Рішення

від 14.09.2015 по справі 916/3230/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"14" вересня 2015 р.Справа № 916/3230/15

Господарський суд Одеської області у складі:

Суддя Зайцев Ю.О.

при секретарі судового засідання Ошарін Д.С.

За участю представників сторін:

Від позивача: ОСОБА_1 (довіреність №20/7-945 від 10.06.2015р.);

Від відповідача: не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Державного підприємства В«Одеський морський торгівельний портВ» до відповідача ОСОБА_2 фонду В«ПОЛІТЕХНІКВ» про стягнення 89 051,81 грн., -

ВСТАНОВИВ :

Суть спору : 30.07.2015р. Державне підприємство В«Одеський морський торгівельний портВ» звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до ОСОБА_2 фонду В«ПОЛІТЕХНІКВ» про стягнення 89 051,81 грн.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 31.07.2015р. за вказаним позовом було порушено провадження у справі з призначенням її до розгляду у відкритому судовому засіданні.

Відповідач в засідання суду призначені на 02.09.2015р. та 14.09.2015р. не з`явився, правом на відзив в порядку ст. 59 ГПК України не скористався. Ухвали господарського суду Одеської області від 03.08.2015р. та від 02.09.2015р. були направлені відповідачу за належною адресою, зазначеною в позовній заяві та у спеціальному витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців від 02.09.2015р.

Проте, поштові відправлення ухвали суду від 03.08.2015р. було повернене до суду (поштове повідомлення вх.№35486/15 від 11.08.2015р.) із зазначенням того що, адресат переїхав.

Як зазначено у третьому абзаці п.3.9.1. Постанови Пленуму ВГСУ № 18 від 26.12.2011р., в разі якщо ухвалу суду було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Відповідно до п. 32 Інформаційного листа ВГСУ від 29 вересня 2009 року № 01-08/350 В«Про деякі питання, порушені в доповідних записках господарських судів України у першому півріччі 2009 року щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу УкраїниВ» викладена правова позиція, згідно якої відмітка про відправку процесуального документа суду на зворотньому аркуші у лівому нижньому куті першого примірника процесуального документа є підтвердженням розсилання процесуального документа сторонам у справі та іншим особам, які брали участь у справі, а коли йдеться про ухвалу, де зазначено про час і місце судового засідання, - підтвердженням повідомлення про час і місце такого засідання. При цьому, суд зазначає, що необґрунтоване затягування розгляду справи суперечить вимогам ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку.

Приймаючи до уваги, що судові відправлення скеровувалися на належну адресу відповідача визначену в позовній заяві та у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців від 02.09.2015р. та були отримані відповідачем, суд вважає за можливе розглянути справу без участі відповідача за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

14.09.2015р. у судовому засіданні після повернення з нарадчої кімнати було проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду в порядку статті 85 ГПК України.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив:

12.03.2015 року між Державним підприємством «Одеський морський торговельний порт» (надалі - сторона 1) та ОСОБА_2 фондом «Політехнік» (надалі - сторона 2) був укладений Договір компенсації №КД-19372 (надалі - договір), відповідно до п.1.1. якого, сторона 2 здійснює стороні 1 відшкодування витрат на послуги по теплопостачанню нежитлових приміщень за адресою: м. Одеса, пров. Нахімова, буд.3, інв. №072566 (надалі - Об'єкт), що знаходиться в строковому платному користуванні згідно з Договором оренди державного нерухомого майна №ДФ-389 від 05.08.2014 року.

Згідно п.2.1.1. Договору, сторона має право на своєчасне, в строки, у розмірах та на умовах, передбачених Договором отримування від сторони 2 компенсацію витрат за сплату послуг наданих КП «Теплопостачання міста Одеси» (далі-КП «ТМО») з теплопостачання Об'єкта.

За приписами п.2.4.1. Договору, Сторона 2 зобов'язана забезпечити своєчасне здійснення компенсації Одеському порту витрат за сплату послуг з теплопостачання Об'єкта в порядку, в строки, у розмірах та на умовах, передбачених цим Договором.

Відповідно до п.3.3. Договору, після перерахування Стороною 1 коштів за сплату послуги за теплопостачання на рахунок КП «ТМО», Сторона 2 здійснює компенсацію протягом 5-ти банківських днів з моменту отримання рахунку від Сторони 1. ПДВ нараховується відповідно до норм чинного законодавства України.

За умовами п.4.2. Договору, за несвоєчасне внесення платежів Стороні 1, Сторона 2 несе відповідальність у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент порушення строків здійснення компенсації, за кожний день фактичного прострочення.

Відповідно до п.5.3. Договору, у разі недосягнення сторонами згоди, спори (розбіжності) вирішуються у судовому порядку згідно з чинним законодавством України.

Одеським портом були виконані взяті на себе зобов'язанння за укладеним сторонами Договором, що підтверджується Актами №19372/1 від 14.04.2015 року, №19372/2 від 14.04.2015 року, № 19372/3 від 20.04.2015року, №19372/4 від 30.04.2015року.

Позивачем були виставлені відповідачу рахунки №560001 від 27.03.2015 року на суму 33 194,44 грн., №560002 від 27.03.2015 року на суму 23 852,74 грн., №560003 від 20.04.2015 року на суму 16 147,29 грн., №560004 від 05.05.2015 року на суму 4 240,48 грн.

Однак в порушення умов Договору та вимог чинного законодавства України ОСОБА_2 фонд «Політехнік» не компенсував Одеському порту витрати за сплату послуг по теплопостачанню, у зв'язку із чим за відповідачем утворилась стійка заборгованість у загальній сумі 77 434,95 грн.

З наведених підстав позивач звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою про стягнення з ОСОБА_2 фонду «Політехнік» заборгованості за договором у розмірі 77 434,95 грн., пені у розмірі 11 063,68 грн. та 3% річних у розмірі 553,18грн.

Проаналізувавши наявні у справі докази та надавши їм правову оцінку, суд дійшов наступних висновків.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.

Відповідно до частини 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій - це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. При цьому, ст.12 ЦК України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Згідно ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ст.175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Крім того, відповідно до частини першої статті 222 ГК України учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певні дії (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. При цьому, зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу, у тому числі із договору.

Згідно ст.ст. 626, 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін в силу положень ч.2 ст.598 цього Кодексу допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Частини 1, 4 ст.202 ЦК України визначають, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін. За приписами ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Судом встановлено, що правовідносини сторін по справі виникли на підставі укладеного 12.03.2015р. між ними договору компенсації №КД-19372.

На виконання умов вищезазначеного договору Одеським портом були виконані взяті на себе зобов'язання, що підтверджується Актами №19372/1 від 14.04.2015 року, №19372/2 від 14.04.2015 року, № 19372/3 від 20.04.2015року, №19372/4 від 30.04.2015року.

Відповідно до п.3.3. Договору, після перерахування Стороною 1 коштів за сплату послуги за теплопостачання на рахунок КП «ТМО», Сторона 2 здійснює компенсацію протягом 5-ти банківських днів з моменту отримання рахунку від Сторони 1. ПДВ нараховується відповідно до норм чинного законодавства України.

Позивачем були виставлені відповідачу рахунки №560001 від 27.03.2015 року на суму 33 194,44 грн., №560002 від 27.03.2015 року на суму 23 852,74 грн., №560003 від 20.04.2015 року на суму 16 147,29 грн., №560004 від 05.05.2015 року на суму 4 240,48 грн.

Вищезазначені рахунки були отримані відповідачем, про що свідчать надписи про отримання рахунку здійснені уповноваженою особою відповідача.

Проте, в порушення умов Договору та вимог чинного законодавства України Благодійнийф фондом «Політехнік» не компенсував Одеському порту витрати за сплату послуг по теплопостачанню, у зв'язку із чим за відповідачем утворилась стійка заборгованість у загальній сумі 77 434,95 грн.

Згідно вимог ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається. В свою чергу, порушенням зобов'язання, відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Проаналізувавши вимогу позивача про стягнення з відповідача основної суми боргу у розмірі 77 434,95 грн., суд дійшов висновку про задоволення даної вимоги в повному обсязі.

Щодо, вимоги позивача про стягнення з відповідача 11 063,68 грн. - пені, 553,18 грн. - 3% річних, господарський суд зазначає наступне.

За умовами п.4.2. Договору, за несвоєчасне внесення платежів Стороні 1, Сторона 2 несе відповідальність у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент порушення строків здійснення компенсації, за кожний день фактичного прострочення.

Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною другою статті 217 ГК України є господарські санкції, до яких віднесено штраф та пеню.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Розмір штрафних санкцій відповідно до частини четвертої статті 231 ГК України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання, або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Якщо за невиконання або неналежне виконання зобов'язання встановлено штрафні санкції, то збитки відшкодовуються в частині, не покритій цими санкціями. Законом або договором можуть бути передбачені випадки, коли: допускається стягнення тільки штрафних санкцій; збитки можуть бути стягнуті у повній сумі понад штрафні санкції; за вибором кредитора можуть бути стягнуті або збитки, або штрафні санкції. Вимогу щодо сплати штрафних санкцій за господарське правопорушення може заявити учасник господарських відносин, права чи законні інтереси якого порушено, а у випадках, передбачених законом, - уповноважений орган, наділений господарською компетенцією.

Право на неустойку, як зазначено у ст. 550 Цивільного кодексу України, виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Судом, за допомогою системи В«Ліга-ЗаконВ» здійснено власний розрахунок суми штрафних санкцій, що підлягають стягненню з відповідача за порушення зобов'язання по своєчасності оплати за договором та встановлено їх належний розмір: 11 251,23 грн. - пені та 562,57 грн. - 3% річних.

Проте, враховуючи те позивач у позові просив стягнути з відповідача суми, що є меншими від нарахованих судом, а саме 11 063,68грн. - пені, та 553,18 грн. - 3% річних, та враховуючи ті обставини, що в даному випадку немає правових підстав виходити за межі позовних вимог, суд доходить до висновку про задоволення позовної вимоги про стягнення пені та 3% річних заявлених позивачем у повному обсязі.

Решту доводів і поданих сторонами доказів, відхилення яких не обґрунтовано вище, суд відхиляє як такі, що не мають значення для вирішення спору.

Відповідно до вимог ст.ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. При цьому, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Рішення прийнято на підставі наданих сторонами доказів, оскільки згідно із ст.33, 38 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона: повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; самостійно визначити і надати суду ті докази на підтвердження своїх доводів, які вважає необхідними, належними і достатніми. Докази витребовуються судом у ході розгляду справи лише у разі подання відповідного клопотання - на суд не покладено обов'язку вказувати стороні, які докази вона повинна подати на підтвердження свої вимог чи заперечень, або проводити розшук тих чи інших доказів з власної ініціативи.

За при приписами ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

При цьому суд приймає до уваги строк розгляду справи, достатність часу у будь-якої із сторін для надання доказів на підтвердження власних доводів, для спростування обставин чи доводів протилежної сторони та для подання суду клопотання про витребування таких доказів у інших осіб.

Відповідно до приписів ст.ст.44, 49 ГПК України слід стягнути з відповідача на користь позивача витрати по сплаті судових витрат, а саме 1 827,00 грн. судового збору.

Керуючись ст.ст. 32,33,34,38,43,44,49,75,82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов Державного підприємства В«Одеський морський торгівельний портВ» до відповідача ОСОБА_2 фонду В«ПОЛІТЕХНІКВ» про стягнення 89 051,81грн. - задовольнити.

2. Стягнути з ОСОБА_2 фонду В«ПОЛІТЕХНІКВ» (65009, Одеська обл., м. Одеса, вул.Маршала Говорова, буд. 11 д; код ЄДРПОУ 26389550) на користь Державного підприємства В«Одеський морський торговельний портВ» (65026, м. Одеса, Митна площа, 1; код ЄДРПОУ 01125666; р/р: 26004124091/001 в ПАТ В«Марфін БанкВ» м. Іллічівськ, МФО 328168) суму основного боргу в розмірі - 77 434 /сімдесят сім тисяч чотириста тридцять чотири/ грн. 95 коп., пеню в сумі - 11 063 /одинадцять тисяч шістдесят три/грн. 68 коп., 3% річних у сумі - 553 /п'ятсот п'ятдесят три/ грн. 18 коп. та витрати по сплаті судового збору в сумі - 1 827 /одна тисяча вісімсот двадцять сім/ грн. 00 коп.

Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного господарського суду, яка подається через місцевий господарський суд протягом 10-денного строку з моменту складення та підписання повного тексту рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо не буде подано апеляційну скаргу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повний текст складено та підписано 21 вересня 2015 р.

Суддя Ю.О. Зайцев