Ухвала

від 15.09.2015 по справі 813/1105/14

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 вересня 2015 р. Справа № 876/2979/14

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді – Качмара В.Я.,

суддів – Гінди О.М., Ніколіна В.В.,

за участі секретаря – Ратушної М.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Індустрія Л» на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 20 лютого 2014 року у справі за позовом Державної податкової інспекції у Жовківському районі Головного управління Міндоходів у Львівській області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Індустрія Л» про надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу,

                                                   В С Т А Н О В И В :

В лютому 2014 року Державна податкова інспекція у Жовківському районі Головного управління Міндоходів у Львівській області (далі - ДПІ) звернулася до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Індустрія Л» (далі - ТОВ) у якому просила надати дозвіл на погашення усієї суми податкового боргу в розмірі 20997,32грн за рахунок майна, яке знаходиться в податковій заставі.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що проведені ДПІ заходи щодо погашення податкового боргу ТОВ шляхом стягнення коштів з рахунків у банках та готівки, що належить підприємству виявилися безрезультатними, а тому відповідно до п.95.1 ст.95 Податкового кодексу України (далі - ПК) така заборгованість повинна бути погашена за рахунок майна платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 20 лютого 2014 року в справі №813/1105/14 заявлений позов задоволено.

Не погодившись із ухваленим рішенням, його оскаржило ТОВ, яке покликаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову якою відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. У поданій апеляційній скарзі вказує, що судом першої інстанції не враховано місцеперебування відповідача під час розгляду справи, а також те, що опис майна підприємства здійснено протиправно та без його відома. Більше того, майно, яке перебуває у заставі неспівмірне наявному податковому боргу.

Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з'явились, про дату, час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином, а тому, апеляційний суд, відповідно до ч.1 ст.41 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), вважає за можливе провести розгляд справи за відсутності сторін, без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що оскільки позивач вчинив усі дії для погашення податкового боргу ТОВ, однак такі не привели до його оплати, то є всі підстави надати дозвіл для його погашення за рахунок майна підприємства, що перебуває у податковій заставі.

Такі висновки суду першої інстанції відповідають фактичним обставинам справи та є вірними з таких міркувань.

Судом апеляційної інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 15.02.2007 ТОВ зареєстровано Жовківською районною державною адміністрацією Львівської області та взято на податковий облік у позивача (а.с.16-17).

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2013 року у справі №813/8248/13-а постановлено стягнути із ТОВ податковий борг в сумі 23187грн (а.с.5-6).

На підставі вказаного судового рішення, яке набрало законної сили, ДПІ направлено інкасові доручення (розпорядження) від 13.12.2013 №№115, 118 (а.с.7-8) у банківські установи, що обслуговували боржника, які повернуті ними без виконання з підстав відсутності коштів на рахунках підприємства.

Як вбачається із матеріалів справи, станом на день звернення ДПІ із цим позовом, заборгованість відповідача по податковим зобов'язанням становить 20997,32грн.

Стаття 67 Конституції України передбачає, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Згідно зі ст.92 Основного Закону виключно законами України встановлюються система оподаткування, податки і збори.

ПК регулюються відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, визначається вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно з п.41.5 ст.41 ПК органами стягнення є виключно органи державної податкової служби, які уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу в межах їх повноважень.

Відповідно до пп.14.1.175 п.14.1 ст.14 ПК, податковий борг – сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Не є спірним питанням факт наявності у ТОВ податкового боргу, а також підстави його виникнення.

Предметом доказування в даній справі є наявність правових підстав для надання судом дозволу на погашення усієї суми податкового боргу відповідача в розмірі 20997,32грн за рахунок його майна, що перебуває у податковій заставі.

Порядок здійснення органом державної податкової служби заходів з погашення податкового боргу передбачений ст.95 ПК.

Згідно з п.95.1 вказаної статті орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Відповідно до п.95.3 ст.95 ПК стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Орган державної податкової служби звертається до суду щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі.

Рішення суду щодо надання вказаного дозволу є підставою для прийняття органом державної податкової служби рішення про погашення усієї суми податкового боргу. Рішення органу державної податкової служби підписується його керівником та скріплюється гербовою печаткою органу державної податкової служби. Перелік відомостей, які зазначаються у такому рішенні, встановлюється центральним органом державної податкової служби.

Відтак, законодавством чітко передбачена черговість вчинення дій органом державної податкової служби з погашення податкового боргу: стягнення коштів, які перебувають у власності платника податків, і тільки в разі їх недостатності - продаж майна, яке перебуває у податковій заставі.

Податкова застава, згідно пп.14.1.155 п.14.1 ст.14 ПК - це спосіб забезпечення сплати платником податків грошового зобов'язання та пені, не сплачених таким платником у строк, визначений цим Кодексом. Податкова застава виникає на підставах, встановлених цим Кодексом.

Пунктом п.89.3 ст.89 ПК визначено, що майно, на яке поширюється право податкової застави, оформлюється актом опису.

Акт опису майна, на яке поширюється право податкової застави, складається податковим керуючим у порядку та за формою, що затверджені центральним органом державної податкової служби.

Отже, здійснення передбачених ст.95 ПК заходів щодо стягнення податкового боргу шляхом продажу майна платника податків можливе лише за умови якщо на це майно поширена податкова застава на підставах та умовах визначених саме ПК і лише в разі недостатності коштів на рахунках платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків.

Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги (п.95.2 ст.95 ПК).

Як вбачається із матеріалів справи, 22.05.2013 податковим органом надіслана відповідачу податкова вимога від №59-19 (а.с.14), яка ТОВ отримана належним чином, що підтверджується відповідним повідомленням про вручення поштового відправлення.

22.08.2013 позивачем прийнято рішення про опис майна в податкову заставу №334/22-00 (а.с.11).

27.01.2014 податковим керуючим здійснено опис майна підприємства про, що складено акт опису майна від того ж числа №3/22-00 (а.с.9).

Майно ТОВ, а саме нежиле приміщення, майстерня та гаражі для п'яти автомобілів, були взяті у податкову заставу, яка зареєстрована у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна (а.с.12-13).

Відтак, враховуючи все наведене вище, апеляційний суд вважає, що позивачем здійснювались заходи, передбачені п.95.3 ст.95 ПК, щодо стягнення грошових коштів з розрахункових рахунків відповідача в рахунок погашення податкового боргу, зокрема до банківських установ направлялись інкасові доручення (розпорядження) які повернуті такими через відсутність коштів на розрахунковому рахунку відповідача, податковим органом здійснено опис майна ТОВ, яке передано в податкову заставу.

На підставі викладеного, апеляційний суд приходить до висновку про підставність позовних вимог ДПІ щодо надання дозволу на погашення суми податкового боргу в розмірі 20997,32грн за рахунок майна ТОВ, що знаходиться у податковій заставі.

При цьому, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне звернути увагу, що достатньою умовою для звернення до суду, за якої можливе надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі, - є наявність у платника податкового боргу та відсутність на розрахункових рахунках такого платника грошових коштів, достатніх для погашення цього боргу.

Також, відповідний дозвіл судом надається не на конкретно визначене майно, а на суму податкового боргу. Власне перелік майна, що підлягає реалізації з метою погашення податкового боргу платника, виявляється у процесі виконання органом державної податкової служби судового рішення про надання такого дозволу. При цьому майно платника, що підлягає продажу, не обмежується виключно майном, зазначеним в акті опису майна. В силу вимог п.89.5 ст.89 ПК джерелом погашення податкового боргу платника може бути і майно, на яке платник податків набуде право власності у майбутньому, однак вартістю у межах суми існуючого податкового боргу.

Крім цього, платник не позбавлений права в подальшому оспорити включення податковим органом до опису майна певних активів підприємства, а також неправомірні дії позивача щодо опису майна, в разі якщо він вважає, що такі мали місце.

Посилання апелянта на порушення вчинені податковим органом при описі майна виходить за межі предмету дослідження розглядуваної справи та можуть бути підставою для окремого позову.

Що ж до доводів ТОВ про неспівмірність податкового боргу із вартістю майна, що перебуває в податковій заставі, то слід зазначити, що згідно п.2.10 «Порядку застосування податкової застави органами доходів і зборів», затвердженого наказ Міністерства доходів і зборів України від 10.10.2013 №572, якщо майно платника податків є неподільним і його балансова вартість більша суми податкового боргу, таке майно підлягає опису у податкову заставу в повному обсязі.

Більше того, опис майна може бути проведено за даними органів, які згідно з чинним законодавством здійснюють реєстрацію майна, що і було вчинено у даному випадку ДПІ.

Додатково слід звернути увагу ТОВ на те, що погашення існуючого податкового боргу є обов'язком підприємства, виконання якого усуне можливі негативні наслідки для відповідача спричинені наданням дозволу на погашення такого боргу за рахунок майна підприємства.

Підсумовуючи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку. Доводи апелянта висновків суду не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.

Керуючись статтями 195, 196, 198, 200, 205, 207, 254 КАС, суд,

          У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Індустрія Л» залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 20 лютого 2014 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили.

Головуючий суддя                                                                      В.Я. Качмар

Суддя                     О.М. Гінда

Суддя                     В.В. Ніколін

Повний текст виготовлений 18 вересня 2015 року.