Постанова

від 17.09.2015 по справі 910/14308/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" вересня 2015 р. Справа№ 910/14308/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Гаврилюка О.М.

суддів: Зубець Л.П.

Мартюк А.І.

за участю секретаря судового засідання Гройсберг К.М.

за участю представників

від позивача: Сидоренко Н.І. - дов. від 12.01.2015 року б/н

від відповідача: не з'явилися

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Видавничий дім АСС-Медіа" на рішення господарського суду міста Києва від 29.07.2015 року

у справі № 910/14308/15 (суддя Смирнова Ю.М.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Видавничий дім АСС-Медіа" (м. Київ)

до Товариства з обмеженою відповідальністю „Меблі та час" (м. Київ)

про стягнення 82 038 грн. 95 коп.

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду міста Києва звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю „Видавничий дім АСС-Медіа" з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „Меблі та час" про стягнення з відповідача 46 000 грн. суми основного боргу, 33 058 грн. 09 коп. інфляційних, 2 405 грн. 86 коп. 3% річних, 575 грн. подвійної облікової ставки НБУ на користь позивача.

Рішенням від 29.07.2015 року господарський суд міста Києва в позові відмовив повністю .

Не погоджуючись з зазначеним рішенням місцевого господарського суду ТОВ „Видавничий дім АСС-Медіа" звернулося до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить поновити скасувати рішення господарського суду міста Києва від 29.08.2015 року по справі № 910/14308/15 повністю та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 27.08.2015 року апеляційна скарга ТОВ „Видавничий дім АСС-Медіа" була прийнята до провадження та призначено розгляд справи № 910/14308/15 у судовому засіданні за участю представників сторін.

В судове засідання 17.09.2015 року повноважні представники відповідача не з'явилися та про причини неявки суд не повідомили, хоча про час та місце судового засідання були повідомлені належним чином. Після обговорення судова колегія дійшла висновку, що неявка повноважних представників відповідача не перешкоджає розгляду апеляційної скарги по суті.

В судовому засіданні 17.09.2015 року представник відповідача підтримала вимоги апеляційної скарги.

Дослідивши докази, що є у справі, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши застосування норм матеріального та процесуального права судом першої інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги судова колегія апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення місцевого господарського суду має бути скасовано в частині відмови в позові про стягнення суми основного боргу з прийняттям нового рішення по справі про стягнення суми основного боргу, виходячи з наступного.

27.02.2009 року Товариство з обмеженою відповідальністю „Меблі та час" (замовник) та Товариство з обмеженою відповідальністю „Видавничий дім АСС-Медіа" (виконавець) уклали договір про надання рекламних послуг № 31/09, відповідно до умов якого замовник доручає та оплачує, а виконавець зобов'язується надати послуги з розміщення наданої замовником реклами у виданнях у відповідності з умовами цього договору та додатків до нього, що являються його невід'ємною частиною (п. 2.1), вартість послуг виконавця по розміщенню реклами замовника та порядок оплати у кожному випадку оговорюються сторонами у додатках до цього договору. У випадку, якщо виконавець бере на себе зобов'язання з виготовлення рекламних матеріалів, у відповідному додатку також оговорюється вартість таких послуг (п. 4.1), загальна ціна договору складається з суми вартостей послуг виконавця, що визначається в додатках та оплачується замовником протягом строку дії цього договору (п. 4.2), послуги виконавця вважаються наданими після розміщення реклами відповідно до узгодженого сторонами додатку, про що сторони складають відповідний акт прийому - передачі наданих послуг (п. 5.1), за порушення строків оплати послуг замовник сплачує виконавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період порушення від суми простроченого платежу за кожен день прострочення (п. 6.3), цей договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє до моменту повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором (п. 11.1).

Колегія суддів апеляційного господарського суду приходить до висновку, що за своєю правовою природою укладений договір є договором про надання послуг, який визначений в ст. 901 Цивільного кодексу України.

Так відповідно до положень вищезазначеної норми Закону за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

На виконання умов договору, позивачем були надані, а відповідачем прийняті послуги відповідно до актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 23.11.2012 року № ОУ-0000518 на суму 16 000 грн., від 27.06.2012 року № ОУ-0000285 на суму 16 000 грн., від 27.06.2012 року № ОУ-0000281 на суму 14 000 грн., а всього на загальну суму 46 000 грн., які підписані представниками та скріплені печатками сторін.

Також, позивачем надані суду рахунки-фактури від 17.04.2012 року № СФ-0000161 на суму 16 000 грн., від 28.04.2012 року № СФ-0000186 на суму 14 000 грн., від 02.07.2012 року № СФ-0000262 на суму 16 000 грн.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ст. 903 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За змістом ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим до виконання сторонами.

П. 4.1 договору від 27.02.2009 року № 31/09 сторони погодили, що вартість послуг виконавця по розміщенню реклами замовника та порядок оплати у кожному випадку оговорюються сторонами у додатках до цього договору, а згідно п. 4.2 договору загальна ціна договору складається з суми вартостей послуг виконавця, що визначається в додатках та оплачується замовником протягом строку дії цього договору, п. 11.1 цього договору визначено, що цей договір діє до моменту повного виконання сторонами своїх зобов'язань.

Місцевий господарський суд відмовив в задоволенні позову з огляду на те, що на момент розгляду справи в суді позивачем не надано до матеріалів справи належних та допустимих доказів того, що строк оплати відповідачем наданих позивачем послуг настав, як то додаткові угоди, де визначений порядок та строк оплати послуг згідно умов укладеного між сторонами договору, листи-вимоги про оплату заборгованості тощо.

В суді апеляційної інстанції позивачем було подано претензію до відповідача про сплату заборгованості у розмірі 60 000 грн., яка була надіслана йому 24.10.2014 року листом з описом вкладення, що підтверджується фіскальним чеком УДППЗ „Укрпошта" від 24.10.2014 року № 0247.

Оскільки на момент розгляду справи в суді першої інстанції в матеріалах справи були відсутні докази пред'явлення претензії, то з наявних матеріалів справи неможливо було встановити моменту настання зобов'язань по оплаті наданих послуг, а відповідно і правильно нарахувати неустойку, втрати від інфляції та 3% річних.

З матеріалів справи не вбачається, що сторонами були укладені додатки до договору відповідно до п. 4.1 договору від 27.02.2009 року № 31/09. Відтак на момент звернення з позовом до суду такі правовідносини залишилися неврегульованими між сторонами.

Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2002 №15-рп/2002 (справа про досудове врегулювання спорів) визначено, що зі змісту ч. 2 ст. 124 Конституції України щодо поширення юрисдикції на всі правовідносини, що виникають у державі, вбачається, що кожен із суб'єктів правовідносин, у разі виникнення спору, може звернутися до суду за його вирішенням. Суб'єктами таких правовідносин можуть бути громадяни, іноземці, особи без громадянства, юридичні особи та інші суб'єкти цих правовідносин. Зазначена норма, як і інші положення Конституції України, не містить застереження щодо допустимості судового захисту тільки після досудового врегулювання спору та неприпустимості здійснення правосуддя без його застосування.

Право на судовий захист передбачено й іншими статтями Конституції України. Так, відповідно до ст. 8 Конституції України звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України, норми якої мають пряму дію та найвищу юридичну силу, гарантується. Частина 4 ст. 13 Конституції України встановлює обов'язок держави забезпечити захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, в тому числі у судовому порядку. До таких суб'єктів належать, зокрема, юридичні особи та інші суб'єкти господарських відносин. Тобто можливість судового захисту не може бути поставлена законом, іншими нормативно-правовими актами у залежність від використання суб'єктом правовідносин інших засобів правового захисту, у тому числі досудового врегулювання спору.

Обов'язкове досудове врегулювання спорів, яке виключає можливість прийняття позовної заяви до розгляду і здійснення за нею правосуддя, порушує право особи на судовий захист. Можливість використання суб'єктами правовідносин досудового врегулювання спорів може бути додатковим засобом правового захисту, який держава надає учасникам певних правовідносин, що не суперечить принципу здійснення правосуддя виключно судом. Виходячи з необхідності підвищення рівня правового захисту, держава може стимулювати вирішення правових спорів у межах досудових процедур, однак їх використання є правом, а не обов'язком особи, яка потребує такого захисту.

Таким чином, обрання певного засобу правового захисту, у тому числі і досудового врегулювання спору, є правом, а не обов'язком особи, яка добровільно, виходячи з власних інтересів, його використовує. Встановлення законом обов'язкового досудового врегулювання спору обмежує можливість реалізації права на судовий захист.

Втім це не перешкоджає визначенню розміру основного боргу на момент винесення господарським судом оскаржуваного рішення, який визначається з узгодженого сторонами обсягу наданих рекламних послуг на 46 000 грн.

Таким чином рішення місцевого господарського суду підлягає скасуванню в частині відмови в стягненні 46 000 грн. основного боргу, а в частині відмови в стягненні пені, втрат від інфляції та 3% річних підлягає залишенню без змін. Апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

У відповідності до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд здійснює перерозподіл судових витрат пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 49, 99, 101, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Видавничий дім АСС-Медіа" на рішення господарського суду міста Києва від 29.07.2015 року по справі № 910/14308/15 задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 29.07.2015 року по справі № 910/14308/15 скасувати в частині відмови в стягненні 46 000 (сорок шість тисяч) грн. основного боргу та прийняти нове рішення по справі в цій частині, яким позов задовольнити частково, стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Меблі та час" (01030, м. Київ, вул.. Богдана Хмельницького, 31/27А, ідентифікаційний код 34967627) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Видавничий дім АСС-Медіа" (01135, м. Київ, вул. Павлівська, 29, ідентифікаційний код 35895766) 46 000 (сорок шість тисяч) грн. основного боргу.

3. В частині відмови в стягненні 33 058 (тридцять три тисячі п'ятдесят вісім) грн. 09 коп. втрат від інфляції, 2 405 (дві тисячі чотириста п'ять) грн. 86 коп. 3% річних, 575 (п'ятсот сімдесят п'ять) грн. подвійної ставки НБУ рішення залишити без змін.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Меблі та час" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Видавничий дім АСС-Медіа" (01135, м. Київ, вул. Павлівська, 29, ідентифікаційний код 35895766) 1 024 (одна тисяча двадцять чотири) грн. 42 коп. судового збору за розгляд позовної заяви та 512 (п'ятсот дванадцять) грн. 21 коп. судового збору за розгляд апеляційної скарги.

5. Видачу виконавчих документів доручити господарському суду міста Києва.

6. Матеріали справи № 910/14308/15 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Головуючий суддя О.М. Гаврилюк

Судді Л.П. Зубець

А.І. Мартюк