Рішення

від 15.09.2015 по справі 911/3222/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ - 32, вул. С. Петлюри 16тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

"15" вересня 2015 р. Справа № 911/3222/15

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Амако Україна» , с. Проліски Бориспільського району,

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю «Корпорація Аграрний Святовіт» , с. Іванків Бориспільського району,

про стягнення 150 108,55 грн.

Суддя О.В. Конюх

представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1, уповноважений, довіреність від 04.06.2015р. №51;

від відповідача: не з'явився;

СУТЬ СПОРУ:

позивач - товариство з обмеженою відповідальністю «Амако Україна», с. Проліски Бориспільського району, звернулось до господарського суду Київської області з позовом від 06.07.2015р. №42р до відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю «Корпорація Аграрний Святовіт», с. Іванків Бориспільського району, в якому просить суд стягнути з відповідача 150 108,55 грн. заборгованості, з яких: 96 080,00 грн. основного боргу за договором оренди від 26.03.2014р. №9110/322352, штраф в розмірі 9 608,00 грн., три проценти річних в сумі 1 761,03 грн. та інфляційні втрати в сумі 42 659,52 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в порушення умов договору оренди від 26.03.2014р. №9110/322352 відповідач належним чином не сплатив позивачу орендну плату за користування сільськогосподарською технікою, в результаті чого за відповідачем утворився борг в розмірі 96 080,00 грн. Позивач також твердить, що за прострочення грошових зобов'язань з відповідача належить до стягнення передбачений договором оренди від 26.03.2014р. №9110/322352 штраф в розмірі 9 608,00 грн. (10% від суми порушеного грошового зобов'язання), три проценти річних в сумі 1 761,03 грн. та інфляційні втрати в сумі 42 659,52 грн.

Ухвалою господарського суду Київської області від 29.07.2015р. позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю «Амако Україна» прийнято до розгляду, порушено провадження у справі №911/3222/15 та призначено справу до розгляду в засіданні суду на 15.09.2015р.

В судове засідання з'явився представник позивача, який подав суду витребувані документи, в тому числі оригінали доданих до позову документів для огляду, в усних поясненнях позов підтримав та просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, відзив на позов та документи на його підтвердження суду не подав.

Суд, у відповідності до вимог ст. 64 ГПК України, направляв відповідачу на належну адресу, вказану у позовній заяві, яка відповідає даним Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (згідно даних Спеціального витягу від 27.07.2015р. № 20936555), копію ухвали господарського суду від 29.07.2015р. рекомендованим листом з повідомленням. Рекомендоване відправлення, яке було направлене адресу відповідача, повернуто підприємством зв'язку з посиланням на закінчення терміну зберігання.

Відповідно до роз'яснень та рекомендацій Пленуму Вищого господарського суду України, викладених в підпункті 3.9.1. пункту 3.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 «Про деякі питання практики застосування господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час та місце розгляду справи у разі виконання судом вимог частини першої ст. 64, ст. 87 ГПК України. За змістом зазначених статей, зокрема, в разі якщо ухвалу було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Відповідно до роз'яснень та рекомендацій Вищого господарського суду України, викладених в підпункті 3.9.2 пункту 3.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18, у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи вищевикладене, відповідно до права суду, передбаченого ст. 75 ГПК України, справа розглянута за наявними матеріалами, яких достатньо для прийняття законного та обґрунтованого рішення.

Розглянувши позов товариства з обмеженою відповідальністю «Амако Україна», с. Проліски Бориспільського району (далі по тексту - ТОВ «Амако Україна»), до відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю «Корпорація Аграрний Святовіт», с. Іванків Бориспільського району (далі по тексту - ТОВ «Корпорація Аграрний Святовіт»), всебічно та повно вивчивши зібрані у справі докази, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

відповідно до частини 1 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, зокрема, з правочинів.

Майново-господарські зобов'язання між суб'єктами господарювання виникають на підставі договорів (стаття 179 ГК України) й сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору (стаття 627 ЦК України).

Підставою виникнення взаємних прав та обов'язків сторін у справі є укладений 26.03.2014р. між ТОВ «Амако Україна» (орендодавець) та ТОВ «Корпорація Аграрний Святовіт» (орендар) Договір оренди №9110/342352 (далі - Договір), згідно якого в порядку та на умовах, визначених цим Договором, орендодавець зобов'язується передати орендареві в строкове платне користування трактор колісний Challenger МТ665D (майно 1) в кількості одна одиниця та дискова борона Challenger 1435-21 (майно 2) в кількості одна одиниця (надалі усе разом - майно), а орендар зобов'язується прийняти назване майно та використовувати його виключно за призначенням, а саме для виконання сільськогосподарських робіт, а також сплачувати орендодавцеві орендну плату. Відповідно до умов цього Договору:

- термін оренди - до 30.04.2014р. (пункт 1.2. Договору);

- орендодавець бере на себе зобов'язання передати в орендне користування орендарю визначене цим Договором майно на складі орендаря (Рівненська обл., Володимирський район, с. Полиці), в належному технічному стані, який забезпечує його нормальну експлуатацію. Передача майна здійснюється за актом прийому-передачі, який підписується повноважними представниками орендодавця і орендаря (пункт 2.1.1. Договору);

- орендар бере на себе зобов'язання своєчасно і в повному розмірі вносити орендну плату згідно до визначеного в цьому Договорі порядку (пункт 2.3.3. Договору);

- розмір орендної плати за цим Договором визначається сторонами в актах виконаних послуг, підписаних сторонами, наступним чином: за майно 1 - з розрахунку 400,00 грн. з урахуванням ПДВ за одну мотогодину; за майно 2 - з розрахунку 45,00 грн. з урахуванням ПДВ за один гектар обробленої площі (пункт 3.1. Договору);

- орендна плата, нарахована у відповідності з актами виконаних послуг, підписаними сторонами впродовж строку дії даного Договору, має бути сплачена орендарем на поточний рахунок орендодавця до 25.11.2014р. (пункт 3.2. Договору);

- даний Договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до повного виконання сторонами своїх договірних зобов'язань (пункт 9.1 Договору).

07.04.2014р. між ТОВ «Амако Україна» (орендодавець) та ТОВ «Корпорація Аграрний Святовіт» (орендар) укладено Договір №1 про внесення змін та доповнень до Договору згідно якого сторони доповнили, зокрема, що орендодавець зобов'язується передати орендареві в строкове платне користування пневматичну причіпну 12 рядкову сівалку точного висіву Challenger 8122 по мінімальному обробітку (майно 3) в кількості одна одиниця та самохідний обприскувач Challenger Spra Coupe 4660 (майно 4) в кількості одна одиниця. Також, сторони домовились доповнити пункт 3.1. Договору щодо розміру орендної плати за Договором, який визначається сторонами в актах виконаних послуг, підписаних сторонами, зокрема, наступним чином: за майно 3 - з розрахунку 60,00 грн. з урахуванням ПДВ за один гектар засіяної площі; за майно 4 - з розрахунку 520,00 грн. з урахуванням ПДВ за одну мотогодину використання. Крім того, сторони домовились змінити пункт 1.2. Договору та погодили, що термін оренди становить до 25.11.2014р.

Відносини сторін за правовою природою є договором найму. Відповідно до частини 1 ст. 759, частини 1 ст. 761, частини 1 ст. 762 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Право передання майна у найм має власник речі, або особа, якій належать майнові права. За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно до ст. 765 ЦК України наймодавець зобов'язаний передати наймачеві майно у користування негайно або у строк, встановлений договором найму.

Позивач - ТОВ «Амако Україна» (орендар) належним чином виконав свої зобов'язання за Договором та передав відповідачу обумовлену Специфікаціями техніку, про що сторонами складено відповідні Акти прийому-передачі від 02.04.2014р., від 11.04.2014р. та від 22.05.2014р., підписані повноважними представниками сторін та засвідчені печатками підприємств.

Так, відповідно до складеного сторонами Акту прийому-передачі від 02.04.2014р. позивач передав, а відповідач прийняв трактор колісний Challenger МТ665D в кількості одна одиниця та дискову борону Challenger 1435-21 в кількості одна одиниця загальною вартістю 2 055 600,00 грн. Відповідно до складеного сторонами Акту прийому-передачі від 11.04.2014р. позивач передав, а відповідач прийняв пневматичну причіпну 12 рядкову сівалку точного висіву Challenger 8122 по мінімальному обробітку в кількості одна одиниця вартістю 767 000,00 грн. Відповідно до складеного сторонами Акту прийому-передачі від 22.05.2014р. позивач передав, а відповідач прийняв самохідний обприскувач Challenger Spra Coupe 4660 в кількості одна одиниця вартістю 1 189 000,00 грн.

Сторони погодили, що орендар зобов'язаний після закінчення терміну оренди або після його дострокового розірвання не пізніше 3 (трьох) календарних днів повернути майно на склад орендодавця (Рівненська обл., Гощанський р-н, с. Франівка) в технічно справному стані за актом прийому-передачі майна, який підписується представниками сторін (пункт 2.3.8. Договору).

Суд констатує, що матеріали справи містять Акти прийому-передачі від 10.12.2014р., від 12.12.2014р. та від 16.12.2014р., підписані повноважними представниками сторін та засвідчені печатками підприємств, за якими орендована техніка повернута орендодавцю, і в яких зафіксовано кількість мотогодин напрацювання.

Згідно до ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором найму.

Пунктами 2.3.3., 3.2. Договору зазначено, що орендар бере на себе зобов'язання своєчасно і в повному розмірі вносити орендну плату згідно до визначеного в цьому Договорі порядку. Орендна плата, нарахована у відповідності з актами виконаних послуг, підписаними сторонами впродовж строку дії даного Договору, має бути сплачена орендарем на поточний рахунок орендодавця до 25.11.2014р.

Позивач твердить, що в порушення умов Договору відповідач свої зобов'язання належним чином не виконав та орендну плату за період квітень-вересень 2014р. згідно підписаних повноважними представниками сторін та засвідчені печатками підприємств актів виконаних послуг на загальну суму 166 300,00 грн., а саме: від 30.04.2014р. №1 на суму 70 220,00 грн., від 30.05.2014р. №2 на суму 80 480,00 грн., від 27.06.2014р. №3 на суму 5 200,00 грн., від 30.09.2014р. №4 на суму 10 400,00 грн., на розрахунковий рахунок позивача в повному обсязі не перерахував.

Так, позивач визнає часткове погашення відповідачем заборгованості за заявлений період на суму 70 220,00 грн. (копія відповідної банківської виписки від 24.06.2014р. залучена до матеріалів справи).

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною 2 ст. 614 ЦК України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання. Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Ухвалою господарського суду Київської області від 29.07.2015р. суд зобов'язував відповідача подати документи, що підтверджують сплату коштів за Договором, а також пропонував подати відзив на позов з документальним та правовим обґрунтуванням заперечень. Відповідач відзив на позов не подав, доказів належного виконання своїх зобов'язань перед позивачем за Договором суду не представив та доводів позивача не спростував.

Таким чином, судом встановлено факт порушення відповідачем - ТОВ «Корпорація Аграрний Святовіт» своїх договірних зобов'язань перед ТОВ «Амако Україна» щодо здійснення орендних платежів за період квітень-вересень 2014р., відповідно вимога позивача про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 96 080,00 грн. (166 300,00 грн. - 70 220,00 грн.) є обґрунтованою, матеріалами справи підтверджується та підлягає задоволенню в заявленій сумі.

Крім того, у зв'язку із простроченням відповідачем грошового зобов'язання, позивач просить суд стягнути з відповідача за період з 26.11.2014р. по 06.07.2015р. проценти річних в сумі 1 761,03 грн. та інфляційні втрати в сумі 42 659,52 грн.

Відповідно до положень частини 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних не є штрафними санкціями, а є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (виплати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Зазначену позицію також підтримує і Верховний Суд України (постанова Верховного Суду України від 23.01.2012р. у справі №37/64).

Відповідно до рекомендацій Вищого господарського суду України, викладені в пункті 1.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» з огляду на вимоги частини першої статті 47 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

За таких обставин, враховуючи:

- наявність у відповідача простроченого грошового зобов'язання перед позивачем;

- строк та порядок оплати товару визначені розділом 3 Договору;

- спосіб захисту майнового права передбачений статтею 625 ЦК України;

- встановлений судом належний строк сплати орендних платежів,

суд здійснив перевірку розрахунку нарахованих позивачем за заявлений період трьох процентів річних та інфляційних втрат та встановив, що належні до стягнення з відповідача 3% річних становлять 1 761,03 грн. та інфляційні втрати становлять 43 139,92 грн.

Позивачем заявлено до стягнення інфляційні втрати в сумі 42 659,52 грн. Заява про збільшення розміру позовних вимог в порядку ст. 22 ГПК України позивачем не подавалась, суд, приймаючи рішення, не може виходити за межі позовних вимог, за таких обставин позов підлягає задоволенню в заявленій сумі 42 659,52 грн. інфляційних втрат.

Також, позивач просить суд стягнути з відповідача штраф, передбачений пунктом 4.5 Договору, в розмірі 9 608,00 грн.

Статтями 216-218 ГК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема, є господарські санкції.

Відповідно до частини 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

В розумінні частин 1, 2 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Відповідно до ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

Згідно частини 2 ст. 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі.

Згідно частини 4 ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

За таких обставин, умовою застосування до боржника штрафу є: по-перше, наявність порушення боржником зобов'язання, та по-друге, такий штраф за порушення зобов'язання має бути передбачений Договором.

Згідно положень пункту 4.5 Договору за прострочення оплати орендної плати (п.3.2. Договору), орендар сплачує орендодавцеві штраф в розмірі 10% від суми порушеного орендарем грошового зобов'язання.

Враховуючи встановлення судом факту прострочення відповідачем - ТОВ «Корпорація Аграрний Святовіт» сплати орендних платежів на суму 96 080,00 грн. (строк оплати якої настав 25.11.2014р.), вимога позивача про стягнення з відповідача штрафу в розмірі 9 608,00 грн. є обґрунтованою, матеріалами справи підтверджується та підлягає задоволенню в заявленій сумі.

За таких обставин, повно та ґрунтовно дослідивши наявні у справі докази, перевіривши на відповідність закону та дійсним обставинам справи розрахунок, суд вважає вимоги позивача обґрунтованими, законними та такими, що підлягають задоволенню. Суд приймає рішення про стягнення з відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю «Корпорація Аграрний Святовіт» на користь позивача - товариства з обмеженою відповідальністю «Амако Україна» 150 108,55 грн. заборгованості, з яких: 96 080,00 грн. основного боргу за договором оренди від 26.03.2014р. №9110/322352, штраф в розмірі 9 608,00 грн., три проценти річних в сумі 1 761,03 грн. та інфляційні втрати в сумі 42 659,52 грн. Відповідно до статті 49 ГПК України відшкодування позивачу судового збору господарський суд покладає на відповідача.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 32-34, 49, 69, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Амако Україна» до товариства з обмеженою відповідальністю «Корпорація Аграрний Святовіт» задовольнити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Корпорація Аграрний Святовіт» (08335, Київська обл., Бориспільський район, с. Іванків, вул. Центральна, буд. 3-А, код ЄДРПОУ 37905105)

на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Амако Україна» (08322, Київська обл., Бориспільський район, с. Проліски вул. Броварська, буд. 2, код ЄДРПОУ 21665011)

96 080,00 грн. (дев'яносто шість тисяч вісімдесят гривень нуль копійок) основного боргу,

9 608,00 грн. (дев'ять тисяч шістсот вісім гривень нуль копійок) штрафу,

1 761,03 грн. (одну тисячу сімсот шістдесят одну гривню три копійки) процентів річних,

42 659,52 грн. (сорок дві тисячі шістсот п'ятдесят дев'ять гривень п'ятдесят дві копійки) інфляційних втрат,

3 002,17 грн. (три тисячі дві гривні сімнадцять копійок) судового збору .

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

ОСОБА_1 рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом десяти днів з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 ГПК України.

Повний текст рішення підписано 22.09.2015р.

Суддя О.В. Конюх