Рішення

від 17.09.2015 по справі 926/1385/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" вересня 2015 р. Справа № 926/1385/15

За позовом Українсько-Англійського спільного підприємства Товариства з обмеженою відповідальністю В«Арома ПарфюмВ» , м. Чернівці

до Товариства з обмеженою відповідальністю В«Джаз-СмелВ» , Російська Федерація, м. Москва

про стягнення заборгованості у розмірі 66318,00 дол. США

Суддя Гурин М.О.

Представники:

від позивача - ОСОБА_1, представник за довіреністю від 16.09.2015 р.;

від відповідача - не з'явився.

СУТЬ СПОРУ: Українсько-Англійське спільне підприємство товариство з обмеженою відповідальністю В«Арома ПарфюмВ» звернулось з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю В«Джаз-СмелВ» про стягнення заборгованості в сумі 66318,00 дол. США.

Провадження у справі порушено ухвалою господарського суду Чернівецької області від 25.08.2015р., справу до розгляду в судовому засіданні призначено на 17.09.2015р.

14.09.2015 р. господарським судом Чернівецької області отримано відзив відповідача на позов в якому відповідач повідомив про часткове погашення боргу після порушення провадження у справі в сумі 7000,00 дол. США (07.09.2015 р.), решту боргу визнав в повному обсязі просив розглянути справу за відсутності уповноваженого представника.

На день розгляду справи представник позивача подав банківську виписку про часткове погашення боргу відповідачем у сумі 7000,00 дол. США від 07.09.2015 р., позовні вимоги підтримав, наполягав на задоволенні позову з підстав зазначених у позовній заяві.

Відповідач у судові засідання не з'являвся, хоча повідомлявся про судове засідання належними чином шляхом своєчасного надсилання ухвали за адресою місцезнаходження.

Суд вважає за можливе розглянути спір в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в справі матеріалами, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин, а неявка належним чином повідомленого Відповідача і ненадання ним витребуваних документів у світлі достатності наданого судом часу для реалізації процесуальних прав останнім у світлі приписів ст.ст. 4-3, 22, 33 Господарського процесуального кодексу України істотним чином не впливають на таку кваліфікацію.

Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши матеріали справи, встановивши фактичні обставини у справі, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, дослідивши та оцінивши в сукупності надані докази, проаналізувавши законодавство, що регулює спірні правовідносини між сторонами, суд встановив таке.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Аналогічний зміст викладений також й в частині першій статті 173 Господарського кодексу України.

Так, 20.09.2013 року між Українсько-Англійським спільним підприємством товариством з обмеженою відповідальністю В«Арома ПарфюмВ» (позивач по справі) та товариством з обмеженою відповідальністю В«Джаз-СмелВ» (відповідач по справі) був укладений контракт №12 за умовами якого продавець (позивач) продає, а покупець приймає і оплачує на умовах даного контракту продукцію парфумерно-косметичного направлення, в асортименті, кількості і по ціні, які вказані в інвойсах наданих продавцем і погоджених з покупцем, які являються невід'ємними доповненнями до даного контракту (п. 1.1. контракту).

Статтею 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 1 статті 638 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

З огляду на вищевикладене, дослідивши контракт №12, суд встановив, що даний договір є укладеним, оскільки між сторонами існувала домовленість, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, досягнуто згоди з усіх істотних умов договору.

Крім того, статтею 204 Цивільного кодексу України визначено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він невизнаний судом недійсним.

Враховуючи вищевказане, контракт №12 є дійсним.

Крім того, згідно ст. 2 Закону України В«Про міжнародне приватне правоВ» названий Закон застосовується до таких питань, що виникають у сфері приватноправових відносин з іноземним елементом, в тому числі до питань підсудності судам України справ з іноземним елементом.

Відповідно до ст. 76 Закону України В«Про міжнародне приватне правоВ» суди України можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом у таких випадках:

- якщо на території України відповідач у справі має місце проживання або місцезнаходження, або рухоме чи нерухоме майно, на яке можна накласти стягнення;

- у справах про відшкодування шкоди, якщо її було завдано на території України;

- у справі юридична особа - відповідач має місцезнаходження в Україні;

- в інших випадках, визначених законом України та міжнародним договором України.

У відповідності до п. 8.4. контракту (в редакції додаткового договору №8 до контракту від 27.07.2015 р.) у випадку, якщо сторони не прийдуть до домовленості, то справа підлягає розгляду у судовому порядку в місцевому господарському суді Чернівецької області. Сторони домовились, що при вирішенні спорів в судовому порядку, правовідносини між ними будуть регулюватися нормами господарського законодавства України, в тому числі Господарським кодексом України та Цивільним кодексом України.

Отже, за сторони самостійно погодили, що спір підлягає вирішенню у господарському суді України, зокрема господарському суду Чернівецької області.

Згідно п. 5.1. контракту (в редакції додаткового договору №8 до контракту від 27.07.2015 р.) оплата за товар виконується покупцем в безготівковій формі - на розрахунковий рахунок продавця на протязі 75 календарних днів з моменту поставки товару.

Згідно статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти цей товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 2 статті 712 Цивільного кодексу України встановлено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не передбачено договором, законом або не виникає з характеру відносин сторін.

У відповідності до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до п. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін); зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Позивач виконав свої зобов'язання по договору та поставив товар згідно умов контракту, а відповідач прийняв товар на загальну суму 73318,00 дол. США, що підтверджується копіями специфікації №15 від 19.05.2015 р., інвойсу №5 від 19.05.2015 р., упаковочного листа до інвойсу №5 від 19.05.2015 р., декларації №408040001/2015/006766, міжнародно-транспортної накладної (CMR) А №142081 від 02.06.2015 р.

Однак, відповідач, в порушення умов договору товар прийняв, але оплатив його вартість тільки частково на суму 7000,00 дол. США, що підтверджується копією банківської виписки від 04.08.2015 р. та призвело до виникнення заборгованості станом на день подання позову до суду на суму 66318,00 дол. США.

08.09.2015 р., після порушення провадження у справі, відповідач частково сплатив суму існуючого боргу у розмірі 7000,00 дол. США, що підтверджується копією банківської виписки від 15.09.2015 р.

Згідно п. 1-1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

З огляду на вищевикладене, провадження у справі в частині стягнення боргу в сумі 7000,00 дол. США підлягає припиненню за відсутністю предмета спору між сторонами. В частині стягнення боргу в сумі 59318,00 дол. США, що в еквіваленті згідно офіційного курсу НБУ на день подання позову складає 1308921,25 грн. - позов підлягає задоволенню зважаючи на те, що судом з достовірністю встановлено, що позивач виконав умови договору в повному обсязі, відповідач же в порушення умов договору за товар розрахувався частково, а відтак суд прийшов до висновку, що вимога позивача заснована на договірних відносинах між сторонами і є обґрунтованою.

За приписами статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд, у визначеному законом порядку, встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. (ст. 34 ГПК України ).

При вирішення даного спору судом приймається до уваги те, що під належністю доказу розуміється наявність об'єктивного зв'язку між змістом судових доказів і фактами, що є об'єктом судового дослідження. Належними слід визнавати докази, які містять відомості про факти, що входять у предмет доказування у справі, та інші факти, що мають значення для правильного вирішення спору. Допустимість доказів означає, що у випадках, передбачених нормами матеріального права, певні обставини повинні підтверджуватися певними засобами доказування або певні обставини не можуть підтверджуватися певними засобами доказування.

Виходячи із змісту ст. 33 ГПК України , кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості. Отже, обов'язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.

Згідно ст. 43 ГПК України , господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі усіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Із врахуванням вищевикладених норм та фактичних обставин справи, суд вважає що позовні вимоги позивача є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

У процесі розгляду справи не виявлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

Судові витрати покласти на відповідача з вини якого спір безпідставно доведено до вирішення в судовому порядку.

На підставі викладеного, керуючись статтями 49, 82, 83, 84 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю В«Джаз-СмелВ» (117449, Російська Федерація, м. Москва, вул. Шверника, будинок 17, корпус 3, код 42903513) на користь Українсько-Англійського спільного підприємства товариства з обмеженою відповідальністю В«Арома ПарфюмВ» (58001, Україна, м. Чернівці, вул. О. Гончара, 12, код 32572871) борг в сумі 59318,00 дол. США, що в еквіваленті згідно офіційного курсу НБУ на день подання позову складає 1308921,25 грн. та 29267,69 грн. судового збору.

3. В решті позову - припинити провадження у справі.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 21.09.2015 р.

Суддя М.О. Гурин