Рішення

від 22.06.2010 по справі 16/74

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.06.10 Справа№ 16/74

Господарський суд Львівської області у складі судді Іванчук С.В. при секретарі Шереметі О.П. розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом: Прокурора м.Червонограда Львівської області в інтересах „ЧервоноградтеплокомуненергоВ» , м.Червоноград

До відповідача : Бюро приватизації комунального підприємства „ЧервонограджитлокомунсервісВ» , м.Червноград

Про стягнення заборгованості

Представники сторін:

Від прокуратури -ОСОБА_1- прокурор відділу

Від позивача -Левандівська М-представник

Від відповідача -Ватаманюк Г-представник

Права та обовВ»язки сторін передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України розВ»яснено, заяв про відвід судді не поступало, клопотань про технічну фіксацію судового процесу не надходило.

Суть спору: Позовні вимоги заявлено Прокурором м.Червонограда Львівської області в інтересах „ЧервоноградтеплокомуненергоВ» , м. Червоноград до Бюро приватизації комунального підприємства „ЧервонограджитлокомунсервісВ» , м.Червноград про стягнення 8349,78грн. основного боргу, 556,72грн. інфляційних нарахувань,293,36грн. пені,138,47грн.-3%річних,584,48грн.-7%річних.

Ухвалою суду від 11.06.2010р. порушено провадження у справі та прийнято позовну заяву до розгляду . В судове засідання. представник позивача зВ»явився, позовні вимоги підтримав, з підстав викладених у позовній заяві, докази витребувані ухвалою суду представив, надав оригінали документів для огляду.

Відповідач в судове засідання зВ»явився, заборгованість визнав, повідомив суд про здійснення часткової оплати боргу в розмірі 500грн, в підтвердження чого долучив копію платіжного доручення №75 від17.06.10р., пояснив не оплату заборгованості важким матеріальним становищем, подав клопотання від 22.06.10р. (вх.№11936 від 22.06.10р.) в якому просить розтермінувати стягнення заборгованості на шість місяців рівними частинами та зменшити штрафні санкції на 60%. Представник позивача та прокуратури проти задоволення заявленого клопотання не заперечили.

Розглянувши документи і матеріали, подані суду, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, Господарський суд Львівської області в с т а н о в и в:

07.02.2007р. між Бюро приватизації комунального підприємства „ЧервоноградтеплокомуенергоВ» та Комунальним Підприємством „ЧервоноградтеплокомуненергоВ» укладено договір про постачання теплової енергії в гарячій воді, згідно до умов якого енергопостачальна організація бере на себе зобовВ»язання постачати споживачем теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах, а споживач зобовВ»язується оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами ( цінами) в терміни, передбачені цим договором.

За умовами п.2.1 договору №530 від 07.02.07р. теплова енергія постачається споживачу в обсягах згідно з додатком 1 до даного договору у вигляді гарячої води на такі потреби: опалення та вентиляцію-в період опалювального сезону; гаряче водопостачання-протягом року; технологічні потреби; кондиціювання повітря.

Згідно до п.п.3.2,6.1 договору №530 від 07.02.07р. споживач теплової енергії зобовВ»язується додержуватися кількості споживання теплової енергії за кожним параметром в обсягах, які визначені в додатку до договору, не допускаючи їх перевищення. Виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії в обсягах ,в терміни, які передбачені даним договором. Розрахунки за теплову енергію, що споживається, проводяться виключного в грошовій формі відповідно до встановлених тарифів. Розрахунковим періодом є календарний місяць. Споживач за три дні до початку розрахункового періоду сплачує енергопостачальній організації вартість зазначеної в даному договорі кількості теплової енергії, передбаченої на розрахунковий період, з урахуванням залишкової суми (сальдо)розрахунків на початок місяця. Якщо споживач розраховується за показниками приладів обліку: при перевищенні фактичного використання теплової енергії понад заявлене та сплачене до початку розрахункового періоду, це перевищення окремо оплачується споживачем не пізніше 25-го числа поточного місяця, у випадку, коли фактичне використання теплової енергії нижче від заявленого та сплаченого до початку розрахункового періоду, залишок (сальдо) розрахунків за фактичними показниками приладів обліку. При відсутності приладів обліку, оплата за опалення та гаряче водопостачання буде проводитись згідно пред'явлених рахунків з боку постачальника без додаткового узгодження із споживачем. Різниця між заявленою та фактично спожитою тепловою енергією сплачується не пізніше 15-го числа місяця, наступного за розрахунковим.

Позивачем взяті на себе договірні зобовВ»язання виконано, надано послуги з теплопостачання, що підтверджується матеріалами справи, проте, відповідач договірні зобовВ»язання в частині оплати виконував неналежним чином, внаслідок чого, згідно поданого розрахунку позовних вимог, у відповідача на момент подання позову, виникла заборгованість за спожиту теплову енергію за період березня 2009 по квітень 2010р. в розмірі 8349,78грн.

За правилами ст.526 ЦК України,193 ГК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Згідно до ст. 599 Цивільного кодексу України, ст.202 Господарського кодексу України зобов'язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином. Відповідно до ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Станом на день прийняття рішення відповідачем здійснено часткову оплату заборгованості в розмірі 500грн., в підтвердження чого представлено копію платіжного доручення №75 від17.06.10р., відтак фактична заборгованість відповідача перед позивачем на день прийняття рішення становить 7849,78грн.

За умовами ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. В силу ст.216 Господарського Кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених кодексом, іншими законами та договором. Відповідно до ст.611 ЦК України, у разі порушення зобовВ»язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник який прострочив виконання грошового зобовВ»язання на вимогу кредитора зобовВ»язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми. Враховуючи положення ст. 625 ЦК України позивачем правомірно нараховано відповідачу за період з березня 2009 по квітень 2010р.. 556,72грн. інфляційних втрат та 3%річних за вказаний вище період в сумі 138,47грн.

Відповідно до п.7.2.3 договору №530 від 07.02.07р. за несвоєчасне виконання розрахунків за теплову енергію споживач несе відповідальність у вигляді пені в розмірі 0,5% належної до сплати за кожен день прострочення. На підставі п.7.2.3 договору №530 від 07.02.07р. позивачем нараховано відповідачу пеню в розмірі 293,36грн.

Окрім цього, позивачем згідно до п.2 ст. 231 ГК України позивачем нараховано 7% штрафних санкцій від суми заборгованості в розмірі 584,48грн. При цьому слід зауважити, що сторонами у договорі №530 від 07.02.07р. не визначено конкретних умов, щодо розміру та порядку застосування штрафних санкцій. Відповідно до ст.546 ЦК України виконання зобовВ»язання може забезпечуватися неустойкою, порукою гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовВ»язання. Відповідно до ст.230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. За умовами ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобовВ»язання вчиняється у письмовій формі . Правочин щодо забезпечення виконання зобовВ»язання, вчинений із недодержанням письмової форми є нікчемним. Відповідно до вимог ст. 231 ГК України у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг); за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості. При цьому позивачем не представлено жодних доказів в підтвердження віднесення сторін до категорії господарюючих суб'єктів визначених у даній нормі, також у даному спорі має місце прострочення грошового зобовВ»язання , однак вказана норма закону регулює порядок нарахування штрафних санкцій за порушення умов зобовВ»язання щодо якості товарів робіт, послуг, за порушення строків виконання зобовВ»язання, від вартості товарів, робіт послуг, з яких допущено прострочення. Відтак, враховуючи вищенаведене, за даних обставин, позовні вимоги щодо стягнення штрафних санкцій в розмірі 584,48грн. задоволенню не підлягають.

Відповідачем заявлено клопотання від 22.06.10р. (вх.№11936 від 22.06.10р.) в якому останній просить розтермінувати стягнення заборгованості на шість місяців рівними частинами та зменшити штрафні санкції на 60%, у звВ»язку із важким фінансовим становищем підприємства, неспроможністю в повному обсязі та одномоментно сплатити спірну заборгованість .

За умовами ст.121 ГПК України, при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, за поданням прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою у виняткових випадках, залежно від обставин справи, суд може відстрочити або розстрочити виконання рішення. Відповідно до ст.83 ГПК України , ст.233 ГК України надано право господарському суду, приймаючи рішення, зменшувати розмір неустойки, (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, відстрочити або розстрочити його виконання. Враховуючи обставини справи, подані відповідачем докази, та наведені доводи обома сторонами, які свідчать про існування заборгованостей в обох сторін, а також реальних обставин, які ускладнюють виконання рішення у справі, зважаючи на те, що розстрочка виконання рішення сприятиме як можливості продовження господарської діяльності відповідача та зробить реальною можливість отримання боргу позивачем, суд виходячи із інтересів обох сторін, прийшов до висновку задоволити частково подане відповідачем клопотання , зменшити розмір пені на пВ»ятдесят відсотків та з урахуванням погодження обох сторін, розстрочити виконання судового рішення строком на шість місяців рівними частинами.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідач основний борг визнав, позов не заперечив, доказів в спростування наведених обставин не подав, доказів оплати заборгованості не представив.

З огляду на вищевикладене, дослідивши подані докази в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги в частині 7849,78грн. основного боргу, 556,72грн. інфляційних нарахувань, 146,68грн. пені,138,47грн.-3%річних, обґрунтованими не спростованими та такими, що підлягають задоволенню. В частині 500грн. основного боргу провадження у справі належить припинити у звВ»язку із оплатою. В іншій частині позовних вимог належить відмовити.

Судові витрати покладаються на відповідача, згідно ст.49 ГПК України.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст.4-3, 33, 43, 49, 82-84,121 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задоволити частково.

2.Стягнути з Бюро приватизації комунального підприємства „ЧервонограджитлокомунсервісВ» (80100 м.Червоноград ,вул.. Бандери,18 ЄДРПОУ 23955244) на Комунального підприємства „ЧервоноградтеплокомуненергоВ» (80100 м. Червоноград, вул.. Промислова,1) 7849,78грн. основного боргу, 556,72грн. інфляційних нарахувань, 146,68грн. пені, 138,47грн.-3%річних. Розстрочити виконання рішення на шість місяців рівними частинами в період з липня по грудень 2010р..

3.Стягнути з Бюро приватизації комунального підприємства „ЧервонограджитлокомунсервісВ» (80100 м. Червоноград , вул.. Бандери,18 ЄДРПОУ 23955244) в доход державного бюджету 95,99грн. державного мита та 222,09грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Накази видати згідно до ст. 116 ГПК України .

4. В частині 500грн. основного боргу провадження припинити .

5. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Суддя Іванчук С.В.