 5 176,86 грн 3 % річних.

Суд встановив, що між сторонами виникли правовідносини з надання послуг.

Частиною першою ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (абз. 2 ч. 1 ст. 175 ГК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Пунктом першим статті 193 Господарського кодексу України та статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ЦК України).

Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Суд встановив, що позивачем, на виконання договору про надання послуг № 2 від 21.10.2013 надано відповідачу послуги, а відповідачем прийнято від позивача послуги загальною вартістю 1 614 900 грн, що підтверджується підписаними та скріпленими печатками обох сторін актами здачі-прийняття робіт (надання послуг), а також звітами щодо надання послуг за договором (а.с. 16-19); відповідач, за отримані від позивача послуги, в порушення п. 4.4. договору, розрахувався повністю з простроченням термінів оплати, встановлених п. 4.4. договору, що підтверджується платіжними дорученнями (а.с. 20-21, 24) та не спростовано відповідачем, внаслідок чого борг відповідача перед позивачем на момент судового розгляду справи за надані згідно договору про надання послуг № 2 від 21.10.2013 послуги відсутній.

У зв'язку з простроченням виконання відповідачем грошового зобов'язання за договором про надання послуг № 2 від 21.10.2013, позивачем за період з 01.02.2014 по 24.02.2014 нараховано 3 % річних в сумі 5 176,86 грн, зокрема: 2 199,25 грн за період з 01.02.2014 по 24.02.2014 на суму боргу 1 114 900 грн та 2 977,61 грн за період з 25.02.2014 по 06.04.2014 на суму боргу 883 600 грн.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та процентів річних не є штрафними санкціями, а є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (виплати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Зазначену позицію також підтримує і Верховний Суд України (постанова Верховного суду України від 23.01.2012 у справі № 37/64).

Враховуючи вищевикладене, періоди нарахування 3 % річних, що вказані позивачем в поданому ним розрахунку 3 % річних (а.с. 23, 26), арифметично вірний розрахунок 3 % річних, нарахованих за період з 01.02.2014 по 24.02.2014 складає загалом 5 176,86 грн 3 % річних. Відтак, вимога про стягнення з відповідача 5 176,86 грн 3 % річних є обґрунтованою, підтверджується наявними в матеріалах справи доказами і відповідно підлягає задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до статей 44, 49 ГПК України, покладаються судом на відповідача.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгова компанія «Агрохімічні технології» (03027, Київська обл., Києво-Святошинський район, с. Новосілки, вул. Садова, буд. 26, офіс 20; ідентифікаційний код 38275207) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КАПРОД» (08400, Київська обл., м. Переяслав-Хмельницький, вул. Героїв Дніпра, буд. 37; ідентифікаційний код 38441669) 5 176 (п'ять тисяч сто сімдесят шість гривень) 86 коп. 3 % річних та 302 (триста дві гривні) 12 коп. судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено: 21.09.2015

Суддя П.В.Горбасенко